Ухвала

від 14.06.2017 по справі 805/1432/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2017 року м. Київ К/800/39381/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Полідон до Донецького обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Донецького обласного центру зайнятості на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 червня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2015 року,

встановив:

У квітні 2015 року ТОВ Полідон звернулося в суд з позовом до Донецького обласного центру зайнятості про скасування рішення про відмову у продовженні дії дозволу від 20 квітня 2007 року №4062 на працевлаштування громадянина Туреччини ОСОБА_5 на посаді Президента ТОВ Полідон ; зобов'язання продовжити дію ТОВ Полідон дозволу на працевлаштування громадянина Туреччини ОСОБА_5 на посаді Президента ТОВ Полідон .

Вважав незаконним рішення про відмову у продовженні дії дозволу на застосування праці в Україні іноземного громадянина, оскільки така відмова не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 5 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2015 року, позов задоволено частково. Скасовано підпункт 3.1 пункту 3 наказу Донецького обласного центру зайнятості від 27 березня 2015 року №64 про відмову у продовженні дії дозволу на працевлаштування від 20 квітня 2007 року №4062 ТОВ Полідон громадянина Туреччини ОСОБА_5, на посаді Президента ТОВ Полідон . Зобов'язано Донецький обласний центр зайнятості з урахуванням встановлених у справі обставин повторно розглянути подану позивачем заяву стосовно продовження дії дозволу від 20 квітня 2007 року №4062 ТОВ Полідон на працевлаштування громадянина Туреччини ОСОБА_5 на посаді Президента ТОВ Полідон . В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі Донецький обласний центр зайнятості, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вважає, що за правилами частини сьомої статті 9 КАС України до спірних правовідносин слід застосувати за аналогією Закон України Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України , згідно з положеннями якого на тимчасово окупованій території особа звільняється від обов'язку отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, передбаченого Законом України Про зайнятість населення . Також скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції з власної ініціативи залучено до участі у справі в якості третьої особи громадянина Туреччини ОСОБА_5, однак у порушення статті 53 КАС України це питання не вирішувалось судом шляхом постановлення ухвали, що свідчить про грубе порушення норм процесуального права.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Відповідно до частини другої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ТОВ Полідон (адреса: 83119, Донецька область, м. Донецьк, вул. Щетиніна, 35/37) зареєстроване як юридична особа 30 січня 2006 року.

Згідно зі Статутом ТОВ Полідон , засновником товариства є громадянин Туреччини ОСОБА_5, якому належить частка капіталу у розмірі 100% товариства.

20 квітня 2007 року ТОВ Полідон отримало дозвіл №4062 на працевлаштування, виданий Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, на використання праці іноземця громадянина Туреччини ОСОБА_5 на посаді Президента з терміном дії до 19 квітня 2014 року. У подальшому термін дії дозволу продовжено до 19 квітня 2015 року згідно з наказом Донецького обласного центру зайнятості.

19 березня 2015 року позивач направив до Донецького обласного центру зайнятості заяву про продовження дії дозволу на застосування праці громадянина Туреччини ОСОБА_5 на посаді Президента ТОВ Полідон разом із додатковими документами.

27 березня 2015 року Донецьким обласним центром зайнятості прийнято наказ №64, підпунктом 3.1 пункту 3 якого вирішено відмовити у продовженні дії дозволу на застосування праці іноземця громадянина Туреччини ОСОБА_5 на посаді Президента ТОВ Полідон у зв'язку з набранням чинності 25 березня 2015 року Постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 року №254 Про визнання окремих районів, міст селищ і сіл Донецької та Луганської області тимчасово окупованими територіями .

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Порядок видачі, продовження, дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2013 року №437 (далі - Порядок №437), містить вичерпний перелік обставин для відмови у продовженні дії дозволу на застосування праці іноземців, і відповідач у свою чергу такої підстави не навів.

Згідно з частиною першою статті 42 Закону України Про зайнятість населення від 5 липня 2012 року №5067-VI підприємства, установи та організації мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на строк до одного року, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону України Про зайнятість населення порядок видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства і розмір плати за видачу дозволу, яка зараховується до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 9 Порядку №437 визначено, що для продовження дії дозволу роботодавець подає територіальному органові не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення дії дозволу: дві кольорові фотокартки іноземця чи особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; довідку МВС про те, що іноземець чи особа без громадянства, які на момент оформлення дозволу перебувають на території України, не відбувають покарання за скоєння злочину та стосовно них не здійснюється кримінальне провадження.

