Постанова

від 06.10.2010 по справі 2-5731/10

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя

м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 51, 69035, (061) 234-31-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2010 року Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.

при секретарі Корягіній Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя про визнання неправомірними дій у не нарахуванні і невиплаті належної суми державної соціальної допомоги, стягнення недоплаченої суми,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року по теперішній час має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідач всупереч Рішенню Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р., яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії, тому просив задовольнити його позов.

У судове засідання позивач не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду надав заяву у якій просить суд розглягути позов у його відсутності.

Представник відповідача до суду не з'явився, надавши суду письмові заперечення на позов, у яких також просить розглянути справу у відсутності представника відповідача.

В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивач у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. У відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має права на отримання з 01.01.2006р. щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна ОСОБА_1 України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України.

Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними, через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки розмір мінімальної пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

Оскільки сторони у судове засідання не з'явилися, подавши заяви з клопотанням про розгляд справи у їх відсутності, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Позивачем вказаний позов подано у порядку ЦПК України, але у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України 09.09.2010 року рішення, яким визначено, що даний спір підлягає розгляду у порядку КАС України, суд розглядає вказаний позов у порядку КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягаючим частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії з 09.07.2007 р. по 21.12.2007р., суд вважає, що ці вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. за №6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч, 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст., 73, ст., ст., 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону. Таким чином, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Отже, відповідач з 09.07.2007р. і до 31.12.2007 мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Згідно з ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті мінімального розміру пенсії за віком.

Так, згідно з ч.1 ст. 62 Закону України від 19.12.2006 «Про Державний бюджет України на 2007 рікВ» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі: з 1 січня -380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.

У відповідності до ч.3 ст. 62 Закону України «Про держаний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 з 1 квітня та 1 жовтня 2007 застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Що стосується позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача виплатити йому з 22.05.2008року щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 2 п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: « Дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки. встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

Відповідно до ч.4 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи держана соціальна допомога , що виплачується замість пенсії, підвищується на 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22.05.2008 були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалася у збільшеному розмірі у січні-березні 2008 на 48 грн. , щомісяця, а в квітні на 48,10 грн., том у позовні вимоги за цей період не підлягають задоволенню.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008р., у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту З розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та. про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Таким чином, було відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Ст. 58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про несення змін до деяких законодавчих актів України» передбачає, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі : з 1 січня-470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня-482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному у розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону ,починаючи з 22.05.2008 по 31.12.2008 .

Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, за місцем проживання позивача.

Враховуючи викладене у сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача підлягаючими задоволенню у частині визнання неправомірними дій у не нарахуванні і невиплаті належної суми державної соціальної допомоги за період з 09.07.2007 року по 31.12. 2007 року, за 2008 рік- з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 01.10.2010 року.

Позовні вимоги у частині стягнення з відповідача недоплаченої суми, підлягають частковому задоволенню у частині покладання на відповідача нарахування і вилати такої суми, оскільки судне наділений повноваженнями у частині нарахування недоплаченої суми соціальної допомоги.

Інші позовні вимоги залишити без задоволення.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати направомірними дії Управління пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя у не нарахуванні і невиплаті ОСОБА_1 державної соціальної допомоги за період з 09.07.2007 року по 31.12. 2007 року, за 2008 рік- з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 01.10.2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» ОСОБА_1 за 2007 рік- з 09.07.2007 року по 31.12. 2007 року, за 2008 рік- з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 01.10.2010 року.

Інші позовні вимоги залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровский апеляційний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя.

Суддя: Гнатик Г. Є.