Постанова

від 27.02.2007 по справі 15/272-06-7372а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"27" лютого 2007 р.

Справа № 15/272-06-7372А

Одеський апеляційний господарський

суд у складі колегії суддів:

головуючого Сидоренко

М.В.,                   

суддів

Таценко Н.Б., Мишкіної М.А.

при секретарі судового засідання

Кійко О.В.

за участю представників сторін

від позивача:  ОСОБА_1

від відповідача: Колісніченко

Н.В.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м

Одеси  

на постанову господарського суду

Одеської області

від

26.09.2006 р.

по справі  № 15/272-06-7372А

за позовом СПД

-фізичної особи ОСОБА_1

до

ДПІ у Київському районі м Одеси  

про

визнання дій протиправними та визнання нечинним рішень та наказу про проведення

перевірки  

В с т а н о в и л а:

СПД -фізична особаОСОБА_1звернувся

до суду з доповненим  адміністративним

позовом, в якому просив: визнати неправомірними дії посадових осіб ДПІ у

Київському районі м. Одеси (далі -ДПІ) по проведенню перевірки, складенню акту

перевірки НОМЕР_1 від 28.03.2006 р., визнати нечинним рішенняНОМЕР_2від

03.04.2006 р. про застосування штрафних санкцій та про стягнення з нього 1700 грн.

і 621,75 грн.; а також визнати нечинним наказ ДПІ № НОМЕР_3 від 28.03.2006 р.

„Про проведення позапланових виїзних перевірок”. В процесі розгляду справи

позивач звернувся до суду з клопотаннями про стягнення з Державного бюджету

України судових витрат на правову допомогу в розмірі 1 500 грн.   

Постановою господарського суду від

26.09.2006 р. (суддя Петров В.С.) доповнені позовні вимоги СПД задоволені в

повному обсязі, визнано протиправними дії ДПІ по проведенню перевірки позивача,

визнано нечинними рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій №

НОМЕР_4 від 03.04.2006 р. та рішення про застосування фінансових

санкційНОМЕР_2від 03.04.2006 р., прийняті за наслідками такої перевірки, з

Державного бюджету України на користь позивача стягнуто 1 500 грн. витрат на

оплату послуг адвоката. При цьому, господарський суд дійшов висновку про

неправомірність проведення перевірки без наявності рішення суду, а також,

додатково, хоча б однієї з обставин, передбачених у ч. 6 ст. 11-1 Закону

України „Про державну податкову службу в Україні”.    

Відповідач звернувся з апеляційною

скаргою, в якій просить згадану постанову суду скасувати, прийняти нову

постанову, якою в позові відмовити в повному обсязі. При цьому, скаржник

посилається на прийняття судом оскаржуваної постанови з неповним з'ясуванням

обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду

обставинам справи, порушенням норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник посилається на внесення змін

до Закону України „Про державну податкову службу в Україні” Законом України

„Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 2322, внесення змін

до Закону України „Про державну податкову службу в Україні” Законом України №

2505 від 25.03.2005 р. „Про внесення змін до Закону України „Про Державний

бюджет України на 2005 рік”, деяких інших законодавчих актів України”. На думку

скаржника, позивач не мав права здійснювати торгівлю алкогольними напоями,

тобто підакцизним товаром, та, при цьому, перебувати на фіксованій сплаті

податку. До того ж, як вважає скаржник, судом задоволено клопотання позивача

щодо стягнення з Держаного бюджету України судових витрат на правову допомогу

адвоката без врахування Постанови Кабінету Міністрів України „Про граничні

розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та

адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави від

27.04.2006 р. № 590.

В запереченні на апеляційну скаргу

позивач вважає скаргу необґрунтованою, просить рішення суду залишити без

змін.     

Розглянувши матеріали справи,

вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова

колегія приходить до наступного.

Як вбачається з позовної заяви,

доповнення до позовних вимог та оскаржуваного судового рішення,ОСОБА_1просив

визнати нечинним лише рішенняНОМЕР_2від 03.04.2006 р., а суд першої інстанції

вийшов за межі позовних вимог та визнав нечинним як рішенняНОМЕР_2 так і

рішення № НОМЕР_4. При цьому, в постанові суду не зазначено про вихід за межі

позову і не наведені підстави таких дій суду першої інстанції.

Не зважаючи на наведене порушення

норм процесуального закону, колегія суддів вважає, що воно (порушення) не може

бути підставою для скасування судового рішення, оскільки відповідно до приписів

ч. 2 ст. 11 КАС України суду надане право виходу за межі позовних вимог для

повного захисту прав, свобод та інтересів сторін. Апеляційна інстанція вважає,

що виходячи за межі позовних вимог, суд першої інстанції керувався саме

наведеними вище положеннями.

Разом з тим, розглядаючи даний спір

суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для

правильного вирішення спору, допустився порушень норм матеріального права, що

привело до неправильного вирішення справи. Отже, оскаржуване судове рішення не

може вважатись законним і обґрунтованим відповідно до приписів ст. 159 КАС

України, а тому згідно вимог ст. 202 КАС України це рішення слід

скасувати.  

Так, з матеріалів справи та

пояснень сторін вбачається, що за результатами проведеної на підставі наказу

начальника ДПІ у Київському районі м. Одеси № НОМЕР_3 від 28.03.2006 р. виїзної

позапланової перевірки СПД ОСОБА_1 щодо контролю за здійсненням розрахункових

операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу складено акт перевірки

НОМЕР_1 від 28.03.2006 р., котрим встановлено порушення п. 1 ст. 3 Закону

України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі

громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР та ст. 15

Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,

коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.1995

р. № 481/95-ВР. 

На підставі вказаного акту

перевірки ДПІ 03.04.2006 р. прийняла рішення: 

№ НОМЕР_4 про застосування ПП

ОСОБА_1 штрафної (фінансової) санкції в сумі 621,75 грн. із-за порушення п. 1

ст. 3, п. 8 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових

операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від

01.07.1995 р.;

№ НОМЕР_5 про застосування ПП

ОСОБА_1  штрафу в сумі 1700 грн. із-за

порушення ст. 15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу

спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових

виробів” від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР.

Як видно з вказаного акту НОМЕР_1

від 28.03.2006 р. ДПІ проводила виїзну позапланову перевірку позивача на

підставі наказу начальника ДПІ у Київському районі м. Одеси № НОМЕР_3 від

28.03.2006 р. При цьому, даючи пояснення колегії суддів,ОСОБА_1не заперечував

проти встановлених в акті перевірки порушень, але посилався на те, що був

відсутній у крамниці-павільйоні, яка йому належить, та з'явився вже після

складення перевіряючими наведеного вище акту перевірки, який він не підписував

в той день, а отримав лише 13.04.2006 р., про що в кінці акту зазначив та

виконав свій підпис.

Розглядаючи дану справу, суд першої

інстанції помилково вважав обставини відсутності позивача на час здійснення

перевірки у належній йому крамниці-павільйоні, здійснення торгівлі в зазначеній

крамниці-павільйоні особою, яка не знаходиться з позивачем у трудових

відносинах та відомості про яку не внесені до фіксованого патенту  такими, що звільняють ОСОБА_1 від

відповідальності, оскільки саме позивач повинний був забезпечити дотримання

вимог чинного законодавства при здійсненні торгівельної діяльності у належній

йому крамниці-павільйоні. При цьому, апеляційна інстанція приймає до уваги

пояснення ОСОБА_1, надані ним колегії суддів про те, що раніше, 19.03.2006 р.,

його торгівельна діяльність у крамниці-павільйоні перевірялась працівниками ДПА

в Одеській області, які склали акт перевірки № НОМЕР_6 (а. с. 42), в котрому

зафіксували аналогічне порушення, тобто торгівлю здійснювала особа, відомості

про яку не були внесені до фіксованого патенту. Із зазначеним в акті перевірки

№ НОМЕР_6 порушенням він погодився та сплатив штрафні санкції. Більш, того, в

цьому акті перевірки працівники ДПА зазначили, щоОСОБА_1здійснює торгівлю слабо

алкогольними напоями (ром-кола, шейк) без ліцензії та попередили його, що це є

порушенням. Наведене цілком підтверджується перевіреним в апеляційному

засіданні поясненням ОСОБА_1 від 19.03.2006 р. (а. с. 45), який підтвердив

справжність свого підпису. 

Слід визнати помилковим і висновок

суду першої інстанції, що для здійснення позапланової перевірки потрібне

рішення суду, оскільки це суперечить приписам ст. 11-1 Закону України „Про

державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ, в редакції, яка була чинною на

час проведення спірної перевірки. Так, відповідно до змін, внесених Законом України

№ 2505-ІУ від 25.03.2005 р., за приписами ч. 8 ст. 11-1  Закону України „Про державну податкову службу

в Україні” (далі -Закон про ДПС), позапланова виїзна перевірка здійснюється на

підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника

податкового органу, яке оформляється наказом. 

А відповідно до вимог ч. 7 ст. 11-1 наведеного вище закону,

позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень

податкових органів, визначених законами України „Про застосування реєстраторів

розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №

265/95-ВР, (далі -Закон про реєстратори) „Про державне регулювання виробництва

і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та

тютюнових виробів № 481/95-ВР (далі -Закон про обіг спирту). При цьому, в

наведеній частині ст. 11-1 законодавець безпосередньо виділив, що позапланові

перевірки за приписами зазначених вище законів України проводяться саме в межах

повноважень податкових органів, визначених у згаданих законах, а лише в інших

випадках позапланові перевірки проводяться на підставі рішення суду. Слід

зазначити, що наведене в ч. 7 ст. 11-1 Закону про ДПС положення щодо здійснення

податковими органами контролю за нормами Закону про обіг спирту цілком

кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 16 останнього закону. 

Крім того, відповідно до приписів

п. 5 ст. 9 Закону України про реєстратори, реєстратори розрахункових операцій

та розрахункові книжки застосовуються навіть суб'єктами підприємницької діяльності

- фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється за фіксованим

розміром податку шляхом придбання патенту, якщо такі суб'єкти здійснюють продаж

підакцизних товарів. Отже, враховуючи, щоОСОБА_1здійснював реалізацію

підакцизних товарів на нього не може розповсюджуватись положення ч. 3 ст. 15

Закону про реєстратори, а слід застосовувати приписи ч. 4 наведеної статті, яка

визначає, що планові та позапланові перевірки осіб, що використовують

реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку

розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством.

Отже, з огляду на наведений вище

аналіз норм чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої

інстанції помилково дійшов висновку про протиправність дій відповідача під час

перевірки ОСОБА_1, та про нечинність рішень державної податкової служби від

03.04.2006 р. № НОМЕР_4 та № НОМЕР_4. Аналогічні положення стосуються і щодо

висновку суду, наведеному ним в мотивувальній частині оскаржуваного рішення про

визнання нечинним наказу № НОМЕР_3 від 28.03.2006 р., оскільки зазначений наказ

цілком відповідає наведеним вище вимогам чинного законодавства.       

Колегія суддів погоджується з

доводами скаржника, наведеними останнім в його апеляційній скарзі та вважає

згадані доводи обґрунтованими. Відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню

повністю. При цьому, судова колегія перевірила в судовому засіданні обставину

відмови ОСОБА_1 від отримання акту та встановила, що працівники податкової

служби запропонували позивачу отримати копію акту перевірки. Однак позивач,

посилаючись на те, що копію акту неможливо прочитати, відмовився від її

отримання та не підписав акт. Наведене, під час розгляду апеляційної скарги,

пояснив сам позивач. Апеляційна інстанція погоджується з доводами скаржника, що

акт відмови ОСОБА_1 від підписання матеріалів перевірки складений 28.03.2006

р., тобто в день перевірки, а зазначена на ньому дата - 29.03.2006 р. являється

датою реєстрації цього акту в журналах відповідача. При цьому, сам факт

складання акту про відмову від підпису на наступний день, в той час, коли

працівники ДПІ дійсно пропонували одразу після перевірки ОСОБА_1 отримати акт

перевірки та вчинити про це підпис, не може являтись підставою для визнання дій

працівників ДПІ протиправними та визнання нечинними рішень і наказу.

З огляду на викладене та керуючись

п. 6 Прикінцевих та перехідних положень, ч. 3 ст. 160, п. 4 ст. 167, ст. ст.

195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,

колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Постанову господарського суду від

26.09.2006 р. по справі № 15/272-06-7372А скасувати. 

В позові відмовити.                       

Відповідно до ст. 254 КАС України

постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту оголошення.

Статтями 13, 211, 212 КАС України

передбачено право на касаційне оскарження і визначено порядок і строк

останнього.

Виготовлення постанови в повному

обсязі буде здійснено протягом 5 днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий суддя                                                                               

Сидоренко М.В.

Суддя                                                                                                     

Таценко Н.Б.

          Суддя                                                                                                      

Мишкіна М.А.