Рішення

від 30.09.2009 по справі 2/319

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/319

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

30.09.09 р.                                                                                     Справа № 2/319                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі  судового засідання Трубачевій А.О.  

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного підприємства “ТК “Варис” м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Експоцентр” м. Донецьк  

про стягнення заборгованості в сумі 200000,00грн.

За участю

представників сторін

від позивача: Богова Л.О. – за довір.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство “ТК “Варис” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Експоцентр” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 200000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконані зобов'язання за договором купівлі-продажу № Вр40 та додаткової угоди від 07.02.2005р.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив відзив на позовну заяву, клопотання про відкладення розгляду справи не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

З наданих позивачем до матеріалів справи документів, зокрема довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 32879783, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 307117 та Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Експоцентр” вбачається, що юридичною адресою відповідача є м. Донецьк, бул. Шевченко, буд. 31. За зазначеною адресою господарським судом Донецької області направлялися процесуальні документи, які повернулися з відміткою про вибуття підприємства.      

З урахуванням цих даних, у зв'язку з тим, що відповідач значиться за юридичною адресою, про те фактично за вказаною адресою не знаходиться, суд вважає належним виконання обов'язку щодо повідомлення відповідача про вчинені судом процесуальні дії та можливим розглянути спір, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. До того ж, згідно ст. 59 ГПК України, надання відзиву на позов є правом відповідача.

          Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на достатність представлених матеріалів, справа розглянута згідно зі ст. 75  Господарського  процесуального  кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:

06.09.2004р. між Приватним підприємством “ТК “Варис” (Продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Експоцентр” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № Вр40.

За цим договором Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, номенклатура, кількість, ціна якого вказана у специфікаціях, оформлених у вигляді Додатку до договору, та які є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п. 3.1. договору умови та строк поставки Товару по договору вказується у додатку.

Пунктом 4.1. договору визначено, що Покупець здійснює розрахунки за поставляємий по договору Товар шляхом банківського перерахунку грошових коштів на рахунок Продавця в продовж 90 (дев'яноста) календарних днів з моменту поставки Товару.

Датою поставки вважається дата виписки Продавцем рахунку-фактури та товарної накладної.

Згідно до п. 10.1. договору договір вступає в силу з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2004р., але у будь-якому разі до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Специфікацією до договору від 06.09.2004р. встановлено, що Продавець зобов'язаний поставити Покупцю струмоз'ємник ТС-150 ТУ У 31.2-24650607-004-2003 в кількості 5100 шт. на загальну суму з ПДВ 17748000,00грн. Строк поставки вересень 2004р.

На виконання умов договору позивачем за накладною № 43 від 20.09.2004р. було поставлено товар на загальну суму 17748000,00грн. та виписано податкову накладну № 60 від 20.09.2004р.

В супереч умовам договору відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 12015886,47грн., у зв'язку з чим за останнім облікується заборгованість в розмірі 5732113,53грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору між сторонами було укладено додаткову угоду від 07.02.2005р. до договору купівлі-продажу № Вр40.

За умовами цієї угоди сторони дійшли згоди про рострочення боргу за договором № Вр40 від 06.09.2004р., який станом на 07.02.2005р. складає 5732113,53грн. наступним чином : покупець зобов'язується до 01.08.2008р. в рахунок погашення заборгованості за Договором, перерахувати на поточний рахунок Продавця 200000,00грн.; до 01.10.2009р. в рахунок погашення заборгованості по Договору, перерахувати на поточний рахунок Продавця 5532113,53грн.

Відповідач умови угоди від 07.02.2005р. не виконав та не перерахував на рахунок позивача заборгованість в розмірі 200000,00грн., що підтверджується матеріалами справи та двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 06.08.2009р.  

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 200000,00грн. суду не надав, заявлені вимоги не спростував.  

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення відповідачем зобов'язань, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу в розмірі 200000,00грн. такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки  відповідачем   до теперішнього часу, виконані позивачем зобов'язання не оплачені, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та  такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог  відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 206, 509, 526, 530, 610, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства “ТК “Варис” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Експоцентр” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 200000,00грн. – задовольнити повністю.  

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Експоцентр” (83017,                      м. Донецьк, бул. Шевченка, 31, р/р 26000198002821 у Донбаській філії ВАТ “Кредитпромбанк”, м. Донецьк, МФО 335593, ЄДРПОУ 32879783) на користь Приватного підприємства “ТК “Варис” (83041, м. Донецьк, вул. Шахтна, 7а/7, р/р 26005198004181 у донбаській філії ВАТ “Кредитпромбанк”, м. Донецьк, МФО 335593, ЄДРПОУ 31500408) заборгованість в сумі 200000,00грн., судові витрати: державне мито в сумі 2000,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ.

Суддя