Постанова

від 11.08.2015 по справі 810/2050/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2015 року 810/2050/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю.,

при секретарі судового засідання Погоржевській М.О.,

за участю:

представників позивача - Тимчук В.О., Федоренко Т.Ф.,

представника відповідача - Макаренко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркабель Київ" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркабель Київ" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2015 №0001492200, №0001482200 та №0001472200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних, сформовано податковий кредит і валові витрати, проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Геокс", ТОВ "Багуа", ТОВ "Мікас Плюс" угод і неправомірно нарахував грошові зобов'язання по податку на прибуток та по податку на додану вартість. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити. Крім того, в обґрунтування позовних вимог зазначили, що порушення податкового законодавства з боку контрагентів не впливає на результати діяльності ТОВ "Інтеркабель Київ" та не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення. За поясненнями відповідача правочини, укладені між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Геокс", ТОВ "Багуа", ТОВ "Мікас Плюс" є нікчемними, оскільки спрямовані на порушення публічного порядку, а контрагенти позивача здійснювали постачання товарно-матеріальних цінностей без мети реального настання правових наслідків, що призвело до безпідставного віднесення позивачем сум до податкового кредиту та формування валових витрат. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи та оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркабель Київ" зареєстровано як юридичну особу Києво-Святошинським районним управлінням юстиції 27.10.2013р. Як платник податків перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 12.11.2013 за №1615. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 10.03.2015 по 11.04.2015 посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області на підставі наказу від 27.02.2015 №129 та згідно з п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Інтеркабель Київ" (код за ЄДРПОУ 32739864) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 20.04.2015 №120/10-13-22-02-21/32739864 (надалі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "Інтеркабель Київ" вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п.14.1.36, п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 2318126 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 253080 грн., за 2014 рік на суму 2065046 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на загальну суму 47 965 775 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет (ряд 25 декларацій по ПДВ) на загальну суму 9 403 054 грн. в тому числі: за січень 2013 року в сумі 169213 грн., за серпень 2013 року в сумі 97187 грн., за березень 2014 року в сумі 900203 грн., за квітень 2014 року в сумі 672527 грн., за травень 2014 року в сумі 1306599 грн., за червень 2014 року в сумі 625516 грн., за липень 2014 року в сумі 1298435 грн., за серпень 2014 року в сумі 388164 грн., за вересень 2014 року в сумі 3765287 грн., за листопад 2014 року в сумі 179923 грн.

Висновки Акту перевірки обґрунтовані тим, що операції між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Геокс", ТОВ "Багуа", ТОВ "Мікас Плюс" є нереальними, а укладені договори є нікчемними, а отже ТОВ "Інтеркабель Київ" протиправно віднесло до складу податкового кредиту та валових витрат підприємства суми за операціями із зазначеним контрагентом.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 06.05.2015 №0001472200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 14 104 581 грн., з них за основним платежем - 9403054 грн., штрафні санкції - 4701527 грн.;

- від 06.05.2015 №0001482200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на 3 477 189 грн., з них за основним платежем - 2318126 грн., штрафні санкції - 1159063 грн.;

- від 06.05.2015 №0001492200, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 47 965 775 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Інтеркабель Київ" (Покупець) та ТОВ "Торговий дім "Геокс" (Постачальник) укладено Договір поставки від 01.11.2011р. №011111.

Згідно умов даного договору Постачальник зобов'язується передати у власність покупця катанку мідну (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити поставлений Товар відповідно до умов даного Договору.

Поставка Товару здійснюється на підставі заявки Покупця, при цьому асортимент, кількість і ціна Товару визначаються на підставі видаткової накладної.

Також, між ТОВ "Інтеркабель Київ" (Покупець) та ТОВ "Багуа" (Постачальник) укладено Договір від 01.07.2014 р. №0107/14.

Відповідно до умов вказаного договору Постачальник зобов'язаний поставити, а Покупець прийняти і сплатити за катанку мідну. Загальна вартість договору 24 000 000 грн. Поставка продукції здійснюється на умовах СРТ склад Покупця, в редакції Інкотермс - 2000. Строк дії договору до 31.12.2014р.

Крім того, між ТОВ "Інтеркабель Київ" (Покупець) та ТОВ "Мікас Плюс" (Продавець) укладено Договір від 22.05.2013р. №22-05/2013.

