Рішення

від 24.09.2009 по справі 17/21-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/21-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

                    24.09.2009                                                                Справа №  17/21-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Сулімовської М. Б. при секретарі Шикаловій В. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Агрофірми-радгоспу "Білозерський", с. Дніпровське Білозерського району Херсонської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білозерський", м. Херсон

про стягнення 121956 грн. 61 коп.

за участю представників сторін:

від  позивача - Іванова О. В., представник за довіреністю №765 від 31.08.2009 р.,

від  відповідача - не з`явився.

          Агрофірма-радгосп "Білозерський" (позивач) звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білозерський" (відповідач) 121956 грн. 61 коп. боргу по грошових зобов'язаннях за договором поставки від 16.09.2003р. № 145/03, з яких 78885 грн. 27 коп. основного боргу, 37154 грн. 95 коп. інфляційних збитків та 5916 грн. 39 коп. річних.

              Розпорядженням голови господарського суду від 07.08.2009 року №394 справу передано на розгляд судді Сулімовській М.Б., якою справа прийнята до свого провадження.

          Ухвалою про порушення провадження у справі від 04.08.2009 року розгляд справи було призначено на 01.09.2009 року. Але, відповідач в судове засідання 01.09.2009 року не прибув, вимог ухвали про порушення провадження у справі не виконав. Як слідує з поштового повідомлення №3633831 (а.с.49) ухвалу суду про виклик в судове засідання він отримав 06.08.2009р.

              У зв'язку з неприбуттям відповідача в судове засідання, враховуючи процесуальну рівність прав та обов'язків сторін, змагальність судового процесу, суд відклав розгляд справи на 15.09.2009 року.

              Ухвала про відкладення розгляду справи від 01.09.2009р., направлена відповідачеві за адресою, вказаною в позовній заяві - м.Херсон, вул.Залізнична,3, повернулась до суду з відміткою поштового відділення "за зазначеною адресою не проживає". У зв'язку з чим в судовому засіданні 15.09.2009р. розгляд справи було відкладено на 24.09.2009р. та зобов'язано позивача надати суду відомості щодо місцезнаходження відповідача.

              На виконання вимог ухвали суду позивачем надано довідку Головного управління статистики у Херсонській області від 18.09.2009р. №13-07/131 в якій зазначено, що відповідно до  Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 17.09.2009 року юридичною адресою товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білозерський" (ідентифікаційний код 32500592) є: м.Херсон, вул.Залізнична,3.          

              Відповідно до п. 1 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 118, Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) - це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за її межами.

              Згідно до п. 4 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України в інформаційному фонді реєстру містяться відомості щодо юридичної особи, у тому числі місцезнаходження юридичної особи.

              Згідно до п. 12 зазначеного Положення, підставою для внесення до Реєстру або виключення з нього даних щодо суб'єктів, а також внесення змін до Реєстру є надходження від державного реєстратора до органу державної статистики інформації про вчинення реєстраційних дій, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

              Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

              Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

    У даній справі відповідачем є юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білозерський".

             Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

              Отже, відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білозерський"є: м.Херсон, вул.Залізнична, буд.3.

              У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. (з відповідними змінами) №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

              Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.    

          Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов, просить задовольнити  позовні вимоги в повному обсязі.

          Оскільки відповідачем відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі статті 75 ГПК України.

          В судовому засіданні за згодою представника позивача проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

                                                  в с т а н о в и в:

          16 вересня 2003 року між позивачем Агрофірмою - радгоспом "Білозерський" (Виробник) та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Білозерський" (Дилер) укладено договір поставки  № 145/03, за умовами якого Виробник надає Дилеру право на поставку продукції під торговою маркою Виробника для реалізації в Україні.  

          В п.5.5 Договору сторони дійшли згоди, що оплата продукції здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту її відвантаження  (датою відвантаження є дата, зазначена в накладній). Транспортні витрати, ПДВ та акцизний збір Дилер має оплатити протягом 20 днів з моменту відвантаження.

За порушення умов Договору сторони несуть майнову відповідальність в порядку Розділу 7 даного правочину.          

          У період з 13.07.05р. по 29.12.05р. позивачем, на виконання умов договору, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 200667 грн. 00 коп., що підтверджується наданими в матеріали справи видатковими накладними, а саме:

- №РН-0002936 від 13.07.2005р. на суму 23439,00 грн.

- №РН-0003048 від 20.07.2005р. на суму 21229,50 грн.

- №РН-0003284 від 01.08.2005р. на суму 37566,00 грн.

- №РН-0003386 від 03.08.2005р. на суму 6739,50 грн.

- №РН-0003782 від 11.08.2005р. на суму 27037,50 грн.

- №РН-0003783 від 11.08.2005р. на суму 6954,00 грн.

- №РН-0003860 від 17.08.2005р. на суму 24370,50 грн.

- №РН-0003945 від 23.08.2005р. на суму 15313,50 грн.

- №РН-0003995 від 31.08.2005р. на суму 13072,50 грн.

- №РН-0004134 від 13.09.2005р. на суму 1545,00 грн.

-№РН-0006235 від 29.12.2005р. на суму 23400,00 грн.

