Рішення

від 31.08.2009 по справі 12/70

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/70

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

31.08.2009                                                                                        Справа  № 12/70

за позовом виробничого сільськогосподарського кооперативу „Нове життя”,        с. Олешник Виноградівського району

до відповідача акціонерної компанії спільного підприємства „Дельта”,                  м. Виноградів  

про стягнення суми 30 330 грн. –основного боргу; 1 110 грн. –пені та 900 грн. –3 %  річних.

                                                                                                       Суддя    Тисянчин  В. М.

                      Представники:

Від позивача – Лендєл В.І., (представник за довіреністю № 161 від 20.08.2009 року) та Тупиця О.І., (представник за довіреністю № 162 від 20.08.2009 року)

Від відповідача –не з'явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов виробничим сільськогосподарським кооперативом  „Нове життя”, с. Олешник Виноградівського району до акціонерної компанії спільного підприємства „Дельта”, м. Виноградів про стягнення суми 30 330 грн. –основного боргу; 1 110 грн. –пені та 900 грн. –             3 %  річних.

            Представникам позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені                 ст. ст. 20, 22 ГПК України.

За відсутності відповідних клопотань технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

          Представники позивача підтримують позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи та повідомили суд про те, що відповідач уникає спілкування з позивачем щодо обставин добровільного врегулювання спору, здійснює заходи направлені на зволікання розгляду справи подаючи необґрунтовані скарги, клопотання і заяви та просять здійснити заходи забезпечення позову, посилаючись на відчуження відповідачем майна (заява  вх. № 6655 від 31.08.2009 року).

          На повторну вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію довідки про включення до ЄДРПОУ не подав, не здійснив заходи акту звірки (ухвалених судом на його вимогу), чим не виконав ухвалу суду від 20.08.2009 року, не направив у судове засідання свого представника, хоча не обмежений в колі представництва в суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                              Закарпатської області по справі № 12/70

                                                                                                              від 31.08.2009 року     

         Позаяк, ухвалами суду визнано явку уповноважених представників сторін

у судове засідання на власний розсуд (не обов'язковою).

          Через задоволення клопотання відповідача розгляд справи відкладався (ст. 77 ГПК України, ухвала суду від 20.08.2009 року).

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх,  заслухавши пояснення представників позивача, суд

          ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 30 330 грн.  –основного боргу щодо оплати за поставлене, згідно договору поставки № 2 від 02.01.2007 року, молоко, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- товарно –транспортними накладними за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2007 року;

- видатковими накладними за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2007 року;

- виписками банківської установи про рух коштів між сторонами за січень, липень, серпень, жовтень 2007 року та лютий, березень, жовтень 2008 року;

-  актом звірки станом на 01.02.2008 року;

-  розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

        Заявлені вимоги позивача (претензія № 88 від 25.05.2009 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка молока (ст. 11 ЦК України).

продовження рішення  Господарського суду      

                                                                                                Закарпатської області по справі № 12/70         

                                                                                                 від 31.08.2009 року     

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого молока є безспірним.

Між тим, за  договором поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність, зобов'язується  передати  у встановлений   строк (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму                  (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 7.1 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 1 110 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до  п. 2                   ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також 3% –річних від простроченої суми (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 900 грн. –3% річних правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини,  обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

продовження рішення  Господарського суду      

                                                                                                Закарпатської області по справі № 12/70         

                                                                                                               від 31.08.2009 року     

Вирішуючи даний спір суд намагався дотримуватись процесуальних засад господарського судочинства, де у ст. 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально –правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обов'язки сторін у конкретній справі. Відповідач має добросовісно відповідно до вимог ст. 22 ГПК України користуватися належними йому процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обгрунтування своїх заперечень. Відповідно до вимог ст. 43  ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тому мотиви рішення суду не дають підстав для висновку про неможливість подання відповідачем доказів на стадії розгляду справи цим судом.  

