Постанова

від 11.08.2015 по справі 823/1119/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 року справа № 823/1119/15

11 год. 00 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Педані О.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - за довіреністю, представника відповідача ОСОБА_2 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроектсервіс» до державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2014 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Будпроектсервіс» (далі - позивач) з адміністративним позов до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач) в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.12.2014 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток всього на суму 119977 грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 67153грн 00коп. по господарським правовідносинам з контрагентом ТОВ «ОСОБА_3 Механіка», оскільки із зазначеним контрагентом здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні первинні документи. Представник позивача зазначає, що висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з зазначених вище підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти прозову, через канцелярію суду надав письмове заперечення, в якому посилається на те, що проведеною перевіркою товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроектсервіс» встановлено заниження позивачем податку на прибуток всього на суму 119977грн 00коп. та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 67153грн 00коп. по господарським правовідносинам з контрагентом ТОВ «ОСОБА_3 Механіка», у зв'язку з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій. Також відповідач зазначив, що контролюючим органом при проведенні перевірки встановлено, що ухвалою Печерського районного суду від 29.09.2014 по справі №757/26215/14-к ОСОБА_4 (засновник, директор та головний бухгалтер контрагента позивача - ТОВ «ОСОБА_3 Механіка») визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, однак звільнено від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності. З вказаної ухвали суду вбачається, що ОСОБА_4 первинні документи від імені ТОВ «ОСОБА_3 Механіка» не складав та не підписував. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будпроектсервіс» зареєстроване як юридична особа 17.09.2008 виконавчим комітетом Черкаської міської ради, ідентифікаційний код 36157419.

На підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 18.11.2014 № 1959, згідно із п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 - VІ (із змінами та доповненнями) з 02.12.2014 по 04.12.2014 посадовою особою ДПІ у м. Черкасах проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроектсервіс» (код ЄДРПОУ 36157419) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «ОСОБА_3 Механіка» за період з 01.01.2010 по 31.12.2013.

За результатами вищезазначеної перевірки ДПІ у м. Черкасах складено акт від 10.12.2014 №538/23-01-22-06/36157419 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Будпроектсервіс» вимог п. 138.2 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 119977грн 00коп., в т.ч. за півріччя 2012 року на суму 24069грн. 00коп. за 3 квартал 2012 року на суму 119977грн 00коп. та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2012 року на 49670грн 00коп.

Крім того, перевіркою також встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 67153грн. 00коп., в тому числі за березень 2012 року на суму 8708грн 00коп., за квітень 2012 року на суму 20230грн. 00коп., за травень 2012 року на суму 23715грн 00коп., за червень 2012 року на суму 14500грн 00коп.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Черкасах винесено: податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 року №0005242301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 49670грн 00коп.; податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 року №0005232301 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 179966грн 00коп., в тому числі за основним платежем 119977грн 00коп., за штрафними санкціями 59989грн 00коп.; податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 року №0005222301 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 100730грн 00коп., в тому числі за основним платежем 67153грн 00коп., за штрафними санкціями 33577грн 00коп.

Не погоджуючись із вищезгаданими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Черкаській області та до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Головного управління ДФС у Черкаській області від 20.02.2015 №3387/23-00-10-0210 та рішенням Державної фіскальної служби України від 24.04.2015 №8728/6/99-99-10-01-01-25 податкові повідомлення-рішення 19.12.2014 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України)

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу(п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивачем між та ТОВ «ОСОБА_3 Механіка» укладені договори субпідряду: від 19.03.2012 №122003, від 20.03.2012 №120320, від 26.03.2012 №120326, від 06.04.2012 №120408, від 06.04.2012 №120409, від 06.04.2012 №120410, від 16.04.2012 №120416, від 27.04.2014 №120427, від 28.04.2012 №120428, від 30.04.2012 №120430, від 01.06.2012 №120601, від 04.06.2012 №120604, від 05.06.2012 №120605, від 13.06.2012 №120613, згідно яких субпідрядник - ТОВ «ОСОБА_3 Механіка» зобов'язується виконати ремонтно-будівельні роботи.

На виконання вказаних договірних зобов'язань позивачем надано податкові накладні, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в.

Вищезгадані первинні бухгалтерські документи від імені ТОВ «ОСОБА_3 Механіка» підписані ОСОБА_4.

Разом з цим, ухвалою Печерського районного суду від 29.09.2014 по справі №757/26215/14-к ОСОБА_4 (засновник, директор та головний бухгалтер контрагента позивача - ТОВ «ОСОБА_3 Механіка») звільнено від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності.

Під час розслідування досудового розслідування по вказаній кримінальній справі встановлено, що ОСОБА_4 вступив у попередню змову з невстановленою особою, з метою створення та реєстрації за матеріальну винагороду суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ «ОСОБА_3 Механіка». Після реєстрації в органах державної влади ОСОБА_4 будь-яких первинних бухгалтерських документів не підписував, не здійснював прибуткові та видаткові операції, не укладав угоди від імені вказаного товариства, не складав та не видавав документи податкової звітності.

Отже, враховуючи вищенаведене, ОСОБА_4В не укладав договорів ні з якими контрагентами, в т.ч. з товариством з обмеженою відповідальністю «Будпроектсервіс», а договори, податкові накладні, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в - підписані від його імені невстановленою особою та мають ознаки підробки.

Посилання представника позивача на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2013 по справі №826/958/13-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2014 щодо визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо складення висновків зазначених у акті №4495/22-4/37956521 від 25.10.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ОСОБА_3 Механіка» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами ТОВ «Юридична компанія 35» та ТОВ «Горизонт Плюс» за липень 2012 року» - не береться до уваги, оскільки після постановлення вказаних рішень судів першої та апеляційної інстанцій ухвалою Печерського районного суду від 29.09.2014 по справі №757/26215/14-к встановлено, що ОСОБА_4, що створив ТОВ «ОСОБА_3 Механіка», вчинив пособництво фіктивному підприємництву, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Виходячи з вищевикладеного, невстановлена особа проводила від імені ТОВ «ОСОБА_3 Механіка» діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Таким чином, податкові накладні, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту виписані від імені особи, яка заперечує свою участь у діяльності ТОВ «ОСОБА_3 Механіка», зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою - звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та валові витрати є безпідставним.

Вказана правова позиція підтверджена рішенням Верховного суду України від 05.03.2012 по справі №21-421а11.

Положеннями ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що у зв'язку із відсутністю реальної можливості виконати роботи по договорах підряду, позивачем залучено субпідрядника ТОВ «ОСОБА_3 Механіка».

Однак, в матеріалах адміністративної справи міститься договір субпідряду від 19.03.2012 №120319, з якого вбачається, що субпідрядником по вказаному договору є саме підприємство позивача (ТОВ «Будпроектсервіс»). Вказана інформація щодо субпідрядника міститься також у довідці про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат форми КБ-3, акті приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, що ставить під сумнів виконання будівельних робіт позивачем по договору субпідряду №120319.

Слід наголосити, що пунктом 61 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» (далі - Постанова №668) визначено, що підрядник може, якщо інше не встановлено договором підряду, залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників). При цьому договори субпідряду укладаються та виконуються з дотриманням вимог, визначених цими Загальними умовами.

Так, п. 15 Постанови № 668 встановлено, що у договорі підряду сторони зобов'язані визначити найменування об'єкта будівництва та його місцезнаходження, основні параметри (потужність, площа, об'єм тощо), склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією та підлягають виконанню підрядником, інші показники, що характеризують предмет договору.

Проте, договори субпідряду укладені між позивачем та ТОВ «ОСОБА_3 Механіка» не містять конкретизації складу, площі та обсягів робіт які необхідно виконати.

Враховуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що ТОВ «ОСОБА_3 Механіка» не здійснювало для позивача будівельних робіт, а лише надавали останньому бухгалтерські документи з метою формування податкового кредиту, які при цьому підписані невстановленою особою. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд вважає, що вищезазначене свідчить про оформлення документів не у зв'язку із фактичним здійсненням реальних господарських операцій у хронологічному порядку, а у довільний (удаваний) спосіб, що підтверджує відсутність обставин та подій, пов'язаних з виконанням господарських договорів та відповідним їх відображенням у податковому обліку.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-101112/11/13-10 В«Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової службиВ» Вищий адміністративний суд України зазначив про те, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такий етап, як встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Тому в даному випадку наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних не є достатньою підставою для формування податкового кредиту, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції.

Враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність факту здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «ОСОБА_3 Механіка», а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 19.12.2014 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник державної податкової інспекції в м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області в суді обґрунтував свою позицію з посиланням на норми законодавства України.

Натомість представник позивача вмотивованих доводів на підтвердження позову не навів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроектсервіс» до державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2014 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроектсервіс» на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Рідзель

Повний текст постанови виготовлено 17 серпня 2015 року.