Постанова

від 31.07.2015 по справі 810/2433/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2015 року 810/2433/15

Київський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді

Щавінського В.Р. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Сервіс Україна» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Сервіс Україна» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області та просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 травня 2015 року №0001642200 та №0001632200.

В обґрунтування своєї правової позиції вказує, що ТОВ «Еко Сервіс Україна» отримало податкові повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській від 25 травня 2015 року №0001642200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26448,00 грн., у тому числі 21158,00 грн. за основним платежем та 5290,00 грн. за штрафними санкціями та №0001632200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 23804,00 грн., у тому числі 19043,00 грн. за основним платежем та 4761,00 грн. за штрафними санкціями.

Пояснює, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту від 30 квітня 2015 року №129/10-13-22-02-121/38559552 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Еко Сервіс Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ЗМ-Консалтинг» за весь період фінансово-господарських взаємовідносин» (далі - Акт перевірки).

Вказує, що позивач не погоджується з висновками Акту перевірки та вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання та прийняв рішення, що суперечать законодавству та виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених законами України.

Представник позивача підтвердив обставини викладені у позовній заяві. Надіслав до суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні та просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ДПІ в Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Направив на адресу суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог та розглядати справу без участі представника відповідача.

Частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, визнаючи матеріали справи достатніми для розгляду справи по суті, а також, враховуючи те, що від обох сторін надійшли клопотання про розгляд справи за відсутності уповноважених представників вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі відповідача та позивача у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Еко Сервіс Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ « 3М-Консалтинг» за весь період фінансово-господарських взаємовідносин.

Результати перевірки оформлені актом 30 квітня 2015 року №129/10-13-22-02-121/38559552.

У ході перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ «Еко Сервіс Україна» вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.1, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 19043,00 грн. та пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у результаті чого завищено податковий кредит за лютий 2014 року на загальну суму 21158,00 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення №0001642200 від 25 травня 2015 року., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 26448,00 грн., у тому числі 21158,00 грн. за основним платежем та 5290,00 грн. за штрафними санкціями та №0001632200 від 25 травня 2015 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 23804,00 грн., у тому числі 19043,00 грн. за основним платежем та 4761,00 грн. за штрафними санкціями.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням суд вважає за необхідне вказати наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, виявлені у ході перевірки порушення пов'язані з безпідставним формуванням ТОВ «Еко Сервіс Україна» показників податкового кредиту та витрат за господарськими операціями з ТОВ « 3М-Консалтинг» при виконанні договору про надання послуг і виконанню робіт по технічному обслуговуванню складського комплексу від 1 лютого 2014 року.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на матеріалах судово-почеркознавчої експертизи, проведеної Білоцерківським BK ЗЕР НДКЕЦ при ГУМВС України в Київській області з якого слідує, що підписи в реєстраційних документах ТОВ «3М-Консалтинг» виконані не гр. ОСОБА_4 (керівником ТОВ « 3М- Консалтинг»), а іншою особою.

Також Акт перевірки містить посилання на лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 7 квітня 2014 року № 611/9/10-36-07-04, відповідно до якого відомості в базі даних про перетин гр. ОСОБА_4 державного кордону за період з 2012 по 2014 рік відсутні та лист Державної міграційної служби України від 3 червня 2014 року №1402/10-13- 09-01, відповідно до якого гр. ОСОБА_4 з питанням надання дозволу на імміграцію, оформлення посвідки на постійне або тимчасове проживання, продовження строку перебування в Україні не звертався.

Крім того, відповідач в акті перевірки дійшов висновку щодо неможливості фактичного здійснення ТОВ « 3М-Консалтинг» господарських операцій через відсутність контрагента позивача за місцем реєстрації.

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів з ТОВ « 3М-Консалтинг» без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, відповідач зазначає, що надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не свідчать про товарний характер господарських операцій у перевіряємий період.

Суд вважає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення понесених витрат до складу валових.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 лютого 2014 року ТОВ «Еко Сервіс Україна» (Замовник) та ТОВ « 3М-Консалтинг» (Виконавець) уклали договір, предметом якого були зобов'язання ТОВ « 3М-Консалтинг» за відповідну плату надати послуги (виконати роботи) по технічному обслуговуванню, ремонту приміщень складського комплексу, послуги по плануванню капітальних вкладень та витрат в рамках надання послуг та виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту, послуги диспетчерської служби, послуги з інвентаризації установок та обладнання, дрібні електромонтажні та ремонтно-будівельні роботи, установка обладнання.

Місцезнаходження об'єкта, перелік обладнання та вимоги до робіт та їх якості, що зобов'язувалось виконувати ТОВ « 3М-Консалтинг» затверджено у додатках 1-6 до договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору від 1 лютого 2014 року ТОВ « 3М-Консалтинг» у лютому 2014 року надало позивачу послуги (виконало роботи) з технічного обслуговування складських приміщень, що підтверджується актом надання послуг від 28 лютого 2014 року №518 на загальну суму 126950,00 грн., у тому числі ПДВ 21158,33 грн.

В оплату за надані послуги (виконані роботи), позивач на підстави виставлено ТОВ « 3М-Консалтинг» рахунку-фактури від 28 лютого 2014 року №СФ-00035 перерахував на користь контрагента кошти на загальну суму 126950,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12 березня 2014 року №57 та банківською випискою з рахунку позивача.

