Рішення

від 07.09.2009 по справі 41/154пн-36/119

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

41/154пн-36/119

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

07.09.09 р.                                                                                     Справа № 41/154пн-36/119                               

Суддя господарського суду Донецької області      Гончаров С.А.          

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача:  Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ

третя особа: Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області, м. Донецьк

про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,00663 га, розташовану за адресою м. Маріуполь, вул. Олімпійська, 167, із земель громадської та житлової забудови, підпорядкованих Маріупольській міській раді, привести зазначену земельну ділянку в придатний для використання стан, включаючи знесення прибудови до приміщення банку; стягнення шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки у сумі 658,55 грн.

При участі представників:

від позивача: Качурець М.М. – довіреність від 21.05.2009 №031-196

від відповідача: Таран Д.В. – довіреність від 18.05.2007 року

від третьої особи: не з'явились

в засіданні брали участь: прокурор Амелін О.Ю. – посвідчення № 2099

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.04.2009 року у справі № 36/119 задоволено частково позовні вимоги Прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради до Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,00663 га, розташовану за адресою м. Маріуполь, вул. Олімпійська, 167, із земель громадської та житлової забудови, підпорядкованих Маріупольській міській раді, привести зазначену земельну ділянку в придатний для використання стан, включаючи знесення прибудови до приміщення банку; стягнення шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки у сумі 658,55 грн. Наведеним рішенням зобов'язано відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,00663 га, розташовану за адресою м. Маріуполь, вул. Олімпійська, 167, із земель громадської та житлової забудови, підпорядкованих Маріупольській міській раді, привести зазначену земельну ділянку в придатний для використання стан, включаючи знесення прибудови до приміщення банку. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2009 року наведене рішення скасовано, матеріали справи на підставі ст. 17 Господарського процесуального кодексу України направлено за встановленою підсудністю до господарського суду Донецької області для розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідач самовільно зайняв спірну земельну ділянку, здійснивши на ній прибудову до приміщення банку, про що було складено акт  перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.12.2008 року, вимоги припису № 025839 від 22.12.2008 року про усунення виявлених порушень не виконав, документів на підтвердження права власності або права користування земельною ділянкою не надав. У зв'язку з самовільним зайняттям відповідної земельної ділянки та здійсненням на ній прибудови до приміщення банку Маріупольській міській раді була заподіяна шкода у розмірі 658,55 грн., розмір якої було визначено  на підставі методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963.

Позивачем позовні вимоги прокурора підтримано.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву, проти позовних вимог прокурора заперечив, посилаючись на те, що він має достатньо прав для здійснення фактичного користування відповідною земельною ділянкою із сплатою за користування, поряд з цим, при здійсненні знесення об'єкту нерухомості буде відтворена безхазяйна земельна ділянка, за яку не буде відбуватись зарахування певного прибутку на рахунки органів місцевого самоврядування, спрямованого фактично на захист та відтворення саме земельного фонду. Також, відповідач стверджує про добровільне перерахування суми шкоди в розмірі 658,55 грн.

Відповідачем на вимогу суду додатково пояснено, що документів про право власності на прибудовану до житлової будівлі прибудову відповідач не має.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:  

Державним інспектором – головним спеціалістом Південного регіонального відділу з контролю за використанням та охороною земель 22.12.2008 року проведено перевірку відповідача відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” з питання дотримання вимог земельного законодавства, результати якої викладені в акті перевірки від 22.12.2008 року.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано, що відповідачем самовільно використовується  земельна ділянка загальною площею 66,3 кв.м. по вул. Олімпійській, 167, землі житлової та громадської забудови, під розміщення прибудови до приміщення банку без правовстановлюючих документів (без встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документу, що посвідчує право на неї та його державної реєстрації, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

За результатами перевірки Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області заступнику директора відповідача 22.12.2008 року видано припис № 028539, яким приписано усунути виявлене порушення земельного законодавства.

Одночасно 22.12.2008 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель – головним спеціалістом Південного регіонального відділу складено протокол № 012047 про адміністративне правопорушення, вчинене заступником директора відповідача, та передбачене ст. 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 211 Земельного кодексу України.

Постановою № 26/12-08 державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Південного регіонального відділу про накладення адміністративного стягнення від 26.12.2008 року заступника директора відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування" та іншими законами, також Земельним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Cтаттею 2 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні  відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Стаття 12 Земельного кодексу України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; додержання земельного та екологічного законодавства.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених  цим  Кодексом  або  за  результатами аукціону.

На підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окремих випадках –районних і обласних рад, земельні ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок встановлений статтею 123 Земельного кодексу України. Так, згідно ч. 1 цієї статті надання  земельних  ділянок  державної   або   комунальної власності  у  користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на  підставі  проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в   користування  земельних  ділянок,  межі  яких  не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у   користування   земельної   ділянки,   межі   якої встановлені  в  натурі  (на  місцевості),  без  зміни її цільового призначення,  здійснюється на підставі технічної  документації  із землеустрою   щодо   складання   документа,   що  посвідчує  право користування земельною ділянкою.

Відповідно ст. 123 Земельного кодексу України особа,  зацікавлена в одержанні у  користування  земельної ділянки  із земель державної або комунальної власності за проектом її  відведення,  звертається  з  клопотанням   про   вибір   місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів   Автономної   Республіки   Крим,   місцевої   державної адміністрації.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором ,  укладеним замовником з виконавцем цих  робіт  відповідно  до  типового договору.

Розроблений    проект    відведення    земельної   ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої  влади  з  питань земельних   ресурсів,  органом  містобудування  і  архітектури  та охорони     культурної      спадщини,      природоохоронним  і санітарно-епідеміологічним  органами,   а   також   з  відповідним територіальним органом виконавчої  влади  з  питань  лісового  або водного  господарства (у разі вилучення (викупу),  надання,  зміни цільового   призначення   земельних   ділянок   лісогосподарського призначення чи водного фонду). Погоджений   проект  відведення  земельної  ділянки  після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у  випадках,  передбачених законом,  подається разом з клопотанням про   надання   земельної   ділянки   до   відповідної   державної адміністрації,  Ради  міністрів  Автономної  Республіки  Крим  або сільської,  селищної,  міської,  районної,  обласної   ради,   які розглядають його  в  місячний  строк  і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом,  приймають рішення про надання  земельної ділянки у користування.

Рішенням  про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється: затвердження проекту відведення земельної ділянки; вилучення (викуп)  земельних  ділянок   у   землекористувачів (землевласників)   із   затвердженням   умов   вилучення  (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з  визначенням категорії  земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування  втрат сільськогосподарського    та    лісогосподарського    виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови  земельної ділянки.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Лише така реєстрація надає документам легітимності.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється   (п. 3 ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право   оренди   землі   оформляється   договором,   який реєструється відповідно до закону.

Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок” наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”. За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Виходячи з матеріалів справи, рішення позивача про передачу відповідачу у власність спірної земельної ділянки або надання її у користування (оренду), відсутнє, в матеріалах справи відсутні вчинені відповідачем правочини щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем самовільно, з порушенням земельного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.12.2008 року.

Тобто, матеріалами справи підтверджується самовільне заволодіння відповідачем спірною земельною ділянкою, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, що здійснюється без наявності відповідного рішення та/або вчинення правочину щодо спірної земельної ділянки.

Відповідачем не надано суду документів, що підтверджують право відповідача на користування земельною ділянкою площею 0,00663 га, розташовану за адресою м. Маріуполь, вул. Олімпійська, 167, із земель громадської та житлової забудови, підпорядкованих Маріупольській міській раді.

Заходів щодо усунення порушень земельного законодавства відповідачем не вжито, самостійно земельну ділянку відповідачем не звільнено.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

Відповідно до ч.3 ст.212 цього Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З огляду на викладене, позовні вимоги прокурора про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,00663 га, розташовану за адресою м. Маріуполь, вул. Олімпійська, 167, із земель громадської та житлової забудови, підпорядкованих Маріупольській міській раді, привести зазначену земельну ділянку в придатний для використання стан, включаючи знесення прибудови до приміщення банку, є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що, у зв'язку з укладанням договору купівлі-продажу квартири від 26.12.2003 року № 1138 до відповідача перейшло і право на придбання частини  земельної ділянки, на якій розміщено нерухоме майно, і частини ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Суд вважає безпідставним посилання відповідача на ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Частиною 1 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення договору купівлі-продажу квартири) визначено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Проте, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26.12.2003 року № 1138 відповідач набув право власності не на житловий будинок, розташований по вул. Олімпійській, 167, а на квартиру № 36 у багатоквартирному будинку (п. 1 договору).

Згідно ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.  У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів надання співвласниками будинку, розташованого по вул. Олімпійській, 167, або підприємством, яке здійснює управління цим будинком, дозволу відповідачу на здійснення прибудови на спірній земельній ділянці.

Відповідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963, головним спеціалістом Південного регіонального відділу з контролю за використанням та охороною земель було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,00663 га по вул. Олімпійській, 167, під розміщення прибудови до приміщення банку, відповідно до якого загальний розмір заподіяної шкоди склав 658,55 грн.

Меморіальним ордером № 1 від 27.01.2009 року відповідачем в повному здійснено перерахування вказаної суми.

Враховуючи викладене, суд робить висновок про відсутність предмет спору в частині стягнення з відповідача шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки у сумі 658,55 грн.

Відповідно до п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням викладеного, провадження у справі в частині стягнення з відповідача шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки у сумі 658,55 грн., підлягає припиненню в порядку п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

На підставі викладеного та керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 2, 116, 125, 126, 156, 211 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”, ст. 2, 5  Закону України “Про плату за землю”, ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 78, п. 11 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради до Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,00663 га, розташовану за адресою м. Маріуполь, вул. Олімпійська, 167, із земель громадської та житлової забудови, підпорядкованих Маріупольській міській раді, привести зазначену земельну ділянку в придатний для використання стан, включаючи знесення прибудови до приміщення банку; стягнення шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки у сумі 658,55 грн. – задовольнити частково.

Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль” (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ЄДРПОУ 14305909) зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,00663 га, розташовану за адресою м. Маріуполь, вул. Олімпійська, 167, із земель громадської та житлової забудови, підпорядкованих Маріупольській міській раді, привести зазначену земельну ділянку в придатний для використання стан, включаючи знесення прибудови до приміщення банку.

Провадження у справі в частині стягнення шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки у сумі 658,55 грн. – припинити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ЄДРПОУ 14305909)  на користь Державного бюджету України  державне  мито  в  розмірі 85 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ЄДРПОУ 14305909) на користь Державного бюджету України  (розрахунковий рахунок № 31216259700004 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, отримувач: код ЄДРПОУ 34686537, державний бюджет м. Донецьк, Ворошиловський район; призначення платежу: код бюджетної класифікації 22050000) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00 грн.

Суддя