Рішення

від 22.08.2014 по справі 381/1499/14-ц

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Радянська, 25, тел. (265) 6-17-89, факс (265) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua

---

2/381/534/14

381/1499/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2014 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Буймової Л.П.,

при секретарі: Корченко О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь до Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика Валео-Люкс , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, посилаючись на те, що 17 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ Банк Київська Русь було укладено кредитний договір №82632-45.1-12-2 відповідно до якого ОСОБА_1 було надано кредит у формі невідкладної відкличної кредитної лінії з лімітом 1 500 000 (один мільйон п'ятсот тисяч ) грн. 00 коп., строком з 17.12.2012 р. по 17.06.2014 р. зі 18% річних. Загалом було видано: 900 000, 00 (дев'ятсот тисяч) грн. 00 коп.

На виконання кредитного договору №82632-45.1-12-2 від 17.12.2012 року, 17 грудня 2012 року було укладено договір поруки №92948-45.1-12-5 між ПАТ Банк Київська Русь та ТОВ Кондитерська фабрика Валео-Люкс (надалі Поручитель), згідно з яким Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором за виконанням Боржником основного зобов'язання за Кредитним договором, який було укладено між Кредитором та Боржником.

Відповідно до Кредитного договору, ОСОБА_1 зобов'язалась погашати кредитну лінію та сплачувати проценти за користування кредитною лінією, щомісячно не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем, за яким вони нараховані.

Починаючи з липня 2013 року, ОСОБА_1 не виконувала умови Кредитного договору в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами в сумі 36 183,26 грн. та 585 521,54 грн. - в частині сплати основного боргу. Таким чином, станом на 24 жовтня 2013 року ОСОБА_1 має заборгованість 624 537грн. 58 коп. Зокрема : 585 521,54 грн. - основна заборгованість; - 36 183,26 грн. - нараховані відсотки по кредиту; - 2 832,78 - пеня за прострочення погашення кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача 1 ТОВ Кондитерська фабрика Валео-Люкс в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував. Зазначив, що договір поруки між ПАТ Банк Київська Русь та ТОВ Кондитерська фабрика Валео-Люкс не укладався, а підпис під цим документом відповідачу не належить, що підтверджується висновками експертів.

Відповідач 2 ОСОБА_1 в судове засідання не з явилась про причини неявки суд не повідомила.

Враховуючи пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Так, судом встановлено,що 17 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ Банк Київська Русь було укладено кредитний договір №82632-45.1-12-2 відповідно до якого ОСОБА_1 було надано кредит у формі невідкладної відкличної кредитної лінії з лімітом 1 500 000 (один мільйон п'ятсот тисяч ) грн. 00 коп., строком з 17.12.2012 р. по 17.06.2014 р. зі 18% річних. Загалом було видано: 900 000, 00 (дев'ятсот тисяч) грн. 00 коп.

На виконання кредитного договору №82632-45.1-12-2 від 17.12.2012 року, 17 грудня 2012 року було укладено договір поруки №92948-45.1-12-5 між ПАТ Банк Київська Русь та ТОВ Кондитерська фабрика Валео-Люкс (надалі Поручитель), згідно з яким Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором за виконанням Боржником основного зобов'язання за Кредитним договором, який було укладено між Кредитором та Боржником.

Відповідно до Кредитного договору, ОСОБА_1 зобов'язалась погашати кредитну лінію та сплачувати проценти за користування кредитною лінією, щомісячно не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем, за яким вони нараховані.

Починаючи з липня 2013 року, ОСОБА_1 не виконувала умови кредитного договору в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами в сумі 36 183,26 грн. та 585 521,54 грн. - в частині сплати основного боргу. Таким чином, станом на 24 жовтня 2013 року ОСОБА_1 має заборгованість 624 537грн. 58 коп. Зокрема : 585 521,54 грн. - основна заборгованість; - 36 183,26 грн. - нараховані відсотки по кредиту; - 2 832,78 - пеня за прострочення погашення кредиту.

