Рішення

від 11.08.2015 по справі 910/15500/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2015Справа №910/15500/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурінком-України»

До Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство

«Чорноморнафтогаз»

Про зобов'язання повернути майно

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Пархомчук Р.І. - по дов. № б/н від 02.06.2015

від відповідача Сидорчук Р.Д. - по дов. № 19 від 26.06.2015

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурінком-України» про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» повернути майно передане на відповідальне зберігання згідно договору відповідального зберігання № 703/1 від 20.06.2013, а саме:

- Крейда в кількості 25,4 тон;

- Хімреагент CALCIUM CARBONATE FINE-1 TON BAG в кількості 5 тон;

- Хімреагент CALCIUM CARBONATE MEDIUM-1 TON BAG в кількості 22 тони;

- Хімреагент CALCIUM CARBONATE COARSE-1 TON BAG в кількості 23 тони;

- Глинопорошок для промивальних рідин, згідно ТУ У 14,2-00293941-007-2010, марки ПБА-18 Normal виробництва ПАТ «Дашуківські бентоніти» пакована в Біг-Бег в кількості 14,18 тон.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 порушено провадження у справі № 910/15500/15 та призначено справу до розгляду на 07.07.2015.

Відповідачем в судовому засіданні 07.07.2015 було заявлено усне клопотання про залишення позову без розгляду, у зв'язку з тим, що позовна заява подана до неналежного відповідача.

Позивач в судовому засіданні 07.07.2015 проти задоволення у клопотання відповідача заперечував.

Суд розглянувши заявлене клопотання відмовив в його задоволенні оскільки статтею 81 Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості залишення позову без розгляду з підстав того, що позов подано до неналежного відповідача.

Позивач в судовому засіданні 07.07.2015 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 07.07.2015 проти задоволення позову заперечував повністю.

В судовому засіданні 07.07.2015 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 11.08.2015.

Відповідачем в судовому засіданні 11.08.2015 подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує з огляду на наступне. Строк дії договору встановлений сторонами до 31.12.2013. За умовами п. 4.3. договору якщо позивач після закінчення строку дії договору не забрав майно повинен сплатити за весь фактичний час його зберігання. Позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути майно лише 10.04.2014. 17.03.2014 Верховною Радою Автономної Республіки Крим прийнято постанову № 1758-6/14 «Про питання енергетичної безпеки Республіки Крим», згідно з якою активи ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» підлягають націоналізації. Так, згідно з вищезазначеною постановою власністю Республіки Крим визнається рухоме і нерухоме майно Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», розташоване на території Республіки Крим, його континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, яке увійшло і не ввійшло до статутного капіталу ДАТ «Чорноморнафтогаз» у складі необоротних (у тому числі нематеріальних) і оборотних активів, у тому числі державне (Україна) майно, передане йому в користування і знаходиться на балансовому і позабалансовому обліку. В результаті неправомірних дій самопроголошеної влади АР Крим за юридичною адресою ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» (АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/ пров. Совнаркомовський, 52/1, (ЄДРПОУ 00153117) створено нове підприємство - Кримське республіканське підприємство «Чорноморнафтогаз» (на сьогоднішній день - державне унітарне підприємство республіки Крим «Чорноморнафтогаз»), яким привласнено оригінали документів та майно ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», яким на цей час розпоряджаються та володіють нелегітимним чином призначені особи. Майно яке за договором передавалось на зберігання знаходилось на складських приміщеннях, що перебувають на території Автономної Республіки Крим. З 27.02.2014 для відповідача стало неможливим здійснювати свою господарську діяльність на території, яка має статус тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Окупація території України є надзвичайною подією обставинами непереборної сили (форм-мажорними обставинами) по договору відповідального зберігання № 703/1 від 20.06.2014, що підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України № 2671/05-4 від 28.08.2014 про форс-мажорні обставини. З огляду на дію форс-мажорних обставин вважає, що строк виконання зобов'язання не настав. Вважає, що в діях відповідача елементи складу цивільного правопорушення відсутні.

В судовому засіданні 11.08.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бурінком-Україна» (позивач, поклажодавець) та Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (відповідач, зберігач) укладено договір відповідального зберігання № 703/1 (далі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1) поклажодавець передає за актом здачі приймання, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії цього договору майно, що вказане у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, загальною вартістю 503 820,00 грн.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що дія договору припинилась, проте відповідач на вимогу позивача не повернув майно, що було предметом зберігання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 (п. 11.1. договору).

