Рішення

від 29.09.2009 по справі 17/15-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/15-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

29.09.2009                                                                Справа №  17/15-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Сулімовської М. Б. при секретарі Шикаловій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", м.Київ

до Приватного підприємства "Агро-Дар", с.Волинське, Каховського району Херсонської області  

про стягнення 28347 грн. 92 коп.

за участю представників сторін:

від  позивача - Громадський Т.В. - представник,  дов.  від 20.07.09 р.,  

від  відповідача - не прибув

    Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Хімагромаркетинг”, м.Київ звернувся до господарського суду з заявою про стягнення з Приватного підприємства „Агро-Дар”, с.Волинське Каховського району Херсонської області 28347,92 грн., з яких 4994,58 грн. пені, 3121,61 грн. 15% річних, 4864,23 інфляційні збитки та 15361,5 грн. 15 % штрафу.

    Підставою звернення до суду стало несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №Ап-11-0049, укладеного сторонами 01.04.2008 року.

    Розпорядженням голови господарського суду від 07.08.09р. №388 справу передано на розгляд судді Сулімовській М.Б., якою справа прийнята до свого провадження.

    17 серпня 2009 року позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 4994,58 грн. пені, 3121,61 грн. 15% річних, 4864,23 грн. інфляційних збитків та 15367,50 грн. 15% штрафу. Зазначена заява  судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

    Суд розглядає справу з урахуванням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімагромаркетинг” про уточнення позовних вимог від 10.08.2009р. б/н (а.с.30-35).

    Представник позивача в судовому засіданні 10.09.2009 року підтримав позовні вимоги з урахуванням їх уточнень та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

    Відповідач, у відзиві від 20.08.2009р. №77/8 на позовну заяву (а.с.36-45) зазначив, що позовні вимоги  визнає частково на загальну суму 12980,42 грн., а саме 3121,61 –15% річних, 4994,58 грн. пені, 4864,23 грн. інфляційних витрат; а вимоги позивача в частині стягнення 15367,50 грн. 15% штрафу вважає необґрунтованими посилаючись на наступне.

    Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. За таких обставин відповідач вважає, що відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного  банку України, що діяла у період, за який стягується пеня, а тому вимоги позивача про стягнення 15367,50 грн. 15% штрафу є необґрунтованими.

    Також відповідач просить суд зменшити розмір штрафу до 5000 грн., посилаючись на скрутний фінансовий стан, та вважає, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками позивача.

    В судовому засіданні представник відповідача вимоги позивача щодо стягнення 15% річних та суми з урахуванням інфляційних збитків визнав в повному обсязі, просить суд зменшити пеню до 0,00 грн., у задоволенні вимог в частині стягнення штрафу відмовити.

    В судовому засіданні 10.09.2009 року судом оголошено перерву до 29.09.2009 року для ухвалення рішення по справі.

    Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

    01 квітня 2008 року між Приватним підприємством „Хімагромаркетинг Агро”, м.Київ (Продавець) та відповідачем Приватним підприємством „Агро-Дар”,  с.Волинське Каховського району Херсонської області (Покупець) укладено Договір поставки №Ап-11-0049, за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар (засоби захисту рослин) на загальну суму 107380,00 грн.

         Відповідно до п.2.1 Покупець зобов'язався сплатити Продавцю вартість товару в наступні строки: не пізніше 01.05.2008 року –32214,00 грн., не пізніше 01.10.2008 року –75166,00 грн. У п.2.4 Договору сторони зазначили, що оплата вартості товару, що залишилася, здійснюється не пізніше кінцевого строку, визначеного у п.2.1.

    На виконання умов Договору Продавцем було проведено ряд поставок товару на загальну суму 101220,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № Ап-11-0051 від 09.04.2008р. на суму 82410,00 грн.

- № Ап-11-0087 від 21.04.2008р. на суму 5100,00 грн.

- № Ап-11-0121 від 07.05.2008р. на суму 3780,00 грн.

- № Ап-11-0161 від 26.05.2008р. на суму 3780,00 грн.

- № Ап-11-0188 від 05.06.2008р. на суму 6150,00 грн.

    Поставлений товар було отримано уповноваженими представниками відповідача на підставі довіреностей, копії яких містяться в матеріалах справи – ЯНЦ №790463 від 09.04.2008р., ЯНЦ №790465 від 21.04.2008р., ЯНЦ №790467 від 07.05.2008р., ЯНЦ №790469 від 26.05.2008р. та ЯНЦ №790473 від 05.06.2008р.

    05 серпня 2008 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №Ап-11-0049ДС2 до договору поставки №Ап-11-0049 від 01.04.2008р., за якою сторони домовилися про додаткову поставку товару на суму 1230,00 грн. з оплатою не пізніше 15 серпня 2008 року.

    На виконання умов Додаткової угоди позивачем 06.08.2008р. було поставлено товар на суму 1230,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № Ап-11-0331, який було отримано відповідачем за довіреністю ЯНЦ №790477 від 06.08.2008р.

    Таким чином, відповідачем було придбано товару на загальну суму 102450,00 грн.

    За поставлений позивачем товар відповідачем було здійснено оплату наступним чином:

-          17.04.2008р. перераховано 32214,02 грн.

-          12.08.2008р. перераховано 1230,00 грн.

-          01.10.2008р. перераховано 20000,00 грн.

-          06.03.2009р. перераховано 49005,98 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.19-21).

    Суд звертає увагу на те, що під час укладення Договору та виконання його умов, від імені Продавця виступало Приватне підприємство „Хімагромаркетинг Агро”, в той час як позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Хімагромаркетинг”. В зв'язку з чим судом встановлено, що Приватне підприємство „Хімагромаркетинг Агро” було реорганізовано шляхом перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю „Хімагромаркетинг” .   

    Матеріалами справи, а саме копією Статуту товариства (а.с.24-25) підтверджено, що ТзОВ „Хімагромаркетинг” є господарським товариством, яке створено шляхом перетворення Приватного підприємства „Хімагромаркетинг Агро”, зареєстрованого 12.12.1999р. Дніпровською районною у місті Києві Державною адміністрацією, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30262667 та є правонаступником його прав та обов'язків. За таких умов суд констатує, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Хімагромаркетинг” є належним позивачем в даному спорі.

    Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

       Як встановлено матеріалами справи, відповідач, всупереч умов Договору щодо належної та своєчасної оплати позивачу за поставлений товар, розрахувався з позивачем несвоєчасно, оскільки суму боргу в розмірі 49005,98 грн. сплатив через 6 місяців після встановленого строку, що є порушенням як умов п.2.1 Договору,  так і статті 526 Цивільного кодексу України.

    У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 02.10.2008р. по 05.03.2009р. -  неустойку у вигляді пені в сумі 4994,58 грн. та 15% штрафу в розмірі 15367,50 грн.

    Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням  зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

    Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

    Згідно з ч.1 статті 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

           Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

    Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо   предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України закріплено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

    Відповідальність сторін за Договором поставки № Ап-11-0049 передбачена Розділом 5 Договору. Так, згідно п.5.2 Договору Покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення п.2.1 даного Договору) відповідно до діючого законодавства України й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені. Нарахування пені здійснюються з дня прострочення, але лише у випадку прострочення оплати понад 30 днів.

    Згідно пункту 5.4 Договору у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених пунктом 2.1 даного Договору, більше ніж 30 днів Покупець додатково сплачує Продавцеві штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни договору.

    В статті 6 ЦК України чітко сформовано принцип свободи договору, та зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

    Відповідно до п.4 статті 179 Господарського кодексу України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

    Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2008 року сторони підписали та скріпили печатками договір поставки № АП-11-0049 без будь-яких зауважень.

    Отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 статті 181 ГК України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій.

    Слід зазначити, що відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 статті 181 ГК України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 статті 231 ГК України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

    Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що застосовані у договорі поставки №Ап-11-0049 штрафні санкції відповідають вимогам діючого законодавства.

    Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Частиною 6 статті 232  Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оскільки зобов'язання в даному спорі мало бути виконаним 01.10.2008 року, період, за який нараховано штрафні санкції  мав бути визначеним з 01.10.2008р. по 01.03.2009р.

Але, в п.5.3 Договору сторони зазначили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинне було бути виконане. В зв'язку з чим суд зазначає, що позивачем правомірно заявлено до стягнення штрафні санкції за період з 02.10.2008р. по 05.03.2009р.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") перевірив розрахунок суми пені  та дійшов висновку, що позивачем невірно здійснено розрахунок суми пені. За розрахунком суду пеня становить 4982,52 грн., у зв'язку з чим стягненню підлягає пеня в розмірі 4982 грн. 52 коп. В задоволенні решти суми в частині стягнення пені в розмірі 12 грн. 06 коп. суд відмовляє.

Пунктом 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до положень ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 Господарського процесуального Кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (пені, штрафу), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як свідчать  матеріали справи, основна частина грошового зобов'язання була виконана відповідачем належним чином та в строки, установлені умовами договору. З відзиву на позовну заяву слідує, що причиною несвоєчасної оплати заборгованості стало зниження цін на сільськогосподарську продукцію, у зв'язку з чим відповідачем 12.11.2008р. та 13.11.2009р. (а.с.41-43) на адресу позивача були направлені клопотання про відстрочку сплати кредиторської заборгованості та пропозицією розрахуватися сільськогосподарською продукцією (пшеницею).

Враховуючи, що відповідач є сільськогосподарським товаровиробником; ступінь виконання ним грошового зобов'язання перед позивачем; зазначаючи, що розмір штрафу є занадто великим порівняно з розміром неналежно виконаного грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про можливість зменшення суми штрафу. За висновком суду стягненню підлягає штраф, розмір якого розраховується  не у відсотковому відношенні до суми зобов'язання, тобто ціни договору; а у відсотковому відношенні до суми неналежно виконаної частини зобов'язання.

Таким чином, розрахунок штрафу має наступний вигляд:

-          49005 грн. 98 коп. (сума заборгованості, сплаченої з порушенням встановленого в договорі строку) Х 15% = 7350,90 грн.

    На підставі викладеного, стягненню з відповідача підлягає 7350 грн. 90 коп. штрафу.  В частині стягнення решти суми штрафу в розмірі 8010,60 грн. суд відмовляє.

    Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

    Так позивачем на підставі вищезазначеної норми Цивільного кодексу України та п.5.5 Договору заявлено до стягнення 3121,61 грн. 15% річних та 4864,23 грн. інфляційних збитків за період з 02.10.2008р. по 05.03.2009р.

    Як слідує з матеріалів справи, у п.5.5 Договору поставки № Ап-11-0049 сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст.625 ЦК України, і встановили її у розмірі 15% та зазначили, що з дня закінчення строків оплати, передбачених п.2.1 Договору, вважається, що Продавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних.

Суд перевірив розрахунок суми 15% річних, та констатує, що розрахунок здійснено вірно, позовні вимоги щодо стягнення 15% річних в розмірі 3121 грн. 61 коп.  є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

    Сума інфляційних збитків, за розрахунком суду становить 4949,60 грн., але оскільки відповідно до п.2 статті 83 ГПК України від позивача не надходило клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд дійшов висновку задовольнити вимоги позивача в частині стягнення інфляційних збитків в сумі 4864 грн. 23 коп.

    З огляду на вищевикладене позовні вимоги задовольняються частково. Стягненню з відповідача на користь ТзОВ „Хімагромаркетинг” підлягають –4982 грн. 52 коп. пені, 3121 грн. 61 коп. 15% річних, 4864 грн. 23 коп. інфляційних збитків,   7350 грн. 90 коп. штрафу. В решті позову в частині стягнення 12 грн. 06 коп. пені та 8016 грн. 60 коп. штрафу суд відмовляє.

    Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються, у тому числі, з державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    За правилами статті 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що даний спір доведено до вирішення у судовому порядку з вини відповідача, з останнього на користь позивача стягуються     283 грн.35 коп. витрат по оплаті державного мита та  118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;   0,12 грн. держмита  покладаються на позивача.

    Одночасно суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду було надлишково оплачено 275 грн. 53 коп. державного мита (платіжне доручення № 25  від 28.11.2008р. ), у зв'язку з чим надлишково сплачені 275,53 грн. державного мита підлягають поверненню з Державного бюджету на користь позивача.

    На підставі наведених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49,  82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

                    1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з приватного підприємства „Агро-Дар” (Херсонська область, Каховський район, с. Волинське, код ЄДРПОУ 34905940, р/рах. 26007050090001 в філії ВАТ КБ "Надра", МФО 352770) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Хімагромаркетинг”  (м. Київ, вул. Возз'єднання, буд. 15, код ЄДРПОУ 30262667, р/рах. 260010307001 в Севастопольській філії КБ ВАТ "Банк Фінанси та Кредит, МФО 384812) 4982 грн. 52 коп. пені, 3121 грн. 61 коп. 15% річних, 4864 грн. 23 коп. інфляційних збитків, 7350 грн. 90 коп. штрафу, 283 грн. 35 коп. витрат по оплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

                    3. В решті позову в частині стягнення 12 грн. 06 коп. пені та 8016 грн. 60 коп. штрафу  відмовити.

          4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Хімагромаркетинг”  (м. Київ, вул. Возз'єднання, буд. 15, код ЄДРПОУ 30262667, р/рах. 260010307001 в Севастопольській філії КБ ВАТ "Банк Фінанси та Кредит, МФО 384812) з державного бюджету 275 грн. 53 коп. надлишково сплаченого державного мита. Оригінал платіжного доручення залишити в справі.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

                                       Суддя                                                                Сулімовська М. Б.