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товару податку на додану вартість у розмірі 21158,33 грн. за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ « 3М-Консалтинг» податкову накладну від 28 лютого 2014 року №518 на суму 126950,00 грн., у тому числі ПДВ 21158,33 грн.

Суму ПДВ у загальному розмірі 21158,33 грн. за вказаною податковою накладною були включені позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2014 року, про що свідчить Додаток 5 до податкових декларації з ПДВ, а сума, перерахована контрагенту в якості оплати за надані послуги (виконані роботи), віднесені позивачем до складу витрат 2014 року.

Судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ « 3М-Консалтинг» було включено до Єдиного державного реєстру, а отже перебувало на обліку платників податків, на час здійснення позивачем господарських операцій із ТОВ « 3М-Консалтинг» його свідоцтво було дійсним.

Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Згідно письмових пояснень представника позивача, що придбані у ТОВ « 3М-Консалтинг» послуги (роботи) були використані позивачем у власній господарській діяльності з метою виконання зобов'язань ТОВ «Еко Сервіс Україна» за договором з ТОВ «МЛП-Чайка».

Так, судом встановлено, що між ТОВ «Еко Сервіс Україна» та ТОВ «МЛП-Чайка» було укладено Договір про надання послуг та виконання робіт з технічного обслуговування складського комплексу від 23 липня 2013 року, згідно якого Позивач зобов'язувався надавати ТОВ «МЛП-Чайка» послуги з повного технічного обслуговування усіх інженерних споруд торгово-складського комплексу «МЛП- Чайка», що знаходиться за адресою вул. Антонова, 1-А с. Чайки, Києво-Святошинський район, Київська область.

При цьому, позивач пояснив, що з огляду на значний обсяг робіт за вищевказаним договором, та брак власних ресурсів для виконання зобов'язань перед ТОВ «МЛП-Чайка» ТОВ «Еко Сервіс Україна» було прийнято рішення про залучення ТОВ « 3М-Консалтинг».

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Суд зазначає, що аналіз наданих у ході розгляду справи первинних документів позивача та його контрагента дає підстави стверджувати, що господарські операції, спрямовані на виконання договору про надання послуг і виконання робіт по технічному обслуговуванню складського комплексу від 1 лютого 2014 року дійсно відбулися, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, якими сторони супроводжували господарські операції не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо переліку виконаних робіт, змісту та обсягу господарських операцій, зокрема щодо адреси об'єкту, виду робіт, найменування обладнання, щодо якого надавались послуги (виконувались роботи).

Натомість відповідач, який стверджує про безтоварність господарських операцій позивача, належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій, не надав.

Також, відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Суд відхиляє посилання відповідача на відсутність ТОВ « 3М-Консалтинг» за місцем реєстрації, оскільки наведені обставини не є беззаперечним доказом протиправності формування позивачем податкового кредиту і витрат та підлягають доведенню в межах розгляду даної справи.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Судом встановлено, що Єдиний державний реєстр юридичних та фізичних осіб-підприємців не містить запису про відсутність ТОВ « 3М-Консалтинг» за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Некрасова, буд. 12.

Факт наявності таких відомостей в автоматизованих базах даних та службових документах податкового органу суд до уваги не приймає.

Щодо посилань відповідача на висновок судово-почеркознавчої експертизи, Білоцерківського BK ЗЕР НДКЕЦ при ГУМВС України в Київській області, з якого слідує, що підписи, виконані в реєстраційних документах ТОВ «3М-Консалтинг» виконані не директором гр. ОСОБА_4, суд зауважує, що у розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема, вину директора ТОВ « 3М-Консалтинг» у фіктивному підприємництві є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Водночас відповідачем не надано суду доказів притягнення посадових осіб ТОВ « 3М-Консалтинг» до юридичної відповідальності.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Суд також бере до уваги, що акт перевірки не містить жодних висновків про дефекти у документах, якими сторони супроводжували господарські операції.

Таким чином, обставини викладені у висновку судово-почеркознавчої експертизи, Білоцерківського BK ЗЕР НДКЕЦ при ГУМВС України в Київській області є лише одним із засобів доказування, однак він не є належними документом, який встановлює відповідні юридичні факти.

Суд наголошує, що отримання податковим органом від відділу КР СУ ФР ДПІ у Києво-Святошинського району ГУ ДФС у Київській області матеріалів, зібраних у ході досудового розслідування, де містяться висновки про вчинення контрагентом позивача нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк зазначені матеріали не мають преюдиційного значення.

Натомість, ні акт перевірки, ні письмові заперечення відповідача не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом податкової дисципліни у спірних правовідносинах (відсутній аналіз первинних документів).

Між тим, суд зауважує, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів при укладанні та виконанні господарських договорів, що прямо не пов'язані із досліджуваними господарськими операціями, не може бути єдиною підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У силу підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Враховуючи вищезазначене, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.1, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 19043,00 грн. та пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у результаті чого завищено податковий кредит за лютий 2014 року на загальну суму 21158,00 грн., є необґрунтованим.

За таких обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 128, 158-163, 167, 244-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 25 травня 2015 року №0001642200 та №0001632200.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Сервіс Україна» (ідентифікаційний код 38559552, місцезнаходження: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 1-А) сплачений судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В.Р.