Рішення

від 01.09.2009 по справі 44/380

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

44/380

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  44/380

01.09.09

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпродукт”

До                Споживчого товариства “Діамед”  

про     стягнення 3 246,60 грн.

Суддя   Чеберяк П.П.

Представники:

від позивача           Халілова Н.К. (довіреність б/н від 16.03.2009 р.)

від відповідача              Надьожа В.В. (довіреність № 103 від 18.06.2009 р.)

Рішення прийняте 01.09.2009 p., оскільки в судових засіданнях 04.08.2009 р.  та 25.08.2009 р. оголошено перерву в порядку ч. 3 ст. 77 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрпродукт” (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з споживчого товариства “Діамед”  3 246,60 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2009 року порушено провадження та призначено розгляд справи на 04.08.2009 року.

Представником позивача до суду було надано уточнення та доповнення до позовних вимог б/н від 18.08.2009 р., відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 4 816,52 грн., з яких 2 705,50 грн. основного боргу, 1 843,52 інфляційних втрат, 267,50 грн. трьох процентів річних, а також стягнути 1 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті заявленого позову, підтримав уточнені та доповнені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві б/н від 12.06.2009 р., уточненнях та доповненнях до позовної заяви б/н від 18.08.2009 р., та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов № 45 від 03.08.2009 р., додаткових поясненнях до відзиву № 117 від 25.08.2009 р., та просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2005 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання № 175 (далі –договір), за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачеві товар протягом дії договору, згідно з накладними та додатками, які є невід'ємними частинами договору, а відповідач зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах, викладених в договорі.

Зі змісту п. 2.1. договору вбачається, що асортимент та кількість товару на кожну поставку визначаються за заявкою відповідача, яка оформлюється накладною.

Відповідно до п. 4.1. договору загальна сума договору відповідає загальній сумі всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання товару.

В судовому засіданні встановлено, що за домовленістю сторін оплата за поставлений товар повинна здійснюватися протягом 10 календарних днів з моменту підписання накладної відповідачем (п.п. 5.2.1. п. 5.2. договору).

В порядку п. 6.4. договору передача товару здійснюється на підставі накладної, що підтверджується підписом уповноваженої особи та печаткою відповідача.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар загальною вартістю 4 697,76 грн., а відповідач прийняв вказаний товар, що підтверджується генеральною довіреністю № 175 від 07.04.2005 р. та видатковими накладними № 258477 від 20.05.2006 р., № 264692 від 16.06.2006 р.

В порушення умов договору відповідач частково сплатив за поставлений товар у розмірі 3 042,26 грн.

Судом встановлено, що по накладній № 158477 від 20.05.2006 р. відповідачем було сплачено суму у розмірі 1 992,26 грн., що підтверджується карткою клієнта, наданою позивачем, та не заперечується відповідачем. По накладній № 264692 від 16.06.2006 р. відповідачем було сплачено суму у розмірі 1 050,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4017 від 26.09.2006 р., № 5196 від 07.12.2006 р. та № 426 від 30.01.2007 р.

Суд критично ставиться до видаткових накладних про повернення товару позивачеві № Р-7.02.28-000575 і № Р-7.02.28-000576 від 28.02.2007 р., наданих відповідачем, оскільки на вказаних накладних відсутня печатка позивача, не зазначено прізвища та посади особи, підпис якої значиться на накладних в колонці отримав, а також з накладних не вбачається, що відповідачем здійснювалося повернення товарів, поставлених позивачем саме за накладною № 264692 від 16.06.2006 р.

Таким чином, станом на момент подання позовної заяви у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором у розмірі 1 655,50 грн.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

 Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи, що сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за договором становить 1 655,50 грн., підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 164,14 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 130,26 грн.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

В порядку ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом беруться до уваги положення п. 23 листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008, № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", відповідно до яких діями, зазначеними в ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій які свідчать про визнання боргу може відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено часткове погашення основного боргу: за видатковою накладною № 258477 від 20.05.2006 р. останнє погашення датоване 31.08.2006 р., що підтверджується карткою клієнта та не заперечується відповідачем, а за видатковою накладною № 264692 від 16.06.2006 р. –30.01.2007 р., що підтверджується платіжним дорученням № 426 від 30.01.2007 р.

Таким чином, трирічний строк позовної давності по видатковій накладній № 258477 після переривання розпочався заново з 01.09.2006 р., а по видатковій накладній № 264692 –з 31.01.2007 р., а відтак, позивачем не було пропущено строку позовної давності.

Доводи позивача щодо надіслання позовної заяви у цій справі до суду  26.05.2009 р. не беруться судом до уваги, оскільки сама позовна заява датована 12.06.2009 р., платіжне доручення № 222 по сплаті витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу та платіжне доручення № 221 по сплаті державного мита датовані 28.05.2009 р., додатки до позовної заяви завірені 27.05.2009 р.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях до відзиву, не беруться судом до уваги в зв'язку з вищевикладеним.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про часткову обґрунтованість вимог позивача, позов визнається таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Аналогічної позиції дотримується й Вищий господарський суд Україні в листі від 14.07.2004, № 01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»та Верховний Суд України в постанові від 01.10.2002 р. у справі N 30/63.

          У контексті ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача Халілова Н.К. є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 3418/10 від 20.09.2007 р. Представником позивача суду було надано договір № 27/05/2009 від 27.05.2009 р. про надання послуг адвоката, квитанцію до прибуткового касового ордера серії № 09 від 27.05.2009 р., генеральну довіреність б/н від 16.03.2009 р., дослідивши які, суд приходить до висновку про задоволення витрат позивача на послуги адвоката у цій справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за адвоката, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягають задоволенню у розмірі 612,50 грн., також підлягають стягненню з відповідача державне мито у сумі 62,48 грн., витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 191,41 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 253, 256, 264, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 629, 712 Цивільного кодексу України,  ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із споживчого товариства ”ДІАМЕД”  (03170, м. Київ, вул. Чаадаєва, 3, кв. 137, код ЄДРПОУ 30176704) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “УКРПРОДУКТ” (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, н/п № 43, код ЄДРПОУ 24082043) 1 655 (тисяча шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 50 коп. основного боргу, 1 130 (тисяча сто тридцять) грн. 26 коп. інфляційних втрат, 164 (сто шістдесят чотири) грн. 14 коп. три проценти річних, 612 (шістсот дванадцять) грн. 50 коп. витрати на послуги адвоката, 62 (шістдесят дві) грн. 48 коп. державного мита і 191 (сто дев'яносто одна) грн. 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                       П.П.Чеберяк

Дата підписання рішення 01.09.2009р.