Ухвала

від 17.08.2015 по справі 335/7534/15-к

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/7534/15-к 1-кп/335/495/2015

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2015 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 51, кримінальне провадження за обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засудженого,

за частиною 1 статті 212 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

3 серпня 2015 року до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013000000000132 від 27 червня 2014 рокувідносно ОСОБА_5 зачастиною 1 статті 212 Кримінального кодексу України.

Ухвалою судді Орджонікідзевского районного суду м. Запоріжжя від 7 серпня 2015 р. у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просила призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Обвинувачений та його захисник проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечували.

Суд, заслухавши учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, доходить наступного висновку.

Згідно з пунктом 3 частини третьоїстатті 314 КПК Україниу підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогамКПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 110 КПК Україниобвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченимстаттею 291 КПК України, яка, своєю чергою, передбачає вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт.

Зокрема, згідно з пунктом 5 частини другоїстатті 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

За змістом вимог пунктів а) та b) частини третьої 3статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(ратифікованоїЗаконом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року), кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 р. зазначив, що у контексті підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може надати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

На підставі частини п`ятої статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Проте, під час підготовчого судового засідання встановлено, що обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні не відповідає вимогамстатті 291 КПК України, оскільки не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Так, в обвинувальному акті зазначено правову кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 212 КК України як умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів у значному розмірі.

За змістом обвинувального акту, ОСОБА_5 , який був службовою особою головним бухгалтером ТОВ «Прогресс Групп» відповідно до наказу від 28.04.2014, та протягом 2014 р. здійснював фактичне керівництво товариством на підставі довіреності від 03.06.2013, виданої директором вказаного товариства, в березні 2014 р. вирішив застосувати схему ухилення від сплати податків шляхом відображення в податковому обліку безтоварних операцій з суб`єктами господарювання з ознаками фіктивності. На виконання свого злочинного умислу в період з березня по травень 2014 р. ОСОБА_5 отримав від невстановленої в ході розслідування особи податкові накладні, інші фінансово-господарські документи, оформлені від імені підприємства з ознаками фіктивності ТОВ «Оріон-Південь», які містять недостовірні відомості щодо поставок макухи соняшникової, графітів, феросплавів, іншої металевої сировини в адресу ТОВ «Прогресс Групп». В подальшому ОСОБА_5 , виконуючи обов`язки головного бухгалтера ТОВ «Прогресс Групп» та маючи умисел на ухилення від сплати податків, вніс відомості до реєстру отриманих податкових накладних та відобразив в податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень, травень 2014 р. дані податкових накладних, які містять недостовірні відомості щодо придбання макухи соняшникової, графітів, феросплавів, іншої металевої сировини у ТОВ «Оріон-Південь», та відніс до складу податкового кредиту суму в розмірі 1574310 гривень. Реалізуючи свій злочинний намір, головний бухгалтер ТОВ «Прогресс Групп» ОСОБА_5 20 травня 2014 р., перебуваючи за місцем фактичної адреси ТОВ «Прогресс Групп» в приміщенні квартири № 1 по вулиці Верхня, 9 в м. Запоріжжі, склав та за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку, надав в електронному вигляді із застосуванням електронних цифрових підписів та ключа для електронної печатки до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ «Прогресс Групп» за квітень 2014 р. та додатки до неї. У рядку 10.1 + 15.1 розділу ІІ «Податковий кредит» декларації у додатку № 5 «Розшифровка податкового зобов`язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів» ОСОБА_5 вказано суму податкового кредиту безпідставно завищеного в результаті недостовірних відомостей з придбання макухи соняшникової, графітів, феросплавів, іншої металевої сировини у ТОВ «Оріон-Південь» в розмірі 828508,38 гривень. Продовжуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 20 червня 2014 р., перебуваючи у тому ж приміщенні, аналогічним чином подав до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ «Прогресс Групп» за травень 2014 р. та додатки до неї. У рядку 10.1 + 15.1 розділу ІІ «Податковий кредит» декларації у додатку № 5 «Розшифровка податкового зобов`язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів» ОСОБА_5 вказано суму податкового кредиту безпідставно завищеного в результаті недостовірних відомостей з придбання макухи соняшникової, графітів, феросплавів, іншої металевої сировини у ТОВ «Оріон-Південь» в розмірі 745801,62 гривень. Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 169 від 24 червня 2015 р. встановлено, що ТОВ «Прогресс Групп» в період квітня-травня 2014 р. завищено податковий кредит та занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1574310 гривень. Таким чином, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, в порушення п.п. 44.1 ст. 44, ст. 198 Податкового кодексу України в результаті відображення в податковому обліку ТОВ «Прогресс Групп» безтоварних операцій з придбання макухи соняшникової, графітів, феросплавів, іншої металевої сировини у ТОВ «Оріон-Південь», які фактично не відбувались, безпідставно занизив податкові зобов`язання з податку на додану вартість ТОВ «Прогресс Групп» за період квітень-травень 2014 р. у сумі 1574310 гривень, внаслідок чого державі заподіяно шкоду на зазначену суму, що більше ніж в 1000 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є значним розміром.

Разом із тим, інкримінуючи обвинуваченому скоєння кримінального правопорушення за частиною 1 статті 212 КК України, орган досудового розслідування не зазначає обов`язкових ознак складу даного кримінального правопорушення.

