Рішення

від 07.08.2012 по справі 5019/1157/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" серпня 2012 р. Справа № 5019/1157/12

за позовом Прокурора Дубровицького району Рівненської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Державна казначейська служба України, в особі Управління Державної казначейської служби України в Дубровицькому районі

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Дубровицький завод продтоварів"

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління агропромислового розвитку Рівненської обласної державної адміністрації

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2

про стягнення в сумі 168 370,00 грн.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача - Прокурора Дубровицького району Рівненської області: ОСОБА_3, пом. прокурора, посв. № 43 від 20.07.2009 року

від позивача - Державної казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України в Дубровицькому районі: не з'явилися

від відповідача : не з'явився

від третьої особи на стороні позивача: не з'явився

третя особа на стороні відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 107 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У липні 2012 року прокурор Дубровицького району Рівненської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Державна казначейська служба України в особі Управління Державної казначейської служби України у Дубровицькому районі (надалі - позивачі), звернувся в господарський суд до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дубровицький завод продтоварів»(надалі - відповідач) про стягнення на користь держави 168 370,00 грн. матеріальної шкоди, заподіяної злочином, вчиненим службовою особою відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

03.05.2007 року між відповідачем та ТОВ «Полісся-Агро»укладено договір № 5, предметом якого була закупівля обладнання, у тому числі для розливу соків. Загальна вартість придбаного обладнання склала 3 000 000,0 грн.

З метою проведення розрахунків за придбане обладнання, 07.05.2007 року між відповідачем та ТОВ КБ «Західінкомбанк»укладено кредитний договір № 705-1, за яким відповідач отримав кредит на суму 3 000 000,00 грн. Цільове використання кредиту -поточні потреби, поповнення обігових коштів, проведення розрахунків за товар, оплати послуг, придбання основних засобів (п. 1.1. кредитного договору).

19.06.2007 року відповідач звернувся до Головного управління агропромислового розвитку Рівненської ОДА із заявкою на участь у конкурсі для надання часткової компенсації відсоткової ставки за залученим середньостроковим кредитом в банку за рахунок коштів державного бюджету у 2007 році, подавши документи, передбачені постановою КМУ № 259 від 21.02.2007 року "Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення короткострокових та середньострокових кредитів".

19.07.2007 року відповідно до протоколу № 4 засідання конкурсної комісії Головного управління агропромислового розвитку Рівненської ОДА відповідача визнано одним з переможців конкурсу із сумою компенсації 168 370,00 грн. (додаток до протоколу № 4 від 19.07.2007 року).

У червні місяці 2010 року за результатами перевірки, проведеної прокуратурою Дубровицького району в порядку нагляду за додержанням та застосуванням бюджетного законодавства в діяльності відповідача, в діях службових осіб останнього виявлено ознаки злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 222 КК України, що стало приводом для порушення 04.06.2011 року кримінальної справи за фактом службового підроблення та надання службовими особи відповідача органам влади завідомо неправдивої інформації з метою отримання дотацій з державного бюджету, що завдало великої матеріальної шкоди та спричинило тяжкі наслідки.

В ході дослідчої перевірки встановлено, що головний бухгалтер відповідача ОСОБА_4, у порушення вимог ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не пересвідчившись, що закуплене відповідачем обладнання є іноземного виробництва, тобто таке, що не надає відповідно до постанови КМУ № 259 від 21.02.2007 року права на здешевлення кредиту, завірила відтиском круглої печатки та круглого штампу підприємства документи, визначені вказаною Постановою, з підробленим на них підписом директора, та 19.06.2007 року подала їх до конкурсної комісії Головного управління агропромислового розвитку Рівненської ОДА.

19.10.2010 року постановою слідчого прокуратури Дубровицького району вчинений службовими особами відповідача злочин у кримінальній справі перекваліфіковано із ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 2 ст. 367 КК України.

01.02.2011 року постановою Рівненського міського суду по кримінальній справі № 1-354/11 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, останню визнано винною та звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. б ст. 1 Закону України «Про амністію», цивільний позов прокурора, у зв'язку із закриттям кримінальної справи, залишено без розгляду.

Цивільний позов прокурора, поданий у порядку цивільного судочинства, заочним рішенням Дубенського районного суду Рівненської області у справі № 2-747/11 від 16.09.2011 року задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави, уповноваженим органом якої виступає Державне казначейство України в особі Управління Державного казначейства України у Дубровицькому районі, 168 370,00 грн. матеріальної шкоди, завданої злочином.

19.12.2011 року рішенням апеляційного суду Рівненської області у справі № 22-2107-2011 рішення Дубенського районного суду Рівненської області у справі № 2-747/11 від 16.09.2011 року скасовано, у задоволенні позову прокурора до ОСОБА_2 про стягнення 168 370,00 грн. державних коштів, отриманих незаконно за результатами участі в конкурсі для надання часткової компенсації відсоткової ставки за залученим середньостроковим кредитом в банку за рахунок коштів державного бюджету у 2007 році, відмовлено.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав такі документи (в копіях): протокол № 4 засідання конкурсної комісії з додатком від 19.07.2007 року; кредитний договір № 0705-1 від 07.05.2007 року; постанову Рівненського міського суду у справі № 1-354 2011 від 01.02.2011 року; рішення апеляційного суду Рівненської області у справі № 22-2107-2011 від 19.12.2011 року; висновок судово-авторознавчої експертизи № 42 від 12.08.2010 року; акт Контрольно-ревізійного відділу у Дубровицькому районі позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року від 0.07.2010 року.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст. 1172 ЦК України.

Представник прокуратури позовні вимоги у судовому засіданні підтримав у повному обсязі, просив суд їх задоволити.

Позивач - Державна казначейська служба України в особі Управління Державної казначейської служби України в Дубровицькому районі через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, а також повідомив, що позовні вимоги підтримує.

Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, відзиву на заявлені позовні вимоги не надав.

Представник третьої особи - Головного управління агропромислового розвитку Рівненської обласної державної адміністрації вимоги позивача підтримав, просив суд їх задоволити.

Третя особа - ОСОБА_2, залучена до участі у справі ухвалою суду від 24.07.2012 року, в судове засідання не з'явилася, пояснень з приводу заявлених вимог не надала, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

Ухвалою суду від 24.07.2012 року розгляд справи відкладено на 07.08.2012 року.

Оцінивши правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, які брали участь у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, починаючи з 04.05.2006 року, працювала на посаді головного бухгалтера відповідача, тобто у період подання нею документів на участь у конкурсі для надання часткової компенсації відсоткової ставки за залученим середньостроковим кредитом.

Постановою Рівненського міського суду по кримінальній справі № 1-354/11 встановлено, що у результаті неналежного виконання ОСОБА_4 своїх службових обов'язків (в порушення ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не пересвідчившись, що закуплене відповідачем обладнання є іноземного виробництва, тобто таке, що не надає відповідно до постанови КМУ № 259 від 21.02.2007 року права на здешевлення кредиту, завірила відтиском круглої печатки та круглого штампу підприємства документи, визначені вказаною Постановою), 19.07.2007 року відповідно до протоколу № 4 засідання конкурсної комісії з визначення підприємств АПК для надання здешевлення кредитів, відповідача безпідставно визнано одним із переможців конкурсу із сумою компенсації 168 370,00 грн., що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам у вигляді матеріальних збитків на вказану суму, тобто своїми діями скоїла злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України.

Оскільки ОСОБА_2 має на утриманні неповнолітню дитину і раніше амністія до неї не застосовувалася, кримінальну справу щодо неї закрито на підставі акту амністії і звільнено від кримінальної відповідальності, цивільний позов залишено без розгляду.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 31.03.1989 року № 3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Судом встановлено, що рішенням апеляційного суду Рівненської області у справі № 22-2107-2011 від 19.12.2011 року, ухваленого за результатами перегляду рішення Дубенського районного суду Рівненської області у справі № 2-747/11 від 16.09.2011 року, у задоволенні позову прокурора до ОСОБА_2 про стягнення 168 370,00 грн. державних коштів, отриманих незаконно за результатами участі в конкурсі для надання часткової компенсації відсоткової ставки за залученим середньостроковим кредитом в банку за рахунок коштів державного бюджету у 2007 році, відмовлено.

Апеляційним судом Рівненської області у рішенні, ухваленому у справі № 22-2107-2011 від 19.12.2011 року, встановлено, що грошові кошти в розмірі 168 370,00 грн. не використовувалися ОСОБА_2 для власних потреб, а оскільки прокурор та державне казначейство не зверталися до відповідача з вимогою про їх повернення в порядку ст. 1172 ЦК України, відтак стягнення з ОСОБА_2 державних коштів, отриманих незаконно, суперечить обставинам справи та вимогам закону, а тому у позові прокурора слід відмовити.

Згідно з п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" факти, які мають значення для вирішення спору, встановлені рішенням суду з цивільної справи, яке набрало законної сили, не підлягають доведенню перед господарським судом незалежно від суб'єктного складу.

Виходячи з установленого законом правила про те, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, зважаючи, що рішенням суду, яке набрало законної сили, ОСОБА_2 звільнено від відшкодування державних коштів, отриманих незаконно за результатами участі в конкурсі для надання часткової компенсації відсоткової ставки за залученим середньостроковим кредитом в банку за рахунок коштів державного бюджету у 2007 році, а також, що грошові кошти в розмірі 168 370,00 грн. були отримані саме відповідачем, керуючись принципами розумності та справедливості, суд дійшов висновку про можливість застосування до спірних правовідносин ч. 1 ст. 1172 ЦК України.

При цьому застосуванню до спірних правовідносин підлягає саме ст. 1172 ЦК України, а не 1166 ЦК України, які співвідносяться між собою як спеціальна та загальна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Вказана норма встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття.

До таких спеціальних умов відносяться:

а) перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо;

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

Як встановлено постановою Рівненського міського суду від 01.02.2011 року, працюючи з 04.05.2006 року на посаді головного бухгалтера відповідача, будучи службовою особою, яка виконує адміністративно-господарські обов'язки, в порушення вимог ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якої головний бухгалтер забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності, контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, не пересвідчившись, що закуплене відповідачем обладнання є іноземного виробництва, тобто таке, що не надає відповідно до чинного законодавства права на здешевлення кредитів, перебуваючи у своєму службовому кабінеті за адресою: вул. Будівельників,4, м. Рівне, підготувала та подала від імені відповідача документи на участь у конкурсі для надання часткової компенсації відсоткової ставки за залученим середньостроковим кредитом в банку за рахунок коштів державного бюджету у 2007 році.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_2 перебувала з відповідачем на час завдання шкоди у службових відносинах.

Завдання шкоди мало місце під час перебування ОСОБА_2 у її службовому кабінеті та під час виконання адміністративно-господарських обов'язків.

У результаті неналежного виконання ОСОБА_2 своїх службових обов'язків відповідача безпідставно визнано переможцем конкурсу із сумою компенсації 168 370,00 грн., що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам у вигляді матеріальних збитків на зазначену суму, тобто своїми діями скоїла злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України.

Об'єктивна сторона вказаного злочину (службова недбалість) характеризується наявністю трьох ознак у їх сукупності: 1) дій або бездіяльності службової особи; 2) наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам громадян, державним або громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; 3) причинний зв'язок між вказаними діями чи бездіяльністю та шкідливими наслідками.

Згідно з п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, встановлені вироком суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Отже, наявні як загальні умови деліктної відповідальності ОСОБА_2, так і спеціальні умови для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню шкоди, завданої державі під час виконання ОСОБА_2 службових обов'язків.

Таким чином, суд вважає, що існують усі правові підстави для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню шкоди в розмірі 168 370,00 грн., завданої його службовою особою державі внаслідок вчинення нею злочину (позиція про можливість покладення на юридичну особу шкоди, заподіяної її працівником внаслідок вчинення ним злочину, викладена в ухвалі Верховного Суду України від 14.04.2010 року № 6-23383св09).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 7 постанови КМУ № 259 від 21.02.2007 року "Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення короткострокових та середньострокових кредитів" однією з умов участі у конкурсі є надання учасником - юридичною особою письмового зобов'язання повернути у місячний строк до бюджету одержані бюджетні кошти у разі встановлення контролюючими органами факту їх незаконного одержання та/або нецільового використання.

У силу вимог, ч. 6 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Зазначене додатково стверджує факт можливості стягнення грошових коштів, отриманих незаконно за результатами участі у конкурсі для надання часткової компенсації відсоткової ставки за залученим середньостроковим кредитом в банку за рахунок коштів державного бюджету у 2007 році, з відповідача.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивач належними та достатніми доказами довів заявлені вимоги, відтак останні підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дубровицький завод продтоварів»(вул. Залізнична,3, м. Дубровиця, Рівненська область, 34100, код ЄДРПОУ 33660057) з будь-якого рахунку, виявленого в ході виконання судового рішення, на користь держави в особі Управління Державної казначейської служби України в Дубровицькому районі (вул. Сестер Гольшанських, 2а, м. Дубровиця, Рівненська область, 34100, код ЄДРПОУ 37863689, рах. № 31118115700128, одержувач: УДКС в Дубровицькому районі, МФО 833017, код 23309415, Банк ГУДКС в Рівненській області, код бюджетної класифікації доходів: 24060300 «інші надходження») 168 370,00 (сто шістдесят вісім тисяч триста сімдесят грн. 00 коп.) грн.

3. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дубровицький завод продтоварів» (вул. Залізнична,3, м. Дубровиця, Рівненська область, 34100, код ЄДРПОУ 33660057) в дохід Державного бюджету 3 367,40 (три тисячі триста шістдесят сім грн. 40 коп.) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Андрійчук О.В.

Повне рішення складено 07.08.2012 року.