Рішення

від 10.09.2009 по справі 44/211пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

44/211пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.09.09 р.                                                                                     Справа № 44/211пн                               

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Семенюшко Г.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою Східного козацького округу „Кальміуська Січ – Війська Запорізького” (представник Клименко С.С., довіреність від 03.08.09 року) до комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецькміськтепломережа” (представник Євстіфєєва Н.Ф., довіреність від 08.01.09 року), про зобов'язання відповідача з урахуванням оплачувальних чеків (квитанцій), змін площі та тарифів за надані послуги провести перерахунок коштів в цілому за весь період з 30.10.05 року до 22.04.06 року та з 20.01.07 року до 13.04.08 року, –  

                                                          ВСТАНОВИВ:

Східний козацький округ „Кальміуська Січ – Війська Запорізького” (далі – Споживач) звернувся до суду з позовом до комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецькміськтепломережа” (далі – Підприємство) про зобов'язання відповідача з урахуванням оплачувальних чеків (квитанцій), змін площі та тарифів за надані послуги провести перерахунок коштів в цілому за весь період з 30.10.05 року до 22.04.06 року та з 20.01.07 року до 13.04.08 року. Позовні вимоги Споживача ґрунтуються на неналежному виконанні Підприємством зобов'язань щодо поставки Споживачу теплової енергії за договором постачання теплової енергії № 5005 від 01.08.05 року (далі – Договір), зокрема, на неналежному опаленні займаних Споживачем приміщень (температура опалюваної площі взимку становить +12-13оС), та нарахуванні опалення за надмірними показниками площі (228,9 м2 замість 225,1 м2), внаслідок чого заборгованість, нарахована Підприємством у розмірі 19'305,13 грн. є безпідставною, тому що, на думку Споживача, оплата за опалення у вказаний період не має перевищувати 15'911,36 грн.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Підприємства заперечив проти позову, зазначивши, що заборгованість Споживача за Договором нарахована правильно, що підтверджено декількома судовими рішеннями, площа опалюваного приміщення за Договором – не змінювалась, наразі двосторонні акти між Підприємством та Споживачем, які мали би підтверджувати недопостачання або відсутність факту постачання теплової енергії – не складалися.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Споживача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки Підприємства та Споживача, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором енергопостачання (поставки), який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271, 275-277 ГК України.

Таким чином, в силу статті 712 ЦК України, статей 265 і 275 ГК України та розділів 1-3 Договору, Підприємство зобов'язалося передати теплову енергію в гарячій воді Споживачу для опалення приміщення по проспекту Офіцерському 69г в місті Донецьку площею 228,9 м2, а Споживач зобов'язався оплатити теплову енергію згідно встановлених Кабінетом Міністрів України та інших повноважних органів тарифів (3,07 грн. на місяць без ПДВ за 1 м2) у зазначені в Договорі строки.

Відповідно до пунктів 3.1-3.2 та 3.5 Договору, Споживач має оплачувати спожиту теплову енергію попередньою оплатою щомісячно, наразі остаточний розрахунок має провадитись до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Твердження позивача про зміну площі опалюваного приміщення з 228,9 м2 до 225,1 м2, внаслідок чого Підприємство має зменшити суму щомісячних нарахувань за Договором – позбавлене доказових підстав, оскільки в силу статті 204 ЦК України до Договору застосовується презумпція правомірності, наразі Споживач всупереч статті 33 ГПК України не довів суду юридичних фактів внесення змін та доповнень до Договору, які би зменшували розмір опалюваної площі та нарахувань плати за опалення.

Надані позивачем суду акти Споживача та мешканців будинку 69г по проспекту Офіцерському від 30.12.05 року, від 31.01.06 року, від 23.02.06 року, від 31.03.06 року, від 30.11.06 року, від 31.12.06 року, від 30.01.07 року, від 30.11.07 року, від 28.12.07 року, від 30.12.07 року, від 29.01.08 року та від 28.02.08 року про неналежне виконання Підприємством зобов'язань по Договору та низький температурний рівень опалюваного приміщення – на порушення норм статті 34 ГПК України не відповідають критеріям належності та допустимості, оскільки позивачем не доведено факту виклику та участі представників Підприємства при складанні вказаних актів (як вимагає імперативний припис статті 18 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” для складання актів-претензій), а також не доведено, що вищезазначені акти відображають стан температурного режиму саме в приміщеннях, які зайняті Споживачем (відсутня інформація щодо адреси місця складання акту, площі приміщення та інші ідентифікуючі дані).

Водночас, за умовами пункту 2.5.3 Договору, у разі недопоставки або відсутності теплової енергії, Споживач має протягом доби письмово повідомити про це Підприємство для складання двостороннього акту та проведення перерахунку. Відсутність зазначених повідомлення та двостороннього акту свідчить про те, що Споживач отримав теплову енергію згідно умов Договору та вказана обставина інших доказів не потребує.

З урахуванням наведеного, суд вважає посилання позивача на зміну опалюваної площі за Договором та на недопоставку теплової енергії, як на підстави заявленого позову – позбавленими належного доказового обґрунтування, через що у задоволенні позовних вимог про здійснення перерахунку слід відмовити.

Рішеннями господарського суду Донецької області від 18.07.06 року у справі № 17/199 та від 09.09.08 року у справі № 35/51 зі Споживача на користь Підприємства стягнуто боргу 19'305,13 грн., пені 1'075,27 грн., річних 358,06 грн. та інфляційних 1'974,45 грн. за невиконання Споживачем грошового зобов'язання за Договором. Вказані рішення господарського суду Донецької області набрали законної сили в порядку статті 85 ГПК України, оскільки не піддавалися апеляційному оскарженню, через що в порядку статті 124 Конституції України підлягають обов'язковому виконанню.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдинг” проти України”, а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії” встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду, тому суд вважає безсумнівними той факт, що у позивача за Договором існує заборгованість саме у розмірі 19'305,13 грн., а не 15'911,36 грн., як вважає Споживач, причому ці факти та обставини не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які знімають необхідність додаткового доведення зазначених обставин.

Нарешті, всупереч приписів норми пункту 3 частини 2 статті 54 та статті 55 ГПК України, Споживач у резолютивній частині позову у справі № 44/211пн не визначив ціни позову, яка є обов'язковим реквізитом позовної заяви, внаслідок чого суд позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги про здійснення перерахунку. Зокрема, Споживачем не визначено суми такого перерахунку, а прийняття позитивного судового рішення по заявлених Споживачем у справі № 44/211пн вимогах призведе до винесення судом умовного рішення, що прямо заборонено нормами пункту 4 частини 1 статті 84 ГПК України.

Таким чином, причиною відмови у задоволенні позову є правова та доказова безпідставність позовних вимог Споживача. Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на позивача.

На підставі означених норм міжнародного та національного матеріального права, керуючись ст.ст.22, 33, 35, 36, 43, 49, 54, 55, 82-85 ГПК України, суд -  

                                                             ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Східного козацького округу „Кальміуська Січ – Війська Запорізького” до комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецькміськтепломережа” про зобов'язання відповідача з урахуванням оплачувальних чеків (квитанцій), змін площі та тарифів за надані послуги провести перерахунок коштів в цілому за весь період з 30.10.05 року до 22.04.06 року та з 20.01.07 року до 13.04.08 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                              

Надруковано у 3 примірниках:

1 – позивачу

2 – відповідачу

3 – господарському суду Донецької області