Рішення

від 18.08.2015 по справі 381/1499/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 381/1499/14 Головуючий у І інстанції Буймова Л.П. Провадження № 22-ц/780/2761/15 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І. Категорія 26 18.08.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

18 серпня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Іванової І.В., Олійника В.І.,

при секретарі: Петленко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика Валео - Люкс», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» (надалі Банк) звернувся з вищенаведеним позовом, який обґрунтовував тим, що, 17 грудня 2012 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №82632-45.1-12-2 відповідно до якого останній надано кредит у формі невідкладної відкличної кредитної лінії з лімітом 1 500 000 (один мільйон п'ятсот тисяч ) грн. 00 коп., строком з 17.12.2012 р. по 17.06.2014 р. зі 18% річних. Загалом було видано: 900 000, 00 (дев'ятсот тисяч) грн. 00 коп.

На виконання вищенаведеного договору, 17 грудня 2012 року було укладено договір поруки №92948-45.1-12-5 між Банком та ТОВ «Кондитерська фабрика Валео-Люкс» (надалі Поручитель), згідно з яким Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором за виконанням Боржником основного зобов'язання за Кредитним договором, який було укладено між Кредитором та Боржником.

Відповідно до Кредитного договору, ОСОБА_2 зобов'язалась погашати кредитну лінію та сплачувати проценти за користування кредитною лінією, щомісячно не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем, за яким вони нараховані.

Починаючи з липня 2013 року, ОСОБА_2 не виконувала умови Кредитного договору в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами в сумі 36 183,26 грн. та 585 521,54 грн. - в частині сплати основного боргу. Таким чином, станом на 24 жовтня 2013 року ОСОБА_2 має заборгованість 624 537грн. 58 коп. Зокрема : 585 521,54 грн. - основна заборгованість; - 36 183,26 грн. - нараховані відсотки по кредиту; - 2 832,78 - пеня за прострочення погашення кредиту, тому позивач просив стягнути вказані суми та судові витрати з відповідачів в солідарному порядку.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 вказані суми, а в задоволені інших вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Банк. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що договір поруки, наданий позивачем, не є допустимим доказом з підстав передбачених ст. ст. 57, 59, 60 ЦПК України оскільки е фальшованим, тобто підробленим письмовим доказом у справі, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи, а в частині позовних вимог в частині стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2 позов підлягає задоволенню.

З таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;

За змістом процесуальних норм ( ст.ст.3,15 ЦПК України ) об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту . Аналогічні роз'яснення містить п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року " Про судове рішення у цивільній справі", оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться".

Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України "якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)".

Згідно із ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином .Загальні умови виконання зобов'язання зазначені у ст. 526 ЦК України.

Згідно із ст.554 ЦК України у разі порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5, від 30 березня 2012 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. ( Абзац другий пункту 24 із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 7 від 07.02.2014 )

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 грудня 2012 року між ОСОБА_2 та Банком було укладено кредитний договір, на виконання якого 17 грудня 2012 року було укладено договір поруки між Банком та ТОВ «Кондитерська фабрика «Валео-Люкс» (надалі Поручитель), згідно з яким Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором за виконанням Боржником основного зобов'язання за Кредитним договором, який було укладено між Кредитором та Боржником.

Таким чином, предметом даного спору є зобов'язання за договорами кредиту та позики.

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вирішуючи вимоги Банку про солідарне стягнення заборгованості колегія суддів вважає їх такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (частина перша статті 628 ЦК України).

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Закон пов'язує припинення договору поруки із сукупністю двох умов, а саме: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін.

За положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання в повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.(Правова позиція щодо строку припинення поруки висловлена Верховним Судом України в постанові від 29 січня 2014 року № 6-155 цс 14).

Із матеріалів справи вбачається, що між Банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено Кредитний договір (а.с.8-12), відповідно до якого позичальнику було надано кредит у формі невідновлюваної відкритої кредитної лінії з лімітом 1 500 000,00 грн. строком з 17.12.2012 року по 17.06.2014 року зі сплатою 18% річних. Загалом було видано 900000,00 грн.

На виконання кредитного договору, 17 грудня 2012 року було укладено договір поруки між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «Кондитерська фабрика «Валео-Люкс», згідно з яким Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором за виконання Боржником Основного зобов'язання за Кредитним договором, який було укладено між Кредитором та Боржником (а.с.14-16).

Відповідно до п.п. 2.1.1 п. 2 Кредитного договору, ОСОБА_2 зобов'язувалась погашати кредитну лінію, відповідно до умов Кредитного договору. Крім того, п.п. 2.1.2 п. 2 передбачено сплату процентів за користування кредитною лінією щомісячно не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем, за який вони нараховані.

Починаючи з липня 2013 року, ОСОБА_2 не виконуються умови Кредитного договору в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами в сумі 36 183,26 грн. та 585 521,54 грн., - в частині сплати основного боргу.

Згідно з п.п.3.1 п. З Кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового повернення Кредитної лінії в частині, або в цілому, сплати відсотків за користування ним та інших платежів, встановлених Договором, у разі істотного порушення (невиконання або неналежного виконання) Позичальником будь-яких зобов'язань за цим Договором та/або Договором іпотеки, в тому числі, але не виключно, у випадках: прострочення сплати чергового платежу за Кредитною лінією . процентів за користування Кредитною лінією впродовж 3 (трьох) місяців; не надання додаткового забезпечення своїх зобов'язань за цим Договором та не укладення відповідних договорів забезпечення на вимогу Кредитодавця про необхідність укладання таких договорів.

Відповідно до п.7 Кредитного договору передбачено, що у випадку порушення Позичальником строків погашення заборгованості за договором (Кредитної лінії та нарахованих процентів), передбачених п.2.1. цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, за кожний день прострочення.

Станом на 24 жовтня 2013 року заборгованість Позичальника становила:

585 521, 54 грн. - основної заборгованості;

36 183, 26 грн. - нарахованих відсотків по кредиту;

2 832, 78 грн. - пені за прострочення погашення кредиту;

585 521, 54 грн. + 36 183, 26 грн. + 2 832, 78 грн. = загальна сума заборгованості за Кредитним договором становить: 624 537, 58 грн., про що банк письмово повідомив боржника та поручителя (а.с. 17-20) та не оспорюювалось сторонами..

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. З Договору поруки, у випадку невиконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором у встановлені строки, Кредитор надсилає Поручителю повідомлення з вимогою про виконання забезпеченого порукою зобов'язання Боржника за кредитним договором. Датою пред'явлення Кредитором вимоги про виконання зобов'язання Боржника є день вручення Кредитором вимоги особисто Поручителю, або день здачі такої вимоги до установи зв'язку.

Згідно з п.п.3.2.1 п. 3.2 Договору поруки, у разі невиконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором, зазначених в п.2.2. цього Договору у відповідні строки, Поручитель зобов'язується сплатити заборгованість Боржника впродовж 3 (трьох) календарних днів з дати пред'явлення Кредитором вимоги, зазначеної у п.п.3.1.1 цього Договору.

Таким чином у Відповідачів виникла солідарна відповідальність відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, яка передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Висновки суду першої інстанції про те що договір поруки є фальшивим та з цих підстав відмовив в солідарному стягнені з поручителя не відповідають предмету спору по даній справі та ґрунтуються лише на висновку експертизи, без врахування інших доказів передбачених ст.57 ЦПК України.

Крім того, поручитель не позбавлений можливості звернутись за захистом порушеного права в цій частині.

Колегія суддів також вважає, що строк передбачений ч.4 ст.559 ЦК України не пропущено, оскільки строк дії вказаного кредитного договору передбачено до 17.06.2014 року, а строк подачі позову про солідарне стягнення з поручителя закінчується - 17.12.2014 року, а з даним позовом позивач звернувся - у листопаді 2013 року.

За наведених вище обставин, загальна сума заборгованості за Кредитним договором становить: 624 537, 58 грн., які підлягають стягненню у солідарному порядку, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм матеріального права, підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305 ч. 2, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п.п. 1, 4; 313, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» -задовольнити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2014 року - скасувати. Ухвалити нове рішення .

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, індифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт: серія НОМЕР_2, виданий Харківським РУТУ МВС в м. Києві від 17.12.1996 року та Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика «Валео-Люкс», юридична адреса: Київська область, м. Фастів, вул. Транспортна, 11, код ЄДРПОУ 32955591, на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А, код за ЄДРПОУ 24214088) заборгованість за Кредитним договором № 82632-45.1-12-2 від 17 грудня 2012 року та Договором поруки № 92948- 45.1-12-5 від 17.12.2012 року у розмірі 624 537, 58 грн. (шістсот двадцять чотири тисячі п'ятсот тридцять сім) грн. 58 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 та ТОВ «Кондитерська фабрика «Валео- Люкс» солідарно на користь «Банк «Київська Русь» судовий збір в розмірі 3 441,00 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді