Постанова

від 23.01.2007 по справі 3/1920

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан

Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "23" січня 2007 р.                                                         

Справа №  3/1920

Житомирський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого  

судді                                                  Шкляр Л.Т.

суддів:                                                                       

Гулової А.Г.

Пасічник С.С.

при

секретарі                                                            Павловській

Л.П. ,

за

участю представників сторін:

від

позивача: не з'явився,

від

відповідача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 18.01.2007 року,

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Титанік", 

м.

Житомир

на

рішення господарського суду Житомирської області

від

"07" вересня 2006 р. у справі №  3/1920 ( суддя Філіпова Т.Л. )

за

позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Житомир 

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Титанік", м. Житомир

про

стягнення 5 766,08 грн. ( згідно із заявою про уточнення позовних вимог ),

з

перервою в судовому засіданні з 18 січня 2007 року по 23 січня 2007 року

згідно

зі ст. 77 Господарського  процесуального

кодексу України,

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 07.09.2006

р.у справі №3/1920   позов задоволено

частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю

"Титанік" ( м. Житомир ) на користь приватного підприємця ОСОБА_2 (

м. Житомир)  - 1187, 47 грн. - основного

боргу, 237, 49 грн. - штрафу, 4341, 12 грн. - пені, а також 83, 37 грн. витрат

по сплаті державного мита, 96, 45 грн. - витрат за інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

Припинено провадження в частині стягнення 1287, 94 грн. за

відсутністю предмету спору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач у справі подав

апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення в частині стягнення пені та

судових витрат.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції

неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми

матеріального й процесуального права, а саме :

- скаржник зазначає, що не отримав копії ухвали про порушення

провадження у справі; за таких обставин місцевий суд безпідставно розглянув

справу по суті без участі представника відповідача, порушивши приписи ст.ст.

4-2,4-3 ГПК України, не надавши можливості відповідачу реалізувати свої права;

- судом першої інстанції не враховано положення ст.ст. 232 ( п.6

),                      233 ГК України.

У судовому засіданні представник відповідача ( скаржника )

підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги.

Позивач письмового відзиву на скаргу не подав, свого представника

в судове засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив.

З огляду на те, що копії ухвали про прийняття апеляційної скарги

до провадження та призначення судового засідання на 18.01.2007 р. надіслано на

адреси сторін рекомендованою кореспонденцією 17.10.2006 р. ( що підтверджується

копією відповідного реєстру Житомирського апеляційного господарського суду ),

тобто про дату, час і місце проведення судового засідання сторони, зокрема,

позивач були  повідомлені належним чином,

а також, враховуючи положення ст.101 Господарського процесуального кодексу

України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів

розглянула скаргу по суті без участі повноважного представника позивача.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд

не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і

обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача ( скаржника ),

розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги,

судова колегія встановила таке.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до договору №0908/04-2

від               09.08.2004р. Продавець

(позивач) зобов'язався поставляти, а Покупець (відповідач) приймати та

оплачувати товар - макаронні вироби.

Позивач по видатковим накладним НОМЕР_1 від 06.10.04р. на суму 82,

50 грн., НОМЕР_2 від 24.11.04р. на суму 116, 58 грн., НОМЕР_3 від 10.12.04р. на

суму 162, 18 грн., НОМЕР_4 від 05.01.05р. на суму 37, 20 грн., НОМЕР_5 від

24.01.05р. на суму 141, 58 грн., НОМЕР_6 від 02.02.05р. на суму 67, 30 грн.,

НОМЕР_7 від 23.02.05р. на суму 37, 20 грн., НОМЕР_8 від 03.03.05р. на суму 169,

81 грн., НОМЕР_9 від 17.03.05р. на суму 124, 60 грн., НОМЕР_10 від 30.03.05р.

на суму 86, 18 грн., НОМЕР_11 від 14.04.05р. на суму 118, 90 грн., НОМЕР_12 від

20.04.05р. на суму 100, 42 грн. поставив відповідачу макаронні вироби. Всього

було поставлено виробів на загальну суму 1244,47 грн.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Покупець (відповідач)

зобов'язується зробити розрахунок за товар, що є предметом даного договору, на

розрахунковий рахунок продавця в наступному порядку та у наступний термін:

відстрочка платежу десять банківських днів з моменту оформлення передатних

документів (накладні, доручення).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до

звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З"ясуванням наявних у справі доказів судовою колегією встановлено,

що Покупцем було здійснено лише часткову оплату у сумі 57,00 грн. В матеріалах

справи відсутні докази, що свідчать про протилежне. Отже, відповідач в

порушення вищезазначених норм не виконав належним чином свої зобов"язання.

Залишок боргу склав 1187,47 грн. ( стягнення саме цієї суми

основного боргу стало однією з вимог позову ).  

19.04.06р. позивач направив відповідачу претензію за НОМЕР_13 про

сплату боргу за отриманий товар, яка останнім залишена без відповіді та

задоволення.

Враховуючи відсутність доказів про проведення відповідачем

розрахунку, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в

частині стягнення боргу.

Матеріали справи свідчать, що, крім основного боргу, позивачем

заявлено до стягнення 237,49 грн. штрафу ( із розрахунку    20% 

від вартості неоплаченого товару ), обов"язок сплати якого

встановлений п. 6.1 договору.

Судова колегія вважає правомірним нарахування позивачем

одноразового штрафу у вищевказаній сумі та обґрунтованою вимогу про його

стягнення. Такого ж висновку дійшов і суд першої інстанції, який правомірно

задовольнив позов і у вказаній частині.

Із матеріалів справи вбачається, що за невиконання грошових

зобов"язань позивач на підставі п. 6.1 Договору нарахував відповідачу пеню

у розмірі 1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення платежу,

розмір якої  згідно з уточненим

розрахунком позивача ( а.спр.47,48 ) становить 4341, 12 грн.

Слід зазначити, що спочатку позивач просив стягнути з відповідача,

крім боргу та штрафу, пеню у сумі 5629,06 грн.

В подальшому позивачем було подано заяву за НОМЕР_14 від

01.09.2006 р.про уточнення позовних вимог саме в частині стягнення пені (

фактично про зменшення позовних вимог ) - а.спр.47,48. Такі дії позивача

узгоджуються з приписами ст. 22 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом

прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог у вищевказаній

частині, а тому позовними вимогами позивача вважаються вимоги про стягнення

1187,47 грн. основного боргу, 237,49 грн. одноразового штрафу та  4341,12 грн. пені ( всього       5766,08 грн. ), які і були задоволені

судом першої інстанції.

За таких обставин безпідставним є припинення провадження у

справі  в частині стягнення  1287,94 грн. ( суми, на яку зменшено вимоги

про стягнення пені ) на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю

предмета спору.

З приводу вимоги про стягнення пені у сумі 4341,12 грн. судова

колегія вважає за необхідне зазначити таке.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою

(штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати

кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. У відповідності до ч.1

ст.551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума,

рухоме і нерухоме майно.

В договорі від 09.08.2004 року предметом пені є грошові кошти.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є

грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного

законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у

договорі.

У відповідності до п.6. ст.231 Господарського кодексу України

штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках,

розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за

увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не

передбачено законом або договором.

Слід зазначити, що правило п.2 ст.551 ЦК України не виключає

застосування спеціальних правил законів, хоч би вони були прийняті до введення

в дію нового Цивільного кодекса. Це стосується Закону України „Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996

року.

Згідно зі ст.3 Закону України „ Про відповідальність за

несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 року встановлено ,

що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми

простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки

Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положення вищезазначеного Закону не встановлюють обмежень щодо

визначення розміру пені в договорі, а передбачають обмеження розміру пені, що

підлягає стягненню.

З огляду на викладене  

нарахована позивачем пеня в 

розмірі 1%  підлягає стягненню з

врахуванням обмежень її розміру, що встановлені положеннями Закону  України „ Про відповідальність за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань".

Крім того, слід зазначити, що пеня підлягає стягненню з

врахуванням положень п.6 ст.232 ГК України.

На думку судової колегії, судом першої інстанції безпідставно не

враховано приписи Закону України „ Про відповідальність за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань” та  п.6

ст.232 ГК України.

Згідно з розрахунком, що виконаний апеляційним судом з врахуванням

приписів вищезазначених норм, обґрунтованими будуть вимоги щодо стягнення пені

в сумі        106 грн. 27 коп. ( при

цьому, слід зазначити, що апеляційним судом не враховуються положення п.2 ст.

258 ЦК України, оскільки в матеріалах справи відсутня заява будь-якої сторони

про застосування судом позовної давності, як того вимагає п. 3 ст.267 ЦК

України ).

З врахуванням  того, що

позов підлягає частковому задоволенню, витрати по сплаті державного мита та

послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на

сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог        ( ст. 49 ГПК України ).

З огляду на вищевикладене судова колегія вважає за необхідне

рішення господарського суду  Житомирської

області від 07 вересня 2006 року у справі №3/1920 змінити в частині стягнення

пені та судових витрат та виключити з резолютивної частини рішення пункт 3,

яким припинено провадження в частині стягнення                 1287,94 грн. за відсутністю

предмету спору. 

Враховуючи зазначене, апеляційну скаргу слід залишити без

задоволення, оскільки її вимогою було скасування рішення в частині стягнення

пені у сумі 4341,12 грн.

В своїй апеляційній скарзі скаржник зазначає, що не отримав копії

ухвали про порушення провадження у справі та вважає, що за таких обставин

місцевий суд безпідставно розглянув справу по суті без участі представника

відповідача, порушивши приписи ст.ст. 4-2,4-3 ГПК України, не надавши

можливості відповідачу реалізувати свої права.

З цього приводу судова колегія вважає за необхідне вказати таке.

Матеріали справи свідчать, що копії ухвал суду першої інстанції, у

т. ч. про порушення провадження у справі, надіслані на адресу : м. Житомир,

вул. В.Бердичівська, 55, неодноразово повертались з відміткою відділення

поштового зв"язку про неможливість вручення  листа у зв"язку з тим, що магазин

зачинено на ремонт та у зв"язку із закінченням терміну зберігання  кореспонденції.

Зазначене дає підстави припустити, що дійсно відповідач міг не

отримати відповідні ухвали суду.

Однак  судова колегія не

вбачає наявність порушень місцевим судом норм процесуального права, оскільки

відомості про іншу адресу відповідача в матеріалах справи відсутні ( адреса, за

якою судом першої інстанції надсилалась кореспонденція, співпадає з адресою

відповідача, зазначеною в апеляційній скарзі ); крім того, як вбачається з

матеріалів справи, її розгляд неодноразово відкладався.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно

розглянув справу за наявними в ній матеріалами за відсутності представника

відповідача.

  Керуючись ст.ст.101,

103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 07

вересня2006 року у справі №3/1920 змінити в частині стягнення пені та судових

витрат та виключити з резолютивної частини рішення пункт 3, яким припинено

провадження в частині стягнення 1287 грн. 94 коп. за відсутністю предмету

спору.

2. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю

"Титанік" (м. Житомир, вул. В.Бердичівська, 55, ідентифікаційний код

31678429) на користь Приватного підприємця ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) 1187 грн. 00

коп. боргу, 237 грн. 49 коп. штрафу,            

106 грн. 27 коп. пені, 22 грн. 14 коп. витрат по сплаті державного мита,

25 грн. 61 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити".

3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Титанік",                  м.

Житомир залишити без задоволення.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити

господарському суду Житомирської області.

5. Матеріали справи №3/1920 повернути до господарського суду

Житомирської області.

 Головуючий - суддя:                                                             

Шкляр Л.Т.

 судді:

Гулова А.Г. 

Пасічник С.С. 

Віддрук.4

прим.:

1

- до справи

2,3-

стор. 4 - в наряд