Постанова

від 12.08.2015 по справі 823/1154/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року справа № 823/1154/15

16 год. 45 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Педані О.В.,

за участю: представників позивача ОСОБА_1 - за посадою, ОСОБА_2 - за довіреністю, представника відповідача ОСОБА_3 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агроплюспостач» до державної податкової інспекції у м.Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.12.2014 року, -

встановив:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Агроплюспостач» (далі - позивач) з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач) № НОМЕР_1 від 16.12.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за серпень 2014 року на суму 57032 грн 00коп. по господарським правовідносинам з контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «ДП Центр Буд-Інвест» (далі - ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест»), оскільки із зазначеним контрагентом здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні первинні документи. Представники позивача зазначали, що висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами.

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали в повному обсязі, з підстав зазначених вище та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надавши суду письмове заперечення, в якому посилається на те, що проведеною фактичною перевіркою товариства з обмеженою відповідальністю «Агроплюспостач» (далі - ТОВ «Агроплюспостач») встановлено заниження податку на додану вартість за серпень 2014 року на суму 57032грн. 00коп., у зв'язку з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест». Таким чином, на думку представника відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно та не підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроплюспостач» зареєстроване як юридична особа 29.10.2013 за ідентифікаційним кодом 38955890.

На підставі наказу ДПІ у м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області від 18.11.2014 № 1947 та повідомлення про проведення перевірки від 24.11.2014 № 183/23-01-22-06, керуючись п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) з 25.11.2014 по 27.11.2014 посадовою особою ДПІ у м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Агроплюспостач», (код за ЄДРПОУ 38955890) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест» (код за ЄДРПОУ 37310774) за серпень 2014 року.

За результатами вищезазначеної перевірки ДПІ у м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області складено акт від 27.11.2014 № 516/23-01-22-06/38955890 (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення ТОВ «Агроплюспостач» вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2014 року на суму 57032грн 00коп.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області винесено податкове повідомлення-рішення від 16.12.2014 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 71290грн 00коп., в тому числі за основним платежем 57032грн 00коп., за штрафними санкціями 14258грн 00коп.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно з п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України)

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу(п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Із наданого до матеріалів адміністративної справи акту перевірки вбачається, що ТОВ «Агроплюспостач» укладено з ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест» договір поставки

№ 0106-14 від 01.06.2014. Вказаний факт представником ТОВ «Агроплюспостач» не заперечувався. На виконання умов вказаного договору ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест» оформлено на адресу ТОВ «Агроплюспостач» видаткові накладні № ДП-0000210 від 04.07.2014, № ДП-0000212 від 12.07.2014, № ДП-0000216 від 16.07.2014, № ДП-0000241 від 01.08.2014, № ДП-0000242 від 04.08.2014, № ДП-0000243 від 05.08.2014 та податкові накладні № 395 від 04.07.2014, № 397 від 12.07.2014, № 401 від 16.07.2014, № 490 від 01.08.2014, № 491 від 04.08.2014, № 492 від 05.08.2014, з яких вбачається, що ТОВ «Агроплюспостач» в у липні-серпні 2014 року ніби-то придбало м'ясну продукцію (м'ясо яловиче) у ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест» на загальну суму 342 194 грн. 28 коп., в тому числі податок на додану вартість 57 032 грн. 38 коп.

Суд зауважує, що в податкових накладних, виписаних ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест» на ім'я ТОВ «Агроплюспостач» № 395 від 04.07.2014 міститься посилання на договір від 01.07.2014 без зазначення його номера, № 397 від 12.07.2014, № 401 від 16.07.2014 - на договір від 12.07.2014 без зазначення його номера (а.с 18-20), № 490 від 01.08.2014, № 491 від 04.08.2014 та № 492 від 05.08.2014 - на договори без номерів, що датовані днем складання відповідної податкової вимоги (а.с. 24-26). Вказані договори позивачем у судове засідання не надані, що підтверджує висновки акту перевірки, та не доводить ті обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Перевіряючи реальність здійснення вказаних господарських операцій між позивачем та ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест», судом досліджено відомості, які містяться у видаткових накладних, а саме: № ДП-0000210 від 04.07.2014, № ДП-0000212 від 12.07.2014,

№ ДП-0000216 від 16.07.2014, які не містять обов'язкових реквізитів, що не дає змогу ідентифікувати осіб, які приймали участь у здійсненні господарської операції (а.с. 15-17).

Видаткові накладні № ДП-0000241 від 01.08.2014, № ДП-0000242 від 04.08.2014,

№ ДП-0000243 від 05.08.2014 не містять печатки отримувача та реквізитів, які б давали змогу ідентифікувати особу - представника ТОВ «Агроплюспостач», що приймала участь у здійсненні господарської операції (а.с. 21-23).

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п. 11 Правил, визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

З огляду на те, що позивачем не оспорюються фактичні обставини встановлені у ході перевірки, а лише висновки зроблені за її результатами, суд критично оцінює товарно-транспортні накладні № 108 від 01.08.2014, № 408 від 04.08.2014, № 508 від 05.08.2014, які надані позивачем для підтвердження транспортування товару від ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест», а саме 8 485 тон м'яса яловичого (а.с. 27-29).