Згідно з пунктом 24 Порядку №437 територіальний орган приймає рішення про відмову у видачі, продовженні дії дозволу у разі:

наявності кваліфікованих працівників в Україні (регіоні), які можуть бути працевлаштовані на заявлену роботодавцем вакансію та відповідають вимогам, зазначеним роботодавцем в інформації про попит на робочу силу (вакансії), та відмови роботодавця у працевлаштуванні громадян України, які були направлені територіальними органами для працевлаштування (крім рішення про видачу дозволу на застосування праці осіб, зазначених в абзацах четвертому та п'ятому пункту 2 цього Порядку);

невідповідності рівня освіти, кваліфікації іноземця чи особи без громадянства вимогам, зазначеним роботодавцем в інформації про попит на робочу силу (вакансії);

наявності, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

наявності заборгованості із сплати штрафних санкцій за порушення вимог Закону України Про зайнятість населення ;

невідповідності поданих роботодавцем документів вимогам цього Порядку;

недостовірності даних, що містяться у поданих роботодавцем документах;

наявності рішення про примусове повернення або примусове видворення іноземця чи особи без громадянства, прийнятого відповідно до статей 26 та 30 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства ;

відбування іноземцем чи особою без громадянства на момент оформлення дозволу покарання за скоєння злочину або здійснення стосовно нього кримінального провадження;

порушення строків, зазначених у пунктах 5 і 9 цього Порядку.

Судами встановлено, що з метою продовження дії дозволу на застосування праці громадянина Туреччини ОСОБА_5 на посаді Президента ТОВ Полідон , останнє подало відповідачу заяву разом із додатковими документами, передбаченими Порядком №437, а саме: дві кольорові фотокартки громадянина Туреччини ОСОБА_5 розміром 3,5 x 4,5 сантиметра; довідку Міністерства внутрішніх справ України Серія ЦАП 398930 форми IП-1 про те, що вказаний громадянин на території України станом на 11 березня 2015 року до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Незважаючи на те, що при поданні заяви про продовження дії дозволу на застосування в Україні праці громадянина Туреччини ОСОБА_5 на посаді Президента ТОВ Полідон позивачем дотримано вимоги Порядку №437, відповідач відмовив у продовженні дії дозволу.

Однак, як правильно зазначили суди, підстав, наведених у пункті 24 Порядку №437, за наявності яких територіальний орган державної служби зайнятості може прийняти рішення про відмову у продовженні дії дозволу на застосування в Україні праці іноземця, відповідач щодо ТОВ Полідон не навів, а суди під час розгляду справи не встановили обставин, які б перешкоджали продовженню дії такого дозволу.

Оскаржуване рішення мотивовано тим, що 25 березня 2015 року набрала чинності Постанова Верховної Ради України від 17 березня 2015 року №254 Про визнання окремих районів, міст селищ і сіл Донецької та Луганської області тимчасово окупованими територіями , пунктом 1 якої визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Також, пунктом 1 Постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 року №252-VIII визначено перелік окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування .

Водночас, суди правильно виходили з того, що положення Закону №1680-VII та постанов ВРУ №252 та №254 не містять будь-яких обмежень стосовно продовження дії дозволу на застосування праці іноземців на територіях, визнаних тимчасово окупованими.

Також відповідач посилається на те, що згідно з підпунктом б пункту 12.10 Закону України Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України від 12 серпня 2014 року №1636-VII (який прийнятий на виконання статті 13 Закону №1680-VII та, відповідно, може бути застосованим за аналогією закону до спірних правовідносин) на тимчасово окупованій території України особа звільняється від обов'язку отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, передбаченого Законом України Про зайнятість населення .

Так, Законом України Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей від 16 вересня 2014 року №1680-VII визначено тимчасовий порядок організації місцевого самоврядування, діяльності органів місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей з метою створення умов для якнайшвидшої нормалізації обстановки, відновлення правопорядку, конституційних прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, створення умов для повернення жителів до вимушено залишених місць постійного проживання, їх реінтеграції, а також для відновлення життєдіяльності в населених пунктах у Донецькій та Луганській областях та розвитку територій.

Разом з тим, положення Закону №1636-VII не скасовують обов'язку територіального органу центру зайнятості, передбаченого Законом України Про зайнятість населення , щодо продовження підприємствам, установам, організаціям дозволів на застосування на конкретних посадах праці іноземців, у разі поданням ними відповідної заяви.

Інші доводи, викладені відповідачем у касаційній скарзі, були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій і їм дана належна правова оцінка.

Щодо порушень судом першої інстанції порядку залучення до участі у справі третьої особи, то за правилами частини другої статті 224 КАС України не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на те, що суди правильно застосували норми матеріального права, їх судові рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Донецького обласного центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 червня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К. Іваненко Я.Л. Мойсюк М.І.