Рішення

від 28.09.2009 по справі 09/1954

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09/1954

                                   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

РІШЕННЯ            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"28" вересня 2009 р.                                                                                      Справа №  09/1954

                    Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Мирошниченко Б.В., за  участю представників сторін: позивача - Касьяненко Д.Л. за довіреністю, відповідача - Цюпа В.П. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ліном", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Автомир-Черкаси", м. Черкаси   про  стягнення 15682,66 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов, у якому позивач просить  стягнути з відповідача 15682,66 грн., у тому числі: 12878,58 грн. заборгованості за поставлений товар, 94,56 грн. три проценти річних, 209,52 грн. інфляційних, 2500,00 грн. витрат за юридичні послуги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач поставив відповідачу товар згідно видаткової накладної від 13 лютого 2009 року № 09-0000324, відповідач товар прийняв, проте оплату за нього не здійснив, тому йому була направлена вимога про оплату, яка отримана відповідачем 30.04.2009 року, але залишена без реагування та оплати.

          Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав повністю, посилаючись на те, що надані позивачем докази не підтверджують факт отримання товару відповідачем, оскільки у матеріалах справи відсутня довіреність ТОВ «Автомир-Черкаси»на отримання товару від позивача, акт звірки не є доказом наявності боргу, оскільки він не є первинним документом, на підставі якого фіксуються факти здійснення господарських операцій, також відсутні докази, які підтверджують факт отримання відповідачем вимоги про сплату боргу.  Окрім цього вказав, що віднесення позивачем 2500,00 грн. витрат за юридичні послуги на збитки суперечать нормам чинного законодавства.

          Згідно ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 17 по 28 вересня 2009 року.

          У судовому засіданні:

          - представник позивача підтримав позовні вимоги, спростовуючи доводи відповідача послався на те, що накладна підписана та на ній поставлена печатка відповідача, також  відповідачем після проведення звірки розрахунків сплачена частина боргу;

          - представник відповідача позов не визнав, дотримуючись доводів, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

          У період з січня  по березень 2009 року позивач, на підставі усної угоди з відповідачем, здійснював поставку останньому товару (моторних мастил).

Відповідач за отриманий товар не розрахувався у повному обсязі, заборгованість відповідача перед позивачем становить 12878,58 грн., у тому числі по видатковій накладній №09-0000324 від 13 лютого 2009 року. Повноваження особи відповідача, яка отримала товар, засвідчена печаткою відповідача на видатковій накладній. Заборгованість підтверджується також двостороннім актом звірки розрахунків станом на 30.06.2009 року.

Сторони  спірних правовідносин є суб'єктами господарювання, зобов'язання, які виникли між ними, є господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується  господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.  Господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Статтею 181 ГК України  встановлено, що господарський договір, як правило,  укладається  шляхом складання єдиного документу, підписаного сторонами і скріпленого печатками, однак, крім того, договірні відносини між сторонами можуть бути встановлені  спрощеним способом - шляхом обміну документами за допомогою поштового, телеграфного, телетайпного, телефонного, електронного або іншого зв'язку, що дозволяє вірогідно установити, що документ виходить від сторони за договором. Письмовою формою договору визнається також підтвердження прийняття до виконання замовлення.

Письмовою формою договору купівлі-продажу, укладеного сторонами, є наявна у матеріалах справи видаткова накладна №09-0000324 від 13 лютого 2009 року, яка свідчить про відвантаження відповідачу товару (оливи) на суму 12878,58 грн., у тому числі ПДВ, товар отриманий представником відповідача, підпис якого засвідчений печаткою відповідача.

Згідно зі статтями  193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства;  одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною 2 статті  530 ЦК України  встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

27 квітня 2009 року за вих. №27/04/09/-01 позивач направив відповідачу вимогу про оплату, у якій вимагав  сплатити у семиденний термін заборгованість в сумі 15105,18 грн. Відповідач отримав вимогу 30.04.2009 року, що підтверджується підписом директора Бевз О.Б. Відповідач відповіді на претензію не надав, однак згідно акту звірки розрахунків від 30.06.2009 року відповідач 13.05.2009 сплатив позивачу частину заборгованості  в сумі 2226,60 грн.

Таким чином, грошове зобов'язання відповідача щодо оплати за отриману продукцію в сумі 12878,58 грн. (15105,18 грн. - 2226,60 грн.) є простроченим з 08 травня 2009 року, позивач вправі вимагати  стягнення боргу у судовому порядку.  

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що відповідачем не видавались довіреності на отримання товару від позивача, тому не підтверджується факт отримання товару, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до абз. 3 п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, при централізовано–кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

На видатковій накладній №09-0000324 від 13.02.2009 року міститься підпис особи, яка отримала товар, скріплений печаткою ТОВ «Автомир-Черкаси». Окрім цього, суд приймає до уваги той факт, що підписання відповідачем Акту взаєморозрахунків від 30.06.2009 року свідчить про визнання відповідачем отримання товару від позивача, у тому числі і за видатковою накладною №09-0000324.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем три проценти річних та інфляційні нарахування розраховані з визначенням дати початку прострочення виконання грошового зобов'язання - 30 квітня 2009 року (дата отримання відповідачем вимоги) по 27 липня 2009 року (день складання позовної заяви). Оскільки позивачем не врахований, встановлений ним у вимозі семиденний строк на оплату за товар, нараховані позивачем три проценти річних та інфляційні нарахування підлягають перерахунку за період з 08 травня 2009 року (початок прострочення виконання грошового зобов'язання) по 27 липня 2009 року (дата складення позовної заяви). Відповідно, три проценти річних становлять 85,75 грн. з розрахунку: 12878,58 грн. (сума боргу) х 3% : 365 днів року х 81 (кількість днів прострочення);  інфляційні нарахування  становлять 193,52 грн. з розрахунку: 12878,58 грн. (сума боргу) х 100,5 індекс інфляції за травень х 101,1 індекс інфляції за червень х 99,9 індекс інфляції за липень. Отже в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог до стягнення 2500,00 грн. витрат за юридичні послуги, то вони задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Віднесення позивачем до складу збитків витрати на юридичну допомогу суперечить вимогам закону, зокрема, положенням ст. ст. 22, 611, 623 ЦК України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру. Крім того, відсутні докази стосовно того, в чому виражається протиправна поведінка відповідача та  причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою відповідача та збитками позивача у вигляді суми оплати наданих позивачу юридичних послуг.

З огляду на викладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає доведеним право позивача на стягнення 12878,58 грн. основного боргу,  85,75 грн. три процента річних та 193,52 інфляційних нарахувань за прострочення виконання грошового зобов'язання.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які становлять: 131,58 грн. державного мита, 254,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 395,86 грн.

Керуючись ст. 49,  ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Автомир-Черкаси", м. Черкаси, вул. Пролетарська, 44 (юридична адреса), м. Черкаси,  вул. Смілянська, 130 (фактичне місцезнаходження), ідентифікаційний код 34337840 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ліном", м. Київ, проспект Перемоги, 67, кв. 7 (юридична адреса), м. Київ, провул. Косогірний, 4, оф. 4/1, ідентифікаційний код  30552539 –12878,58 грн. основного боргу,  85,75 грн. три процента річних, 193,52 інфляційних нарахувань та 395,86 грн. судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.           

СУДДЯ                                                                                Н.М. Курченко

Повне рішення підписано 29 вересня 2009 року.