Матеріали справи свідчать, що відповідно до специфікацій № 3 від 01.08.2013, № 4 від 07.08.2013, № 8 від 29.09.2013; видаткової накладної № РН-00024 від 05.08.2013; актів здачі-приймання № 6 від 08.08.2013, № 11 від 30.09.2013, № 12 від 03.10.2013 позивачем було передано на зберігання відповідачу майно загальною вартістю 574 493,84 грн., а саме:

- Крейда в кількості 25,4 тон, вартістю 23 576,28 грн.;

- Хімреагент CALCIUM CARBONATE FINE-1 TON BAG в кількості 5 тон, вартістю 46 045,98 грн.;

- Хімреагент CALCIUM CARBONATE MEDIUM-1 TON BAG в кількості 22 тони, вартістю 202 602,33 грн.;

- Хімреагент CALCIUM CARBONATE COARSE-1 TON BAG в кількості 23 тони, вартістю 211 811,51 грн.;

- Глинопорошок для промивальних рідин, згідно ТУ У 14,2-00293941-007-2010, марки ПБА-18 Normal виробництва ПАТ «Дашуківські бентоніти» пакована в Біг-Бег в кількості 14,18 тон, вартістю 44 411,76 грн.

Пунктом 2.1. договору визначено, що зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором особисто; вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна, на складських приміщеннях виробничого підрозділу зберігача за адресою: АР Крим, Сакський район, с. Каменоломня, вул. Київська, 7.

Згідно статті 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до п. 2.1.4. договору зберігач зобов'язаний на вимогу поклажодавця повернути останньому майно, яке було передане на зберігання. При цьому, майно має бути повернено поклажодавцю в таку стані, в якому воно було прийнято на зберігання.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою за № 10/04 від 10.04.2014 про повернення майна з відповідального зберігання, яка отримана відповідачем 11.04.2014, що підтверджується накладною кур'єрської служби доставки та не заперечується відповідачем у відзиві.

Відповідач зазначену вимогу залишив без відповіді.

В подальшому позивач вдруге звернувся до відповідача з вимогою № 23-04/15 від 23.04.2015 про повернення майна з відповідального зберігання. Дана вимога надіслана рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується поштовою квитанцією № 1999 від 23.04.2015 та описом вкладення у цінний лист від 23.04.2015.

Відповідач у відповідь на дану вимогу листом № 515/1 від 29.05.2015 повідомив, що у зв'язку із ситуацією, що склалась на території АР Крим Торгова-промислова палата сертифікатом № 2018 підтвердила настання непереборної сили (форс-мажорні обставини) щодо відповідача, та відповідач на сьогодні не має можливості здійснити повернення майна за договором у період дії даної обставини.

Дійсно, як вбачається з наявного в матеріалах справи сертифікату Торгово-промислової палати України № 2018 від (вих. № 5592/05-4 від 03.12.2014) останньою у зв'язку з подіями на території Автономної Республіки Крим засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 27.02.2014 Публічному акціонерному товариству «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз». На момент видачі сертифікату Торгово-промисловою палатою України форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Однак, відповідно до п. 8.1. договору сторони не несуть відповідальність у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків, якщо доведуть, що невиконання або неналежне виконання обов'язків сталося внаслідок настання обставин непереборної сили, як-то: пожежа, повінь, землетрус, війна, військові дії будь-якого виду, дії органів державної влади і управління, у тому числі прийняття закону або іншого нормативного акту України, що забороняє або обмежує будь-яку дію, передбачену цим договором.

Отже, за умовами договору зберігач звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором, але не звільняється від виконання зобов'язань визначених самим договором.

Пунктом 1 статті 949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення позивачу прийнятого на зберігання майна по закінченню встановленого строку.

Слід зазначити, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бурінком-Україна» зверталось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про стягнення збитків у розмірі вартості майна в сумі 574 493,84 грн., проте постановою Київського апеляційного господарського суду № 911/1943/14 від 13.11.2014, яку залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2015, в позові відмовлено, з огляду на недоведеність втрати майна переданого на зберігання.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути майно.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурінком-України» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85, 121 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 26, офіс 505, код ЄДРПОУ 00153117) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Бурінком-України» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12А, кв. 6, код ЄДРПОУ 32073567) майно передане на відповідальне зберігання згідно договору відповідального зберігання № 703/1 від 20.06.2013, а саме:

- Крейда в кількості 25,4 тон;

- Хімреагент CALCIUM CARBONATE FINE-1 TON BAG в кількості 5 тон;

- Хімреагент CALCIUM CARBONATE MEDIUM-1 TON BAG в кількості 22 тони;

- Хімреагент CALCIUM CARBONATE COARSE-1 TON BAG в кількості 23 тони;

- Глинопорошок для промивальних рідин, згідно ТУ У 14,2-00293941-007-2010, марки ПБА-18 Normal виробництва ПАТ «Дашуківські бентоніти» пакована в Біг-Бег в кількості 14,18 тон.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 26, офіс 505, код ЄДРПОУ 00153117) на користь Товариства «Бурінком-України» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12А, кв. 6, код ЄДРПОУ 32073567) 11 489 (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 88 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 17.08.2015.

СуддяВ.В.Сівакова