Рішення

від 21.08.2009 по справі 53/425

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/425

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/425

21.08.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс»  

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр ФОРТО»

про стягнення 7 267,71 грн.

Суддя                     Грєхова О. А.

Представники:

від позивача Будянский О.С. –представник за довіреністю від 01.09.2008р.

від відповідача  не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр ФОРТО»заборгованості за Договором на технічне обслуговування та ремонт автомобілів №31/07 від 31.07.2007р. в розмірі 7 267, 71 грн. втому числі: 7000,00 грн. –основного  боргу, 197,69 грн. –інфляційні збитки, 70,02 грн. –3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2009р. порушено провадження по справі № 53/425, розгляд справи призначено на 21.08.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 21.08.2009р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Листом Головного управління статистики у місті Києві № 13-4379 від 11.08.2009р., наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 13.07.2009р., про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача та його відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.08.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

31.07.2007р. між сторонами у справі було укладено Договір № 31/07 на технічне обслуговування та ремонт автомобілів (далі Договір), відповідно до умов якого Замовник (відповідач) доручає, а Виконавець(позивач) бере на себе технічне обслуговування та ремонт автомобілів, що належать замовнику (п. 1.1 Договору).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Відповідно до п. 4.1. Договору виконавець виконує технічне обслуговування та ремонт автомобілів Замовника за умовою попередньої сплати. Замовник сплачує попередню платню за технічне обслуговування чи ремонт автомобіля згідно з виставленим рахунком-фактурою. Рахунок-фактура формується Виконавцем на підставі попередньої заявки на проведення робіт складеної за побажанням Замовника та погодженої з ним, і включає в себе вартість робіт, комплектуючих та матеріалів.  

На виконання умов договору  позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № А-00000732 від 26.07.2007р. на суму 32 890,56 грн.

В якості передоплати відповідачем було перераховано позивачу 15 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 666 від 27.07.2007р., № 677 від 30.07.2007р., № 679 від 31.07.2007р., оригінали яких долучені до матеріалів справи.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було надано відповідачу послуг на загальну суму 32 890, 56 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт № А-00000650 від 31.07.2007р., підписаним сторонами без зауважень, належним чином засвідчена копії якого додана до матеріалів справи, а оригінал оглянутий в судовому засіданні.

Після підписання сторонами Акту виконаних робіт відповідачем було сплачено ще 10 890,56 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 720 від 15.08.2007р., №1513 від 10.04.2008р., №1546 від 18.04.2008р., № 2185 від 31.10.2008р., №2244 від 27.11.2008р., оригінали яких долучені до матеріалів справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково  з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Зі змісту ч. 1 ст. 903 ЦК України слідує, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов договору сторонами встановлена умова розрахунків –попередня оплата.

Судом встановлено, що відповідач частково здійснив передоплату виконаних робіт в сумі 15 000,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивач на свій ризик без отримання передоплати в повному розмірі виконав роботи.

Оскільки виконання робіт відбувалося на договірній та платній основі, а строк проведення розрахунків не встановлений ані угодою сторін, ані законом, то це зумовлює застосування ст.. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями №78/07 від 19.12.2007р., № 107 від 23.10.2008р., № 10/09 від 10.02.2009р, №16/09 від 12.03.2009р. погасити заборгованість. На доказ отримання претензії № 16/09 від 12.03.2009р. позивач надав повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення з відміткою відповідача про отримання 16.03.2009р.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 22.03.2009р. оплати позивачу надані послуги в сумі 7 000,00 грн.

Однак відповідач як у строк до 22.03.2009р., так і на дату прийняття  рішення, свого обов'язку щодо оплати наданих послуг в сумі 7 000,00 грн. не виконав.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач жодного доказу того, що він  вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов'язання по оплаті виконаних робіт суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 7 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 197,69 грн. інфляційних витрат та 70,02 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством  відповідальності.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором.

 При дослідженні поданого позивачем розрахунку інфляційних витрат судом встановлено, що позивач невірно розрахував розмір інфляційних витрат, оскільки не врахував Рекомендацію Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року, щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ, в якій передбачено, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          Враховуючи, що відповідач мав виконати свій обов'язок щодо оплати виконаних робіт до 22.03.2009р., але не виконавши його, позивач набув право з 22.03.2009р. на нарахування річних та інфляційних, а враховуючи рекомендації Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. розмір інфляційних витрат повинен розраховуватись не з березня місяця, а з квітня.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

22.03.2009 - 31.05.20097000.001.01498.007098.00

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Таким чином, сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 7098.00 грн.

Розрахунок 3% річних здійснений позивачем також невірно, оскільки право на нарахування 3% річних у позивача виникло з 22.03.2009р.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

7000.0022.03.2009 - 30.06.20091013 %58.11

        Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 58.11 грн.

Враховуючи вкладене позов підлягає задоволенню частково в розмірі 7 000,00 грн. основного боргу, 98,00 грн. інфляційних витрат та 58,11 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр ФОРТО» (03309, м. Київ, вул. Ізюмська, 5-А, ідентифікаційний код 32239593, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс»(02217, м. Київ, вул. Закревського, 16, ідентифікаційний код 25292423) основний борг в сумі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп., 98 (дев'яносто вісім) грн.. 00 коп. –інфляційних збитків, 58 (п'ятдесят вісім) грн. 11 коп. –3% річних,  71 (сімдесят одна) грн. 56 коп. витрати на сплату державного мита та 307 (триста сім) грн. 70 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                 Грєхова О.А.

Дата підписання:

31.08.09 р.