Рішення

від 21.08.2009 по справі 53/428

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/428

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/428

21.08.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельній будинок  «ВЕЛЕС»   

до Приватного підприємства «АГРОСАП»

про стягнення 138 489, 63 грн.

                                                                                       Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Губенко І.Б.- представник  по довіреності  від 08.08.2009 р.

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ :          

          Заявлено позов про стягнення з  Приватного підприємства «АГРОСАП» заборгованості за  договором поставки молочної продукції № 94 в розмірі 138 489, 63 грн., в тому числі 134 703, 19 грн. –основний  борг, 420,71 грн. –3% річних, 3 365, 73 грн. –пені.

          В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе згідно з договором поставки зобов'язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2009р. порушено провадження по справі № 53/428, розгляд справи призначено на 21.08.2009р.

Через відділ Діловодства Господарського суду міста Києва позивачем було подано заяву про забезпечення позву шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках відповідача в межах заявлених позовних вимог.

Вказана заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано доказів, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду або зробити його неможливим.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АВ № 743249, наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 13.07.2009р., про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, повідомлення про вручення поштового відправлення  з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.08.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

21.03.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельній будинок  «ВЕЛЕС»та Приватним підприємством «АГРОСАП», було укладено договір поставки  молочної продукції (далі-договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити і передати у власність, а позивач прийняти й оплатити продукцію.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу молочну продукцію на загальну суму 267 033,16 грн., що підтверджується витратними накладними № В-00000384 від 25.03.2009р., № В-00000437 від 07.04.2009р., № В-0000519 від 12.04.2009р. з відмітками відповідача про отримання (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Пунктом 5.3.1. договору передбачено оплату відповідачем вартості кожної партії продукції протягом 21 календарного дня з моменту її поставки.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельній будинок  «ВЕЛЕС»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання, покладені на нього договором. Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

Судом встановлено, що відповідач за отриману молочну продукцію розрахувався частково в сумі 132 329,97 грн., що підтверджується оглянутими в судовому засіданні оригіналами банківських виписок. Таким чином, станом на дату винесення рішення сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 134 703,19 грн.  

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 5.3.1 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору  за отриманий товар розрахувався частково з порушенням строків, встановлених в договорі.

          Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо належного виконання зобов'язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  134 703,19 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Згідно зі ст.. 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до п 8.2 Договору у випадку порушення Покупцем строків оплати за товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, тобто дії відповідача є порушенням вимог договору, отже є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, тому вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань в розмірі 3 365,73 грн. визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню відповідно обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягає стягненню 420,71 грн. –три  проценти річних від простроченої суми за розрахунком позивача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 527, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «АГРОСАП»(03164, м. Київ, вул., Генерала Наумова, 23-б; ідентифікаційний  код 32252027 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельній будинок  «ВЕЛЕС»(61019 м. Харків, вул. Калініна, 91;  ідентифікаційний код 36225353) 134 703 (сто тридцять чотири тисячі сімсот три) грн. 19 коп. основного боргу, 3 365 (три тисячі триста шістдесят п'ять) грн. 73 коп. –пені,  420 (чотириста двадцять) грн. 71 коп. 3% річних, 1 384 (одна тисяча триста вісімдесят чотири) грн. 90 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                      Грєхова О.А.

Дата підписання:

26.08.2009р.