          В судовому засіданні представники позивача повторно звернули увагу суду щодо розгляду клопотання позовної заяви про вжиття заходів забезпечення позову, просять вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача (в т. ч. виробничого обладнання) та заборони відповідачу вчиняти будь –які дії, пов'язані з відчуженням належного йому майна, включаючи і те, яке знаходиться в користуванні чи володінні третіх осіб на розмір присудженої суми.

          На переконання позивача, виходячи з майнового характеру позову, а також розміру позовних вимог, тривалості існування боргу, фактичних обставин у справі, уникнення відповідача від добровільного врегулювання спору –невжиття судом заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Окрім мотивів необхідності вжиття заходів забезпечення позову зазначених в заяві, представники позивача обгрунтовують її правомірність              п. 6.3 Роз'яснення ВГСУ від 23.08.1994 року № 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”.

          До того ж , наявність правових підстав забезпечують положення ст. ст. 66, 67 ГПК України.

          Відповідно до ст. 66 ГПК України Господарський суд  за заявою  сторони,  прокурора  чи  його заступника, який подав позов, або з своєї  ініціативи  має  право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається  в будь-якій  стадії  провадження у справі, якщо невжиття таких  заходів  може утруднити  чи  зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Беручи до уваги вищевикладене (у сукупності) наявні обставини, що склались в результаті слухання справи і дослідження матеріалів справи у

продовження рішення  Господарського суду      

                                                                                                Закарпатської області по справі № 12/70         

                                                                                                               від 31.08.2009 року     

судовому засіданні, суд вважає за доцільним задоволити заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.  

         Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. ст. 2, 23  Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 66, 67, 75, 77,  82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити  повністю.

    2. Накласти арешт на майно (в т. ч. виробниче обладнання) акціонерної компанії спільного підприємства „Дельта” (м. Виноградів, вул. Вакарова, 18/б; р/р 26009990000604 у ЗФ ВАТ „Електрон –банк” м. Мукачево, МФО 312185; код ЄДРПОУ 30743423).

3.Заборонити акціонерній компанії спільного підприємства „Дельта”                  (м. Виноградів, вул. Вакарова, 18/б; р/р 26009990000604 у ЗФ ВАТ „Електрон –банк” м. Мукачево, МФО 312185; код ЄДРПОУ 30743423) вчиняти будь –які дії направлені на відчуження належного їй в межах присудженої суми 32 340,00 грн. та судових витрат в сумі 639 грн., включаючи і те, яке знаходиться в користуванні чи володінні третіх осіб.

4. Стягнути з акціонерної компанії спільного підприємства „Дельта”                   (м. Виноградів, вул. Вакарова, 18/б; код ЄДРПОУ 30743423) на виробничого сільськогосподарського кооперативу „Нове життя”                      (с. Олешник Виноградівського району, вул. Українська, 189; код 03747573) суму 30 330 (тридцять тисяч триста тридцять грн.) –основного боргу;  1 110 (одну тисячу сто десять грн.) –пені; 900 (дев'ятсот грн.) –3 % річних та 324 (триста двадцять чотири грн.) –у відшкодування витрат по оплаті держмита; 315 (триста п'ятнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

5. Попередити відповідача та інших причетних осіб (в т. ч. Бюро технічної інвентаризації) про відповідальність за  дії направлені на порушення вимог цього рішення.

продовження рішення  Господарського суду      

                                                                                                Закарпатської області по справі № 12/70         

                                                                                                       від 31.08.2009 року     

6. Дія заходів до забезпечення позову визначених в п. п. 2, 3, 4 скасовується стягненням (погашенням) присудженої суми.

7. Дане рішення надіслати сторонам та ДВС для невідкладного виконання          п. п. 2, 3, 4 .

Рішення підлягає обов'язковому виконанню згідно ст.ст. 2, 3, 6, 9 Закону України „Про виконавче провадження”.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

       Суддя                                                                                   Тисянчин В. М.