Рішення

від 21.09.2009 по справі 47/52-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

47/52-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2009 р.                                                            Справа № 47/52-09

вх. № 6246/5-47

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

 відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Верхньодніпровський машинобудівний завод" , м. Верхньодніпровськ  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко - ЛТД", м. Харків  

про стягнення 23516,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 23000,00грн., інфляційних у розмірі 322,00грн., 33% річних у розмірі 194,72грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань на підставі договору поставки №13/05-2008 від 13.03.2008р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 235,17грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315,00 грн.

Представники сторін у призначене судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, витребувані попередньою ухвалою суду документів не представили.

Через канцелярію суду за вх. №3215 08.09.2009р. надійшло клопотання позивача про розгляд справи без його участі, яке судом було прийнято та задоволено.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 13.03.2008р. було укладено договір поставки №13/05-2008.

          Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, о положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.2., відповідач зобов`язується передати у власність позивача обладнання, а позивач зобов`язується прийняти дане обладнання своєчасно провести оплату на умовах та в строк, передбачені даним договором.

Згідно п.4.1. Договору позивач здійснює передплату в розмірі 5% вартості обладнання на розрахунковий рахунок відповідача впродовж 3 банківських днів з моменту підписання даного договору.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю  оплатити  товар  до  його передання продавцем (попередня оплата),  покупець повинен здійснити оплату в строк,  встановлений договором  купівлі-продажу,  а  якщо  такий  строк не встановлений договором,  - у строк,  визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу.

Судом встановлено, що платіжним дорученням №1694 від 11.06.2008р. позивачем було перераховано відповідачу 23000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати   покупцеві   товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно п.5.3. Договору, затвердженого протоколом розбіжностей до спірного договору поставка обладнання здійснюється впродовж 30 календарних днів після отримання передплати.

Всупереч умовам договору, відповідач у визначені договором строки обладнання не поставив.

Згідно ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо  продавець,  який  одержав  суму  попередньої  оплати товару,  не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати  передання  оплаченого   товару   або   повернення   суми попередньої оплати.

          Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча  мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 23000,00 грн. (сума основного боргу)  правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути 322,00 грн. інфляційних втрат та 194,72 грн. 3% річних.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України  на   суму   попередньої   оплати   нараховуються  проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від  дня,  коли  товар  мав бути  переданий,  до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому  суми  попередньої  оплати.  Договором  може  бути встановлений   обов'язок  продавця  сплачувати  проценти  на  суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно ч.1 та 2 ст.536 Цивільного кодексу України за   користування   чужими   грошовими   коштами   боржник зобов'язаний   сплачувати   проценти,  якщо  інше  не  встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими  коштами встановлюється  договором,  законом  або  іншим  актом  цивільного законодавства.

Листом за №1.8-201 від 05.03.2009р. позивач повідомив відповідача про розірвання спірного договору поставки та просять суд повернути сплачені кошти у 7-ми денний термін з дня отримання поштового повідомлення. Судом встановлено, що даний лист відповідачем було отримано 13.03.2009р., що підтверджується повідомленням №97476. При таких обставинах, суд приходить до висновку з 20.03.2009р. у відповідача виникли грошові зобов`язання щодо повернення суми передплати.

Перевіривши нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню, а спірна сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім того, суд вважає за необхідне наголосити, що станом на 04.08.2009р. розмір ставки за подачі позову до суду в частині судових витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу становив 118,00 грн., тому позовні вимоги в частині відшкодування судових витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу слід розраховувати пропорційно з 118,00 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 235,16 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 625, 626, 662, 693, 712 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -   

ВИРІШИВ:

1. Клопотання позивача про розгляду справи без участі представника позивача - задовольнити.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко ЛТД" (61044, м. Харків, пр. Московський, 257, р/р №26007301942 в Першому Харківському філіалі АКБ "Базис", МФО 351599, код ЄДРПОУ 19465300) на користь Відкритого акціонерного товариства "Верхньодніпровський машинобудівний завод" (51600, Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, вул. Гагаріна, 23, р/р №26006154906600 в АКІБ "Укрсиббанк", м. Верхньодніпровська, МФО 351005, код ЄДРПОУ 05749336) 23000,00 грн. основного боргу, 322,00 грн. інфляційних втрат, 194,72 грн. 3% річних, 235,16 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 22.09.2009р.

Суддя                                                                                            

справа №47/52-09