Рішення

від 07.09.2009 по справі 5020-12/172

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-12/172

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"07" вересня 2009 р. справа № 5020-12/172

За позовом Військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Приватного підприємства „Агентство недвижимости „Меркурий”

про визнання недійсним договору №20/03-06/2КБтн27 від 28.03.2006,

                                                                                                                       Суддя Харченко І.А.,

За участю представників

прокурора - Пархоменко Дмитро Петрович, посвідчення №325 від 12.11.2008;

позивача –Кравець О.М., довіреність №220/970/д від 24.11.2008;

відповідача –не з'явився;

Суть спору:

21.07.2009 Військовий прокурор Севастопольського гарнізону звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовом  до Приватного підприємства „Агентство недвижимости „Меркурий”  (далі –ПП „АН „Меркурий”) про визнання недійсними договору №20/03-06/2КБтн27 від 28.03.2006.

Ухвалою суду від 24.07.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-12/172, справа призначена до розгляду.

Відповідач явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про час та місце засідання повідомлено належним чином та своєчасно. Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У зв'язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі  матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав прокурора та представника позивача,  суд,

встановив:

20.03.2006 між ПП „АН „Меркурий” і Державою Україна в особі органу уповноваженого управляти майном –Міністерство оборони України від імені якого діє директор Філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України Укроборонбуд був укладений інвестиційний  договір №20/03-06/1КБтн27 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №Б-1 (АР Крим, м. Севастополь, Таврічна Набережна, 27), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва  (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін (арк.с.5-9).

Відповідно до пункту 10 Договору №20/03-06/1КБтн27 між сторонами був укладений договір №20/03-06/2КБтн27 від 28.03.2006 про компенсацію (викуп) пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 20.03.2006 №20/03-06/1КБтн27 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № Б-1 (АР Крим, м. Севастополь, Таврічна Набережна, 27), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі (арк.с.10-11).  

Предметом Договору №20/03-06/2КБтн27 від 28.03.2006 є викуп (компенсація вартості) позивачем пайової участі (паю) Держави Україна в інвестиційному договорі №20/03-06/1КБтн27 від 20.03.2006 шляхом купівлі-продажу майна, розташованого на території військового містечка №Б-1, а саме: штольні-складу №8, літ. „А” площею 101,9кв.м., прилеглого майданчику площею 13,5кв.м., які розташовані за адресою: місто Севастополь, Таврічна Набережна, 27.

08.03.2006 сторони склали акт приймання-передачі матеріального активу пайової участі (паю) за договором №20/03-06/2КБтн27 від 28.03.2006.

Прокурор вважає, що укладений договір суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним, що стало підставою для звернення прокурора до суду.

Суд визнає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі статтею 1 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України” (далі –Закон) військове майно –це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До нього належать будинки, споруди, всі види озброєння, речове майно тощо.

Згідно частин першої та другої статті 6 цього Закону відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, яке є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна, рішення про відчуження якого приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Дослідивши надані докази, суд встановив, що Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України рішення про відчуження спірного майна не приймали, майно також не було списано у встановленому порядку, тому, суд дійшов висновку, що при укладанні спірного договору не був дотриманий спеціальний порядок відчуження військового майна.  

Згідно частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З вищевикладеного вбачається, що договір №20/03-06/2КБтн27 від 28.03.2006 укладений із порушенням вимог частини першої статті 203 Цивільного кодексу України.

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень, що передбачено у пункті першому частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір укладений від імені держави Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном –Міністерства оборони України директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд” Мельником В.Л., який діяв на підставі довіреності від 09.03.2006, виданої Міністром оборони України, та довіреності Міністерства оборони України, нотаріально посвідченої 14.02.2006 (арк.с.13).

Однак, відповідно до довіреності від 09.03.2006, виданої Міністром оборони України, директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд” уповноважений укладати від імені Міністерства оборони України за кошти суб'єктів господарювання правочини спільної діяльності, пайової участі у будівництві житла тощо лише на підставі рішення Міністра оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України (арк.с.12).

Директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд”, укладаючи договір від 28.03.2006 про компенсацію пайової участі, не отримав рішення Міністра оборони України та не погодив їх укладення з директором Департаменту будівництва Міністерства оборони України, тому перевищив надані йому повноваження.

Щодо довіреності Міністерства оборони України, нотаріально посвідченої 14.02.2006 та виданої начальником Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд” Ісаєнко Д.В. на укладання від імені Міністерства оборони України будь-яких договорів, то ця особа, відповідно до Положення про Центральне спеціалізоване будівельне управління, не уповноважена видавати довіреності на укладання договорів від імені Міністерства оборони України. Такі довіреності може видавати лише Міністр оборони України і він не уповноважував начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд” відповідно до статті 240 Цивільного кодексу України передавати свої повноваження іншій особі.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не надані суду докази наявності у особи, яка укладала договір від імені Міністерства оборони України необхідних повноважень на здійснення цих дій.

Згідно пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року N1919 „Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил” відносини Міноборони з уповноваженими підприємствами (організаціями) регулюються генеральними угодами, окремими договорами комісії та іншими цивільно-правовими договорами, в яких визначаються номенклатура, кількість та категорія військового майна, його залишкова вартість, порядок, умови і терміни підготовки до реалізації, проведення розрахунків тощо.

Будь-якого договору, в якому визначені порядок та умови реалізації нерухомого майна військового містечка №Б-1 (АР Крим, м. Севастополь, Таврічна Набережна, 27), як передбачено пунктом 11 вищезазначеної постанови, між його Філією „Укроборонбуд” та Міністерством оборони України не укладалось.

 Таким чином, суд дійшов висновку, що директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд” Мельник В.Л. не мав достатніх повноважень на укладення спірного договору.  

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Такими вимогами, зокрема,  є:

-          зміст правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також  моральним засадам суспільства;

-          особа, яка вчиняє правочин,  повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

-          волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

-          правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При вирішенні спору суд встановив, що при укладенні оскаржуємого договору були припущенні порушення частини першої та другої статті 203 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82–85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним договір №20/03-06/2КБтн27 від 28.03.2006 про компенсацію (викуп) пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 20.03.2006 №20/03-06/1КБтн27 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №Б-1 (АР Крим, м. Севастополь, Таврічна Набережна, 27), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі, укладений між Приватним підприємством „Агентство недвижимости „Меркурий” і Державою Україна в особі органу уповноваженого управляти майном –Міністерство оборони України - від імені якого діє директор Філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України „Укроборонбуд”.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Агентство недвижимости „Меркурий” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 67, кв.1, ідентифікаційний номер 24876569) в доход Державного  бюджету України (п/р №31113095700007 в УДК м. Севастополя, МФО 824509, ОКПО 24035598) державне мито  в сумі 85,00 грн.

       Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Приватного підприємства „Агентство недвижимости „Меркурий” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 67, кв.1, ідентифікаційний номер 24876569) в доход Державного  бюджету України (п/р №31216259700007 в УДК м. Севастополя, МФО 824509, ОКПО 24035598, код платежу 22050000, одержувач Ленінський район) витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Суддя                                                                                                                              І.А. Харченко

Рішення оформлено та підписано

в порядку ст. 84 ГПК України

14.09.2009.

Розсилка:

1.          Військовий прокурор Севастопольського гарнізону

(99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 27)

2.          Міністерство оборони України

(03168, м. Київ, пр-кт Повітрянофлотський, 6)

3.          ПП „АН „Меркурий”

(99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 67, кв.1)