Згідно умов даного Договору Продавець зобов'язується відвантажити в обумовлений строк матеріали для виробництва кабельно-провідникової продукції (далі - Товар) на умовах, в асортименті, кількості, цінам згідно накладними, які є невід'ємною його частиною, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаними вище договорами позивач надав суду копії первинних документів, а саме: договори, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, банківські виписки тощо.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 встановлено, що позивачем завищено витрати за вказаний вище період на загальну суму 60 770 254 грн., у тому числі по ТОВ "Торговий дім "Геокс" у 2013 році на суму 1332000 грн., у 2014 році на суму 19331112 грн., по ТОВ "Багуа" у 2014 році на суму 26352155 грн. та по ТОВ "Мікас Плюс" у 2014 році на суму 13754987 грн.

Також, перевіркою правильності визначення податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період встановлено його завищення на загальну суму 9 403 054 грн., у тому числі по господарським відносинам з ТОВ "Торговий дім "Геокс" у сумі 4 132 622, 32 грн. та з ТОВ "Багуа" у сумі 5 270 431,05 грн.

При вирішення даного спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість суду належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також в листі зазначено, що судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним саме собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно положень п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум до податкового кредиту та визначення валових витрат є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про нереальний характер господарських операцій, підлягає перевірці факт здійснення такої господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

Судом встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді включено до валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрати по взаємовідносинам з ТОВ "Торговий дім "Геокс" за 2013 рік на суму 1332000 грн., за 2014 рік на суму 19331112 грн., з ТОВ "Багуа" за 2014 рік на суму 26352155 грн. та з ТОВ "Мікас Плюс" за 2014 рік на суму 13754987 грн.

Окрім того, судом встановлено, що за звітний період згідно даних податкової декларації позивачем за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 відображено у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Торговий дім "Геокс" в розмірі 4132622, 32 грн. та з ТОВ "Багуа" в розмірі 5270431,05 грн.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що відносно ТОВ "Торговий дім "Геокс" триває процедура припинення. Свідоцтво платника ПДВ анульовано - 04.04.2014. Відповідно до декларації 1 ДФ кількість працюючих на вказаному підприємстві становить 2 особи.

Згідно наявної інформації в ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, а саме Акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.08.2014 №2252/26-55-22-07/37265947 щодо неможливості проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Торговий дім "Геокс" за період з 01.05.2014 по 31.07.2014, встановлено, що вказаним товариством порушено вимоги п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.05.2014 по 31.07.2014 на суму 1969585 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2014 по 31.07.2014 на суму 1965869 грн.

Крім того, за результатами звірки ТОВ "Торговий дім "Геокс" було встановлено, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

У зв'язку з чим, ТОВ "Торговий дім "Геокс" здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Також, згідно наявної інформації у податкового органу щодо ТОВ "Багуа", відносно вказаного товариства триває процедура припинення. Свідоцтво платника ПДВ анульовано - 31.12.2014. Відповідно до декларації 1 ДФ кількість працюючих на вказаному підприємстві становить 1 особа.

Крім того, згідно інформації, наявної в Довідці ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 08.10.2014 №432/7/08-29-22-1308/31914748 "Про результати зустрічної звірки ТОВ "Багуа" код за ЄДРПОУ 31914748 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Сервіс Гарант Груп" (код за ЄДРПОУ 39153444) за період липень 2014 року", звіркою ТОВ "Багуа" документально не підтверджено реальність взаємовідносин з ТОВ "Сервіс Гарант Груп" у липні 2014 року на суму ПДВ 927686 грн. та відповідно вбачається нереальності здійснення господарських відносин ТОВ "Багуа" з контрагентом-покупцем - ТОВ "Інтеркабель Київ" у липні 2014 року на суму ПДВ 937057 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області отримано постанову від 24.06.2014 старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у м. Києві Федосова М.В. згідно якої вбачається, що в провадженні слідчого управління ФР ГУ Міндоходів у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування №32014100000000052 за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "Мікас Плюс" (код ЄДРПОУ 38148234), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

У ході досудового розслідування встановлено, що протягом 2013-2014 років невстановлені досудовим розслідуванням особи, діючи від імені ТОВ "Мікас Плюс" на території міста Києва здійснювали пособництво в ухиленні від сплати податків підприємствам реального сектору економіки, в тому числі і ТОВ "Інтеркабель Київ".

