Рішення

від 02.09.2009 по справі 9/63

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/63

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.09.09 р.                                                                                     Справа № 9/63                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Атлас мікро”, м. Київ

до відповідача Донецького комунального підприємства „Фармація”, м. Донецьк

про стягнення 75 201грн.46коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

З 01.09.2009р. о 14год.40хв. по 02.09.2009р. о 16год.00хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Атлас мікро”, м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Донецького комунального підприємства „Фармація”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 75 201грн.46коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 46 873грн.09коп., пені в розмірі 13 925грн.61коп. та 25% річних в розмірі 14 402грн.76коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №711-07-тд, видаткові накладні №ТД-0001488 від 27.06.2008р., №ТД-0001616 від 11.07.2008р., №ТД-0001797 від 29.07.2008р., №ТД-0001742 від 23.07.2008р., №ТД-0001884 від 05.08.2008р., №ТД-0001980 від 13.08.2008р., №ТД-0002092 від 21.08.2008р., банківські виписки, акт звірки взаєморозрахунків за 02.06.2008р. - 22.06.2009р., довіреність на отримання ТМЦ №00034 від 11.07.2008р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №581 від 27.07.2009р. та доповнення до відзиву б/н від 31.08.2009р., відповідно з якими позовні вимоги визнає частково, посилаючись на невірне визначення позивачем суми основного боргу, суми пені, 25% річних та періоду прострочення оплати.

В процесі розгляду справи позивачем надані пояснення б/н та дати, відповідно до яких останній підтримує свої позовні вимоги.

Крім того, 01.09.2009. позивачем надані доповнення до позовної заяви, згідно з якими останній виправляє описку в резолютивній частині позовної заяви щодо стягнення 25% річних.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Атлас мікро”, м. Київ та Донецьким комунальним підприємством „Фармація”, м. Донецьк укладений договір поставки №711-07-тд, відповідно з яким постачальник (позивач) зобов`язується поставити у зумовлені цим договором строки покупцеві (відповідачу) медичні препарати та/або вироби медичного призначення (далі – товар), а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно оплачувати його згідно умов договору (п.1.1 договору).

Наявний в матеріалах справи примірник договору поставки №711-07-тд не містить дати його укладення, однак суд вважає такою датою 26.06.2008р., оскільки частина видаткових накладних, які додані до матеріалів справи, мають посилання на договір поставки №711-07-тд від 26.06.2008р. Крім того, відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що вказаний договір між сторонами укладено саме 26.06.2008р.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки №711-07-тд від 26.06.2008р.

Відповідно до п.2.1, 2.1.1 загальна кількість товару, що підлягає поставці, складається з кількості товару, що поставляється окремими партіями по накладним-специфікаціям протягом терміну дії цього договору. Кількість, асортимент та ціна кожної партії товару вказується у накладній-специфікації, що є невід`ємною та обов`язковою частиною цього договору.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 90 539грн.63коп., що підтверджується видатковими накладними №ТД-0001488 від 27.06.2008р., №ТД-0001616 від 11.07.2008р., №ТД-0001797 від 29.07.2008р., №ТД-0001742 від 23.07.2008р., №ТД-0001884 від 05.08.2008р., №ТД-0001980 від 13.08.2008р., №ТД-0002092 від 21.08.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Однак, у відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву відповідач зазначає, що поставка товару за видатковими накладними №ТД-0001488 від 27.06.2008р., №ТД-0001616 від 11.07.2008р. здійснена не на підставі договору поставки №711-07-тд від 26.06.2008р., оскільки зазначені накладні не містять посилань на даний договір.

Суд приймає заперечення відповідача з огляду на наступне:

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що договір поставки №711-07-тд від 26.06.2008р. не є підставою здійснення поставки за наявними у справі видатковими накладними №ТД-0001488 від 27.06.2008р., №ТД-0001616 від 11.07.2008р., оскільки вони не мають посилань на договір поставки №711-07-тд від 26.06.2008р. Навпаки, підстава здійснення поставки за вказаними видатковими накладними взагалі не вказана. При цьому, відповідно до п.2.1.1 договору накладні-специфікації є невід`ємною та обов`язковою частиною цього договору. Таким чином, накладні повинні містити посилання на договір.

Одночасно, як вбачається з наданого відповідачем відзиву та доповнень до відзиву, останній зазначає, що постачання за видатковими накладними №ТД-0001488 від 27.06.2008р., №ТД-0001616 від 11.07.2008р. здійснено на підставі усного правочину в порядку ст.206 Цивільного кодексу України, що також дає суду підстави вважати, що спірна поставка могла бути здійснена позивачем не лише за умовами договору поставки №711-07-тд від 26.06.2008р. Доказів зворотного позивачем не представлено.

Ухвалами від 03.07.2009р., 28.07.2009р. господарський суд зобов`язав позивача, зокрема, надати письмові пояснення щодо стягнення заборгованості за накладними №ТД-0001488 від 27.06.2008р., №ТД-0001616 від 11.07.2008р. відповідно до умов договору №711-07-тд, надати письмові пояснення щодо всіх правовідносин між сторонами. На виконання вимог суду позивачем були надані письмові пояснення б/н та дати, відповідно до яких останній зазначив, що накладні №ТД-0001488 від 27.06.2008р., №ТД-0001616 від 11.07.2008р. виписувались в рамках договору, проте доказів у підтвердження вказаного твердження Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Атлас мікро” не представлено.

Таким чином, позивачем у розумінні ст.ст.33, 34 ГПК України не доведено належними та допустимими доказами, що поставка продукції за видатковими накладними №ТД-0001488 від 27.06.2008р., №ТД-0001616 від 11.07.2008р. була здійснена ним саме за договором поставки №711-07-тд від 26.06.2008р., а відтак умови договору поставки №711-07-тд від 26.06.2008р., який є підставою позову, не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, які фактично виникли за видатковими накладними №ТД-0001488 від 27.06.2008р., №ТД-0001616 від 11.07.2008р.

Одночасно, як зазначено позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві на позов, за товар, отриманий за видатковою накладною №ТД-0001488 від 27.06.2008р., відповідач здійснив часткову оплату на загальну суму 43 666грн.54коп., у зв`язку з чим несплаченою залишився борг в розмірі 3 003грн.77коп. При цьому, з наявних в матеріалах справи банківських виписок вбачається, що підставою оплати є накладна №ТД-0001488 від 27.06.2008р., а не договір.

На ряду з зазначеним, наданий позивачем до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків за 02.06.2008р. - 22.06.2009р. в якості доказу постачання за договором поставки №711-07-тд судом не приймається до уваги, оскільки вказаним вище актом звірки сторони встановили наявність заборгованості винятково за видатковими накладними, без зазначення договору. Наразі, акт звірки взаєморозрахунків між сторонами є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств відображають рух грошових коштів в бухгалтерському обліку сторін, звіряють бухгалтерський облік проведених господарських операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується тільки первинними документами – договором, накладними, рахунками тощо.

Акт звірки взаєморозрахунків не містить істотних умов, які б дозволили визначити зміст та природу прав і обов'язків сторін, підписання акту не впливає на майновий стан сторін, не призводить до змін в суті операції, ніяких прав та обов'язків у сторін внаслідок звіряння розрахунків між ними не виникає, тобто функція актів звірки розрахунків носить суто інформаційний характер.

В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази наявності будь-яких клопотань позивача про зміну підстави позову.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за видатковими накладними №ТД-0001488 від 27.06.2008р., №ТД-0001616 від 11.07.2008р. в розмірі 9 277грн.00коп. (з урахуванням часткової оплати) підлягають залишенню без задоволення як необґрунтовані та недоведені, оскільки стягнення заборгованості за договором не є підставою для стягнення заборгованості за окремими накладними.

На ряду з зазначеним, фактичне отримання відповідачем товару за видатковими накладними №ТД-0001797 від 29.07.2008р., №ТД-0001742 від 23.07.2008р., №ТД-0001884 від 05.08.2008р., №ТД-0001980 від 13.08.2008р., №ТД-0002092 від 21.08.2008р. підтверджується підписом представника відповідача на зазначених накладних в графі „отримав(ла)” та печаткою підприємства. Крім того, у відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву відповідачем визнано факт отримання товару за вказаними вище видатковими накладними на загальну суму 43 869грн.32коп. на підставі договору поставки №711-07-тд від 26.06.2008р.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що покупець оплачує кожну партію товару, що погоджена сторонами, із застосуванням будь-якого з встановлених законодавством видів розрахунків (готівкою, без готівкою та інше).

Згідно п.5.2, 5.3 договору, термін розрахунку узгоджується між сторонами і вказується у накладній-специфікації на кожну партію товарів, що поставляється по цьому договору. Якщо поставка на умовах попередньої оплати не визначена сторонами в порядку, передбаченому п.2.2 цього договору, то покупцю по цьому договору надається відстрочка платежу не менше 7 календарних днів з моменту отримання кожної партії товарів.

Відповідно до п.5.4, 5.5 договору, сторони можуть погодити більший термін відстрочки платежу, вказавши його у накладній-специфікації. Після приймання покупцем товару за накладною-специфікацією зазначений у ній строк розрахунку вважається узгодженим сторонами і обов`язковим для покупця.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, граничним строком оплати за кожною окремою накладною є:

За видатковою накладною №ТД-0001797 від 29.07.2008р. – 05.08.2008р.;

За видатковою накладною №ТД-0001742 від 23.07.2008р. – 22.08.2008р.;

За видатковою накладною №ТД-0001884 від 05.08.2008р. – 04.09.2008р.;

За видатковою накладною №ТД-0001980 від 13.08.2008р. – 14.08.2008р.;

За видатковою накладною №ТД-0002092 від 21.08.2008р. – 22.08.2008р.

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, відповідач неповністю оплатив вартість товару, отриманого за вказаними вище видатковими накладними, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви сума основного боргу, що виникла на підставі договору поставки №711-07-тд від 26.06.2008р. становила 37 596грн.09коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви за останнім утворилась заборгованість в розмірі 37 596грн.09коп.

Вказаний розмір заборгованості визнано відповідачем.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за товар, поставлений на підставі договору поставки №711-07-тд від 26.06.2008р., суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 37 596грн.09коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем вказаної заборгованості, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Атлас мікро”, м. Київ в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 37 596грн.09коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 13 925грн.61коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що за несвоєчасно виконане зобов`язання щодо оплати товарів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 13 925грн.61коп. за прострочення оплати товару за кожною окремою накладною.

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на наступне:

За приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, враховуючи положення п.6 ст.232 Господарського кодексу України та підстави часткової відмови у задоволенні суми основного боргу, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 13 925грн.61коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 4 204грн.46коп.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача суми 25% річних в розмірі 14 402грн.76коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Одночасно, п.7.4 договору передбачено, що покупець, що прострочив виконання грошового зобов`язання, сплачує постачальнику борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 25% річних від простроченої суми.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, у судовому порядку недійсним не визнаний.

На підставі зазначеного пункту договору, за розрахунком позивача, 25% річних становлять суму в розмірі 14 402грн.76коп.

Розглянувши розрахунок позивача, враховуючи підстави часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Атлас мікро”, м. Київ в частині стягнення 25% річних в розмірі 14 402грн.76коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 7 441грн.38коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                   ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Атлас мікро”, м. Київ до відповідача, Донецького комунального підприємства „Фармація”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 75 201грн.46коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 46 873грн.09коп., пені в розмірі 13 925грн.61коп. та 25% річних в розмірі 14 402грн.76коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Донецького комунального підприємства „Фармація” (за адресою: вул. Баумана, 5, м. Донецьк, 83085, р/р 26006301591381 в Пролетарському відділенні АК ПІБ м. Донецька, МФО 334301, код ЄДРПОУ 01976625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Атлас мікро” (за адресою: вул. Фрунзе, 86, м. Київ, 04080; р/р 2600730127596 у ВАТ „Універсальний банк розвитку та партнерства”, МФО 320995, код ЄДРПОУ 32453679) суму основного боргу в розмірі 37 596грн.09коп., пеню в розмірі 4 204грн.46коп. та 25% річних в розмірі 7 441грн.38коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 492грн.42коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 204грн.63коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 02.09.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя