Рішення

від 10.09.2009 по справі 3/173/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/173/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "10" вересня 2009 р.                                                 Справа №  3/173/09

За позовом :            Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка

                    56455, Миколаївська область, Доманівський район,

                    с. Олександрівка

Відповідач:          Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»в особі Миколаївської обласної дирекції

54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19 А

про зобов'язання виконання умов договору.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Бойко Н.І., за довіреністю;

Від відповідача: Сташук О.Г., за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом зобов'язати відповідача належним чином виконувати умови кредитного договору № 010/01-04/08-377 від 17.06.2008 року, а саме приймати від Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка погашення кредитної заборгованості у відповідності з графіком погашення кредитної заборгованості (невід'ємний додаток № 1 до цього договору).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на наступне: відповідно до п. 1.1. кредитного договору №010/01-04/08-377 від 17.06.2008 року ВАТ „Райффайзенбанк Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції, як кредитор, на положеннях та умовах цього договору, відкрив ПСП ім. Шевченка, як позичальнику, невідновлювальну кредитну лінію у сумі 436 292 долара США (ліміт кредитування), в порядку, передбаченому цим договором, на умовах повернення позичальником в строк по 16 червня 2013 року включно.

Пунктом 1.2. кредитного договору сторони передбачили, що кредит призначений для придбання комбайну марки JOHN DEERE з зерновою жаткою моделі 635R, шляхом здійснення оплати по договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах 100% передоплати №30-05/15Б від 30.05.2008 року, укладеному між позичальником з ЗАТ компанія „Райз”. За умовами договору з компанією «Райз»оплата за комбайн здійснюється у національній валюті України. Для придбання комбайну позичальник надавав банку зазначений договір у підтвердження цільового використання кредитних коштів.

Відповідно до п. 3.6. кредитного договору №010/01-04/08-377, позичальник зобов'язаний здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість) у строки, визначені Графіком погашення кредитної заборгованості (невід'ємний додаток №1 до цього договору). Згідно до вказаного графіку, сторони договору визначили валюту грошового зобов'язання (кредиту) –гривню, розмір позичкової заборгованості (у гривні) та строки її повернення.

Позивач вказує на те, що у відповідності до додатку №1 до кредитного договору, відповідач повинен зменшувати розмір позичкової заборгованості, який не повинен перевищувати встановленого сторонами гривневого еквіваленту, але в порушення умов кредитного договору цього не робить. Таким чином, позивач зазначає про порушення відповідачем істотних умов договору, встановлених сторонами у додатку №1 до договору, а саме –граничний розмір позичкової заборгованості у гривневому еквіваленті.

Згідно до п. 5.3. кредитного договору, кредитор зобов'язався прийняти належне виконання зобов'язання за цим договором.

Відповідно до п. 12.3. договору, зміни в договорі оформлюються додатковою угодою сторін (крім випадків, передбачених договором) які стають невід'ємною частиною договору.

Позивач стверджує, що незважаючи на вищевказані домовленості сторін, кредитор спрямував позичальнику для підписання додаткову угоду №010/01-04/08-377/5 до кредитного договору від 17 червня 2008 року (далі за текстом –додаткова угода №010/01-04/08-377/5), а також усі документи, що повинні бути змінені внаслідок підписання зазначеної угоди.

Також позивач вказує на те, що кредитор вже відмовляється від погашення позичальником кредитної заборгованості у відповідності до п. 3.6. кредитного договору та Графіку погашення кредитної заборгованості та вимагає погашення за умовами Додаткової угоди №010/01-04/08-377/5.

Позивач вважає такі дії Банку незаконними та необґрунтованими, оскільки вони порушують норми ст. 99 Конституції України, ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 525, 526, 627, 651, 652, 1054 ЦК України, ст. 345 ГК України, п. 1 постанови КМ України від 18.12.98 N 1998 "Про удосконалення порядку формування цін", п. 3.4. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, які затверджені постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 р. N 168, п.п. 3.2., 3.6, 3.7., 5.3. кредитного договору та Графіку погашення кредитної заборгованості (невід'ємний додаток №1 до вказаного договору).

Таким чином, позивач просить суд зобов'язати кредитора належним чином виконувати умови вказаного договору, а саме приймати та погашати кредитну заборгованість у гривні у відповідності з Графіком погашення кредитної заборгованості.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову та просить суд припинити провадження у справі за відсутністю предмету спору, оскільки позивач при підписанні кредитного договору знав про необхідність повернення кредитних коштів в іноземній валюті; відповідач належним чином виконує умови кредитного договору, а саме приймає від позивача кредитну заборгованість в іноземній валюті; відповідач не змушує позивача підписувати додаткову угоду до кредитного договору.

В судовому засіданні на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд-

                                                  встановив:

17 червня 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір №010/01-04/08-377, відповідно до умов якого позивач на положеннях та умовах цього договору, відкриває відповідачу невідновлювальну кредитну лінію у сумі 436 292 долара США (ліміт кредитування), в порядку, передбаченому цим договором, з поверненням позичальником в строк по 16 червня 2013 року включно (п. 1.1. кредитного договору).

Згідно до п. 1.2 кредитного договору, кредит призначений для придбання комбайну марки JOHN DEERE 9680і WTS з зерновою жаткою моделі 635R, шляхом здійснення оплати по договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах 100% передоплати №30-05/15Б від 30.05.2008 року, укладеному між позичальником з ЗАТ компанія „Райз”.

Пунктом 3.2. кредитного договору передбачено, що на умовах цього договору для видачі кредиту та обліку заборгованості позивача відповідач відкриває позичковий рахунок.

Відповідно до п. 3.4. кредитного договору, кредитні кошти надаються відповідачем на підставі письмової заяви позивача шляхом їх перерахування на транзитний рахунок з метою конвертування на міжбанківському валютному ринку у іншу валюту з подальшим зарахуванням на поточний рахунок позивача або шляхом сплати платіжних документів з позичкового рахунку за реквізитами імпортних контрактів.

Згідно до п. 5.3. кредитного договору, відповідач зобов'язується прийняти від позивача належне виконання зобов'язань за цим договором.

          Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Чинне цивільне законодавство, зокрема глава 33 ЦК України та Закон України "Про банки і банківську діяльність", не передбачає вимоги щодо форми та змісту кредитного договору. Щодо цього питання слід виходити із загальних правил, встановлених статтями 44,153 і 154 ЦК України.

Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За змістом ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як вбачається з наданих банком виписок з позичкового рахунку № 20731584067 від 18.06.2008 р., позивач одержав кредит від першого на оплату комбайна у гривнях і здійснив платіж у гривнях.

Згідно до п. 3.6. кредитного договору, сторони передбачили повернення основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість) у строки, визначені Графіком погашення кредитної заборгованості як невід'ємним додатком №1 до цього договору. За вказаним графіком, сторони договору визначили, що розмір позичкової заборгованості не повинен перевищувати гривневого еквіваленту: з 01.10.2008 року суму 1567160 грн., з 01.10.2009 року суму 1016560 грн., з 01.10.2010 року суму 677760 грн., з 01.10.2011 року суму 338960 грн., з 01.10.2012 року суму 0 грн.

Таким чином, кредитним договором прямо передбачено, що повернення та зарахування основного боргу має здійснюватися у національній валюті України - гривні.

Матеріали справи свідчать, що відповідач направив позивачу шляхом електронного зв'язку для підписання додаткову угоду №010/01-04/08-377/5 до кредитного договору, в якій доповнено розділ 6 „Позичальник зобов'язується” основного договору пунктом 6.14. наступного змісту: „6.14. Спрямовувати всю виручку від реалізації сільськогосподарської продукції врожаю 2008 року, крім частини виручки, що йде на сплату податків та інших обов'язкових платежів, на погашення зобов'язань по діючому кредитному договору №010/01-04/08-377 від 17 червня 2008 року згідно графіку”; доповнено розділ 6 „Позичальник зобов'язується” Основного договору пунктом 6.15. наступного змісту: „6.15. Позичальник зобов'язується розмістити в Миколаївській ОД ВАТ „Райффайзенбанк Банк Аваль” депозит на строк 12 місяців у сумі 33418,00 гривень з процентною ставкою 1% річних на умовах депозиту „МСБ-Партнер”; викладено Додаток 1 „графік погашення кредитного договору” до основного договору в новій редакції: „Сторони встановлюють, що розмір позичкової заборгованості не повинен перевищувати: З 25 квітня 2009 року суму 432 000, 00 дол. США з 25 листопада 2012 року суму 0,00 доларів США”. Разом з вказаною додатковою угодою банк просив позивача підписати договори поруки №010/01-04/08-377/7 та №010/01-04/08-377/7, у яких загальна сума заборгованості позивача встановлена в сумі 436292 долара США, договір №020/09-5/3-13 про вклад „Депозит МСБ-Партнер”.

Вказані обставини підтверджується банком у відзиві на позовну заяву.

Отже, суд дійшов висновку, що фактично одноособово банк намагався змінити валюту зобов'язання за кредитним договором –з гривні на долар США та, відповідно, змінити порядок погашення позичкової заборгованості, але після відмови позивача від підписання вказаних документів, починає вільно та невірно трактувати умови кредитного договору.

Посилання банку на те, що він не блокує погашення кредиту спростовуються тим, що відповідач не приймає платежі позивача з інших банків на погашення кредиту та відсотків на рахунки , зазначені в п.п. 3.2. , 3.6. кредитного договору.

Суд враховує ті обставини, що операції по позичковому рахунку велися спочатку в гривні, а потім були переведені на долари США. З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що відповідач одержує платежі від позивача як у гривнях, так і доларах США, але зараховує вказані кошти як погашення позичкової заборгованості у доларах США виходячи з того, що валютою кредиту є долар США. Але, на підставах, які викладені вище, такі дії банку суперечать п.п. 3.2., 3.6., 5.3 кредитного договору, Графіку погашення кредитної заборгованості (невід'ємний додаток №1 до цього Договору), ст.ст. 525, 526, 627, 651, 652, 1054 ЦК України, ст. 345 ГК України.

Банк повинен зараховувати кошти, які сплачуються позивачем за кредитним договором, у гривні, дотримуючись Графіку погашення кредитної заборгованості (невід'ємний додаток №1 до кредитного договору) та відповідно зменшуючи розмір позичкової заборгованості у гривні.

Наведеними доказами підтверджується, що банком умисно невірно трактуються умови кредитного договору з метою явочним порядком перевести гривневий кредит у валютний, і покласти тягар знецінення національної валюти на рахунок позичальника, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 651, ст. 652 ЦК України, згідно яких умови договору можуть бути змінені лише за згодою сторін, та ст. 525, 526 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України, відповідно до яких не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Зазначені висновки суд робить на підставі матеріалів справи, які підтверджують, що -           кредит надавався з метою отримання позивачем у власність комбайну у гривнях;

-          випискою з рахунку, якою підтверджується отримання позивачем грошових коштів у сумі 2 049 390,94 гривень;

-          додатковою угодою, в якій сторони встановили суттєві умови договору стосовно встановлення позичкової заборгованості у гривнях.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно до ст.16 ЦК України та ст. 20 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідачем порушені норми та приписи діючого законодавства та умови договору, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Керуючись ст.ст.  44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2.          Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство  „Райффайзенбанк Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції  (64030, м. Миколаїв, вул. Артелирійська, 19А, кор/р №3900920 в ВАТ „Райффайзенбанк Банк Аваль” МФО 326182, код ЄДРПОУ 24779442) належним чином виконувати умови Кредитного договору №010/01-04/08-377 від 17.06.2008 року, а саме приймати від Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка (56455, Миколаївська область, Доманівський район, с. Олександрівка, код ЄДРПОУ: 03764494) погашення кредитної заборгованості у відповідності з Графіком погашення кредитної заборгованості (невід'ємний додаток №1 до цього Договору).

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства  „Райффайзенбанк Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції  (64030, м. Миколаїв, вул. Артелирійська, 19А, кор/р №3900920 в ВАТ „Райффайзенбанк Банк Аваль” МФО 326182, код ЄДРПОУ 24779442) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка (56455, Миколаївська область, Доманівський район, с. Олександрівка, код ЄДРПОУ: 03764494) 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.            

   Суддя