Рішення

від 01.09.2009 по справі 18/1218

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/1218

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "01" вересня 2009 р. Справа № 18/1218

Господарський суд Житомирської області у складі  

судді     Соловей Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача:            ФельбабаВ.М.- заступник директова  ТОВ "Закарпатлістранс",

                                   довіреність №1 від 31.08.2009р.;

                                   Фельбаба М.М.- головний бухгалтер ТОВ "Закарпатлістранс",

                                   довіреність №2 від 31.08.2009р.;

від відповідача:        не з'явився;

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповіадльністю "Закарпатлістранс" (с.Верб'яжВоловецький район Закарпатська область)  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-груп" (м.Житомир)

про стягнення 9215,46 грн.

В серпні 2009р. позивач подав до господарського суду Житомирськоїобласті позовну заяву, в якій просив стягнути з відповідача  9215,46грн., з яких: 8750,00грн. заборгованість за надані послуги по перевезенню вантажу, 326,51грн. пені, 96,25грн. інфляційних та 42,70грн. 3% річних (хоча з доданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що   штрафні  санкції складають: пеня - 294,86грн., 3% річні - 38,50грн. та інфляційні - 96,25грн).

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, на виконання вимог ухвали від 11.08.2009року надали довідку №35 від 31.08.2009р. про те, що станом на час розгляду справи сума основного боргу не змінилась та складає 8750,00грн.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового  відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, вимоги ухвали господарського суду від 11.08.2009р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином (про що свідчить розписка представника відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення, а.с.22).

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представників позивача, дослідивши матеріали господарської справи суд  

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2009року між ТОВ "Закарпатлістранс" (Перевізник, позивач) та ТОВ "Гранд-груп" (Експедитор, відповідач) укладено договір №15/05/09-1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, відповідно до умов якого Перевізник зобов'язався своєчасно подавати технічно справний автомобіль під завантаження і розвантаження вантажів та надавати послуги по їх перевезенню (п.1.1).

18.05.2009р. сторонами погоджено  заявку (а.с.13) на здійснення перевезення вантажу автомобільним  транспортом за маршрутом Tornyospalka  (Угорщина) - Дніпродзержинськ (Україна).

Факт здійснення перевезення вантажу підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №203061 та рахунком-фактурою №СФ-000076 від 19.05.2009р.(а.с.14-15).

25.05.2009р. між сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000009, яким підтверджується надання послуг позивачем на суму 8750,00грн. (а.с.16).

Стаття 929 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Частиною 3 даної статті передбачено, що умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Пунктом 3.2 договору  сторони погодили, що Експедитор здійснює оплату за перевезення в терміни, передбачені в заявці, але не пізніше 10 днів з моменту отримання рахунку Перевізника з оригінальної накладної СMR (ТТН), акта виконаних робіт, податкової накладної.

Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснити оплату за надані послуги  до 05.06.2009р, однак  свої зобов'язання в погоджені сторонами строки   не виконав.

31.07.2009р. позивач направив на адресу відповідача претензію  (а.с.8-9) з вимогою оплатити суму боргу, штрафних санкцій та інфляційних збитків, однак останній залишив її без відповіді та задоволення.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість  в сумі 8750,00грн., яка на час розгляду справи не змінилась.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зазначені обставини свідчать, що відповідач не здійснив оплату за надані послуги.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 8750,00грн. заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач відповідно до п.3.4 договору за порушення строків оплати нарахував відповідачу  пеню   в сумі 326,51грн.  та на підставі  ст.625 ЦК України - 42,70грн. 3% річних  та  96,25грн. - інфляційні.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора,  зобов'язаний  сплатити неустойку (штраф, пеню).

Зі змісту п.3.4 Договору вбачається, що за несвоєчасну оплату рахунка Перевізника за умови виконання останнім усіх своїх обов'язків по Договору Експедитор сплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочки платежу, але не більше 10% від вартості фрахту (тобто не більше 875грн.).

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок  відповідно до вимог чинного законодавства:

-  за період з 05.06.2009р. по 14.06.2009р. згідно наступного розрахунку: 8750,00грн. (сума боргу) х (24% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2009 році)) х10 (кількість прострочених днів) /100 =57,75грн.;

- за період з 15.06.2009р. по 30.06.2009р. згідно наступного розрахунку: 8750,00грн. (сума боргу) х (22% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2009 році)) х45(кількість прострочених днів) /100 =236,25грн.

Отже, розмір пені, який є правомірним та підлягає задоволенню, складає 294,00грн. (57,75грн. + 236,25грн.); вимоги в частині стягнення пені в розмірі 32,51грн.  необґрунтовані  та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.10), суд вважає його неправильним, тому здійснює власний розрахунок річних за період з 05.06.2009р. по 30.07.2009р.: 8750,00грн.  (сума боргу) х 3% х 55 (дні прострочення)/365 (кількість днів у 2009 році) = 39,55грн.; у стягненні 3% річних в розмірі 3,15грн. (42,70грн. - 39,55грн.) суд відмовляє.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 96,25грн. інфляційних, то суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду  обґрунтований розрахунок відповідно суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

Згідно Рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р. у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи  (а.с.10), позивач при здійсненні розрахунку інфляційних не врахував індекс інфляції за липень місяць 2009 року, тому суд, виходячи із суми основного боргу, самостійно обраховує інфляційні, які за період з 05.06.2009р. по 30.07.2009р. складають 87,40грн. при наступному розрахунку: 8750,00грн. (сума боргу) х 101,1% (індекс інфляції за червень) х 99,9% (індекс інфляції за липень) - 8750,00грн.  = 87,40грн.

Отже, розмір інфляційних, який підлягає задоволенню, складає 87,40грн.;  вимоги в частині стягнення інфляційних  в сумі 8,85грн. (96,25грн. - 87,40грн.) необґрунтовані  та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості  та заперечень проти позову не надав, розрахунок неустойки, інфляційних та річних не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства,  підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, не заперечуються відповідачем та підлягають задоволенню частково на суму 9170,95грн., з яких: 8750,00грн. основний борг, 294,00грн. пеня,  39,55грн. 3% річних та 87,40грн. інфляційні.

У стягненні   44,51грн., з яких: 32,51грн. пені, 8,85грн. інфляційних та  3,15грн. 3% річних, суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 549,  611, 612, 929, 931 ЦК України, керуючись ст.ст.33, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-груп" (10001, м.Житомир, вул. Котовського, 105, оф. 20, код ЄДРПОУ 36427553 )

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  "Закарпатлістранс" (89113, Воловецький район, Закарпатська область, с.Верб'яж, 26, код ЄДРПОУ 32315811) :

- 8750,00грн. основний борг;

- 294,00грн. пеня;

- 39,55грн. 3% річні;

- 87,40грн. інфляційні;

- 101,51грн. витрат по сплаті державного мита;

- 117,43грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові відмовити в частині стягнення  32,51грн. пені, 8,85грн. інфляційних та  3,15грн. 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.      

Віддрукувати: 3 прим.