Постанова

від 24.09.2014 по справі 804/10097/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 р. Справа № 804/10097/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Потолової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромонтажснаб» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Укрелектромонтажснаб» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ №0002572204 від 13.06.2014р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні (робіт, послуг) на загальну суму - 180' 583грн.83коп., в т.ч. за основним платежем у сумі 144' 467грн.06коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 36' 116грн.77коп.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх в повному обсязі, не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач не забезпечив участь повноважного представника у судове засідання, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення. (а.с.145) З клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, заперечень проти адміністративного позову не надано.

Згідно ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За наведених обставин, судом на місці ухвалено щодо здійснення подальшого розгляду справи за даної явки сторін та на підставі наявних у ній доказів, в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх, при розгляді справи виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Укрелектромонтажснаб» (код ЄДРПОУ 32608640) зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на податковому обліку в Лівобережній ОДПІ м.Дніпропетровська з 08.08.2003р. за №3475.

На підставі наказу №512 від 14.05.2014р. Лівобережною ОДПІ м.Дніпропетровська ГУМД у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Укрелектромонтажснаб» по взаємовідносинам із ТОВ «Промінвест 2012» (код ЄДРПОУ 38278365) за період з 01.01.2012р. по 31.10.2013р.

За результатами перевірки 28.05.2014р. складено Акт №1834/22-04/3260840, висновками якого встановлено:

- нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Укрелектромонтажснаб», а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій по ланцюгу: ТОВ «Промінвест 2012» (код ЄДРПОУ 38278365) - ТОВ «Укрелектромонтажснаб» (код ЄДРПОУ 32608640); постачальник ТОВ «Промінвест 2012» - ТОВ «Укрелектромонтажснаб» - покупець ТОВ «ВО «ОСКАР»;

- в порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у листопаді, грудні 2012р., січні, лютому, березні, квітні, травні, червні 2013р. на суму 144' 467грн.06коп., а саме у:

- листопаді 2012р. на суму ПДВ 1' 071грн.33коп.,

- грудні 2012р. на суму ПДВ 1' 783грн.33коп.,

- січні 2013р. на суму ПДВ 49' 235грн.53коп.,

- лютому 2013р. на суму ПДВ 12' 244грн.84коп.,

- березні 2013р. на суму ПДВ 9' 155грн.00коп.,

- квітні 2013р. на суму ПДВ 20' 065грн.19коп.,

- травні 2013р. на суму ПДВ 21' 772грн.80коп.,

- червні 2013р. на суму ПДВ 29' 139грн.04коп.

На підставі вищезазначеного Акту Лівобережною ОДПІ м.Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення від 13.06.2014р. №0002572204, яким ТОВ «Укрелектромонтажснаб» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 180' 583грн.83коп., в т.ч. за основним платежем на - 144' 467грн.06коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на - 36' 116грн.77коп.

Не погоджуючись з такими висновками та рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів з відповідною позовною заявою.

В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує, що усі первинні документи були оформлені належним чином та надані відповідачу у ході перевірки. Проте, останнім не взяті до уваги. Зокрема, договори поставки та переробки давальницької сировини з ТОВ «Промінвест 2012», а також первинні документи, що відображають факти здійснення відповідних операцій.

Позивач зазначає, що досліджувані господарські відносини з ТОВ «Промінвест 2012» виникли у листопаді 2012р., коли останній виконав для позивача роботи з шліфування калібрів-полудисків.

Угода на виконання вказаних робіт була укладена у спрощений спосіб, шляхом складання первинних бухгалтерських документів, що відбивають обставини фактичного здійснення відповідних господарських операцій. Сторони досягли домовленості стосовно виду і вартості робіт, а також обов'язку виконавця щодо забезпечення транспортування відповідних запчастин для переробки від ТОВ ВНЦ «Трубосталь» та подальшої доставки покупцеві ТОВ «Оскар».

У січні 2013р. наведені відносини, що фактично склалися між позивачем-замовником та виконавцем - ТОВ «Промінвест 2012», були впорядковані письмовим договором на переробку давальницької сировини, яким чітко встановлений розподіл обов'язків замовника та виконавця, у тому числі і у частині зобов'язань останнього з доставки сировини на переробку та, відповідно, виробленої зі згаданої сировини продукції - покупцю замовника, ТОВ «Оскар».

Також позивач зазначає, що посилання податкового органу на ненадання до перевірки сертифікатів якості та технічних паспортів на продукцію, що слугувала предметом придбання та продажу під час здійснення спірних операцій, не утворює належних юридичних підстав для сумнівів у добросовісності платника податків та реальності здійснюваних останнім господарських операцій, адже згадувані документи не є первинними, або документами, що впливають на визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, позивач наголошує, що у охоплених перевіркою податкових періодах він здійснював господарську діяльність з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з переробки у ТОВ «Промінвест 2012» та їх продаж ТОВ «Оскар», що опосередковано наданими до перевірки господарськими договорами та первинними документами. Зазначені факти, на думку позивача, створюють підстави для відображення в бухгалтерському та податковому обліку відповідних операцій, що відповідає ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Позивач вказує, що податковий орган не навів жодних доказів на підтвердження дії платника податків без належної обачності і йому мало бути відомо про ймовірні або дійсні порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарської операції було одержання платником податків податкової вигоди. Податковий орган не зазначив, які дії платник податків зобов'язаний вчинити, але не вчинив, та діяв всупереч норм законодавства з метою укладення нікчемних угод, які суперечать інтересам держави. Не вказано також й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника податків.

Також позивач зазначає, що висновки податкового органу про нереальність господарських операцій вказаних у акті постачальників з їх контрагентами, у тому числі платником податків, як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків, передбачених відповідними правочинами, є припущенням контролюючого органу стосовно фіктивності відповідних правочинів.

Як зазначає позивач, стосовно викладених в акті перевірки посилань податкового органу на відсутність транспортних документів, як на достатню ознаку нереальності досліджуваних господарських операцій платника податків, останній звертає увагу, що обов'язки з доставки відповідних товарів позивачу, були покладені на його контрагента. Надані до перевірки договори поставки також не передбачають обов'язку покупця виписувати або перевіряти наявність товарно-транспортної накладної.

Позиція відповідача викладена в Акті перевірки. Заперечень проти адміністративного позову не надано.

Дослідивши матеріали справи та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України №2755-VІ від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями).

У відповідності пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, встановлено, що органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до частин 1 та 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено в ч.2 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частин 1 та 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На підставі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009р., зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та ст. 16 ПК України.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

В ході судового розгляду справи судом досліджено надані позивачем за перевіряємий період первинні документи, що долучені до матеріалів справи, а саме: на підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з придбання товарів та давальницької сировини у ТОВ «Трубосталь» (код ЄДРПОУ 13419172), ТОВ «Іноваційні технології метало оброблення» (код ЄДРПОУ 38298617), ТОВ «Кройц-ЮА» (код ЄДРПОУ 36637119), ТОВ «РОСТ-ЮГ», передачі цього товару на переробку ТОВ «Промінвест 2012» (код ЄДРПОУ 38278365) та подальшу його реалізацію ТОВ «ВО «Оскар» (код ЄДРПОУ 35495711) за період з 01.01.2012р. по 31.10.2013р.

Порушення, відображені податковим органом в акті перевірки, не знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи та огляду первинних документів.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення.

Суд звертає увагу, що відповідальність платника можлива лише в разі доведення податковим органом недобросовісності його дій, наміру платника отримати необґрунтовану податкову вигоду шляхом змови та здійснення узгоджених дій з контрагентами - учасниками ланцюгових поставок.

Крім того, представником відповідача не спростовано факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Промінвест 2012». Крім того, докази щодо порушення кримінальних справ проти посадових осіб підприємств-контрагентів позивача або наявність таких, що набрали законної сили вироків суду в акті перевірки відсутні. Не надавались такі докази і під час судового розгляду справи.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно, на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів), відобразив у даних податкового обліку операції зі зазначеними контрагентами.

З огляду на відсутність порушень не підлягають застосуванню до відповідача і штрафні санкції за вказані порушення.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем підтверджене здійснення господарських відносин з ТОВ «Промінвест 2012» за листопад-грудень 2012р., січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2013р. первинними документами, наявними в матеріалах справи, а тому Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області неправомірно зробила висновок про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого протиправно винесла оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002572204 від 13.06.2014р. Отже позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромонтажснаб», судові витрати у розмірі 361грн.17коп., згідно платіжного доручення від 14.07.2014р. №125.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромонтажснаб» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0002572204 від 13.06.2014р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромонтажснаб» (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Гулі Корольової, буд.12-А,кв.12) 361грн.17коп. (триста шістдесят одна грн. 17коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Г. В. Потолова