Надавши в судове засідання копію договору поруки позивач пред'явив вимоги про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ Кондитерська фабрика Валео-люкс на користь Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь заборгованості за кредитним договором у сумі 2 648 196 грн. 30 коп.та судові витрати у вигляді судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Однак, відповідач 1 та його представник вважають, що позовні вимоги Публічногоакціонерного товариства Банк Київська Русь , є незаконними,

безпідставними та необгрунтованими, а тому необхідно відмовити позивачу в

задоволенні його позову в частині стягнення заборгованості з відповідача 1, з наступних підстав:

Позивач, в рахунок обгрунтування заявлених ним вимог щодо стягнення заборгованості закредитним договором та договором поруки, в своєму позовіпосилається на тс, що ...17 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ Банк Київська Русь було укладено кредитний договір №82632-45.1-12-2 відповідно до якого ОСОБА_1 було надано кредит у формі невідкладної відкличної кредитної лінії з лімітом 1 500 000 (один мільйон п'ятсот тисяч ) грн. 00 коп., строком з 17.12.2012 р. по 17.06.2014 р. зі 18% річних. Загалом було видано: 900 000, 00 (дев'ятсот тисяч) грн. 00 коп.

На виконання кредитного договору №82632-45.1-12-2 від 17.12.2012 року, 17 грудня 2012 року було укладено договір поруки №92948-45.1-12-5 між ПАТ Банк Київська Русь та ТОВ Кондитерська фабрика Валео-Люкс (надалі Поручитель), згідно з яким Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором за виконанням Боржником основного зобов'язання за Кредитним договором, який було укладено між Кредитором та Боржником.

До позовної заяви позивачем був доданий примірник кредитного договору від 17 рудня 2012 року за № 82632-45.1-12-2 на якій останній як у своїй позовній заяві так і під час всього розгляду справи посилається на нього як на правову підставу для стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок не належного виконання відповідачем, ОСОБА_1, грошового зобов'язання саме за цим договором, а також обгрунтовує на підставі нього стягнення відсотків за користування кредитними коштами та пені у зв'язку із невиконанням відповідачем, ОСОБА_1 своїх зобов'язань, а саме за цим договором. Також, був доданий примірник договору поруки від 17 рудня 2012 року за № 92948-45.1-12-5 між ПАТ Банк Київська Русь та ТОВ Кондитерська фабрика Валео-Люкс (надалі Поручитель),на який останній як у своїй позовній заяві так і під час всього розгляду справи посилається як на правову підставу для стягнення заборгованості,

яка виникла внаслідок не належного виконання відповідачем 1, ТОВ Кондитерська фабрика Валео-Люкс грошового зобов'язання саме за цим договором, а також обгрунтовує на підставі нього стягнення відсотків за користування кредитними коштами та пені у зв'язку із невиконанням відповідачем 1 своїх зобов'язань , а саме за цим договором.

Проте, на думку представника відповідача 1, ТОВ Кондитерська фабрика Валео-Люкс вимоги позивача щодо стягненнязаборгованості у зв'язку із невиконанням відповідачами взятих на себе грошових зобов'язань з посиланням на примірник договору поруки , наданий до суду позивачем, як на належний та допустимий доказ для застосування цивільно-правової відповідальності відповідачів - є абсолютно безпідставними та необгрунтованими виходячи з наступних обставин.

У відповідності до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Тобто, доказами можуть бути будь-які фактичні дані, в тому числі і договір поруки як письмовий доказ, на підставі якого суд повинен встановити наявність обставин, що обґрунтовують вимоги позивача щодо наявності у відповідачів заборгованості за договором банківського кредиту та поруки, не виконання за цим договором грошового зобов'язання та настання цивільно-правової відповідальності, виходячи саме з умов договору як письмового доказу.

Як передбачено ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В той час, ст. 59 ЦПК України, яка регулює питання допустимості доказів, передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог, зокрема щодо виникнення договірних правовідносин позики між сторонами на підставі договору банківського кредиту та не виконання відповідачем взятих на себе договором грошових зобов'язань - подавши суду відповідний оригінал договору банківського кредиту або ж його належним чином завірену копію, оскільки обов'язок подання доказів покладається на сторін.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення дня ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть учась у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин е обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Суд звертає увагу на те, що докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, повинні бути виключно належними та допустимими.

Відповідно до ст. 179 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Як передбачено ч.1 ст. 185 ЦПК України, письмові докази або протоколи їх огляду оголошуються в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть давати свої пояснення з приводу цих доказів.

Натомість ч.2 ст. 185 ЦПК України передбачає, що у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

З приводу цього, Пленум Верховного суду України в п. 28 Постанови Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12 червня 2009 року за № 2 роз'яснив, що ...якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може відповідно до частини другої статті 185 ЦПК просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. При відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування (стаття 60 ЦПК ) подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У разі необхідності за клопотанням особи, яка зробила таку заяву, суд відповідно до правил частини четвертої статті 10 ЦПК сприяє їй у збиранні цих доказів (призначає експертизу, витребовує інформацію від особи, за іменем якої видано документ, оголошує перерву або відкладає розгляд справи, якщо це потрібно, тощо)... .

Крім того, в п. п. 23, 27 Постанови Про застосування норм цивільно- процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12 червня 2009 року за № 2, Пленум Верховного суду України звернув увагу на наступне: ...розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58, 59 ЦПК про належність і допустимість доказів... , ...виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК ) в порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189 ЦПК... .

Отже, суд дійшов висновку про те, що договір поруки від 17грудня 2012року за №92948-45.1-12-5 , примірник якого було надано позивачем по справі і на якій його представник в судовому засіданні посилається як на доказ в рахунок обґрунтування задоволення своїх вимог заявлених в позові - з підстав передбачених ст. ст. 57, 59, 60 ЦПК України є не допустимим доказом та засобом доказування по справі, оскільки є фальшованим, тобто підробленим письмовим доказом по справі, а тому з підстав передбачених ч.2 ст. 185 ЦПК суд не повинен приймати його до уваги під час оцінки всіх доказів по справі, більш того який спростовується іншими доказами, які були надані відповідачем у справі, що полягає в наступному.

У відповідності до висновку експерта № 186 від 04.03.2014 року Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, проведеної в рамках кримінального провадження внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань від 29.01.2014 року № 1201400070000650 судової почеркознавчої -Підпис в графі генеральний директор в договорі поруки №92948-45.1-12-5 від 17.12.2012 року, укладеного між ПАТ БАНК Київська Русь та ТОВ Кондитерська фабрика Валео-Люкс , виконано не ОСОБА_2, зразки підпису якого надані в якості порівняльного матеріалу , а іншою особою. (а.с. 103-108) .

29 липня 2014 року Фастівським міськрайонним судом розглянуто клопотання про призначення незалежної експертизи, щодо дійсності підпису керівника ТОВ Кондитерська фабрика Валео-Люкс ОСОБА_2 на договорі поруки №92948-45.1-12-5 від 17.12.2012р. між ПАТ Банк Київська Русь та ТОВ Кондитерська фабрика Валео-Люкс та щодо підтвердження початкового відтиску на договорі поруки №92948-45.1-12-5 від 17.12.2012р. оригінальному відтиску, яка належить ТОВ Кондитерська фабрика Валео-Люкс та призначено відповідну експертизу.

Згідно висновку експерта, Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру у Київській області м. Біла Церква, № 657 від 08.08.2014р., підпис керівника ТОВ Кондитерська фабрика Валео-Люкс ОСОБА_2 на договорі поруки №92948-45.1-12-5 від 17.12.2012р. між ПАТ Банк Київська Русь та ТОВ Кондитерська фабрика Валео-Люкс виконаний не гр. ОСОБА_2, а іншою особою. Відтиск печатки в договорі поруки проставлений печаткою ТОВ Кондитерська Фабрика валео-люкс , зразки відтисків якої надані в якості порівняльного матеріалу.

Таким чином, як випливає висновків судовихпочеркознавчихекспертиз, підпис на договорі поруки №92948-45.1-12-5 від 17.12.2012р. між ПАТ Банк Київська Русь та ТОВ Кондитерська фабрика Валео-Люкс виконаний не гр. ОСОБА_2, а іншою особою, наданого позивачем як доказ врахунок обґрунтування заявлених ним вимог вчинений не відповідачем 1 по справі, а іншою особою .

Таким чином, договір поруки від поруки № 92948-45.1-12-5 від 17.12.2012р. між ПАТ Банк Київська Русь та ТОВ Кондитерська фабрика Валео-Люкс наданий позивачем в рахунок обґрунтування своїх вимог щодо стягнення заборгованості за цим правочином є фальшивим, тобто підробленим, а тому не може бути допустимим доказом по справі на якій посилається позивач.

З підстав передбачених ст. 59 ЦПК України, яка регулює питання допустимості доказів, суд зобов'язаний не брати до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. До таких доказів відносяться і фальшиві (підроблені) докази у вигляді документів, які одержані з порушенням порядку встановленого законом. Зокрема такий документальний доказ як правочин у вигляді договору поруки повинен був бути отриманий позивачем шляхом його укладання, що передбачає в даному випадку викладення умов договору поруки у вигляді єдиного документу та його підписаннясторонами.

Однак такого допустимого доказу позивачем надано не було.

З повідомлення слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві, від 29 січня 2014 року, було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014100070000650 за заявою ОСОБА_2 про те, що в період часу з 15 по 22 грудня 2012 року, невстановлені особи, які являютья працівниками ПАТ Київська Русь за адресою м.Київ, вул.. Хорива, 11-а , маючи певні документи підробили договір поруки № 92948-45.1-12-5 від 17.12.2012р. між ПАТ Банк Київська Русь та ТОВ Кондитерська фабрика Валео-Люкс .Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.1 ст. 358 КК України.

Більш того, слід зауважити, що підроблення документу вважається: повне виготовлення фальшованого документа, схожого на справжній; внесення у справжній з точки зору Форми документ неправдивих відомостей; зміна змісту або характеру документа шляхом механічних маніпуляцій; підроблення відбитків штампа, печатки, підпису як необхідного реквізиту документа.

Таким чином, оскільки договір поруки був підроблений, шляхом проставлення підпису іншою особою замість сторони такого договору Відповідача 1, такий документ в цілому не можливо вважати правочином та допустимим письмовим засобом доказування, який не був отриманий в установленому законом порядку, шляхом його підписання сторонами.

У відповідності до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Крім того, ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, з підстав передбачених ст. ст. 212, 213 ЦГЖ України, суд надає оцінку договору поруки від 17 грудня 2012 року за № 92948-45.1-12-5, наданого позивачем, на предмет його належності, допустимості, достовірності як доказу окремо від інших доказів, відобразивши таку оцінку у своєму рішенні.

Оскільки вищевказаний договір поруки, наданий позивачем, не є допустимим доказом ізпідстав передбачених ст. ст. 57, 59, 60 ЦПК України оскільки е фальшованим, тобто підробленим письмовим доказом у справі, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи, - суд не бере до уваги такий доказ як недопустимий засіб доказування, надавши йому відповідну оцінку в порядку передбаченому ст. ст. 212, 213 ЦПК України .

Що стосується позовних вимог в частині стягнення заборгованості з відповідача 2 ОСОБА_1 за кредитним договором №82632-45.1-12-2, то в цій частині позов підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(термін).

Враховуючи зазначене та керуючись статтями 228-231,509,526,530,553-559 ЦК України , статтями 10 , 11 , 57-60, 88 , 209 , 212-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов Публічногоакціонерноготовариства Банк Київська Русь до ТОВ Кондитерська фабрика Валео-Люкс , ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості за кредитним договором та договором поруки - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, прож. за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серія СН № 363036, виданий Харківським РУГУ МВС в м.Києві від 17.12.1996 року на користь Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь (04071, м.Київ, вул. Хорива,11-А, код за ЄДРПОУ 24214088) заборгованість за кредитним договором № 82632-45.1-12-2 від 17 грудня 2012 року у розмірі 624537,58 грн.( шістсот двадцять чотири тисячі п ятсот тридцять сім грн.58 коп.) з них: 585521,54 грн - основної заборгованості; 36183,26 грн.-нарахування відсотків по кредиту; 2832,78 грн.-пені за прострочення погашення кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь судовий збір в розмірі 3441,00 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя