Ухвала

від 22.09.2015 по справі 823/1119/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1119/15 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

22 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів за участю секретаря представника позивачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Приходько К.М. Свистуна В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроектсервіс» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроектсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2015 року ТОВ «Будпроектсервіс» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.12.2014 № 0005222301, № 0005232301, № 0005242301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 02.12.2014 по 04.12.2014 Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Будпроектсервіс» (код ЄДРПОУ 36157419) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Регіон Монтаж Механіка» (код ЄДРПОУ 37956521) за період з 01.01.2010 по 31.12.2013.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 119 977 грн. 00 коп., в т.ч. за півріччя 2012 року на суму 24 069 грн. 00 коп. за 3 квартал 2012 року на суму 119 977 грн. 00 коп. та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2012 року на 49 670 грн. 00 коп.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 67 153 грн. 00 коп., в тому числі за березень 2012 року на суму 8 708 грн. 00 коп., за квітень 2012 року на суму 20 230 грн. 00 коп., за травень 2012 року на суму 23 715 грн. 00 коп., за червень 2012 року на суму 14 500 грн. 00 коп.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 10.12.2014 № 538/23-01-22-06/36157419 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 року: № 0005242301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 49 670 грн. 00 коп.; № 0005232301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 179 966 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 119 977 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 59 989 грн. 00 коп.; № 0005222301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 100 730 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 67 153 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 33 577 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вищезгаданими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Черкаській області та до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Головного управління ДФС у Черкаській області від 20.02.2015 № 3387/23-00-10-0210 та рішенням Державної фіскальної служби України від 24.04.2015 № 8728/6/99-99-10-01-01-25 податкові повідомлення-рішення від 19.12.2014 № 0005222301, № 0005232301, № 0005242301 залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність факту здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Регіон Монтаж Механіка».

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Що стосується тверджень позивача про неправомірність проведеної перевірки, колегія суддів зважає на наступне.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку встановленому ПК України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпункт 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Згідно ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Відповідно ч. 7 ст. 110 КПК України, постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

Таким чином, законодавством України передбачено право слідчого у межах КПК України, відповідною постановою, призначати проведення перевірок суб'єктів господарювання.

Враховуючи, що матеріали позапланової документальної перевірки, проведеної на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, або наявна кримінальна справа можуть свідчити про порушення платником податків законодавства, орган ДПС не позбавлений права на підставі цієї норми та інших підстав, визначених ст. 78 ПК України, провести позапланову документальну перевірку платника податків, за результатами якої здійснити відповідні донарахування податкових зобов'язань.

Обговорюючи питання стосовно виявлених в ході проведення перевірки порушень позивачем податкового законодавства, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Між тим, згідно положень підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що між ТОВ «Будпроектсервіс» та ТОВ «Регіон Монтаж Механіка» були укладені договори субпідряду: від 19.03.2012 №122003, від 20.03.2012 №120320, від 26.03.2012 №120326, від 06.04.2012 №120408, від 06.04.2012 №120409, від 06.04.2012 №120410, від 16.04.2012 №120416, від 27.04.2014 №120427, від 28.04.2012 №120428, від 30.04.2012 №120430, від 01.06.2012 №120601, від 04.06.2012 №120604, від 05.06.2012 №120605, від 13.06.2012 №120613, згідно яких, субпідрядник - ТОВ «Регіон Монтаж Механіка» зобов'язується виконати ремонтно-будівельні роботи.

На виконання вказаних договірних зобов'язань, позивачем надано податкові накладні, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в.

Зазначені первинні бухгалтерські документи від імені ТОВ «Регіон Монтаж Механіка» підписані ОСОБА_7.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2014 року (Справа № 757/26215/14-к) ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 закрито.

Таким чином, закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 відбулось з нереабілітуючих обставин, що підтверджує факт причетності останнього до створення фіктивного підприємства - ТОВ «Регіон Монтаж Механіка».

