Ухвала

від 05.08.2015 по справі 805/1432/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Васильєва І.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року справа №805/1432/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Васильєвої І.А.,

суддів: Гайдара А.В., Жаботинської С.В.,

при секретарі судового засідання Корадо А.А.,

за участю представника відповідача Новікова В.І. (діє за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Донецького обласного центру зайнятості, Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2015 року у справі № 805/1432/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон» до Донецького обласного центру зайнятості про скасування наказу № 64 від 27 березня 2015 року в частині відмови у продовженні дії дозволу на працевлаштування № 4062 від 20 квітня 2007 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Полідон" громадянина Туреччини ОСОБА_1, на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю "Полідон", зобов'язання Донецький обласний центр зайнятості продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю "Полідон" дію дозволу на працевлаштування громадянина Туреччини ОСОБА_1 на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю "Полідон",-

ВСТАНОВИВ

17 квітня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полідон» (надалі - позивач, ТОВ «Полідон») звернулось до суду з адміністративним позовом до Донецького обласного центру зайнятості (надалі - відповідач) в якому просило:

- скасувати рішення Донецького обласного центру зайнятості про відмову у продовженні дії дозволу на працевлаштування № 4062 від 20 квітня 2007 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Полідон» громадянина Туреччини ОСОБА_1 на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон» (ідентифікаційний код - 34054043);

- зобов'язати Донецький обласний центр зайнятості продовжити дію Товариству з обмеженою відповідальністю «Полідон» дозволу на працевлаштування громадянина Туреччини ОСОБА_1 на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон» (ідентифікаційний код - 34054043) (арк.. справи 5-8).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано підпункт 3.1 пункту 3 наказу Донецького обласного центру зайнятості № 64 від 27 березня 2015 року про відмову у продовженні дії дозволу на працевлаштування № 4062 від 20 квітня 2007 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Полідон" громадянина Туреччини ОСОБА_1, на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю "Полідон".

Зобов'язано відповідача з урахуванням встановлених у справі обставин повторно розглянути подану позивачем заяву стосовно продовження дії дозволу на працевлаштування № 4062 від 20 квітня 2007 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Полідон" громадянина Туреччини ОСОБА_1, на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю "Полідон".

Не погодившись з постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив вищезазначену постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в повному обсязі у задоволенні позовних вимог позивачу.

В доводах апеляційної скарги, відповідач вказує на необхідність застосування до спірних правовідносин у відповідності до п.7 ст. 9 КАС України за аналогією Закон України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», відповідно до п.п. «б» п. 12.10 ст. 12 якого, особа звільняється від обов'язку отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, передбаченого Законом України "Про зайнятість населення". Відповідач також зазначає, що немає жодних підстав для повторного розгляду заяв в частині видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства і навіть якщо постанова адміністративного суду вступить в законну силу, відповідач не зможе її виконати. Крім того вказує, що центр зайнятості, як державна установа, яка реалізує державну політику в сфері зайнятості населення та яка уповноважена державою Україна на видачу або продовження дії дозволів на працю іноземців на території України не може гарантувати безпеку іноземним громадянам, які бажають працювати на тимчасово окупованій території Донецької області і де ведуться бойові дії (арк. справи 137-140).

Позивач із вказаною постановою в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути подану позивачем заяву стосовно продовження дії дозволу на працевлаштування громадянина Туреччини ОСОБА_1 на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон» також не погодився, подавши апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою зобов'язати Донецький обласний центр зайнятості продовжити ТОВ «Полідон» дію дозволу на працевлаштування громадянина Туреччини ЄшілбашФатіха на посаді президента ТОВ «Полідон». В іншій частині постанову суду першої інстанції просив залишити без змін (а.с. 143-145).

В доводах апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції винесено неправомірне рішення щодо зобов'язання центру зайнятості повторно розглянути заяву стосовно продовження дії дозволу на працевлаштування громадянина Туреччини ОСОБА_1, оскільки постанова суду в оскаржуваній позивачем частині не може бути виконана відповідачем, адже на цей час вже сплинули встановлені законодавством строки на продовження дії дозволу на працевлаштування. Тобто, навіть у випадку повторного розгляду відповідачем заяви позивача, ним все одно буде винесено рішення про відмову, однак вже з інших підстав та позивач змушений буде знов звертатися до суду з позовом про скасування відповідного рішення, а потім ще раз з позовом про зобов'язання відповідача продовжити дію на працевлаштування. Крім того, позивач вказує, що на даний час ОСОБА_1 поки ще має намір продовжити інвестиційну діяльність в Україні шляхом відновлення роботи фактично паралізованого підприємства на території України. Єдиним шансом збереження підприємства, як платника податків, на якому працюють та заробляють громадяни нашої держави - є термінове продовження дії дозволу на працевлаштування засновнику підприємства, бо інакше, ситуація, яка склалася, значно шкодить авторитету України як Європейської держави та сприяє відтоку іноземних інвестицій з країни.

Позивач у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, надіслав клопотання про перенесення засідання на іншу дату не навівши поважних причин.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні тим, що викладені в апеляційній скарзі, просивїї задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити. В задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Спірним питанням у даній адміністративній справі є обґрунтованість прийняття Донецьким обласним центром зайнятості рішення про відмову позивачеві у продовженні дії дозволу на застосування праці іноземця - громадянина Туреччини ЄшілбашФатіха, на посаді Президента ТОВ "Полідон".

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полідон" зареєстроване у якості юридичної особи 30.01.2006 року Донецької міської ради за № 1 266 102 0000 016125, включено до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ 34054043), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівСерії АВ № 893801 (арк.. справи 14-15). Відповідно до протоколу (рішення) № 01 загальних зборів учасників (засновника) ТОВ «Полідон» від 21 січня 2006 року встановлено, що частка ОСОБА_1 у Статутному капіталі ТОВ «Полідон» складає 100% (арк.. справи 12). Свою діяльність здійснює на підставі Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Полідон", затвердженого рішенням (протоколом) засновника № 09 від 04 серпня 2008 року, яким є громадянин Туреччини ОСОБА_1, якому відповідно до підпункту 5.2 наведеного вище Статуту належить частка капіталу у розмірі - 100% товариства(арк. справи 18-32).

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики за № 4062 від 20.04.2007 року надано дозвіл ТОВ «Полідон» на використання праці на посаді Президента громадянина Туреччини ОСОБА_1, продовженого Донецьким обласним центром зайнятості до 19.04.2015 року (арк.. справи 44)

19 березня 2015 року ТОВ «Полідон» до Донецького обласного центру зайнятості за вих. № 01-20/140 направлено заяву про продовження дії дозволу на застосування праці громадянина Туреччини ОСОБА_1 на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон». До заяви позивачем надано наступні документи: довідку Міністерства внутрішніх справ України Серії ЦАП 398930 форми IП-1 про те, що громадянин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Туреччини на території України станом на 11 березня 2015 року до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває, а також дві кольорові фотокартки іноземця розміром 3,5 x 4,5 сантиметра (арк.. справи 81-85, 101-106).

Відповідно до витягу з наказу Донецького обласного центру зайнятості № 64 від 27.03.2015 року, відмовлено у продовженні дії дозволу на застосування праці громадянина Туреччини ОСОБА_1 на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон» відповідно до дозволу № 4062 від 20.04.2007 року у зв'язку із набранням чинності 25.03.2015 року Постанови Верховної Ради «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254 від 17.03.2015 року (арк.. справи 63).

Відповідач, листом № 06/877 від 31.03.2015 року повідомив позивача про прийняття вищезазначеного наказу (арк.. справи 44).

Позивач з таким наказом відповідача не погодився, а тому звернувся до суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що вирішення питання щодо продовження дії дозволу на працевлаштування іноземця чинним законодавством України віднесено до виключної компетенції центрів зайнятості, а не до компетенції суду, тому на думку суду у розглядуваному випадку належним та допустимим способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача з урахуванням встановлених у справі обставин повторно розглянути подану позивачем заяву стосовно продовження дії дозволу на працевлаштування № 4062 від 20 квітня 2007 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Полідон" громадянина Туреччини ОСОБА_1, на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю "Полідон".

Крім того, скасовуючи спірний наказ, суд першої інстанції зробив висновок про те, що Порядок видачі, продовження, дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства № 437 від 27.05.2013 року, містить вичерпний перелік обставин для відмови у продовженні дії дозволу на застосування праці іноземців.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 42 Закону України "Про зайнятість населення", підприємства, установи та організації мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на строк до одного року, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Дозвіл роботодавцю на застосування праці іноземця або особи без громадянства видається за умови, що в Україні (регіоні) відсутні кваліфіковані працівники, які спроможні виконувати відповідний вид роботи, або є достатнє обґрунтування доцільності застосування їх праці, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2013 року № 437 затверджено Порядок видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (надалі - Порядок № 437).

Згідно з пунктом 9 Порядку № 437, для продовження дії дозволу роботодавець подає територіальному органові не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення дії дозволу: заяву згідно з додатком до цього Порядку; дві кольорові фотокартки іноземця чи особи без громадянства розміром 3,5 x 4,5 сантиметра; довідку МВС про те, що іноземець чи особа без громадянства, які на момент оформлення дозволу перебувають на території України, не відбувають покарання за скоєння злочину та стосовно них не здійснюється кримінальне провадження. Інші документи, визначені в цьому Порядку, подаються у разі внесення до них змін.

Пунктом 24 Порядку № 437 передбачено, що Територіальний орган приймає рішення про відмову у видачі, продовженні дії дозволу у разі:

1. наявності кваліфікованих працівників в Україні (регіоні), які можуть бути працевлаштовані на заявлену роботодавцем вакансію та відповідають вимогам, зазначеним роботодавцем в інформації про попит на робочу силу (вакансії), та відмови роботодавця у працевлаштуванні громадян України, які були направлені територіальними органами для працевлаштування (крім рішення про видачу дозволу на застосування праці осіб, зазначених в абзацах четвертому та п'ятому пункту 2 цього Порядку);

2. невідповідності рівня освіти, кваліфікації іноземця чи особи без громадянства вимогам, зазначеним роботодавцем в інформації про попит на робочу силу (вакансії);

3. наявності, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

4. наявності заборгованості із сплати штрафних санкцій за порушення вимог Закону України "Про зайнятість населення";

5. невідповідності поданих роботодавцем документів вимогам цього Порядку;

6. недостовірності даних, що містяться у поданих роботодавцем документах;

7. наявності рішення про примусове повернення або примусове видворення іноземцячи особи без громадянства, прийнятого відповідно до статей 26 та 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства";

8. відбування іноземцем чи особою без громадянства на момент оформлення дозволу покарання за скоєння злочину або здійснення стосовно нього кримінального провадження;

9. порушення строків, зазначених у пунктах 5 і 9 цього Порядку.

Зазначений перелік підстав для відмови у продовженні дії Дозволу на застосування праці іноземців є вичерпним.

Як зазначалось вище, відповідачем прийнято наказ про відмову у продовженні дії дозволу на застосування праці в Україні іноземного громадянина.

Зазначений наказ відповідачем прийнято у зв'язку із набранням чинності 25.03.2015 року Постанови Верховної Ради «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254 від 17.03.2015 року (надалі - Постанова №254).

Пунктом 1 Постанови № 254 визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Крім того, пунктом 1 Постанови Верховної Ради України "Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування" № 252 від 17 березня 2015 року встановлено, що до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови, що відповідає Мінському меморандуму від 19 вересня 2014 року.

З аналізу наведених норм вбачається, що ані Постановою № 254, ані Постановою № 252, ані Законом України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" не встановлено будь-яких обмежень стосовно продовження дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на визнаних тимчасово окупованих територіях.

Разом з тим, відповідач зазначає, що за аналогією, спеціальним законом, що визначає особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України згідно із статтею 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", створює вільну економічну зону "Крим", та врегульовує інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами є Закон України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України".

Відповідно до підпункту «б» пункту 12.10 статті 12 вищезазначеного Закону, на тимчасово окупованій території України особа звільняється від обов'язку отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, передбаченого Законом України "Про зайнятість населення".

Судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача в доводах апеляційної скарги на необхідність застосування до спірних правовідносин за аналогією Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», який прийнятий на виконання ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", оскільки відповідно до ст. 3 вказаного закону, для цілей цього Закону тимчасово окупована територія це сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції України та законів України; повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини. Отже вказаний закон розповсюджується на вищезазначену територію та не розповсюджується на територію окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, з урахуванням Постанови Верховної ради України № 252 від 17 березня 2015 року та № 254 від 17 березня 2015 року.

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що за роз'ясненнями щодо подальших дій Донецького обласного центру зайнятості при прийняття рішень про видачу (продовження дії) дозволів на застосування праці іноземців та осіб без громадянства підприємствам, установам та організаціям Донецької області, які розташовані на тимчасово окупованих територіях звертався до Центрального апарату Державної служби зайнятості, яка в свою чергу звернулась до Міністерства соціальної політики України з листом від 23 квітня 2015 року № ДЦ-09-28/6/0/6-15 щодо подальших дій Донецького та Луганського обласних центрів зайнятості із зазначеного питання та до Міністерства юстиції України з листом від 29 квітня 2015 року № 6340/0/14-18/02 з аналогічним питанням, але станом на теперішній час відповіді на запити на адресу відповідача не надходили.

Посилання позивача в доводах апеляційної скарги на ту обставину, що саме суд повинен зобов'язати відповідача прийняти рішення певного змісту, а саме щодо продовження дії дозволу на працевлаштування громадянина Туреччини ОСОБА_1 на посаді Президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон», що на думку позивача буде логічним, послідовним та законним способом захисту прав позивача, колегія суддів не приймає, оскільки питання про продовження дії дозволу на працевлаштування іноземця чинним законодавством України віднесено до виключної компетенції центрів зайнятості. Скасовуючи незаконний наказ, яким відмовлено у продовженні дії дозволу на працевлаштування громадянина Туреччини, залишається на розгляді в центрі зайнятості зареєстрована заява, за результатами розгляду якої суб'єкт владних повноважень в межах наданих йому повноважень повинен прийняти відповідне законне рішення. Зазначене спростовує посилання представника відповідача на неможливість виконання судового рішення навіть у разі задоволення адміністративного позову.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на те, що у вступній частині постанови в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору зазначено громадянина Туреччини ОСОБА_1. Відповідно до вимог ч.3 ст. 53 КАС України, питання про вступ до участі у справі третіх осіб вирішується ухвалою. Вказана справа не містить ухвали про залучення в якості третьої особи ОСОБА_1, ані на стадії відкриття провадження у справі, ані на стадії судового розгляду, але вказане процесуальне порушення не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Донецького обласного центру зайнятості, Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2015 року у справі № 805/1432/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду суду від 05 червня 2015 року у справі № 805/1432/15-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 10 серпня 2015 року

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді А.В. Гайдар

С.В. Жаботинська