Також, відповідно до акту перевірки для підтвердження факту переміщення м'ясної продукції, придбаної у ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест» відповідно до видаткових накладних № ДП-0000241 від 01.08.2014, № ДП-0000242 від 04.08.2014, № ДП-0000243 від 05.08.2014, ТОВ «Агроплюспостач» надано товарно-транспортну накладну № Р2165 від 01.08.2014, яка не засвідчена підписом водія ОСОБА_4, крім того прописана маса повезеного вантажу - дев`ять тон, а у кількісному вираженні вказано - 8 485 кг., також пункт навантаження (м. Київ) та розвантаження (м. Звенигородка) без конкретики місця чи складу завантаження товару (назви вулиці, № будинку), не зазначено температуру вантажу, також не надано ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо.

Окрім того, суд зауважує, що згідно товарно-транспортної накладної № Р2165 від 01.08.2014 ТОВ «Агроплюспостач» відображено перевезення м'ясної продукції (9 тон), ніби то придбаної у ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест» раніше ніж було оформлено його придбання, а саме видаткові накладні № ДП-0000241 від 01.08.2014 (3 000 кг),

№ ДП-0000242 від 04.08.2014 (3 000 кг), № ДП-0000243 від 05.08.2014 (1 938 кг та 547 кг) (а.с. 21-23). Вказане свідчить про правову дефектність вказаних первинних документів та порушення вимоги п. 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Товарно-транспортні накладні № 108 від 01.08.2014, № 408 від 04.08.2014, № 508 від 05.08.2014, надані позивачем суду, як і товарно-транспортна накладна № Р2165 від 01.08.2014, надана у ході перевірки, оформлені в порушення п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: відсутні серії товарно-транспортних накладних, номера подорожніх листів, не вказані посади та прізвища осіб, які здали товар на транспортування, не зазначені посади осіб, які дозволили відпуск вантажу.

Суд також критично оцінює надані позивачем товарно-транспортні накладні № Р2145 від 05.07.2014, № Р2154 від 17.07.2014р., оформлені в порушення п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», щодо перевезення м'ясної продукції ніби-то придбаної у ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест» у липні, оскільки самі товарно-транспортні накладні без інших первинних документів, а саме видаткових та податкових накладних, не є свідченням реальності здійснення господарської операції (а.с. 87-88).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест» (код ЄДРПОУ 37310774) не є виробником товару (м'ясної продукції), враховуючи основний вид діяльності ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест» 46.13 - діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами. Таким чином, аналізуючи дані ЄРПН ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест» було відображено придбання різного виду товару, а саме шпалери, постільна білизна, покриття для підлоги, килимове покриття, геограти тканні із скловолоконних ниток, блоки газобетонні, у зв'язку з чим виявити придбання м'ясної продукції не є можливим.

Для встановлення товарності проведених господарських операцій, суд має встановити певні обставини, серед яких: можливість реального здійснення платником податків зазначених господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, наявність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської (економічної) діяльності, здійснення операцій з товаром, що вироблявся або міг бути виробленим в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати податковим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій заставі, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України).

Отже, враховуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що ТОВ «Агроплюспостач» не здійснювало придбання товару (м'ясо ялове) у контрагента-продавця ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест».

Суд не бере до уваги посилання позивача на первинні документи, що були надані ним для підтвердження подальшої реалізації придбаного у ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест» товару, а саме: договір поставки товару № 0104-14/м'ясо від 01.04.2014, видаткові накладні

№ РН-000124 від 01.08.2014, № РН-000124/1 від 01.08.2014, № РН-000125 від 04.08.2014, № РН-000125/1 від 04.08.2014, № РН-000126 від 05.08.2014, № РН-000126/1 від 05.08.2014, податкові накладні № 15 від 01.08.2014, № 23 від 01.08.2014, № 24 від 04.08.2014, № 16 від 04.08.2014, № 17 від 05.08.2014, № 25 від 05.08.2014, що містять ознаки фіктивності з огляду на порушення нумерації на дату їх складення, товарно-транспортні накладні № 108 від 01.08.2014, № 408 від 04.08.2014, № 508 від 05.08.2014, адже з наданих документів не можливо встановити походження самого товару (чи придбаний він саме у контрагента позивача - ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест»). Крім того, з урахуванням тих обставин, що судом не встановлено реальності укладених угод між позивачем та його контрагентом, надані документи не можуть вважатися підтвердженням реальності господарських зобов'язань саме між позивачем та ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест».

Разом з тим, відповідно до витягу з ЄДРПОУ директор ТОВ «Агроплюспостач» ОСОБА_1 є засновником ТОВ «Черкаси Агроснаб», що свідчить про фіктивність здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, за наданими суду первинними документами.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд вважає, що вищезазначене свідчить про оформлення документів не у зв'язку із фактичним здійсненням реальних господарських операцій у хронологічному порядку, а у довільний (удаваний) спосіб, що підтверджує відсутність обставин та подій, пов'язаних з виконанням господарських договорів та відповідним їх відображенням у податковому обліку. Фінансової звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку позивачем не надано.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-101112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України зазначив про те, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такий етап, як встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Тому в даному випадку наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних не є достатньою підставою для формування податкового кредиту та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012 року, у якій Верховним Судом України зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до положень ч. 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд доходить до висновку про відсутність факту здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області від 16.12.2014 № НОМЕР_1 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись статтями 160, 162, 163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Агроплюспостач» до державної податкової інспекції у м.Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0005142301 від 16.12.2014 року відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агроплюспостач» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України

Постанова може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Рідзель

Повний текс рішення складено у повному обсязі 17 серпня 2015 року