Рішення

від 15.09.2009 по справі 25/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2009 р.   Справа № 25/2   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б.Хмельницького, 59А,  м. Івано - Франківськ, 76006)

до приватного підприємства "Стомед" (вул. Вовчинецька, 192,  кв. 72,  м. Івано-Франківськ, 76000)

про стягнення  4 355,39 грн. заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача:  Мануляк Ю.В. - представник (довіреність № 541-2/09  від  25.05.09);

від відповідача:  Підлісна Н.Я.- головний бухгалтер (довіреність № 4 від 07.08.09),  

                                                                    ВСТАНОВИВ:

Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до приватного підприємства "Стомед" про стягнення заборгованості на загальну суму 4 355,39 грн., з яких 3 866,14 грн. основного боргу, 294,44 грн. пені, 158,02 грн. втрат від інфляції та 36,79 грн. суми 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору № 128 про постачання теплової енергії від 31.12.04 позивач з листопада 2008 р. по квітень 2009 р. поставляв відповідачу теплову енергію, а відповідач свої зобов'язання з оплати отриманої теплової енергії в повному обсязі не виконав.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.09 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 04.08.09.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 04.08.09, 13.08.09 розгляд справи було відкладено на 13.08.09 та 01.09.09 відповідно.

У судовому засіданні 01.09.09 та 10.09.09 було оголошено перерву до 10.09.09 та 15.09.09 відповідно.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача відзив на позов не подав, однак надав докази погашення основного боргу у розмірі 1 000,00 грн., у зв'язку з чим, у судовому засіданні позовні вимоги визнав у розмірі  2 866,14 грн. основного боргу (заява від 10.09.09 б/н).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом під час розгляду справи, 31.12.04 між позивачем (енергопостачальна організація) та  відповідачем (споживач) було укладено договір № 128 про постачання теплової енергії  (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору енергопостачальна організація зобов'язалася постачати  споживачеві теплову енергію у відповідності з умовами даного Договору, а споживач зобов'язався своєчасно проводити оплату за використану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно із п. 9.1 Договору цей Договір укладений на строк до 31.12.05, однак сторони погодили, що Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього Договору або його перегляд. Доказів припинення строку дії Договору сторони суду не надали.

У п. 5.1 Договору сторони погодили, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, а при їх відсутності –розрахунковим методом згідно годинних теплових навантажень. У п. 5.3 Договору сторони встановили, що споживач, що має прилади обліку, щомісячно з 26 по 31 число направляє свого представника до енергопостачальної організації для подання звіту про фактичне споживання теплової енергії за розрахунковий місяць.

На виконання умов Договору протягом листопада 2008 р. –квітня 2009 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію, щодо обсягів якої відповідач не заперечує, на загальну суму 4 266,49 грн.

Згідно із п. 3.2.2 Договору споживач теплової енергії зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

Відповідно до п. 6.3.3 Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається,  проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3.4 Договору передбачено, що сума передоплати за теплоенергію визначається у відповідності з очікуваним її споживанням в наступному розрахунковому періоді і становить не менше 80% її місячної вартості.

За приписами п. 6.3.5 Договору оплата платіжних документів здійснюється споживачем самостійно, а саме з платежів поточного розрахункового періоду –в 5-денний термін після дати, зазначеної в платіжному документі, але не пізніше 31-го числа розрахункового місяця, а з платежів передоплати – з 1-го до 5-го числа наступного розрахункового місяця.

Отже, в Договорі сторони передбачили оплату відповідачем спожитої теплової енергії на підставі платіжних документів, що виставляються позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи та стверджують представники сторін в судовому засіданні, умови Договору щодо оплати платіжних документів з платежів передоплати обома сторонами не виконувалися, оскільки такі платіжні документи позивачем відповідачу не надавалися.

Також, положення Договору щодо здійснення оплати платіжних документів не пізніше 31-го числа розрахункового місяця не діяло, оскільки відповідні платіжні документи виставлялися відповідачу в наступному, за розрахунковим, місяці.

Таким чином, за умовами Договору оплата спожитої теплової енергії мала здійснюватися в 5-денний термін після дати, зазначеної в платіжному документі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виставляв відповідачу рахунки-фактури на оплату спожитої теплової енергії за листопад 2008 р. – квітень 2009 р. (а.с. №№ 12-17), про що свідчать відповідні реєстри вручення рахунків за січень –травень 2009 р. (а.с. №№ 27-31).

Однак, відповідач свої зобов'язання з оплати теплової енергії у розмірі 4 266,49 грн. в повному обсязі не виконав та за спожиту протягом листопада 2008 р. –квітня 2009 р. теплову енергію сплатив лише 400,35 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 3 866,14 грн. основного боргу.

У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також, вказаною нормою передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідні положення містить ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України.

За приписами ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а згідно зі ст. 25 цього Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи відповідачем сплачено основний борг на суму 1 000,00 грн., про що свідчать долучені до матеріалів справи квитанції № 6 ВОК 0026 від 11.08.09 та  № 6 ВОК 0040 від 12.08.09 (а.с. №№ 34, 35).

В решті позовних вимог на суму 2 866,14 грн. основного боргу позов відповідачем визнається (а.с. № 62).

За таких обставин справи позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 2 866,14 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а провадження у справі частині стягнення 1 000,00 грн. підлягає припиненню відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 вказаного кодексу учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 зазначеного кодексу передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Пунктом 6.3.5 Договору передбачено, що у випадку несплати платіжних документів в терміни, обумовлені цим Договором, на суми вказані в платіжних документах, нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення до дня фактичної оплати, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 0,0656% за кожний день прострочення за період з 01.01.09 по 30.06.09 на суму 294,44 грн., тобто у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

У зв'язку з тим, що позивач повідомив відповідача про заборгованість за листопад, грудень 2008 р. тільки у лютому 2009 р. під час вручення 11.02.09 рахунку-фактури за січень 2009 р., тому прострочення виконання зобов'язань за листопад, грудень 2008 р. та січень 2009 р. виникає з 12.02.09.

Враховуючи добровільне погашення відповідачем частини заборгованості та беручи до уваги фінансово-майновий стан відповідача, згідно довідки головного бухгалтера якого за 7 місяців 2009 року дохід відповідача становить 25 680,00 грн., а витрати –32 200,00 грн. та приміщення і устаткування знаходяться в оренді відповідача (а.с. № 53), суд вважає за необхідне відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшити розмір нарахованої позивачем неустойки до 147,22 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що сума втрат від інфляції та 3% річних, заявлена позивачем до стягнення, не перевищує суми втрат від інфляції та 3% річних, розрахованої судом, позовні вимоги в частині стягнення 158,02 грн. втрат від інфляції та 36,79 грн. суми 3% річних,  обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі слід покласти на відповідача у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Виходячи з того, що відповідно до  підп. “а” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", в редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV, мінімальний розмір державного мита встановлено на рівні 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.), а позивач платіжним дорученням № 2799 від 15.07.09 сплатив державне мито у розмірі 112,00 грн., то суму зайво сплаченого державного мита слід повернути позивачу, про що видати довідку.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 546, 549, 625, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 216, 230, 231, 233, 275 Господарського кодексу України, ст. ст. 19, 25 Закону України "Про теплопостачання", ст. ст. 43, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Стомед" (вул. Вовчинецька, 192,  кв.72,  м. Івано-Франківськ, 76000; ідентифікаційний код 30017102) на користь державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б.Хмельницького, 59А,  м. Івано - Франківськ, 76006; ідентифікаційний код 03346058) 2 866,14 грн. основного боргу, 147,22 грн. пені, 158,02 грн. втрат від інфляції, 36,79 грн. суми 3 % річних, 102,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в частині стягнення 147,22 грн. пені відмовити.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 1 000,00 грн. основного боргу.

Видати позивачу довідку про повернення з Державного бюджету України зайво сплаченого державного мита в сумі 10,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                       Т.Е. Валєєва

                                                                                              рішення підписане 24.09.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"