Як вбачається зі змісту вказаної ухвали, ОСОБА_7 у листопаді 2011 року, знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці вступив у попередню змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, з метою створення та реєстрації за матеріальну винагороду суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ «Регіон Монтаж Механіка» на своє ім'я в органах державної влади, без наміру в подальшому здійснювати статутну господарську діяльність та з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

ОСОБА_7, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, запропонованих йому невстановленою досудовим розслідуванням особою, як майбутнього засновника та власника створюваного товариства, усвідомлюючи, що підприємство створюється з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, з корисливих спонукань погодився на таку пропозицію, надавши невстановленій особі, з метою підготовки реєстраційних документів по створенню ТОВ «Регіон Монтаж Механіка» копії власного паспорта громадянина України та картки фізичної особи - платника податків.

Підписавши статут ТОВ «Регіон Монтаж Механіка», протокол № 1 Загальних зборів учасників ТОВ «Регіон Монтаж Механіка» від 11.11.2011, ОСОБА_7, продовжуючи реалізовувати раніше розроблений злочинний план, передав зазначені документи невстановленій досудовим розслідуванням особі для здійснення реєстрації товариства в органах державної влади.

Підписання ОСОБА_7 зазначених документів ТОВ «Регіон Монтаж Механіка» дало змогу зареєструвати товариство в Печерській районній у м. Києві державній адміністрації 15.11.2011 за № 10701020000045068 та поставити на податковий облік в ДПІ у Печерському районі м. Києва 16.11.2011 за № 60874, а також отримати свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Регіон Монтаж Механіка» і здійснити реєстрацію товариства в державних цільових фондах.

Дії ОСОБА_7, що створив ТОВ «Регіон Монтаж Механіка» здійснювалися в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва.

Дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, як пособництво у вчиненні фіктивного підприємництва, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

Відповідно до частини 1 ст. 205 КК України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми, злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства (виключно з метою здійснення злочинної діяльності).

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, контрагенти позивача, податкові накладні, яких стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Викладене кореспондується також з позицією наведеною у постанові Верховного Суду України від 01.09.2009 № 21-1258во09, а саме: суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що позивач мав фінансово-господарські зв'язки з особами, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, які за юридичною адресою не знаходилися, проти засновників яких порушено кримінальні справи.

Згідно ч. 2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

За нормами ПК України, право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту не залежить від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать про обізнаність платника податку щодо протиправної діяльності його контрагента, що полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення податкового кредиту, або у разі коли платник діяв без належної обачності стосовно вибору свого контрагента при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, підстави для формування валових витрат та податкового кредиту за податковими накладними, виписаними таким контрагентом, відсутні.

Посилання представника позивача на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2013 по справі № 826/958/13-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2014 щодо визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо складення висновків зазначених у акті № 4495/22-4/37956521 від 25.10.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Регіон Монтаж Механіка» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами ТОВ «Юридична компанія 35» та ТОВ «Горизонт Плюс» за липень 2012 року» судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги, оскільки після постановлення вказаних рішень судів першої та апеляційної інстанцій ухвалою Печерського районного суду від 29.09.2014 по справі № 757/26215/14-к встановлено, що ОСОБА_7, що створив ТОВ «Регіон Монтаж Механіка», вчинив пособництво фіктивному підприємництву.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснювалась ними поза межами правового поля, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, а тому недійсність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Регіон Монтаж Механіка» не потребують доведення в силу їх нікчемності. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнавались недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

Крім цього, в матеріалах справи міститься договір субпідряду від 19.03.2012 №120319, з якого вбачається, що субпідрядником по вказаному договору є саме підприємство позивача (ТОВ «Будпроектсервіс»). Вказана інформація щодо субпідрядника міститься також у довідці про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат форми КБ-3, акті приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, що ставить під сумнів виконання будівельних робіт позивачем по договору субпідряду №120319.

Колегія суддів також звертає увагу, що договори субпідряду укладені між позивачем та ТОВ «Регіон Монтаж Механіка» не містять конкретизації складу, площі та обсягів робіт які необхідно виконати.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ТОВ «Регіон Монтаж Механіка» не здійснювало для позивача будівельних робіт, а лише надавали останньому бухгалтерські документи з метою формування податкового кредиту, які при цьому підписані невстановленою особою. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

На думку колегії суддів, відповідачем були надані до суду всі належні та допустимі докази правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 19.12.2014 № 0005222301, № 0005232301, № 0005242301.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроектсервіс» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 25.09.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.