Рішення

від 08.09.2009 по справі 62/100-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

62/100-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2009 р.                                                            Справа № 62/100-09

вх. № 5780/4-62

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Іваненко Є.В., дов. б/н від 20.03.09р.; Зайцев О.О., дов. б/н від 20.03.09р.     відповідача - Лукашенко О.В., дов. № 4350 від 26.12.08р.

3-ї особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Чупрін С.В., особисто.  

розглянувши справу за позовом Підприємства "Макрошанс" Харківської обласної організації інвалідів "Слов"янська єдність", м. Харків    

до  Акціонерно-комерційного іноваційного банку  "УкрСиббанк", м. Харків 3-я особа Фізична особа Чупрін С.В.

про звільнення коштів з-під арешту

ВСТАНОВИВ:

Підприємство «МАКРОШАНС» Харківської обласної організації інвалідів «Слов'янська єдність» звернулося до господарського суду з позовом до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УКРСИББАНК», третя особа – фізична особа підприємець Чупрін Сергій Вікторович про звільнення грошових коштів з-під арешту.

При цьому позивач посилається на те, що між ним та третьою особою був укладений договір комісії від 01.04.2009 р. б/н, за умовами якого третя особа як комісіонер зобов'язується від свого імені за кошти позивача (комітента) знайти товар та придбати його і доставити силами третіх осіб для комітента на його склад, а комітент зобов'язується сприяти комісіонеру у виконанні своїх зобов'язань та сплатити комісійну винагороду. На виконання свого обов'язку позивач перерахував вартість комісії у сумі 80 600 грн на рахунок третьої особи, який був відкритий у банку відповідача. Проте 10.04.2009 р. ФОП Чупрін С.В. повідомив позивача про неможливість виконати своє зобов'язання, оскільки її рахунок не обслуговується щодо видатків, оскільки є арештованим згідно постанови Київського районного суду м. Харкова від 06.03.2008 р. у кримінальній справі № 16070013. Дізнавшись про ці обставини, Підприємство «МАКРОШАНС» Харківської обласної організації інвалідів «Слов'янська єдність» та ФОП Чупрін С.В. припинили дію договору згідно Додаткової Угоди № 1 від 11.04.2009 р. На сьогоднішній день Позивач не може вільно розпорядитися своїми грошовими коштами, оскільки вони знаходяться на рахунку третьої особи у банку відповідача. На думку позивача, існують перешкоди у здійсненні ним права власності щодо грошових коштів, які знаходяться на рахунку третьої особи, що є підставою для звільнення грошових коштів з-під арешту.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.07.09р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 17.08.09р. о 16:40 год. та залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичну особу Чупрін С.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.09.09р. виправлено помилку в ухвалі суду від 24.07.09р. про порушення провадження у справі, в частині не зазначення  в тексті вказаної ухвали залучення третьої особи (Фізичної особи Чупріна С.В.).

В судовому засіданні 17.08.09р. оголошено перерву до 14:50 год 08.09.09р. для надання учасникам судового процесу можливості підготувати свої письмові правові позиції щодо заявлених позовних вимог та надати додаткові документи в обгрунтування своїх позицій.

Відповідач надав господарському суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що 06.03.2008 р. до банку надійшла постанова Київського районного суду м. Харкова про накладення арешту на видаткову частину поточного рахунку ФОП Чупріна С.В. Дана постанова була прийнята банком до виконання. Оскільки установа банку тільки виконує розпорядження клієнта і не контролює напрямки перерахування грошових коштів, то вимога позивача про зобов'язання відповідача передати грошові кошти є незаконною. На підставі цього відповідач просить господарський суд ухвалити рішення по суті позовних вимог на розсуд суду. Також відповідач у відзиві просить замінити неналежного відповідача АКІБ «УКРСИББАНК» на ФОП Чупріна С.В.

Третя особа надала господарському суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що перед отриманням грошових коштів у суму 80600 грн ФОП Чупрін С.В. перебував у приміщенні банку, проте працівниками банку його не було повідомлено про наявність арешту на рахунку. ФОП Чупрін С.В. не брав учать у судовому засіданні, на якому була прийнята постанова про накладення арешту на його рахунок і він дізнався про наявність арешту лише 10.04.2009 р., про що він у той же день повідомив позивача листом. На підставі викладеного ФОП Чупрін С.В. просить господарський суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд встановив наступне.

01.04.2009 р. між позивачем та третьою особою був укладений договір комісії від 01.04.2009 р. б/н, за умовами якого позивач виступає комітентом, а третя особа – комісіонером. Відповідно до п. 1.1 цього Договору, комісіонер зобов'язується від свого імені за кошти позивача (комітента) знайти товар та придбати його і доставити силами третіх осіб для комітента на його склад, а комітент зобов'язується сприяти комісіонеру у виконанні своїх зобов'язань та сплатити комісійну винагороду. Відповідно до п. 3.3 цього договору комітент протягом п'яти днів з моменту укладення договору перераховує на рахунок Комісіонера вартість комісії для забезпечення можливості комісіонера належним чином виконати свої зобов'язання за договором. На виконання свого обов'язку позивач перерахував вартість комісії у сумі 80 600 грн на рахунок третьої особи № 26001052251300, який був відкритий у банку відповідача.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Таким чином, 80 600 грн, які були перераховані на рахунок третьої особи № 26001052251300 в АКІБ «УКРСИББАНК», становлять грошову суму, яка була надана комісіонеру для укладення правочинів з третіми особами.

Однак внаслідок того, що постановою Київського районного суду м. Харкова від 06.03.2008 р. у кримінальній справі № 16070013 на рахунок ФОП Чупріна С.В. був накладений арешт, третя особа була позбавлена можливості використати ці кошти для виконання своїх обов'язків за договором комісії від 01.04.2009 р., тобто для оплати купівлі Товару (поліуретанової гранули) для позивача. ФОП Чупрін С.В. також

позбавлений можливості перерахувати грошову суму у розмірі 80 600 грн позивачеві.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

У додатковій угоді від 11.04.2009 р. № 1 зазначено, що комітент до 20.04.2009 р. зобов'язується повернути Комісіонеру фактично отримані для закупівлі товару грошові кошти.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.  Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненого 20.03.1952 р. в Парижі та ратифікованого Україною Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., зазначається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 ст. 177 ЦК України гроші віднесено до об'єктів цивільних прав.

Загальні положення про право власності встановлено главою 23 ЦК України.   

Зокрема, частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 7 ст. 319 ЦК України, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Що ж стосується грошей, як об'єкта права власності та грошових коштів на рахунку у банківській установі, то статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Слід зазначити, що незважаючи на те, що в позовній заяві ідеться про звільнення майна з-під арешту, позивачем висунуті дві вимоги: про усунення перешкод у користуванні майном та про зобов'язання відповідача перерахувати грошові кошти на рахунок позивача.

Ст. 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. З аналізу вказаної норми вбачається, що вона регулює захист права власності не в будь-якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та (або) розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном. В разі ж порушення прав власника щодо його правомочності з володіння належним йому майном цивільне законодавство передбачає інші способи його захисту. Тобто передбачений вищевказаною правовою нормою негаторний позов пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати користування та розпорядження ним.

Оскільки майно – гроші не знаходиться у володінні позивача, це виключає можливість задоволення вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності.

Частиною 2 ст. 59 Закону України „Про банки і банківську діяльність” передбачено, що зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а так само зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми. Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Звільнення майна та коштів з-під арешту здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

На виконання даних норм ЦК України та Закону України „Про банки і банківську діяльність” пунктом 1.17. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, встановлено, що банк здійснює зупинення видаткових операцій за рахунком клієнта лише в разі накладення на кошти арешту відповідно до законодавства України. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без установлення такої суми.

Пунктом 10.1. Інструкції встановлено, що обмеження права клієнта щодо розпорядження коштами, що зберігаються на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком/ами за рішенням суду у випадках, установлених законом. Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця про арешт коштів, прийнятою на підставі рішення суду про стягнення коштів або про накладення арешту, у порядку, установленому законом. Якщо рішення суду про арешт коштів прийняте з метою забезпечення цивільного позову в межах кримінальної справи і надійшло до банку безпосередньо від суду або слідчого, а також в інших випадках надходження безпосередньо від суду рішення про накладення арешту, то банк приймає таке рішення до виконання без постанови державного виконавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 1090 ЦК України, платіжне доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми грошових коштів на рахунку платника, якщо інше не встановлено договором між платником і банком.

Стосовно ж позовних вимог про зобов'язання відповідача перерахувати грошові кошти на рахунок позивача слід зазначити таке. Чинне кримінально-

процесуальне законодавство передбачає можливість накладення арешту на майно, у тому числі гроші на рахунку у банку з метою забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна (ст. 125, 126 КПК України). Таким чином, дії відповідача щодо неповернення грошових коштів позивачу є правомірними, оскільки здійснюються на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 06.03.2008 р., яке є чинним на час розгляду справи і його перегляд повністю або в частині знаходиться поза межами юрисдикції господарського суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 226 ГК України, у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Таким чином, господарський суд бере до уваги, що підприємство «МАКРОШАНС» Харківської обласної організації інвалідів «Слов'янська єдність» не позбавлено права заявити позовні вимоги до ФОП Чупріна С.В. про стягнення грошової суми, отриманої за договором комісії від 01.04.2009 р. і в разі задоволення такого позову отримати відшкодування за рахунок іншого майна ФОП Чупріна С.В.

Господарський суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання відповідача про визнання АКІБ «УкрСиббанк» неналежним відповідачем по справі та про заміну АКІБ «УкрСиббанк» належним відповідачем ФОП Чупріним С.В. з огляду на таке. Відповідно до ст. 24 ГПК України, Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново. У п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» зазначається, що питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення. Необхідно також мати на увазі, що інший відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої в принципі можливо було б задовольнити позовні вимоги, — на відміну від третьої особи на стороні відповідача, за рахунок якої такі вимоги ніколи не задовольняються.

По даній справі вимоги позивача щодо усунення перешкод у здійснення права власності та зобов'язання перерахувати грошові кошти звернені саме до АКІБ «УкрСиббанк», і тому для заміни відповідача по справі відсутні підстави.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 41 Конституції України ст. 15, ст. 16, ст. ст. 177, 319, 321, 1074, 1090 Цивільного кодексу України, ст. 226 Господарського кодексу України, ст. 59 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, ч. 1 ст. 181, ч. 1 ст. 182, ч. 2 ст. 328, ч. 1,2 ст. 331, ч. 5 ст. 376, ст. 392 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 22, 24, 33, 34, 43, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання АКІБ «УкрСиббанк» про заміну

неналежного відповідача.

2. У позові  відмовити повністю.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення по справі №62/100-09 підписано 08.09.09р.