Рішення

від 31.08.2009 по справі 25/211

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/211

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.09                                                                                           Справа№ 25/211

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Приватного підприємства “Ойл-Сервіс” (м.Львів)

до відповідача:Приватного підприємства “БМ Каскад” (м.Радехів)

про :стягнення заборгованості в сумі  8 856,58 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Струк А.І.-представник, довіреність від 26.08.2009 року

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:  На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства “Ойл-Сервіс” (м.Львів) до Приватного підприємства “БМ Каскад” (м.Радехів) про стягнення заборгованості в сумі  8 856,58 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області  від 14.08.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 26.08.2009 року. Ухвалою від 26.08.2009 року розгляд справи відкладено до 31.08.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду  про порушення провадження у справі від 14.08.2009 року, про відкладення від 26.08.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника  в судове засідання  забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.08.2009 року, про відкладення від 26.08.2009 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника  не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4639520 від 25.08.2009 року, № 4650044 від 31.08.2009 року, а його явка була визнана судом та визначена в ухвалі суду обов”язковою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України,  рішення виготовлено, підписано та оголошено 31.08.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

05.05.2009 року Приватне підприємство Ойл-Сервіс” (надалі –позивач) передало Приватному підприємству “БМ Каскад” (надалі –відповідач) оливу трансформаторну Т-1500 на загальну суму 13 556,58 грн. (в т.ч. ПДВ-2 259,43 грн.). Факт прийому підтверджується видатковою накладною №ОС-05007 від 05.05.2009 року, завіреною печаткою та підписом представника відповідача. Жодних претензій стосовно кількості або якості переданих мастильних матеріалів відповідач не пред”являв.

Враховуючи те, що ПП “БМ Каскад” свої грошові зобов”язання, за твердженням позивача, виконало частково, оплативши 05.05.2009 року кошти в сумі 4 700,00 грн., а строк виконання зобов”язання не передбачено, то 23.07.2009 року Приватне підприємство “Ойл-Сервіс” звернулося з претензією про виконання безстрокових зобов”язань –погашення поточного боргу на суму 8 856,58 грн. Проте, відповідач вищевказану заборгованість не погасив.

Таким чином, загальна сума боргу станом на момент звернення з позовом, за підрахунком позивача, становить 8 856,58 грн.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу.

При прийнятті рішення  суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України,  договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1,2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Отже, відповідачем не в повному обсязі були виконані грошові зобов'язання із сплати поставленого товару. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Частина 1 ст. 220 Господарського кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення  боргу,  відзив на позовну заяву не представив,  явку повноважного представника в судове засідання  не забезпечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Приватного підприємства “Ойл-Сервіс” (м.Львів) до Приватного підприємства “БМ Каскад” (м.Радехів) про стягнення заборгованості в сумі  8 856,58 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжні доручення №1926 від 12.08.2009 року на суму 88,57 грн. та №1979 від 26.08.2009 року на суму 13,43 грн. про сплату державного мита та №1927 від 12.08.2009 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України,   ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України,  суд -   

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Приватного підприємства “БМ Каскад” (Львівська обл., м.Радехів, вул.Федьковича,9, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Приватного підприємства “Ойл-Сервіс” (79056, м.Львів, вул.Ковельська,108/1, ідентифікаційний код 30539151, інші реквізити в матеріалах справи відсутні)  – 8 856 (вісім тисяч вісімсот п”ятдесят шість) грн. 58 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Суддя