Ухвала

від 24.09.2015 по справі 810/2433/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2433/15 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Ганечко О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО СЕРВІС УКРАЇНА" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ЗМ-Консалтинг» за лютий 2014 року.

За результатами перевірки складено акт № 129/10-13-22-02-121/38559552 від 30.04.2015 року, в якому встановлено порушення позивачем пп. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст . 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 19043 грн.; порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 21158грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення рішення від 25 травня 2015 року №0001632200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 23804 грн. та № 0001642200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 26448 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору від 1 лютого 2014 року ТОВ « 3М-Консалтинг» надало позивачу послуги (виконало роботи) з технічного обслуговування складських приміщень у лютому 2014 року, що підтверджується актом надання послуг від 28 лютого 2014 року №518 на загальну суму 126950 грн., у тому числі ПДВ 21158,33 грн.

В оплату за надані послуги (виконані роботи), позивач на підстави виставлено ТОВ « 3М-Консалтинг» рахунку-фактури від 28 лютого 2014 року №СФ-00035 перерахував на користь контрагента кошти на загальну суму 126950 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12 березня 2014 року №57 та банківською випискою з рахунку позивача.

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товару податку на додану вартість у розмірі 21158,33 грн. за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ « 3М-Консалтинг» податкову накладну від 28 лютого 2014 року №518 на суму 126950 грн., у тому числі ПДВ 21158,33 грн.

Суму ПДВ у загальному розмірі 21158,33 грн. за вказаною податковою накладною було включено позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2014 року, про що свідчить Додаток 5 до податкових декларації з ПДВ, а сума, перерахована контрагенту в якості оплати за надані послуги (виконані роботи), віднесена позивачем до складу витрат 2014 року.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ « 3М-Консалтинг» було включено до Єдиного державного реєстру, а отже перебувало на обліку платників податків, на час здійснення позивачем господарських операцій із ТОВ « 3М-Консалтинг» його свідоцтво було дійсним.

Придбані у ТОВ « 3М-Консалтинг» послуги (роботи) були використані позивачем у власній господарській діяльності з метою виконання зобов'язань ТОВ «Еко Сервіс Україна» за договором з ТОВ «МЛП-Чайка».

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Еко Сервіс Україна» та ТОВ «МЛП-Чайка» було укладено договір про надання послуг та виконання робіт з технічного обслуговування складського комплексу від 23 липня 2013 року, згідно з яким позивач зобов'язувався надавати ТОВ «МЛП-Чайка» послуги з повного технічного обслуговування усіх інженерних споруд торгово-складського комплексу «МЛП- Чайка», що знаходиться за адресою: вул. Антонова, 1-А, с. Чайки, Києво-Святошинський район, Київська область.

При цьому позивач пояснив, що з огляду на значний обсяг робіт за вищевказаним договором та брак власних ресурсів для виконання зобов'язань перед ТОВ «МЛП-Чайка», ТОВ «Еко Сервіс Україна» було прийнято рішення про залучення ТОВ « 3М-Консалтинг».

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин з контрагентами підтверджується належним чином укладеними договорами, видатковими та податковими накладними, що підтверджують факт постачання товару, та платіжними дорученнями про перерахування коштів за надані послуги.

Матеріалами справи підтверджений факт наявності у позивача всіх бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів (включаючи податкові накладні), що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентом та оформлені згідно вимог чинного в Україні законодавства.

Тобто, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду першої інстанції належним чином засвідчені копії податкових, видаткових накладних, які відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 року № 996-XIV є первинними документами бухгалтерського обліку, що фіксують факт здійснення господарської операції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи податкового органу про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом договорів є безпідставними.

Щодо посилань відповідача на висновок судово-почеркознавчої експертизи, Білоцерківського BK ЗЕР НДКЕЦ при ГУМВС України в Київській області, з якого слідує, що підписи, виконані в реєстраційних документах ТОВ «3М-Консалтинг» виконані не директором гр. ОСОБА_4, колегія суддів зауважує, що в розумінні кримінально-процесуального законодавства України належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема вину директора ТОВ « 3М-Консалтинг» у фіктивному підприємництві, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Водночас відповідачем не надано суду доказів притягнення посадових осіб ТОВ « 3М-Консалтинг» до юридичної відповідальності.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто факт наявності висновку судово-почеркознавчої експертизи не є достатнім доказом для висновку про нікчемність правочинів, укладених підприємствами, адже повинні бути відповідні судові рішення, що набрали законної сили, які б підтверджували ті чи інші юридичні факти.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентом, то податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано, а отже вони підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.