Рішення

від 12.08.2015 по справі 127/16070/14-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/16070/14-ц

Провадження № 2/127/637/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2015 року

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Борисюк І. Е.

за участю: секретаря Пєскова Є. Д.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась ОСОБА_6 з позовом до до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_6 є матір'ю ОСОБА_7 і у зв'язку з її смертю є спадкоємицею за законом ? частки майна, належного ОСОБА_7 До спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_7 також належить чоловік померлої ОСОБА_2 Інших спадкоємців не має. Заповіт ОСОБА_7 не залишила. На момент смерті ОСОБА_7 на праві власності їй належало наступне майно: 1/3 частка квартири під № 103 в будинку № 3 по вул. 50-річчя Перемоги в м. Вінниці та 1/2 частка автомобіля Ford Connekt Tranzit, реєстраційний номер НОМЕР_1. Однак, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на дане майно, позивач вимушена була звернутись до суду про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31.10.2013 року за ОСОБА_6 було визнано право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 та на ? частку автомобіля Ford Connekt Tranzit, реєстраційний номер НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом. В ході розгляду справи позивач дізналась про належну її покійній дочці частку в статутному капіталі ТОВ «Будівельник». Нотаріусом було відмовлено позивачу у вчиненні нотаріальної дії в зв'язку з не наданням правовстановлюючих документів щодо належності ОСОБА_7 частки в статутному капіталі.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогою про визнання за позивачем права власності на ? частку вкладу померлої ОСОБА_7 в статутному капіталі ТОВ-фірми «Будівельник».

До початку розгляду справи по суті представником позивача було змінено предмет позову. Представник позивача просила суд визнати за ОСОБА_6 права власності на 24 % частки померлої ОСОБА_7 в статутному капіталі (фонді) ТОВ-фірми «Будівельник».

Ухвалою суду від 03.12.2014 року, занесеноюдо журналу судового засідання (без винесення окремого процесуального документа), судом було прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмета позову.

Ухвалою суду від 13.01.2015 року до участі у справі було залучено ОСОБА_5 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору.

Ухвалою суду від 30.01.2015 року провадження у справі було зупинено в зв'язку із смертю позивача до залучення у справі її правонаступника.

Ухвалою суду від 30.07.2015 року провадження у справі було відновлено і залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_6 - ОСОБА_4.

Згідно ч. 2 ст. 37 ЦПК України усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи вище вказане представником позивача було надано суду уточнену позовну заяву, згідно якої позивач просила суд визнати за ОСОБА_4 право на 24 % частки померлої ОСОБА_7 в статутному капіталі (фонді) ТОВ-фірми «Будівельник», спадщину після смерті якої прийняла ОСОБА_6 Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_7 Однак, за відсутності правовстановлюючих документів на частку в статутному капіталі ТОВ-фірми «Будівельник» і наявності спору, який перебуває на розгляді в суді, свідоцтво про право на спадщину за законом на дане майно не отримала. В ході розгляду справи ОСОБА_6 померла, залишивши заповіт на ім'я своєї дочки - ОСОБА_4

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримала, аргументуючи мотивами, викладеними в заяві про зміну предмета позову та уточненій позовній заяві від 12.08.2015 року, і просила суд вимоги задовольнити.

Відповідач та його представник позовні вимоги визнала в повному обсязі та просили їх задовільнити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином. Зокрема, ОСОБА_5 повідомлявся за місцем роботи - ТОВ-фірма «Будівельник». Про причини неявки суду не повідомлено.

Суд, враховуючи думку представника позивача, відповідача та його представника, ухвалив провести розгляд справи у відсутність третьої особи.

Ухвалою суду від 12.08.2015 року було відмовлено у прийнятті визнання ОСОБА_2 позову ОСОБА_4І

По справі встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про смерть серії 1-АМ № 221619, виданого відділом ДРАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області 06.02.2012 року, ОСОБА_7 померла 31.01.2012 року в м. Вінниці, про що 06.02.2012 року зроблено відповідний актовий запис № 332. (а.с. 129)

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина.

В судовому засіданні оглянуто і досліджено матеріали спадкової справи № 256/12 до майна померлої 31.01.2012 року ОСОБА_7 . (а.с. 126-146)

З матеріалів даної спадкової справи вбачається, що до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 звернулись: ОСОБА_2 (чоловік) - 18.06.2012 року і 03.12.2012 року та ОСОБА_6 (мати) - 24.07.2012 року і 03 .12.2012 року. (а.с. 127, 133 (зв.), 134, 134 (зв.))

Також, з матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_7 заповіт складено не було.

03.12.2012 року державним нотаріусом Третьої вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_8 було видано ОСОБА_6 та ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстровані в реєстрі за № 1-4444 та № 1-4446, яка складається з 1/3 частки квартири під № 103 в будинку № 3 по вул. 50-річчя Перемоги в м. Вінниці. Свідоцтва видані спадкоємцям на ? частку кожному від вище вказаної частки квартири, належній спадкодавцю на праві власності. (а.с. 138 (зв.)-139, 140 (зв.) - 141)

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31.10.2013 року, яке набрало законної сили 12.11.2013 року, за ОСОБА_6 було визнано право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 та на ? частку автомобіля Ford Connekt Tranzit, реєстраційний номер НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7. (а.с. 142)

27.06.2014 року Третьою вінницькою державною нотаріальною конторою ОСОБА_6 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме: видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на будівлю магазину літ. «А» по проспекту Коцюбинського, 13 (вулиця Коцюбинського), що у м. Вінниці після смерті ОСОБА_7. Відмова мотивована тим, що нотаріусу не надано правовстановлюючих документів щодо належності вище вказаного майна спадкодавцеві на праві власності. Дане майно зареєстровано за ТОВ-фірма «Будівельник», а згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.05.2014 року будь-яка інформація щодо того, що ОСОБА_7 є співзасновником (співвласником) товариства відсутня. (а.с. 16)

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Оскільки нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_7 була учасником Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Будівльник», зареєстрованого 03.10.1995 року Управлінням економіки виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів, свідоцтво № 13328015, реєстраційний № 709. Співучасником даного товариства був ОСОБА_5, що підтверджується статутом товариства (із змінами станом на 27.03.2008 року). Згідно п. 5.3. статуту ТОВ-фірми «Будівельник» ОСОБА_7 володіє 48 % статутного капіталу, а ОСОБА_5 - 52 %. (а.с. 58-66)

Нормами ст.ст. 1217, 1218, 1223 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 -1265 цього Кодексу.

Таким чином, до складу спадщини ОСОБА_7 увійшло право на частку в статутному капіталі ТОВ-фірми «Будівельник», а саме: 48 % статутного капіталу товариства.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Оскільки ОСОБА_6 була матір'ю спадкодавця, а ОСОБА_2 - чоловіком спадкодавця, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах даної цивільної справи, тому відповідно до ст. 1261 ЦК України, вони мають право на спадкування за законом у першу чергу.

Відповідно до ст. ст. 1268, 1296 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Але, це положення закону треба сприймати у контексті статусу спадкоємця у певні проміжки часу, оскільки редакція даної норми має широкий зміст. Якщо особи не можуть довести свої права на спадщину, то відповідні факти, з якими пов'язується виникнення права на спадкування, встановлюються судом.

Тому, враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 як спадкоємці першої черги вважаються таким, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7, оскільки звернулись до нотаріуса протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦПК України, та не заявили про відмову від неї.

Згідно ч. 5 ст. 147 ЦК України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 цього Кодексу.

Згідно п. 5.15.1 та п. 5.15.2 статуту ТОВ-фірми «Будівельник», в редакції від 27.03.2008 року, у випадку смерті, ліквідації (реорганізації) одного з учасників товариства всі права та обов'язки переходять до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства. При відмові спадкоємця (правонаступника) від вступу в товариство йому видається в грошовій формі вартість внесеної частки, що належить учаснику, що вибув, отриманої на частку частини прибутку і відповідної частини майна товариства на час вибуття учасника. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вибув з товариства, і в строк до 12 місяців з дня вибуття з відшкодуванням збитків від інфляції за строк виплати. В цьому випадку розмір Статутного капіталу (фонду) товариства підлягає відповідному зменшенню, або повинен бути поповнений на протязі одного року шляхом внесення додаткових внесків іншими учасниками або прийому нових Учасників.

Судом встановлено, що статутом ТОВ-фірми «Будівельник» не було передбачено перехід частки у статутному капіталі до спадкоємця фізичної особи лише за згодою інших учасників товариства.

Згідно ст. 55 Закону України «Про господарські товариства», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Судом встановлено, що 25.12.2012 року співучасником ТОВ-фірми «Будівельник» ОСОБА_5 було проведено загальні збори засновників товариства на яких, зокрема, було заслухано ОСОБА_5 із пропозицією про: виключення зі складу засновників товариства ОСОБА_7 в зв'язку із смертю, повернення спадкоємцям ОСОБА_7 майнову частку в статутному капіталі товариства у розмірі 42 % у термін, визначений чинним законодавством. (а.с. 92)

З протоколу № 3 вище вказаних зборів, а також протоколу № 2 загальних зборів засновників товариства від 25.12.2012 року вбачається, що на цих зборах був присутній ОСОБА_2 - чоловік ОСОБА_7 Однак, в судовому засіданні ОСОБА_2 повідомив суду, що в жодних зборах участі не приймав. (а.с. 92, 95) Крім того, судом прийнято до уваги, що спадкоємцем ОСОБА_7 був не лише ОСОБА_2, але й ОСОБА_6

Також, з протоколу зборів засновників ТОВ-фірми «Будівельник» № 3 від 25.12.2012 року вбачається, що рішення щодо питань, які були винесені на порядок денний і по яких заслуховувались пропозиції - прийняті не були. Голосування не проходило по висунутих пропозиціях і в протоколі не відображено, які ж рішення було прийнято. Крім того, з установчих документів товариства вбачається, що ОСОБА_7 належало 48 % статутного капіталу, а не 42 %, як було зазначено в протоколі від 25.12.2012 року.

На підставі протоколу зборів засновників ТОВ-фірми «Будівельник» № 3 від 25.12.2012 року до статуту товариства було внесено зміни і викладено його в новій редакції, реєстрацію чого проведено державним реєстратором 28.12.2012 року. (а.с. 96-109)

З вище вказаної нової редакції статуту вбачається, що ОСОБА_5 став єдиним учасником товариства, володіючи 100 % статутного капіталу.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31.10.2013 року, яке набрало законної сили 12.11.2013 року, встановлено, що шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було зареєстровано 04.08.1984 року.

Таким чином, судом звернуто уваги на те, що ОСОБА_7 стала учасником ТОВ-фірми «Будівельник» і внесла грошові кошти до його статутного фонду в період перебування в шлюбі із ОСОБА_2

Тому, судом враховано, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу (ст. 115 ЦК України, ст. 85 ГК України та ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»). З моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об'єкта права спільної сумісної власності подружжя. В той же час, відповідач в судовому засіданні не заперечував, що кошти внесені ОСОБА_7 до статутного капіталу ТОВ-фірми «Будівельник» не були спільними.

Також, судом не встановлено, що спадкоємці ОСОБА_7 відмовились від вступу в товариство.

Згідно ч. 1 ст. 1267 ЦК України часки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Судом не встановлено наявність угоди між спадкоємцями про зміну розміру часток у спадщині когось із них. Також, не встановлено наявність спадкоємців після смерті ОСОБА_7, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.

Таким чином, враховуючи вище викладене суд прийшов до висновку, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 мали право на частку в статутному капіталі ТОВ-фірми «Будівельник», а саме: на 48 % статутного капіталу товариства в рівних частках, а саме по 24 % кожен. Звернувшись до нотаріальної контори в строки, визначені ст. 1270 ЦК України, із заявами про прийняття спадщини, не заявивши протягом цього ж строку про відмову від неї, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 Однак, враховуючи наявність даного спору, свідоцтва про право на спадщину на спірне майно не отримали. При цьому судом враховано, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

Враховуючи те, що виникнення права на спадкування у ОСОБА_6 залежало від доведення вище встановлених фактів, вона правомірно звернулась до суду зі даним позовом.

Однак, в ході розгляду справи, а саме 15.01.2015 року ОСОБА_6 померла в м. Вінниці, що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії І-АМ № 307641, виданим відділом ДРАЦС Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області 15.01.2015 року, про що 15.01.2015 року зроблено відповідний актовий запис № 138. (а.с. 180)

Ухвалою суду від 30.01.2015 року провадження у справі було зупинено в зв'язку із смертю позивача до залучення у справі її правонаступника.

Ухвалою суду від 30.07.2015 року провадження у справі було відновлено і залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_6 - ОСОБА_4.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина.

В судовому засіданні оглянуто і досліджено матеріали спадкової справи № 477/2015 до майна померлої 15.01.2015 року ОСОБА_6. (а.с. 193-198)

З матеріалів даної спадкової справи вбачається, що до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 звернулась її донька - ОСОБА_4. (а.с. 194)

Також, з матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_6 було складено заповіт. (а.с. 197, 210)

Згідно заповіту від 09.12.2014 року ОСОБА_6 заповіла своїй дочці ОСОБА_4 все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право. (а.с. 210)

Судом не встановлено наявність спадкоємців після смерті ОСОБА_6, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.

Таким чином, до складу спадщини ОСОБА_6 увійшло право на частку в статутному капіталі ТОВ-фірми «Будівельник», а саме: право на 24 % статутного капіталу товариства.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Вирішуючи спір про спадкування частки учасника підприємницького товариства, судом враховано, що це допускається ст.ст. 130, 147, 166 ЦК України, ст.ст. 55, 69 Закону України «Про господарські товариства» і не підпадає під заборону п. 2 ч. 1 ст. 1219 ЦК України. При цьому спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі. На що також звернув увагу Верховний Суд України в п. 9 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом визнання за ОСОБА_4 право на 24 % частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Будівельник» (код ЄДРПОУ 13328015), належних ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7.

Враховуючи клопотання представника позивача, суд вважає за можливе залишити судові витрати за позивачем.

Відповідно до наведеного вище та керуючись ст.ст. 15, 16, 115, 130, 166, ч. 5 ст. 147, 1216 - 1219, ч. 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1222, ст.ст. 1223, 1258, 1259, 1261, ч. 1 ст. 1267, ст.ст. 1268, 1270, 1296 ЦК України, ст. 67 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 12, 55, 69 Закону України «Про господарські товариства», ст. 85 ГК України, ч. 1 ст. 3, ст.ст. 10, 11, 37, 57-61, 79, 88, 179, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування за заповітом право на 24 % частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Будівельник» (код ЄДРПОУ 13328015), належних ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7.

Судові витрати залишити за позивачем .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: