Ухвала

від 10.08.2015 по справі 813/996/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2015 р. Справа № 876/6282/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Большакової О.О.,

Судової-Хомюк Н.М,,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі №813/996/15 за позовом Приватного підприємства «Грифон-Буд-Інвест» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

27.02.2015р. Приватне підприємство «Грифон-Буд-Інвест» (далі - Підприємство) звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ДПІ), просило, з урахуванням поданих уточнень, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.12.2014р. №0004552201.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2015р. позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДПІ подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2015р. та винести нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в процесі проведення перевірки, результати якої оформленні актом від 04.12.2014р. №72/22-10/37484460 встановлено неправомірне відображення Підприємством у складі податкового кредиту господарських операцій з ПП «Грифон-Буд». Вважає, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, іншими документами, пов'язаними з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Підставою визначення позивачем грошового зобов'язання є факт неправомірного відображення ним у складі податкового кредиту за березень, травень, липень, серпень 2012 року господарських операцій з ПП «Грифон-Буд». Спірний податковий кредит формувався позивачем за рахунок витрат, що виникли у зв'язку із перерахунком ПП «Грифон-Буд» коштів в якості попередньої оплати. Проте, питання проведення розрахунків між позивачем та ПП «Грифон Буд» обумовлено розділом 8 договору підряду від 06.01.2012р. №06.01.12, яким передбачено здійснення оплати після завершення виконання основного обсягу робіт у звітному місяці на підставі підписаних актів приймання-передачі виконаних робіт. Оплата грошових коштів за відсутності факту придбання товару чи послуги не дає права платнику податків на відображення понесених витрат у складі податкового кредиту. Вважає, що позивач був позбавлений права на формування податкового кредиту, оскільки у спірний період будівельні роботи фактично не виконувались, а наявність оплати без фактичного виконання робіт не дозволяє платнику податків скористатися правом на відображення понесених витрат у складі податкового кредиту. Даним обставинам суд не надав оцінку.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Грифон-Буд-Інвест» зареєстроване 14.01.2011р. виконавчим комітетом Львівської міської ради, ідентифікаційний код платника податків за ЄДРПОУ:37484460. Місцезнаходження позивача відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: м. Львів, пл. Старий Ринок, 8/501. Основний вид економічної діяльності 41.10 - організація будівництва будівель. Підприємство взято на облік в органах державної податкової служби 21.01.2011р., станом н 04.12.2014р. перебувало на обліку в ДПІ та був платником податку на додану вартість (далі-ПДВ).

На підставі направлення від 21.11.2014р. та наказу від 20.11.2014р. №790 ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунку із ПП «Грифон Буд» за вересень-жовтень 2011р., березень, травень, липень, серпень 2012 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг)., за результатами якої складено акт від 04.12.2014р. №72/22-10/37484460 (а.с.11-29) яким встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі-ПК України), в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 565 234,66 грн.: в декларації з ПДВ за вересень 2011 року на суму 84 602,76 грн., за жовтень 2011 року на суму 12 040,87 грн., за березень 2012 року на суму 207 456,37 грн., за травень 2012 року на суму 125 000,00 грн., за липень 2012 року на суму 48 137,65 грн., за серпень 2012 року на суму 87 997,01 грн.; проте згідно ст.102.1 ПК України сума зниженого ПДВ за вересень в сумі 84 602,76 грн. та жовтень 2011 року в сумі 12 040,87 грн. не підлягає сплату до бюджету.

На підставі вказаного акта ДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 16.12.2014р. №0004552201, яким збільшено суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 702 886,55 грн. в тому числі за основним платежем - 468 591,03 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 234 295,52 грн. ( а.с.33).

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, ПП «Грифон-Буд-Інвест» звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

У розумінні підпункту 14.1.36. п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України (в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, відповідно до п.1.2 якого господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п.2.1 вказаного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до положень ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПП «Грифон-Буд-Інвест» (Замовник) та ПП «Грифон-Буд» (Підрядник) укладено договір підряду на капітальне будівництво №21-07.11 від 21.07.2011р., відповідно до якого Підрядник за завданням Замовника, відповідно до Проектної документації, інших умов Договору, вимог чинного законодавства України та державних будівельних норм та правил, що діють в Україні, на свій страх та ризик зобов'язується виконати та здати Замовнику у визначені Договором терміни (строки) повний комплекс робіт із завершення будівництва Об'єкту - багатоповерхового житлового будинку на вул. Кондукторській 20 в м.Львові (а.с.72-89).

Відповідно до п.6.1 вказаного Договору Замовник перераховує Підряднику передоплату для закупівлі матеріалів і виконання робіт. Пунктом 8 цього Договору передбачено, що Підрядник забезпечує своєчасну поставку матеріалів на Будівельний майданчик, необхідних для виконання Робіт з будівництва, з метою забезпечення дотримання строків виконання Робіт. Підрядник виконує Роботи за цим Договором власними силами або силами залучених інструментів, обладнання, машин і механізмів, які він вважає за необхідне задіяти для успішного виконання Робіт.

Окрім того, 06.01.2012р. між ПП «Грифон-Буд-Інвест» (Замовник) та ПП «Грифон Буд» (Підрядник) укладено Договір підряду №06-01.12 (а.с.68-71), відповідно до умов якого Замовник доручає, приймає та оплачує, а Підрядник на власний ризик виконує роботи зі спорудження Об'єкту - багатоквартирного житлового будинку, з вбудованими офісними приміщеннями і автостоянками за адресою м. Львів, вул. Кондукторська,16. Виконання зобов'язань підрядника за договором може забезпечуватись гарантією, порукою, заставою, неустойкою, тощо на підставі окремого договору.

Відповідно до Розділу 4 вказаного Договору, забезпечення робіт матеріалами та ресурсами здійснює Підрядник. Підрядник забезпечує відповідність якості використовуваних будівельних матеріалів, конструкцій та устаткування специфікаціям, державним стандартам, технічним умовам, а також наявність відповідних сертифікатів, технічних паспортів, інших документів, що засвідчують їх характеристики і якість. Підрядник забезпечує та гарантує якість виконаних робіт, а також їх відповідність ДБН, санітарним, пожежним, екологічним правилам та іншим відповідним нормативам. Підрядник забезпечує періодичні перевірки і випробовування якості робіт, матеріалів та конструкцій. Підрядник має право залучати до виконання цього договору субпідрядників. При ньому всю відповідальність за якість, терміни, матеріали та виконання робіт на об'єкті повністю несе підрядник.

Також, вказаними сторонами укладено додаткову угоду від 01.07.2012р. до Договору підряду №6-01.12 від 06.01.2012р., згідно з якою Розділ 2 Договору №6-01.12 доповнено пп.2.2.2 в наступній редакції: «сторони домовились, що Підрядник буде здійснювати також поставку товарів на кошти, проплачені Замовником у вигляді попередніх авансових платежів» (а.с.71).

Дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору підряду від 06.01.2012р. і вважається укладеною та набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та скріплення її печатками Сторін.

На підтвердження здійснення господарської діяльності за вказаними Договорами позивачем надано: - календарний графік виконання робіт на будівництво багатоповерхового житлового будинку на вул. Кондукторській, 20 у м.Львові (а.с.92); - переліки вартості робіт (договірна ціна) на будівництво багатоповерхового житлового будинку на вул. Кондукторській, 20 у м.Львові (а.с.95-108); - довідки про вартість виконання будівельних робіт та витрат за березень 2012 року (а.с.131), травень 2012 року (а.с.140-141), ), за липень 2012 року (а.с.149 зворот-150); - акти приймання виконаних підрядних робіт за березень 2012 року(а.с.132), за травень 2012 року (а.с.141 зворот), за липень 2012 року (а.с.149); - декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 04.09.2014 року №ЛВ143142470700 (а.с.203-207).

Також позивачем надано виписки з картки рахунку 6851 за вересень 2011 року та жовтень 2011 року (а.с.117), за березень 2012 року (а.с.121-122), за травень 2012 року(а.с.133,137), за липень 2012 року (а.с.142), за серпень 2012 року (а.с.151) та виписки з банку(а.с.118-120, 123-130,134-136, 143-145,152-160) на підтвердження здійснення оплати за укладеними договорами.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано податкові накладні №2 від 30.07.2012р. на загальну суму 629 000,00 грн. (а.с.34), №3 від 31.07.2012р. на загальну суму 7 400,00 грн. (а.с.35), №15 від 20.07.2012р. на суму 18 893,26грн. (а.с.36), №1 від 02.08.2012р. на загальну суму 67 000,00 грн. (а.с.37), №2 від 15.08.2012р. на загальну суму 243 240,00 грн. (а.с.38), №3 від 21.08.2012р. на загальну суму 74 600,00 грн. (а.с.39), №4 від 23.08.2012р. на загальну суму 65 100,00 грн. (а.с.40), №6 від 30.08.2012р. на загальну суму 31 750,00грн. (а.с.41), №5 від 31.08.2012р. на загальну суму 149 500,00 грн. (а.с.42), №1 від 27.07.2012р. на загальну суму 1 000,00 грн. (а.с.43), №6 від 16.09.2011р. на загальну суму 100 000,00 грн. (а.с.44), №2 від 31.10.2011р. на загальну суму 405 000,00 грн. (а.с.45), №5 від 15.09.2011р. на загальну суму 1 102 380,00 грн. (а.с.46), №1 від 01.03.2012р. на загальну суму 370 000,00 грн. (а.с.47), №2 від 05.03.2012р. на загальну суму 15 000,00 грн. (а.с.48), №3 від 06.03.2012 року на загальну суму 5 000,00 грн. (а.с.49), №4 від 07.03.2012р. на загальну суму 10 000,00 грн. (а.с.50), №5 від 13.03.2012 року на загальну суму 119 000,00 грн. (а.с.51), №6 від 14.03.2012р. на загальну суму 58 000,00 грн. (а.с.52), №7 від 21.03.2012 р. на загальну суму 20 000,00 грн. (а.с.53), №8 від 22.03.2012р. на загальну суму 12 700,00 грн. (а.с.54), №9 від 26.03.2012р. на загальну суму 381 000,00 грн. (а.с.55), №10 від 28.03.2012р. на загальну суму 210 000,00 грн. (а.с.56), №11 від 30.03.2012р. на загальну суму 598 000,00 грн. (а.с.57), №1 від 04.05.2012р. на загальну суму 92 000,00 грн. (а.с.59), №2 від 14.05.2012р. на загальну суму 1 122 000,00 грн. (а.с.60); - видаткові накладні №15 від 20.07.2012р. на загальну суму 18 893,26 грн. (а.с.36), №2 від 19.06.2012р. на загальну суму 18 507,67 грн. (а.с.58), №17 від 31.07.2012р. на загальну суму 192 480,00грн. (а.с.62), №14 від 30.07.2012р. на загальну суму 2 376 809,32 грн. (а.с.63), №5 від 26.07.2012р. на загальну суму 21 415,06 грн. (а.с.64), №8 від 28.05.2012р. на загальну суму 43 680,50 грн. (а.с.138); - розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №1 від 15.05.2012р.(а.с.61).

Щодо покликання ДПІ у акті перевірки на наявність у договорі та видатковій накладній підпису без розшифровки та відсутність реквізитів довіреностей на отримання товарів, колегія суддів зауважує, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само неточності у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документів вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, системний аналіз норм ПК України дозволяє колегії суддів дійти висновку, що формування податкового кредиту неможливе у випадку відсутності зв'язку з господарською діяльністю, фіктивності операцій (відсутність поставок), відсутності податкової правосуб'єктності, відсутності на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як це встановлено судом першої інстанції, Підприємство не втручалось у господарську діяльність ПП «Грифон-Буд», проте здійснювало контроль та технічний нагляд за відповідністю обсягу та якості робіт, поставленого товару.

З акта перевірки вбачається, що висновки ДПІ про те, що господарські операції не носили реального характеру ґрунтуються на висновках акта ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області №1535/13-04-22-04/35664357 від 13.10.2014р. «Про результат документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Грифон-Буд» код ЄДРПОУ 35664357 з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТзОВ «А-Знак» за серпень 2012 року, вересень 2012 року, ТОВ «ТПК Груп» за вересень 2012 року, ТОВ «Нові технології ТПВ» за березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, липень 2012 року, вересень 2012 року, ТзОВ «Укрбурвод» за жовтень 2011 року, ТзОВ «ОФ Український легіон» за вересень 2012 року, а також документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів чи подальшому реалізацію цих товарів від вище перелічених контрагентів» про нереальність господарських операцій ПП «Грифон Буд» з його контрагентами, і як наслідок нереальність операцій з Підприємством є безпідставними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

Висновки про порушення податкового законодавства контрагентом позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїми контрагентами вимог закону. Така позиція узгоджується й з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011р. (справа №21-47а10 та, постанові від 11.12.2007р. (справа №21-1376во06).

Також згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент виконання вищевказаних договірних відносин, зокрема того, що вказане підприємство не були зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів.

Окрім того, позивачем надано ліцензію ПП «Грифон-Буд» серії АВ №459398 Міністерства регіонального розвитку та будівництва України Державної архітектурно - будівельної інспекції, Інспекції Державної архітектурно - будівельної інспекції у Львівській області (господарської діяльності у будівництві, пов'язаних із створенням об'єктів архітектури) (а.с.93) та перелік робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури від 19.03.2009р. (додаток до ліцензії серії АВ №459398 виданої Інспекцією Державної архітектурно - будівельної інспекції у Львівській області) (а.с.94).

Колегією суддів також взято до уваги, що спірні господарські операції, в судовому порядку недійсними не визнавались, надавались та оплачувались протягом певного періоду часу, що дає підстави вважати, що такі мали реальний характер.

Щодо покликання апелянта на те, що у спірний період березень-серпень 2012 року роботи по спорудженню житлового будинку по вул. Кондукторській, 16 фактично не виконувались, оскільки Інспекцією ДАБК у Львівській області винесено припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, оскільки такі проводились з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, і лише 09.08.2012р. виконання робіт було відновлено, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

З пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що до податкового кредиту віднесенні господарські операції з купівлі-продажу товарів в межах договору підряду, а не підрядних робіт. Податковий кредит за серпень 2012 року формувався по виконаних будівельних роботах за Договором підряду капітального будівництва об'єкта №21-07.11 по вул. Кондукторській, 20, а не об'єкта по вул. Кондукторській, 16. Вказане доданими представником відповідача документами та поясненнями у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не спростовано.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що договорами передбачено обов'язок Підрядника (ПП «Грифон Буд») забезпечити роботи матеріалами та устаткуванням, а також здійснювати поставку товарів на кошти, проплачені Замовником у вигляді попередніх авансових платежів, що спростовує висновки ДПІ щодо правомірності проведення розрахунків лише після виконання робіт та необхідності доказування позивачем факту транспортування матеріалів, наданих для подальшого здійснення підрядних робіт.

Даючи узагальнюючу правову оцінку наведеним доказам, колегія суддів зауважує, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з ПДВ є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам чинного законодавства. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданої господарської операції. Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди, відповідачем не надано.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суб'єкт господарювання вправі вести господарську діяльність, яка не заборонена, на свій власний розсуд, економічна доцільність якої є одержання прибутку, що Підприємством дотримано, а тому слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що податковим органом не наведено переконливих доводів та не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між останнім та ПП «Грифон Буд».

Представлені позивачем суду докази свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято без дотримання вимог чинного законодавства, практики Європейського Суду з прав людини та принципів, передбачених ст.2 КАС України.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі №813/996/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді О.О. Большакова

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст Ухвали виготовлено 14.08.2015р.