У відповідності до реєстраційних документів, директором ТОВ "Мікас Плюс" значиться ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1

Проте, допитана в якості свідка гр. ОСОБА_8 показала, що вказане підприємство було зареєстроване на її ім'я за грошову винагороду, фінансово-господарську діяльність вона ніколи не проводила та не мала наміру проводити. Банківські рахунки вказаного підприємства не відкривала та не керувала ними, нікого на це не уповноважувала. Жодних документів, що свідчать про фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Інтеркабель Київ" не готувала та не підписувала, товарів, робіт, послуг в адресу ТОВ "Інтеркабель Київ" не поставляла.

Беручи до уваги вищезазначені обставини, норми Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міндоходів України від 14.01.2014 №10, суд вважає, що податкові накладні, підписані ОСОБА_8 не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до валових витрат ТОВ "Інтеркабель Київ" вказаних сум по взаємовідносинах із ТОВ "Мікас Плюс".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 по справі №21-421а11.

Враховуючи зазначені обставини, суд погоджується із висновком податкового органу, що ТОВ "Торговий дім "Геокс", ТОВ "Багуа" та ТОВ "Мікас Плюс" здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, зокрема, і ТОВ "Інтеркабель Київ".

При цьому, суд звертає увагу на те, що належність доказів - це якість доказу, що характеризує точність, правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування. Належним є той доказ, який містить інформацію, що має значення для справи.

Гіпотетично, надані позивачем докази містять інформацію, що має значення для справи, однак, у зв'язку з неможливістю встановити, що постачання катанки мідної були виконані саме ТОВ "Торговий дім "Геокс", ТОВ "Багуа" та ТОВ "Мікас Плюс", такі докази не можуть бути взяті до уваги судом, що може лягти в основу винесення рішення по даній справі на користь позивача.

Суд звертає увагу, що надані позивачем докази в якості підтвердження дійсності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Геокс", ТОВ "Багуа", ТОВ "Мікас Плюс", не є підставами для висновків, що договори між позивачем та вказаними контрагентами мали реальний характер і фактично були укладені та виконані, враховуючи вищевстановлені судом обставини.

Крім того, згідно з Витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності контрагента позивача ТОВ "Торговий дім "Геокс" є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Згідно Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності контрагента позивача ТОВ "Багуа" є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Згідно Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності контрагента позивача ТОВ "Мікас Плюс" є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

При цьому, предмет договірних відносин позивача з вказаними товариствами є купівля-продаж катанки мідної.

Разом з тим, з Витягів з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Торговий дім "Геокс", ТОВ "Багуа" та ТОВ "Мікас Плюс" вбачається, що в останніх не передбачено у видах діяльності здійснення діяльності щодо продажу кольорових металів, брухту.

Окрім того, позивачем не надано суду доказів, що його контрагенти мали можливість поставити на адресу позивача катанку мідну, яка є предметом вказаних договорів.

Всі викладені обставини в своїй сукупності дають підстави стверджувати про відсутність реальності отриманих товарів, а свідчать лише про наміри отримати податкову вигоду.

Оскільки судом встановлено відсутність зв'язку між вчинюваними господарськими операціями по постачанню контрагентами катанки мідної, передбачених договорами та господарською діяльністю позивача, суд приходить до висновку про неправомірність формування позивачем сум податкового кредиту та валових витрат. Доводи позивача про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень спростовуються наведеними фактичними даними.

Отже, враховуючи викладене, позивачем перераховувалися, а його контрагентами приймалися кошти без мети реального настання правових наслідків, а тому підстав для віднесення до податкового кредиту суми ПДВ та визначення валових витрат у позивача не було.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Інтеркабель Київ" та ТОВ "Торговий дім "Геокс", ТОВ "Багуа", ТОВ "Мікас Плюс" є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ "Торговий дім "Геокс", ТОВ "Багуа", ТОВ "Мікас Плюс" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Таким чином, несплачений ТОВ "Інтеркабель Київ" податок на прибуток підприємств внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами та несплачений податок на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що відповідачем доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість, з податку на прибуток та нарахування штрафних санкцій здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наявні у справі докази свідчать про правомірність прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Водночас позивач, всупереч наведеним вимогам, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності рішення відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 70-72, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтеркабель Київ" в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 13 серпня 2015 р.