Рішення

від 03.09.2009 по справі 13/52-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/52-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

03 вересня 2009 р.           Справа 13/52-09

Господарський суд Вінницької області  у складі:

Головуючий  суддя    С. Тісецький

Секретар суду              Л.Новожилова

Представники :

позивача :     Путілін Є.В. - за дорученням

відповідача:  Бевх М.Г. - керівник

інші:         

Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№1115

розглянувши справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грань»до Вищого професійного училища №11 про визнання права власності, -          

В С Т А Н О В И В :

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу,  оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов'язок суду.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував:

Листом №1/11-4019 від 05.12.2002 р. Міністерство освіти і науки України надало дозвіл на перепланування за рахунок коштів інвесторів трьох блоків гуртожитку ВПУ №11 під квартири гостинного типу для малосімейних працівників училища та подальшого розподілу житла між училищем та інвесторами.

Відповідно до договору №7 від 18.12.2002 р., укладеного між сторонами, позивач (дольовик) виконав на користь відповідача (замовника) роботу по встановленню дахової котельні та виготовленню документації на неї, що підтверджується актами виконаних робіт та передачі документів від 14.06.2005 р. та від 01.06.2005 р.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №334 від 24.02.2005 року затверджено акт державної комісії про прийняття до експлуатації реконструйованих 2, 3, 4 блоків гуртожитку на Немирівському шосе, 80 в квартири для малосімейних.

Відповідно до п.1.7 договору, укладеного між сторонами, після закінчення будівельно-монтажних робіт на об'єкті, приміщення перетворені в квартири, розподіляються між сторонами у відповідності з додатком №1 до договору.

Згідно ч.2 п.1 додаткової угоди до договору, відповідач (замовник) зобов'язався передати позивачу (дольовику) у власність під реконструкцію приміщення першого поверху 2 та 3 блоку будинку №80, що знаходиться на вул..Немирівське шосе у місті Вінниці загальною площею 388,4 кв.м., з яких Замовнику належить 40/100 площі приміщень, а Дольовику –60/100 площі приміщень.

Згодом, актом від 14 червня 2005 року, сторони узгодили, що передача вказаних приміщень у власність від Замовника (відповідача) до Дольовика (позивача) буде здійснена після отримання правовстановлюючих документів на дахову котельню. Також сторони у акті від 14. червня 205 року уточнили площу приміщень, що належать до передачі, яка склала 234,06 кв.м.

Однак відповідач після отримання правовстановлюючих документів на приміщення котельні, не виконав свої зобов'язання за договором та не передав позивачу під реконструкцію приміщення першого поверху 2 та 3 блоку будинку №80, що знаходиться на вул..Немирівське шосе у місті Вінниці загальною площею 234,06 кв.м., чим порушив взяті на себе зобов'язання за договором.

Факт отримання відповідачем правовстановлюючих документів на приміщення котельні підтверджується наданою позивачем суду завіреної копії свідоцтва на право власності.

В судовому засіданні представник відповідача заявлений позивачем позов не визнав, посилаючись на те, що з моменту укладання договору між сторонами та отриманням свідоцтва на право власності на приміщення котельні, пройшло багато часу, ціни на нерухомість зросли, а тому умови договору мають бути переглянуті.      

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт  має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по виконанню робіт на користь відповідача та дії  відповідача по їх прийняттю на визначених договором умовах, свідчать  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання  по передачі визначеного договором приміщення  за виконані позивачем роботи.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідач доказів щодо передачі позивачу приміщення визначеного договором, суду не надав. Отже відповідач своїми діями та невизнанням позовних вимог позивача порушує право власності позивача на приміщення першого поверху 2 та 3 блоку будинку №80, що знаходиться на вул..Немирівське шосе у місті Вінниці загальною площею 234,06 кв.м.

Відповідно до ст..392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат на підставі ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.525, 526, 392 ЦК України, ст.. 173, 193 ГК України,  ст..30, 43, 82, 83, 84,  115, 116  ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати за Товаритсвом з обмеженою відповідальністю «Грань»право власності на приміщення 1 поверху 2 та 3 блоку будинку №80 по вулиці Немирівське шосе у місті Вінниці, загальною площею 234,06 кв.м., що складаються з частини приміщення №6, площею 20,96 кв.м., цілих приміщень №19, площею 121, 6 кв.м., №5, площею 18,9, №4, площею 69,5 кв.м., №3, площею 3,1 кв.м.

3.Стягнути з Вищого професійного училища №11 м.Вінниці, м.Вінниця, вул..Немирівське шосе, буд. 78 (код ЄДРПОУ 03065891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грань», м.Вінниця, вул.. Скалецького, 34А/33 (код ЄДРПОУ 09315018) 1206,88 грн.  –відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 118,00 грн. –відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                              

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  04 вересня 2009 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу