Рішення

від 14.09.2009 по справі 12/15-1377

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/15-1377

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" вересня 2009 р.Справа № 12/15-1377

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

Розглянув справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал", вул. Неманихіна, 2, м.Малин, Житомирської області, 11602           

до товариства з обмеженою відповідальністю "Екотер", вул. Ярмуша, 188, с.Острів, Тернопільського району, Тернопільської області, 47728       

 За участю представників від:

позивача: Фещенко Р.В., - юрист (доручення №07-419 від 31.07.09р.);

відповідача: Ситник Р.Н - директор

Суть справи :

      В розпочатому судовому засіданні представнику позивача та відповідача роз'яснено права та обов'язки сторін, передбачені ст. ст.  20, 22, 81-1 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальність «Папір-Мал», м. Малин, Житомирської області, звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Екотер», с. Острів, Тернопільського району, Тернопільської області, 45507грн.61коп. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №4 від 07.04.2005 року, 4680грн.45коп. –3% річних, 25853грн. 57коп.- інфляційних втрат.

      Відповідач у відзиві на позов та його повноважний представник в судовому засіданні визнав факт поставки позивачем товару згідно накладних, доданих до позовної заяви ( № РН-98 від 07.04.2005р. на суму 20787,58 грн. № 180 від 15.06.2005р. на суму 10559,10 грн.; № РН-249 від 15.08.2005р. на суму 20714,88 грн.; № РН-264 від 30.08.2005р. на суму 19501,45 грн.; № РН-297 від 19.09.2005р. на суму  20626,60 грн.; № РН-322 від 03.10.2005р. на суму  21521,52 грн.; № РН-356 від 27.10.2005р. на суму 18970,03 грн.; № РН-398 від 29.11.2005р. на суму 19819,96 грн.; №РН-0012 від 20.01.2006р. на суму 21099,16 грн.; № РН-0034 від 07.02.2006р., на суму 20640,44 грн.; № РН-181 від 24.05.2006р. на суму 24163,20 грн.; № РН-243 від 27.06.2006р. на суму 22667,40 грн.; № РН-266 від 12.07.2006р. на суму 22696,20 грн.; № РН-307 від 28.07.2006р. на суму 22687,20 грн.), а також існування заборгованості за поставлений товар станом на 10.07.2009р. в сумі 45507,61грн., проте проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що товар поставлявся не на виконання договору поставки №4 від 07.04.2005р., оскільки відповідно до ст. 638 ЦК України сторонами не було досягнуто згоди по всіх його істотних умовах –щодо кількості та строків передачі товару, крім того зазначені в накладних найменування продукції, кількість та ціна не можуть відповідати тим ознакам продукції, які визначені сторонами в підписаному Договорі, та не можуть свідчити про передачу товару в межах його дії, оскільки у виписаних Позивачем видаткових накладних відсутнє посилання на такий Договір, в графі "підстава для здійснення операцій" зазначено "замовлення", у графі "призначення платежу" –"попередня оплата", хоча в умовах договору сторони передбачали, що оплата товару здійснюється протягом 2-х банківських днів з моменту відвантаження продукції Постачальником, при цьому в копіях банківських виписок про часткову оплату Відповідачем суми боргу відсутнє посилання на те, що оплата проводилась за поставку товару згідно договору поставки № 4 від 07.04.2005р., натомість містяться посилання на те, що оплата здійснена за товар згідно виписаних Позивачем накладних. Враховуючи наведене, відповідач, посилаючись на норми ст. 530 ЦК України, вважає, що строк оплати товару є таким, що не настав, оскільки в матеріалах справи відсутні докази пред'явлення Позивачем Відповідачу вимоги (претензії) про оплату заборгованості за переданий товар, зазначений у видаткових накладних, а тому й вимоги про стягнення господарським судом боргу за переданий товар є безпідставними, оскільки наявна у матеріалах справи претензія № 07-354 датована лише 03.07.2009р. (дата позовної заяви 10.07.2009р.), більше того, на адресу товариства така претензія не надходила, у зв'язку з чим вважає безпідставним є і нарахування Позивачем індексу інфляції та 3% річних за період 28.07.2006р. по 10.07.2009р., оскільки Позивач станом на 10.07.2009р. (дата позовної заяви) не мав права на їх нарахування, та й взагалі на стягнення заборгованості за переданий згідно вищезазначених видаткових накладних товар, а тому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

      Позивач в поясненнях від 07.09.2009р. та його повноважний представник в  судовому засіданні 07.09.2009р. в якості заперечень на відзив на позов відповідача, посилаючись на приписи ч.3 ст. 180, ч. 1 ст. 181, ч.1, 2 ст. 265 ГК України,  зазначив, що  сторонами при укладенні договору поставки №4 від 07.04.2005р. було досягнуто згоди по всім істотним умовам, а саме: щодо предмету договору, ціни, кількості та строку дії договору, в момент укладення договору і протягом здійснення господарської діяльності між сторонами зі сторони відповідача жодних заперечень чи пропозицій щодо зміни або доповнення його умов не надходило, поставка товару здійснювалась згідно усного замовлення, до того ж відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів №88 вд 24.05.1995р. (абзац 3 п.2.4.), яке передбачає, що залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити, зокрема підстава здійснення операцій, тобто даний реквізит не є обов'язковим реквізитом первинного документа, які передбачені ч. 2 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; також додав, що як вбачається із видаткових накладних, доданих до позовної заяви, у переважній більшості поставок ціна на товар відповідає умовам п. 2.1. договору поставки - 1731,00грн., а в подальшому, шляхом переговорів в усній формі, сторони погодили нову ціну на товар (ціна у трьох останніх накладних становить 1800,00грн. за 1 тону туалетного паперу), дана ціна не суперечить умовам договору, оскільки підписи представника відповідача на видаткових накладних свідчать про погодження ціни на товар, крім того, відповідач здійснюючи оплату товару намагався дотримуватися умов п. 3.1. договору. Крім того, представник позивач зазначив, що відповідачу надсилалася претензія про прострочення оплати поставленого товару від 12.05.2009р. №05-233 та надано суду докази надсилання останньої відповідачу.

       В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва з 17.08.2009р. до 11год30хв. 07.09.2009р., а згодом з 07.09.2009р. до 14год.15хв  14.09.2009р..

      Відповідач в запереченнях (на пояснення позивача) №3 від 14.09.2009р., наданих суду в судовому засіданні та його повноважний представник в судовому засіданні 14.09.2009р. заперечуючи на відзив посилався на твердження, викладені у відзиві на позов, а також значив, що не може погодитись із твердженням позивача про погодження сторонами в усному порядку нової ціни на Товар, яка згідно накладних № РН-181 від 24.05.2006р., № РН-243 від 27.06.2006р. та № РН-266 від 12.07.2006р. склала 1.800 грн., оскільки  згідно ч. 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору і  відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін а  зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а оскільки будь-яких додатків до договору № 4 від 07.04.2005р. щодо зміни ціни між сторонами не укладалося, то має місце позадоговірний характер відносин між сторонами.

       Представник позивача в судовому засіданні 14.09.2009р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, при цьому підтвердив, що сторонами жодних додаткових угод до договору поставки №4 від 07.04.2005р. щодо зміни ціни товару не укладалося.

      Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарським судом встановлено наступне:

       Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України  господарський  договір  є   підставою   виникнення   господарських зобов'язань.

      В силу  частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати  господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових  актів,  договору,   а   за   відсутності конкретних  вимог  щодо  виконання  зобов'язання  -  відповідно до вимог,  що у певних умовах звичайно  ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу  України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

       07 квітня 2005р. між сторонами у справі укладено договір поставки №4, (далі  - договір), згідно з умов пунктів 1.1, 1.2., 2.1., 3.1. якого Постачальник (позивач по справі) зобов'язався виготовити і поставити Покупцю (відповідачу по справі) згідно замовлення продукцію: папір туалетний в рулонах ДСТУ 4266:2003 в кількості, зазначеній в накладних, які є невід'ємною частиною договору по ціні за 1 тону –1731,00грн. (з ПДВ) зі складу Постачальника, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію протягом 2-х банківських днів з моменту її відвантаження.

     Сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 30.12.2006р. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, то договір вважається пролонгованим на цих же умовах на наступний термін (п.6.1. договору).

      Оскільки жодна із сторін не заявляла про розірвання договору, то термін дії даного договору був пролонгований до 30.12.2007р., а згодом –до 30.12.2008р. та до 30.12.2009р.

       Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю –продаж.

       Відповідно до ст.638 ЦК України, 180 Господарського кодексу України (далі –ГК України) договір є укладеним, якщо сторони  в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови які визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

       Як вбачається з тексту договору, сторони погодили, предмет договору, його ціну, а також строк дії договору, які є істотними умовами договору купівлі –продажу, а відтак даний договір є таким, що укладений.

        Як слідує з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору по видаткових накладних № РН-98 від 07.04.2005р. (на суму 20787,58 грн.),  № 180 від 15.06.2005р. (на суму 10559,10 грн.), № РН-249 від 15.08.2005р. (на суму 20714,88 грн.); № РН-264 від 30.08.2005р. (на суму 19501,45 грн.); № РН-297 від 19.09.2005р. (на суму  20626,60 грн.); № РН-322 від 03.10.2005р. (на суму  21521,52 грн.); № РН-356 від 27.10.2005р. (на суму 18970,03 грн.); № РН-398 від 29.11.2005р. ( на суму 19819,96 грн.); №РН-0012 від 20.01.2006р. (на суму 21099,16грн.); № РН-0034 від 07.02.2006р. (на суму 20640,44 грн.); № РН-181 від 24.05.2006р. (на суму 24163,20 грн.) через представника відповідача згідно виданих довіреностей (копії відповідних довіреностей знаходяться в матеріалах справи) поставив відповідачу товар –напівфабрикат туалетного паперу (як вбачається із зазначених накладних - по ціні 1731,00грн. з ПДВ) на загальну суму 194240,72грн.

          Згідно ч.1 ст. 691 ЦК України Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою в договорі.

          Частиною 2 ст. 632 ЦК України передбачено, що зміна ціни в договорі після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених в договорі.

          Приймаючи до уваги, що згідно вищезазначених накладних позивачем поставлявся товар, який є предметом договору, по ціні, ідентичній встановленій умовами договору, на підставі замовлення, що також передбачено умовами п. 1.1. договору, а тому суд вважає, що поставка товару за цими накладними відбулась саме в рамках договору.

         Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач по видатковим накладним № РН-243 від 27.06.2006р. на суму 22667,40 грн.; № РН-266 від 12.07.2006р. на суму 22696,20 грн.; № РН-307 від 28.07.2006р. на суму 22687,20 грн. через представника відповідача згідно виданих довіреностей (копії відповідних довіреностей знаходяться в матеріалах справи) поставив відповідачу товар –напівфабрикат туалетного паперу (як вбачається із зазначених накладних - по ціні 1800,00грн. з ПДВ) на загальну суму 68050,08грн.

            Відповідно до приписів ст.. 654 ЦК України зміна  або  розірвання  договору  вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

           Матеріалами справи доведено та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, що сторонами не укладалася письмова угода про зміну ціни договору, що є обов'язковим в силу ст. 654 ЦК України.

           Позивач стверджує, що товар по видатковим накладним № РН-243 від 27.06.2006р., № РН-266 від 12.07.2006р., № РН-307 від 28.07.2006р. поставлений на виконання та на умовах договору поставки №4 від 07.04.2005р., проте, у названих накладних відсутні будь-які посилання на договір, встановлено передоплату за  товар, ціна товару відмінна від передбаченої умовами договору, внесення змін в умови договору щодо ціни суду не надано, сторони підтвердили, що жодних додаткових угод в письмовій формі щодо зміни ціни встановленої в договорі не укладали. За таких обставин в суду відсутні підстави вважати, що поставка товару за видатковим накладним № РН-243 від 27.06.2006р., № РН-266 від 12.07.2006р., № РН-307 від 28.07.2006р. здійснювалась на виконання та на умовах договору.

     Оскільки сторони не обумовили строк оплати відповідачем отриманого товару по видатковим накладним № РН-243 від 27.06.2006р., № РН-266 від 12.07.2006р., № РН-307 від 28.07.2006р. згідно усної домовленості, то згідно ст.530 Цивільного кодексу України кредитор вправі вимагати оплати відпущеного товару у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги кредитором.

        Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його  умов не допускається.

         Позивач стверджує, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару і, незважаючи на претензію від 12.05.2009р. №05-233 (яка направлена відповідачу 13.05.2009р., що підтверджується фіскальним чеком пошти від 13.05.2009р. №8599 з описом вкладенням) та повторну претензію від 03.07.2009р.  №07-354 (яка направлена відповідачу 03.07.2009р., що підтверджується фіскальним чеком пошти від 03.07.2009р. №4521 з описом вкладенням), з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар в сумі 45507,61грн., станом на 10.07.2009р. за ним рахується заборгованість в сумі 45507,61грн., а саме: згідно поданого розрахунку суми основного боргу: по видатковій накладній № РН-243 від 27.06.2006р. борг становить 124,21грн.,по видатковій накладній № РН-266 від 12.07.2006р. –22696,20грн., по видатковій накладній № РН-307 від 28.07.2006р. –22687,20грн.

          З матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідачу претензію від 12.05.2009р. №05-233 з вимогою сплатити заборгованість на юридичну адресу останнього, а саме: вул. Ярмуша, 188, с.Острів, Тернопільського району, Тернопільської області, що підтверджується фіскальним чеком пошти від 13.05.2009р. №8599 з описом вкладенням, довідкою, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 09.07.2009р., а відтак твердження відповідача щодо відсутності доказів пред'явлення позивачем відповідачу вимоги (претензії) про оплату заборгованості за переданий товар, зазначений у видаткових накладних, до уваги судом не приймаються.

          Приймаючи до уваги, що строк оплати поставленого товару по видатковим накладним № РН-243 від 27.06.2006р., № РН-266 від 12.07.2006р., № РН-307 від 28.07.2006р. сторонами не встановлений, тому в силу ст. 530 ЦК України товар підлягав оплаті у 7-денний з дня отримання вимоги про оплату товару, а саме: - з 18.05.2009р. до 25.05.2009р. (з врахуванням строку пошто пробігу).

         Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про виконання його обов'язку щодо оплати отриманого по вищезазначених накладних товару суду не надав, а тому позов в частині стягнення з останнього 45507,61грн. підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений і підтверджений матеріалами справи

          Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який  прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу  інфляції за весь час  прострочення, та 3% річних, від простроченої суми.

          Враховуючи, що відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого товару по видатковим накладним № РН-243 від 27.06.2006р., № РН-266 від 12.07.2006р., № РН-307 від 28.07.2006р. в сумі 45507,61грн. відповідно до вимог ст.. 530 ЦК України не виконано, позовні вимоги в частині стягнення з останнього втрат від інфляції за період з 26.05.2009р. по 31.05.2009р. включно в сумі  44грн.04коп., та 3% річних за період з 26.05.2009р. по 10.08.2009р. в сумі 172грн.06коп.  підлягають задоволенню, (з врахуванням наданого позивачем розрахунку розміру інфляційних втрат та 3% річних, інфляційні  нараховувалися з 28.07.2006р.  по травень 2009р. включно, а річні –з 28.07.2006р. по 10.07.2009р., на суму боргу, який виник за поставлений товар згідно усної домовленості поза межами договору поставки, строк виконання зобов'язання щодо сплати якого відповідно до приписів ст. 530 ЦК України, як встановлено вище, з 18.05.2009р. до 25.05.2009р  включно).

          Беручи до уваги вищенаведене, позов в частині стягнення  з відповідача 25809,53грн.втрат від інфляції та 4508,39грн. 3% річних, які нараховані за період з 28.07.2006р. по 25.05.2009р., задоволенню не підлягає, оскільки заявлений безпідставно.      

         При таких обставинах та у відповідності до вимог ст.ст.11, 509, 526, 530, 625, 632, 654 ЦК України позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача  45507грн.61коп. боргу, 44грн.04грн. втрат від інфляції, 172грн.06коп. 3 % річних підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений.

        Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.  

        Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд                                                                                                                              

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Екотер", вул. Ярмуша, 188, с.Острів, Тернопільського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 32632191, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал", вул. Неманихіна, 2, м.Малин, Житомирської області, код ЄДРПОУ 30477405 –45507грн.61коп. боргу, 44грн.04грн. втрат від інфляції, 172грн.06коп. 3 % річних, 457грн.24коп. витрат по сплаті державного мита, 189грн.41коп. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу.   

3.          Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

           4.   В решті позову –відмовити.

          На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення  "17" вересня 2009р.  через місцевий господарський суд.

Суддя