Ухвала

від 15.10.2015 по справі 823/1154/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1154/15 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзеля О.А. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

15 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкова О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроплюспостач» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроплюспостач» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0005142301 від 16.12.2014 року, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання, підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Агроплюспостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест» за серпень 2014 року.

За результатами вищезазначеної перевірки ДПІ у м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області складено акт від 27.11.2014 № 516/23-01-22-06/38955890, яким встановлено порушення ТОВ «Агроплюспостач» вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2014 року на суму 57 032 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області винесено податкове повідомлення-рішення від 16.12.2014 № 0005142301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 71 290 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 57 032 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 14 258 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням та діями податкового органу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив суд визнати такі дії протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест» належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, а отже висновки відповідача про завищення позивачем показника податкового кредиту за перевіряємий період, та відповідно донарахування контролюючим органом позивачу суми податку на додану вартість із застосуванням штрафної (фінансової) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням від 16.12.2014 № 0005142301 є правомірними.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З сукупного аналізу підпунктів 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вбачається, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

Із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Агроплюспостач» укладено з ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест» договір поставки № 0106-14 від 0Ь06.2014. На виконання умов вказаного договору ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест» оформлено на адресу ТОВ «Агроплюспостач» видаткові накладні та податкові накладні, з яких вбачається, що ТОВ «Агроплюспостач» в у липні-серпні 2014 року нібито придбало м'ясну продукцію (м'ясо яловиче) у ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест» на загальну суму 342 194 грн. 28 коп.

Судом також встановлено, що в податкових накладних, виписаних ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест» на ім'я ТОВ «Агроплюспостач» № 395 від 04.07.2014 міститься посилання на договір від без номера, № 397 від 12.07.2014, № 401 від 16.07.2014 - на договір від 12.07.2014 без зазначення його номера, № 490 від 01.08.2014, № 491 від 04.08.2014 та № 492 від 05.08.2014 - на договори без номерів, що датовані днем складання відповідної податкової вимоги. Однак, вказані договори суду не надані.

Перевіряючи реальність здійснення вказаних господарських операцій між позивачем та ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест», судом досліджено відомості, які містяться у видаткових накладних, а саме: № ДП-0000210 від 04.07.2014, № ДП-0000212 від 12.07.2014, № ДП-0000216 від 16.07.2014, які не містять обов'язкових реквізитів, що не дає змогу ідентифікувати осіб, які приймали участь у здійсненні господарської операції.

Видаткові накладні № ДП-0000241 від 01.08.2014, № ДП-0000242 від 04.08.2014, № ДП-0000243 від 05.08.2014 не містять печатки отримувача та реквізитів, які б давали змогу ідентифікувати особу - представника ТОВ «Агроплюспостач», що приймала участь у здійсненні господарської операції.

Також, відповідно до акту перевірки для підтвердження факту переміщення м'ясної продукції, придбаної у ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест» відповідно до видаткових накладних № ДП-0000241 від 01.08.2014, № ДП-0000242 від 04.08.2014, № ДП-0000243 від 05.08.2014, ТОВ «Агроплюспостач» надано товарно-транспортну накладну № Р2165 від 01.08.2014, яка не засвідчена підписом водія, крім того прописана маса повезеного вантажу - дев'ять тон, а у кількісному вираженні вказано - 8 485 кг., також пункт навантаження (м. Київ) та розвантаження (м. Звенигородка) без конкретики місця чи складу завантаження товару (назви вулиці, № будинку), не зазначено температуру вантажу, також не надано ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо.

Окрім того, суд зауважує, що згідно товарно-транспортної накладної № Р2165 від 01.08.2014 ТОВ «Агроплюспостач» відображено перевезення м'ясної продукції (9 тон), ніби то придбаної у ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест» раніше ніж було оформлено його придбання, а саме видаткові накладні № ДП-0000241 від 01.08.2014 (3 000 кг), № ДП-0000242 від 04.08.2014 (3 000 кг), № ДП-0000243 від 05.08.2014 (1 938 кг та 547 кг).

Таким чином, логічним є висновок суду першої інстанції, що товарно-транспортні накладні № 108 від 01.08.2014, № 408 від 04.08.2014, № 508 від 05.08.2014, і товарно-транспортна накладна № Р2165 від 01.08.2014, оформлені в порушення п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: відсутні серії товарно-транспортних накладних, номера подорожніх листів, не вказані посади та прізвища осіб, які здали товар на транспортування, не зазначені посади осіб, які дозволили відпуск вантажу, а отже не можуть бути прийняті судом як належний доказ.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні № Р2145 від 05.07.2014, № Р2154 від 17.07.2014р., оформлені в порушення п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», щодо перевезення м'ясної продукції нібито придбаної у ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест» у липні, оскільки самі товарно-транспортні накладні без інших первинних документів, а саме видаткових та податкових накладних, не є свідченням реальності здійснення господарської операції (а.с. 87-88).

Колегія суддів наголошує, що ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест» не є виробником товару (м'ясної продукції), враховуючи основний вид діяльності ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест» 46.13 - діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами.

Таким чином, аналізуючи дані ЄРПН ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест» було відображено придбання різного виду товару, а саме шпалери, постільна білизна, покриття для підлоги, килимове покриття, геограти тканні із скловолоконних ниток, блоки газобетонні, у зв'язку з чим виявити придбання м'ясної продукції не є можливим.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з ТОВ «ДП Центр Буд-Інвест» належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, а отже висновки відповідача про завищення позивачем показника податкового кредиту за перевіряємий період, та відповідно донарахування контролюючим органом позивачу суми податку на додану вартість із застосуванням штрафної (фінансової) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням від 16.12.2014 № 0005142301 є правомірними.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроплюспостач» - залишити без задоволення , а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.