Рішення

від 10.08.2009 по справі 33/161-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/161-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2009 р.                                                            Справа № 33/161-09

вх. № 5583/4-33

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Крупської К.М. дов. від 29.05.200р. №29/05;  відповідача - Дуднік ДВ. дов. від 03.11.2008р. №4050;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислове підприємство "Лизогубівське", с. Васищево  

до  Харківської районної державної адміністрації, м. Харків  

про зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою

ВСТАНОВИВ:

16.07.2009р. позивач ТОВ ТПП “Лизогубівське”  звернувся до господарського суду Харківської області із позовом відповідача Харківської районної державної адміністрації про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.17, 124, 134, 151 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації». Стверджує, що він, позивач, має право на одержання в оренду земельної ділянки зі зміною цільового призначення із категорії земель лісового фонду з подальшим віднесенням в категорію земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розробки кар'єру видобування піску за межами населеного пункту на території Безлюдівської селищної ради, Харківського району Харківської області, площею 9,9 га в межах Безлюдівського родовища будівельних пісків на території Південно-Східної ділянки. Підставою для цього є наявний у позивача спеціальний дозвіл на користування надрами від 22.08.2008р. №4694 виданий на підставі наказу Мінприроди від 28.07.2008р. №399. Проте відповідач, вказує позивач, відмовив у задоволенні поданої позивачем заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зазначеної земельної ділянки.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні. Вказує, що відмова відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, мотивована необхідністю проведення земельних торгів щодо відповідної земельної ділянки, є незаконною, оскільки відповідно ч.2 чт.124, абз.2 ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України у разі використання земельних ділянок для користування надрами та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій) такі ділянки передаються в оренду не на конкурентних засадах (без проведення земельних торгів).

Відповідач проти  задоволення позову заперечує. Відзив на позов відповідач не надіслав, проте представник відповідача в судовому засіданні надав усні та письмові пояснення по суті позовних вимог. В цих поясненнях представник відповідача вказує, що підставою для відмови в задоволенні заяви позивача про  надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зазначеної земельної ділянки стало неподання заявником належним чином посвідченої копії спеціальний дозволу на користування надрами. Відсутність цього спеціального дозволу стала перешкодою у задоволенні відповідної заяви та у наданні відповідачем позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Позивач ТОВ ТПП “Лизогубівське” для здійснення статутної діяльності одержало спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 22.08.2008р. №4694  на видобування піску на території Безлюдівського родовища будівельних пісків (Південно - Східна ділянка).

Підставами одержання зазначеного спеціального дозволу (ліцензії) крім іншого стали  попередні узгодження щодо виділення земельної ділянки для провадження ліцензійної діяльності а саме: Рішення районної  комісії щодо врегулювання земельних відносин на території Харківського району від 04.11.2005 року про надання згоди на виділення земельної ділянки; Лист Харківської районної державної адміністрації від 10.03.2006р. №540 про надання згоди на отримання  ТОВ   ТПП   “Лизогубівське”  спеціального  дозволу  (ліцензії)   на  користування надрами  на розробку  Безлюдівського  родовища  будівельних  пісків,  яке  розташоване  на території Харківського району Харківської області за межами населеного пункту;  Листа Безлюдівської селищної ради від 25.10.2006р. №807 про погодження виділення земельної ділянки на отримання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами ТОВ ТПП “Лизогубівське”  на території Південно-Східної ділянки   Безлюдівського   родовища будівельних пісків розміром 10 га для розробки піщаного кар'єру; Рішення (протокол  від 12.04.2006р.  №1104) колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України, яким Південно-Східна ділянка Безлюдівського родовища будівельних пісків виділена зі складу Безлюдівською родовища як окремий об'єкт надрокористування; Рішення Бездюдівської селищної ради від 03.07.2008р. про надання згоди на отримання ТОВ ТПП «Лизогубівське» спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами з метою видобування будівельних пісків на території Безлюдівського родовища та ін.

25.06.2009р. ТОВ ТПП «Лизогубівське» звернулося на адресу Харківської районної державної районної адміністрації з заявою від 24.06.2009р. №24/3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення із категорії земель лісового фонду з подальшим віднесенням в категорію земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розробки кар'єру видобування піску за межами населеного пункту на території Безлюдівської селищної ради, Харківського району. Харківської області, площею 9,9 га в межах Безлюдівського родовища будівельних пісків на території Південно-Східної ділянки відповідно до спеціального дозволу на користування надрами від 22.08.2008р. №4694. До заяви були додані: свідоцтво про державну реєстрацію, довідка з ЄДРПОУ, копія статуту, витяг з протоколу засідання районної комісії щодо врегулювання земельних відносин на території Харківського району від 04.11.2005р.; погодження на отримання спеціального дозволу від 10.03.2006р. №540 Харківської районної державної адміністрації; протокол від 12.04.2006р. №1104; лист Безлюдівської селищної ради від 25.10.2006р. №807; Рішення сесії Безлюдівської селищної ради від 03.08.2008р.; копія спеціального дозволу на користування надрами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 22.08.2008 №4694 на видобування піску на території Безлюдівського родовища будівельних пісків (Південно-Східна ділянка); викопіювання з плану території; ситуаційна схема місцезнаходження земельної ділянки.

Листом від 06.07.2009р. №5946/02-11 відповідач відмовив позивачеві в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки для розробки кар'єру видобування піску посилаючись на те що відповідно до ч.2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, та відповідно до ч.5 ст. 137 ЗК України земельні торги проводяться у порядку, встановленому законом, а закону про порядок проведення земельних торгів на сьогодні немає.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Конституція України (ст.14) проголошує, що  земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до положень ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок, координація діяльності державних органів земельних ресурсів, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Згідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, котрі ухвалюються в т.ч. на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. До клопотання додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»місцева державна адміністрація с місцевим органом виконавчої влади і входить до систем органів виконавчої влади. Відповідно до ст. 21 зазначеного Закону місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Згідно ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною 2 ст. 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Відповідно до постанови КМУ від 12.12.1994р. № 827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» пісок віднесено до корисних копалин місцевого значення.

Викладене приводить суд до висновку про те, що в даному разі позивач правомірно, із дотримання вимог чинного законодавства звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки; вирішення цього питання входить до компетенції відповідача; вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є необхідною умовою для розробки і погодження проекту землеустрою та для вирішення питання про укладення договору оренди.

Натомість відповідач неправомірно відмовив позивачу в отриманні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки для розробки кар'єру видобування піску, оскільки не врахував те, що згідно ч. 2 ст. 134 Земельної о кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки у разі використання їх для користування надрами та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій). При цьому така відмова порушує права позивача на здійснення господарської діяльності, дозвіл на провадження якої позивачем отримано в установленому законом порядку.

З урахуванням цього, а також з урахуванням інших обставин справи, котрі свідчать про наявність правових підстав для вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки (ст.123 ЗК України), додержання  позивачем встановленого порядку подачі відповідного клопотання та інших документів необхідних для вирішення цього питання (ст.ст. 17, 123, 151 ЗК України), суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Підставою для такого висновку суду є те, що згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а чинне законодавство України не передбачає права органу державної влади невмотивовано або безпідставно відмовити у задоволенні заснованого на законі клопотання фізичної чи юридичної особи.

Зі змісту ст. 123 Земельного кодексу України вбачається, що відмова органів місцевого самоврядування або органів державної влади в наданні дозволу на розробку проекту відведення земельною ділянки має бути обґрунтованою. В противному разі (у разі відсутності передбачених законом підстав для відмови) орган зобов'язаний надати відповідне погодження. Отже, в разі якщо відмова в наданні відповідного дозволу є юридично неспроможною (що в даному випадку встановлено судом), орган зобов'язаний надати дозвіл вказаний у клопотанні.

На цій підставі суд приходить до висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позову.

Заперечення відповідача проти задоволення позову, висловлені у наданих письмових поясненнях, судом відхиляються з наведених вище причин. Інших доводів, які б спростовували викладені висновки суду відповідачем всупереч вимог ст.ст. 4-3, 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) не надано.

Обраний позивачем спосіб захисту права відповідає ст. 16 ЦК України (примусове виконання обов'язку в натурі), ст. 20 ГК України (присудження до виконання обов'язку в натурі) є адкватним спірним правовідносинам і спрямований на реальне відновлення порушеного права.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Таким чином, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача, а саме внаслідок неподання ним відповідачеві разом із відповідним клопотанням належним чином посвідченої копії спеціального дозволу на користування надрами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 22.08.2008 №4694 на видобування піску на території Безлюдівського родовища будівельних пісків (Південно-Східна ділянка), суд покладає судові витрати у справі на позивача. При цьому суд також враховує те, що позивачем у позові не заявлені вимоги про стягнення з відповідача судових витрат.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст.  6, 8, 14, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст.20 Господарського кодексу України, ст.ст. 17, 116, 123, 124, 134, 151 Земельного кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49,  75, 82–85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати  Харківську  районну  державну  адміністрацію  надати  дозвіл  ТОВ  ТПП «Лизогуоівське»  на розробку проекту  землеустрою щодо відведення земельної ділянки в   оренду   зі   зміною   цільового   призначення   із   категорії  земель   лісового   фонду   з подальшим   віднесенням   в   категорію   земель   промисловості,   транспорту,   зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розробки кар'єру видобування піску за межами населеного пункту на території Безлюдівської селищної ради, Харківського району,   Харківської   області,   площею   9,9   га   в   межах   Безлюдівського   родовища будівельних пісків на території Південно-Східної ділянки відповідно до спеціального дозволу на користування надрами від 22.08.2008р. №4694.

Суддя                                                                                            

/справа №33/161-09

повний текстрішення підписано 12.08.2009р./