Рішення

від 17.09.2009 по справі 17/149

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/149

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.09                                                                                 Справа № 17/149

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон-Темс», м. Добропілля Донецької області

до Державного підприємства «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки  Луганської області

про стягнення  134193 грн. 77 коп.

                                                                                                      Суддя  Фонова О.С.

                                        Представники:

від позивача –Макотченко Л.М. - адвокат, свідоцтво № 2117 від 11.01.2006;

від відповідача: Моругіна І.М.- пров. юрисконсульт, довіреність № 1-3/3д-15 від 26.12.2008; Шамкій В.М. - пров. юрисконсульт, довіреність № 1-3/3д-14 від 26.12.2008.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 83377 грн. 20 коп., інфляційних нарахувань у сумі 43439 грн. 52 коп., 3% річних у сумі 7377 грн. 05 коп.

Представником відповідача у судовому засіданні 31.08.2009 надано відзив на позовну заяву від 31.08.2009, де зазначено, що відповідно до бухгалтерського обліку ДП «Ровенькіантрацит», станом на 31.08.2009 заборгованість відповідача перед позивачем за договором №99т/16-242гп від 30.01.2006 складає 83377 грн. 20 коп.

          Щодо стягнення суми витрат по оплаті вартості адвокатських послуг у розмірі 2000 грн., відповідач не згодний, оскільки представником позивача не надано акт приймання-передачі наданих адвокатських послуг, який передбачено п. 3.4 договору про надання адвокатських послуг №2/ДТ/ХС від 28.07.2009.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів,  суд

                                              встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дон-Темс», (позивач у справі), як Постачальником, та Державним підприємством «Ровенькиантрацит»(відповідач у справі), як Покупцем, був укладений договір поставки №99т/16-242гп від 30.01.2006 (далі –Договір), згідно якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар в номенклатурі, кількості та за цінами, визначеними у специфікації, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно пунктів 2.1, 3.1 Договору,  умови поставки, ціна на товар визначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.  

Відповідно до пункту 3.4 Договору, порядок та форма розрахунків встановлена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 60 днів з моменту поставки продукції на склад Покупця.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 83377,20 грн., однак відповідач не здійснив оплату товару, у зв'язку з чим за ним утворився борг у вказаній сумі, який позивач просить стягнути на свою користь.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивачем заявлено вимоги про стягнення  інфляційних нарахувань у сумі 43439 грн. 52 коп., 3% річних у сумі 7377 грн. 05 коп.

Відповідач позов визнає частково з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  Господарським  кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну дію господарського чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

Згідно  ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені  договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач поставив товар відповідачу,  що підтверджується видатковою накладною № 6 від 16.06.2006 на  суму 83377,20 грн. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії ЯКО № 107847 від 16.06.2006 на ім'я Тюкової Л.М.  

Також встановлено, що зобов'язання по перерахуванню позивачеві повної оплати за товар у сумі 83377,20 грн. згідно Договору, в обумовлені у пункті 3.4 Договору строки відповідачем виконано  не було.

З огляду на викладене, сума основного боргу підтверджується матеріалами справ та визнається відповідачем, тому підлягає стягненню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення 3% річних у сумі 7377,05  грн. за період з 16.08.2006 по 29.07.2009 та  інфляційних нарахувань у сумі 43439,52 грн. за період з серпня 2006 року по червень 2009 року.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо  розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимога позивача про стягнення інфляційних нарахувань відповідає чинному законодавству, є обґрунтованою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення 3% річних у сумі 7377,05 грн. суд дійшов висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.

Так у 2008 році кількість днів склала 366, тому при розрахунку 3 % річних з суми боргу у 2008 році слід було це врахувати. Таким чином, вірно нарахованою, обґрунтованою та  такою, що підлягає до стягнення є сума 7374,51 грн.

З урахуванням викладеного, позов слід задовольнити частково. Позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 83377,20 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 43439,52 грн. слід задовольнити повністю.  В частині стягнення Вимогу про стягнення 3% річних задовольнити частково у сумі 7374,51 грн. В решті вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на послуги адвоката у сумі 2000 грн., які він сплатив за надання йому правової допомоги у відповідності до вимог, укладеного між ним та адвокатом Макотченко Л.М. договору № 2/ДТ/ХС від 28.07.2009 про надання адвокатських послуг. У підтвердження перерахування даної суми позивачем до матеріалів справи додано платіжне доручення № 41 від 29.07.2009.

При цьому суд вважає, що сума витрат на послуги адвоката у розмірі 2000 грн. є співрозмірною з виконанням адвокатом обов'язків, передбачених умовами договору № 2/ДТ/ХС від 28.07.2009. А саме, відповідно до умов п. 1.2 договору адвокатські послуги полягають у складанні проекту позовної заяви та у представництві інтересів клієнта в господарському суді  по даному спору.

Адвокат Макотченко Л.М. була присутня у судових засіданнях 31.08.2009, 17.09.2009,  крім того, до матеріалів справи позивачем наданий акт приймання-передачі наданих адвокатських послуг № 1 від 17.09.2009, який підтверджує надання передбачених в п.1.2 договору  № 2/ДТ/ХС від 28.07.2009 послуг в  повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката  у сумі 2000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

                                                  в и р і ш и в:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки Луганської області, вул. Комуністична, буд. 6, ідентифікаційний код 32320704 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон-Темс», м. Добропілля Донецької області, вул. Комарова, буд. 31, ідентифікаційний код 32897210,  основний борг у сумі  83377,20 грн.,  3% річних у сумі 7374,51 грн. та інфляційні нарахування у сумі 43439,52 грн.; державне мито в сумі 1341,91 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117,99 грн., витрати на послуги адвоката у сумі 2000 грн.,  видати наказ.

3. В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення  10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення:  22.09.2009.

       Суддя                                                                                            О.С. Фонова