Рішення

від 14.09.2009 по справі 53/459

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/459

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/459

14.09.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  «ВВ Імекс»  

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морі ЛДІ Україна»

про стягнення 25 710,79  грн.                                                                

                                                                                                         Суддя   Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Грищенко В.І.–директор

від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морі ЛДІ Україна»заборгованості за Договором на транспортне обслуговування № RFF 085/05/09LT від 11.05.2009р. в розмірі 25 710,79  грн. основного  боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2009р. порушено провадження по справі № 53/459, розгляд справи призначено на 14.09.2009р.

Разом з позовною заявою позивачем було заявлено про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та грошові кошти відповідача

Вказана заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано доказів, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду або зробити його неможливим.

В судовому засіданні 14.09.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвали суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 25.08.2009р., про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, повідомлення про вручення поштового відправлення  з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.09.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс», в якості перевізника, з однієї сторони, та відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю «Морі ЛДІ Україна», з іншої, було укладено Договір на транспортне обслуговування № RFF 085/05/09LT від 11.05.2009р., відповідно до умов п. 1.1. перевізник здійснює перевезення вантажів наданих експедитором, а експедитор бере на себе зобов'язання оплачувати послуги перевізнику в порядку та на умовах, викладених в даному Договорі.

          Відповідач по справі надав позивачу заявку на перевезення вантажу № 500_074/09.

          Факт надання послуг за Договором № RFF 085/05/09LT від 11.05.2009р. на суму 25 710,79  грн. підтверджується належним чином завіреними копіями звіту повіреного (актів надання послуг) № 000000073і від 20.05.2009р. та накладною СМR № 076031. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

          Відповідно до п. 4.3 Договору оплата здійснюється через 7-10 днів після отримання оригіналів документів, вказаних в п. 4.2 Договору.

          В пункті 4.2 Договору зазначено, що оплата здійснюється на підставі оригіналів наступних документів –рахунку перевізника, виставленого згідно даного Договору, акту виконаних робіт та оригіналу СМR.

          Позивач по справі направляв на адресу відповідача СМR № 076031, звіт повіреного (актів надання послуг) № 000000073і від 20.05.2009р. та рахунок № 95 від 20.05.2009р. На доказ направлення документів відповідачу по справі, позивача надав суду оригінал фіскального чеку № 7223 від 22.07.2009р. про відправлення поштової кореспонденції та опису вкладення в цінний лист від 22.07.2009р.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноважений на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

З огляду на вищенаведене відповідач повинен був розрахуватися з позивачем за надані послуги перевезення до 01.08.2009р.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати за надані послуги перевезення належним чином не виконав, у зв'язку з чим відповідач заборгував позивачу суму коштів в розмірі 25 710,79  грн.

          Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо належного виконання зобов'язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  25 710,79  грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

           2. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Морі ЛДІ Україна»(04074, м. Київ, вул. Сокальська, 4; ідентифікаційний код 32421704, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  «ВВ Імекс»(02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11; ідентифікаційний код 32156999) основний борг в сумі 25 710 (двадцять п'ять тисяч сімсот десять) грн. 79 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 257 (двісті п'ятдесят сім) грн. 11 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                         Грєхова О.А