          Поставлений товар було отримано уповноваженою особою відповідача за довіреностями, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.14, 16, 21, 24, 27, 28).

          Відповідач оплатив поставлені товари частково, у сумі 96495 грн. 33 коп., що підтверджується банківськими виписками (а.с.36-39), а також повернув товар на суму 25286 грн. 40 коп. згідно видаткових накладних на повернення (а.с.33-35); решта грошових зобов`язань відповідачем не виконано, у зв'язку з чим станом на 01.08.2009 року за ним обліковується  заборгованість в розмірі 78885,27 грн.

          01.12.2006р. сторонами було здійснено звірку взаєморозрахунків за період з 01.01.2006р. по 31.11.2006р., складено акт звірки (а.с.10), в якому відповідачем визнано заборгованість в розмірі 78885,27 грн.

          Також суд звертає увагу на наступне. Оскільки остання поставка товару була здійснена відповідачеві 29.12.2005 року згідно накладної №РН-0006235, строк розрахунку відповідача за поставлений товар настав 11.02.2006 року, тобто саме з цієї дати позивач довідався про порушення свого права на отримання боргу, і відповідно до вимог ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, саме з цієї дати почався перебіг строку позовної давності, який відповідно до вимог  ст.257 ЦК України закінчився 11.02.2009 року.

          Частиною 1 статті 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Між тим, до суду з вимогою про стягнення боргу позивач звернувся лише 03.08.2009 року.

          Але, відповідно до частини першої ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Згідно з частиною 3 цієї ж статті після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності починається заново. На думку суду дією щодо визнання відповідачем  заборгованості слід вважати підписання останнім акту звірки взаєморозрахунків від 01.12.2006р.          

          До того ж, відповідно до ч.3 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення. У матеріалах господарської справи відсутня заява відповідача про застосування позовної давності.

          На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності.

 Приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          За умовами ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити  продавцеві повну ціну переданого товару.

          Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідносини у господарській сфері.

              Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно  до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

  Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням  зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Доказів сплати основного боргу відповідачем в сумі 78885 грн. 27 коп. суду не надано.

          Враховуючи викладене, відсутність доказів оплати боргу або обґрунтованих належними доказами заперечень по суті позову, позовні вимоги в частині стягнення 78885 грн. 27 коп. суми основного боргу суд визнав доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

          Згідно з вимогами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

    Крім основної заборгованості позивачем заявлено до стягнення 37154,95 грн. інфляційних збитків та 5916,39 грн. річних за період з 01.12.2006р. по 31.07.2009р.

          Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом,  публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора.

          В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") перевірив розрахунок суми інфляційних збитків та 3% річних та дійшов висновку, що позивачем невірно здійснено розрахунки цих сум. За розрахунком суду інфляційні збитки становлять 38101,59 грн., а 3% річних - 6315,15  грн.

          Оскільки відповідно до п.2  ст.83 ГПК України від позивача не надходило клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд дійшов висновку задовольнити вимоги позивача в частині стягнення інфляційних збитків в сумі 37154,95 грн. грн., та 3% річних - 5916,39 грн.

          З огляду на вищевикладене, позовні вимоги задовольняються у повному обсязі.

          Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються, у тому числі, з державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

              За правилами статті 49 ГПК України оскільки спір доведено до вирішення у судовому порядку з вини відповідача, з останнього, на користь позивача, стягуються 1220 грн. 00 коп. витрат по оплаті державного мита та 236 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.                    

          Одночасно суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду було надлишково оплачено 194,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (платіжне доручення №785 від 07.05.2009р.), оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 року №693 "Про скасування постанови КМУ від 14.04.2009р. №361" розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на день звернення позивача до суду становив 118 грн. У зв'язку з чим надлишково сплачені кошти на оплату витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 194,50 грн. підлягають поверненню з Державного бюджету на користь позивача.

          За згодою представника позивача у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про час виготовлення його у повному обсязі.

          На підставі ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 536, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, та керуючись ст. ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити.

          2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білозерський" (м. Херсон, вул. Залізнична, 3, ЄДРПОУ 32500592, р/рахунок 26005004681 в Західінкомбанку МФО 352327) на користь агрофірми-радгоспу "Білозерський" (с.Дніпровське Білозерського району Херсонської області, вул. Центральна, буд. 3, код ЄДРПОУ 00413506, р/рахунок 26005052312528 у ХФ КБ "Приватбанк" м. Херсона МФО 352479) 78885 грн. 27 коп. основного боргу, 5916 грн. 39 коп. річних, 37154 грн. 95 коп. інфляційних збитків, 1220 грн. 00 коп. витрат по оплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

          3. Повернути агрофірмі - радгоспу "Білозерський" (с. Дніпровське Білозерського району Херсонської області, вул. Центральна, буд. 3, код ЄДРПОУ 00413506, р/рахунок 26005052312528 у ХФ КБ "Приватбанк" м. Херсона МФО 352479) з державного бюджету 194 грн. 50 коп. надмірно сплаченого державного мита, про що видати довідку. Оригінал платіжного доручення про перерахування державного мита залишити в справі.

                            Суддя                                                           Сулімовська М. Б.

         Рішення складено у повному обсязі

         та підписано 29  вересня  2009 року.