Рішення

від 02.09.2009 по справі 6/219

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/219

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.09.09 р.                                                                                     Справа № 6/219                               

Господарський суд  Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

при секретарі Данилкіной П.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства „Атлантик” м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Сталкер” м.Маріуполь, Донецької області   

про стягнення 16 795грн. 19коп.

за участю

прокурора

представників сторін:

від позивача – не з”явився

від відповідача –  не з”явився

від третьої особи –

СУТЬ СПОРУ:

             Позивач, Приватне підприємство „Атлантик” м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Сталкер” м.Маріуполь, Донецької області основного боргу за поставлений товар у сумі 12 788грн. 88коп., інфляційних у сумі 1 096грн. 58коп.,  пені у сумі 1 711грн. 43коп. та 20% річних у сумі 1 198грн. 30коп. відповідно договору поставки №04/01-08 від 04.01.2008р. (Усього 16 795грн. 19коп.)

 Позивач у засідання суду не з”явився, але звернувся до суду з заявою, в якій просить суд перенести розгляд справи в зв”язку з відрядженням до м.Чернігова для участі у судовому процесі по справі №10/126, яке призначене на 01.09.2009р. Суд відхиляє дане прохання, так як у матеріалах справи достатньо документів, які необхідні для прийняття судом обґрунтованого рішення по справі. Господарський суд створив сторонам, які брали участь у справі, усі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.   

         2 вересня 2009р. відповідач у засідання суду не з”явився, відзив на позовну заяву не надав. Ухвала про порушення справи від 13.08.2009р. була направлена відповідачу 17.08.2009р. рекомендованим листом з повідомленням. Дана ухвала була направлена відповідачу за адресою вказаною у позові, договорі поставки №04/01-08 від 04.01.2008р., витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вих.№14/4-20/4195 від 20.08.2009р. про що свідчить штамп канцелярії господарського суду. Поштовий конверт з повідомленнями про вручення рекомендованого листа відповідачу був повернутий з поштового відділення з відміткою, що за зазначеною адресою організація не значиться.

         Відповідно роз”яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Так як, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається  відповідно до ст.75 ГПК України без явки сторін за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи, суд –

в с т а н о в и в :

             4 січня 2008р. між Приватним підприємством „Атлантик” м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Сталкер” м.Маріуполь, Донецької області був укладений договір поставки №04/01-08, згідно умов якого позивач (далі по тексту-постачальник) взяв на себе зобов”язання поставити в обумовлений договором строк товар, а відповідач (далі по тексту-покупець) зобов”язався прийняти та оплатити продукти харчування.

         Специфікаціями №1 від 04.01.08р., №2 від 29.02.2008р. до договору поставки №04/01-08 від 04.01.2008р. сторони визначили найменування товару, кількість в ящику, строк поставки, строк та умови оплати, пункт призначення.

         Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

         Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов'язань у повному обсязі, де він у виконання умов договору, у період  з 11.11.2008р. по 16.01.2009р. включно по видатковим накладним №АТ-0000542 від 11.11.2008р., №АТ-0000547 від 21.11.2008р., №АТ-0000562 від 24.11.2008р., №АТ-0000029 від 16.01.2009р. здійснив поставку товару у адресу відповідача на суму 14 788грн. 60коп. У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази поставки товару, а саме: видаткові накладні та акти звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2008р. по 13.05.2009р. підписаний уповноваженими особами обох підприємств та скріплений печатками, і переконав суд у факті поставки товару у адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Сталкер” м.Маріуполь, Донецької області.

Пунктом 5.1 укладеного договору сторони встановили, що форма оплати-безготівкова. Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника в установи банку. Покупець здійснює оплату кожної партії товару в строки вказані в специфікації на товар.

Специфікаціями до договору поставки №04/01-08 від 04.01.2008р. сторони визначили, що оплата за поставлений товар здійснюється на протязі 21 календарного дня з моменту поставки товару. Але  відповідач свої зобов”язання за договором виконав частково на суму 1 999грн. 72коп., в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Сталкер” м.Маріуполь, Донецької області перед позивачем виник борг за поставлений товар у сумі 12 788грн. 88коп., який до теперішнього часу ним не погашений.  

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання  повинні виконуватися  належним чином та у встановлений  строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.  (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України  свої зобов'язання  по оплаті товару не виконав.

          Пунктом 10.3 договору поставки №04/01-08 від 04.01.2008р. сторони передбачили, що за недотримання строків оплати встановлених даним договором, покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої за період уплати пені від неоплаченої вартості партії товару за кожен день прострочення платежу.

          Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання  зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно статті ст.549 ЦК України  неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Оскільки відповідач порушив умови договору поставки №04/01-08 від 04.01.2008р. і своєчасно не оплатив поставлений товар, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 1 711грн. 43коп. обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.

          Пунктом 10.4 вищевказаного договору сторони також передбачили, що за недотримання строків оплати (при оплаті по факту поставки товару) покупець сплачує постачальнику заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 20% річних від простроченої суми.

         Суд вважає вимоги позивача щодо стягнення 20% річних у сумі 1 198грн. 30коп. обґрунтованими та підлягаючими задоволенню, оскільки дана відповідальність та її розмір узгоджені сторонами у договорі, та не обмежені діючим законодавством.

         Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані інфляційні у сумі 1 096грн. 58коп., які також  підлягають стягненню у повному обсязі.

          Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки  відповідачем   до теперішнього часу поставлений позивачем товар не оплачений, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню повністю.  

          Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

          Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК  України, суд –

                                                            В И Р І Ш И В  :

            Позовні вимоги Приватного підприємства „Атлантик” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Сталкер” м.Маріуполь, Донецької області про стягнення 16 795грн. 19коп. задовольнити   повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Сталкер” (87501 м.Маріуполь, Донецької області, Приморський район, бул.Приморський,25, п/р26001301499 в ВАТ ТФБ „Ощадбанк” МФО 394200, іден.код-13530277) на користь Приватного підприємства „Атлантик” (83114 м.Донецьк, вул.Університетська, 80в, п/р26008301787391 в ГУ „ПІБ” в Донецькій області, МФО 334635, ЄДРПОУ 34359540) основний борг за поставлений товар у сумі 12 788грн. 88коп., інфляційні у сумі 1 096грн. 58коп.,  пеню у сумі 1 711грн. 43коп., 20% річних у сумі 1 198грн. 30коп., витрати по сплаті держмита у сумі 167грн. 95коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312грн. 50коп.

Рішення   було оголошено  у судовому засіданні  02.09.2009р.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

          Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя