Рішення

від 16.09.2009 по справі 13/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

13/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 230-31-34

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  13/192

16.09.09

За позовом     Приватного підприємства "Алатус"

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство № 7"

про                   стягнення грошових коштів та неустойки 190 384,32 грн

Суддя   Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача – Дідик А.П. дов. № б/н від 30.06.09

від відповідача - не з'явились.

Обставини справи та СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Алатус" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство № 7" (надалі –відповідач) про стягнення заборгованості 95295,45 грн., штрафу в сумі 78430,40 грн., неодержані доходи в сумі 16658, 50 грн.

Заявлені позовні вимоги Позивач обґрунтовує наступним. Між Позивачем та Відповідачем був укладений договір, за яким Позивач поставив товар, а Відповідач не здійснив своєчасно та в повному обсязі оплату в зв'язку з чим повинен сплати борг.

Ухвалою від 23.07.2009 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 18.08.2009.

Через неявку представника відповідача, невиконання вимог ухвали господарського суду розгляд справи 18.08.09 був відкладений до 16.09.09 в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у судове засідання вдруге не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи на адресу вказану у позовній заяві та Довідці (Витягу) з ЄДРПОУ: 03134, м. Київ, вул. Булгакова, 16.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

05.01.09 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство № 7" (Покупцем) та Приватним підприємством "Алатус" (далі - Постачальник) був укладений Договір поставки № 1-0109 (далі - Договір). Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця полікарбонатні листи, профілі, інші комплектуючі та теплиці відповідно до накладних або специфікацій, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору позивачем відвантажено відповідачу товар на загальну суму 105295,42 грн., що підтверджується видатковою накладною № АЛ-0000011 від 03.03.09 належним чином засвідчена копія наявна у матеріалах справи.

Відповідно  до  пункту  2.3.  Договору  поставки  Покупець здійснює розрахунки на умовах відстрочки платежу терміном сорок банківських днів.

Відповідач порушив умови договору, за поставлений товар розрахувався лише частково у сумі 10000, 00 грн., що підтверджується позивачем.

Таким чином заборгованість відповідача станом на день розгляду справи складає 95295,42 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Приватним підприємством "Алатус" доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманої продукції (п. 2.3), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору своєчасно і у повному обсязі за отриманий товар не розрахувався, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 95295,42 грн.

Наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, тому за таких обставин, позов про стягнення боргу за договором в розмірі 95295,42 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

В зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару позивач просить стягнути з відповідача штраф відповідно до п. 4.2 договору у сумі 78430,40 грн. та неодержані доходи в сумі 16658, 50 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 2 ст.551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, позивачем правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства нараховано відповідачу штраф, а тому вимоги позивача в частині стягнення штрафу за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань в сумі 78430,40 грн. визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

В порушення вимог ст.32-34 та ст. 22 ЦК України позивач не довів того, що міг одержати дохід саме у розмірі 16658,50грн. у разі виконання відповідачем своїх зобов'язань вчасно і у повному обсязі.

Збитками зокрема є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.1 ст. 224 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

З указаних норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.

Позивачем не доведено наявності причинного зв'язку між протиправними діями або бездіяльністю відповідача та збитками позивача, оскільки, не доведено, що зазначені збитки заподіяні саме в результаті дій або бездіяльності відповідача.

Норми чинного законодавства України не визначають порядок та методи нарахування неодержаних доходів, і позивач не довів та не обґрунтував суму неодержаних доходів, не надав розрахунок, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача не одержаних доходів в сумі 16658, 50 грн. не підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до статті 49 названого кодексу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство № 7" (03134, м. Київ, вул. Булгакова, 16, код ЄДРПОУ 33306078), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Приватного підприємства "Алатус" (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-а, код ЄДРПОУ 33776624) 95295 (дев'яносто п'ять тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 42 коп. основного боргу, 78430 (сімдесят вісім тисяч чотириста тридцять) грн. 40 коп. - штрафу, 1737 (одна тисяча сімсот тридцять сім) грн. 26 коп. витрат по сплаті державного мита та 107 (сто вісімнадцять) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

     5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Курдельчук