Ухвала

від 15.12.2015 по справі 910/15500/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

15.12.2015Справа № 910/15500/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурінком-України»

до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство

«Чорноморнафтогаз»

про зобов'язання повернути майно

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін

від позивача Пархомчук Р.І. - по дов. № б/н від 02.06.2015

від відповідача Варданян А.А. - по дов. № 21 від 14.08.2015

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/15500/15 від 11.08.2015 повністю задоволені позовні вимоги та

- зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Бурінком-України» майно передане на відповідальне зберігання згідно договору відповідального зберігання № 703/1 від 20.06.2013, а саме:

- Крейда в кількості 25,4 тон;

- Хімреагент CALCIUM CARBONATE FINE-1 TON BAG в кількості 5 тон;

- Хімреагент CALCIUM CARBONATE MEDIUM-1 TON BAG в кількості 22 тони;

- Хімреагент CALCIUM CARBONATE COARSE-1 TON BAG в кількості 23 тони;

- Глинопорошок для промивальних рідин, згідно ТУ У 14,2-00293941-007-2010, марки ПБА-18 Normal виробництва ПАТ «Дашуківські бентоніти» пакована в Біг-Бег в кількості 14,18 тон.

- стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на користь Товариства «Бурінком-України» 11 489,88 грн. витрат по сплаті судового збору.

28.08.2015 на виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/15500/15 від 11.08.2015 видано відповідні накази.

23.11.2015 позивач звернувся до господарського суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/15500/15 від 11.08.2015 шляхом стягнення з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» вартості майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/15500/15 від 08.12.2015 розгляд заяви призначено на 15.12.2015.

Позивачем в судовому засіданні 15.12.2015 було подано клопотання про уточнення вимог заяви зазначивши суму стягнення - 574 493,84 грн.

Позивач в судовому засіданні 15.12.2015 вимоги заяви підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 15.12.2015 проти задоволення заяви позивача заперечував.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Частиною 1 п. 1 статті 19 Закону визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ст. 3 Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема судових наказів.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бурінком-України» звернулось з відповідною заявою про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/15500/15 від 28.08.2015 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві 02.10.2015.

13.10.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову ВП № 48914746 про відкриття виконавчого провадження, згідно якої відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 910/15500/15 від 28.08.2015 про зобов'язання повернути майно.

Також 13.10.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві сторонам виконавчого провадження надіслано вимогу, згідно якої зобов'язано боржника повернути визначене у виконавчому документі майно подавши інформацію про виконання рішення суду у семиденний строк.

27.10.2015 боржником подано до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві пояснення, в яких зазначено про неможливість виконання вимоги державного виконавця, оскільки майно зберігалось за адресою: АР Крим, Сакський район, с. Каменоломня, вул. Київська, 2, тобто на тимчасово окупованій території, тому боржник на даний час не володіє інформацією щодо майна та на має доступу до складських приміщень.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Отже, господарський суд на підставі даної норми наділений правом за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови змінити спосіб та порядок їх виконання.

В п. 7.1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими . Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Відповідно до п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Стаття 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу , або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з п. 7.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

Суд відзначає, що особа, яка подала заяву про зміну способу і порядку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про зміну способу виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Докази, у відповідності зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

Позивачем не подано належних доказів (засвідчених державним виконавцем ) в підтвердження неможливості виконання рішення у встановлений спосіб.

Відтак, із огляду на викладене, підстави для зміни способу виконання рішення суду шляхом стягнення з відповідача суми коштів у суду відсутні, у зв'язку з чим заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурінком-України» задоволенню не підлягає повністю.

Керуючись ст. ст. 86, 121 ГПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурінком-України» про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 у справі № 910/15500/15 відмовити повністю.

СуддяВ.В.Сівакова