1. Зокрема, об`єктом даного кримінального правопорушення виступає встановлений законодавством порядок оподаткування юридичних і фізичних осіб, який забезпечує за рахунок надходження податків, зборів та інших обов`язкових платежів формування доходної частини державного та місцевих бюджетів, а також державних цільових фондів. Предметом злочину є податки, збори, інші обов`язкові платежі, що входять в систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку. Під податком, збором, обов`язковим платежем розуміється обов`язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платником у порядку і на умовах, що визначаються законами про оподаткування.

Проте, у формулюванні обвинувачення взагалі відсутні посилання на положення закону, яким би передбачалось введення у встановленому порядку податку, про ухилення від сплати якого зазначається органом досудового розслідування в обвинувальному акті, а також про те, що цей податок міститься у системі оподаткування. В обвинувальному акті взагалі не вказано, на якій системі оподаткування перебувало підприємство, головним бухгалтером якого був обвинувачений.

2. Об`єктивна сторона даного кримінального правопорушення характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння ухилення від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів, що входять до системи оподаткування; 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах; 3) причинний зв`язок між діями і наслідками.

Проте, у формулюванні обвинувачення відсутнє посилання на зазначені ознаки об`єктивної сторони інкримінованого діяння. Зокрема, не вказано про те, що обвинувачений ухилився саме від сплати податку, який входить до системи оподаткування. Не наведено відповідних норм податкового законодавства, які умисно порушив обвинувачений, що призвело до ненадходження до бюджету суми податку на додану вартість (не зазначено, якими нормами на час вчинення інкримінуємого діяння врегульовано порядок, терміни сплати податку). В обвинувальному акті взагалі відсутнє посилання на те, що кошти у розмірі 1574310 гривень фактично не надійшли до державного бюджету.

Крім того, зазначаючи про значний розмір ненадходження податку до бюджету 1574 310 гривень, та вказуючи, що він більш ніж в 1000 разів перевищує установлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян, орган досудового слідства не наводить розміру цього неоподаткованого мінімуму. Зокрема, не вказано, який саме розмір неоподаткованого мінімуму брався до уваги при кваліфікації діяння, не зазначено періоду, в якому такий розмір було встановлено законодавством. Тобто, враховуватися має закон, чинний на момент вчинення інкримінованого діяння. Проте, обвинувальний акт взагалі не містить посилання на вимоги закону, яким встановлювався неоподаткований мінімум доходів громадян.

Що стосується причинного зв`язку між діями і наслідками, то в обвинувальному акті також відсутні будь-які посилання на наявність такого причинного зв`язку. Орган досудового слідства не зазначив, в чому полягав такий причинний зв`язок, не вказав способу вчинення кримінального правопорушення (приховування об`єкта оподаткування, його заниження тощо).

Суд зазначає, що частиною 1 статті 212 КК України передбачено відповідальність не за сам факт несплати у встановлений строк податків, а за умисне ухилення від їх сплати, коли особа має намір взагалі не виконувати покладені на неї податкові зобов`язання (пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 р. № 15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів»). Суд зауважує, що у ряді випадків контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму податкового зобов`язання платника. В такому разі контролюючий орган надсилає платнику податкове повідомлення, в якому, зокрема, зазначаються граничні строки погашення податкового зобов`язання, його розмір (Податковий кодекс України, чинний на час вчинення інкримінованого діяння).

Проте, обвинувальний акт не містить посилань на те, яким чином було визначено суму несплаченого податку до бюджету, не зазначається, чи було надіслано на підприємство обвинуваченого податкове повідомлення, та чи були узгоджені податкові зобов`язання, які були визначені контролюючим органом (чи мала місце процедура адміністративного або судового оскарження тощо).

Крім того, відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 р. № 15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів», злочин, передбачений ст. 212 КК, є закінченим з моменту фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів, які мали бути сплачені у строки та в розмірах, передбачених законодавством з питань оподаткування (тобто, сум узгоджених податкових зобов`язань, визначених згідно із Податковим кодексом України, а саме - з наступного дня після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, збір чи інший обов`язковий платіж, що відповідно до визначеного Податковим кодексом України порядку вважається узгодженим і підлягає сплаті). Якщо закон пов`язує строк сплати з виконанням певної дії, то злочин вважається закінченим з моменту фактичного ухилення від сплати.

Всупереч цьому, обвинувальний акт взагалі не містить жодних посилань на момент ненадходження коштів до бюджету, не зазначає строків сплати податкових зобов`язань та їх розміру відповідно до певних положень чинного на той час законодавства про оподаткування.

Зазначаючи в обвинувальному акті про порушення обвинуваченим вимог п. 44.1 ст. 44 та ст. 198 Податкового кодексу України, орган досудового розслідування не конкретизує, в чому саме виразилось порушення наведених вимог Податкового кодексу України. Так, п. 44.1 ст. 44 цього Кодексу передбачено обов`язок платника податку, яким є саме юридична особа ТОВ «Прогресс Групп», вести облік доходів, витрат та інших відомостей, а ст. 198 цього Кодексу передбачені правила визначення податкового кредиту, які складаються з шести пунктів (п.п. 16 ст. 198).

Крім того, зазначаючи про наявність правовідносин з підприємством ТОВ «Оріон-Південь», яке фактично ніяких товарно-матеріальних цінностей в адресу ТОВ «Прогресс Групп» не постачали та мали безтоварний характер, орган досудового слідства не конкретизує, які саме правовідносини та товарно-матеріальні цінності маються на увазі, не посилається на конкретні договори, їх зміст, та первинні документи, які підтверджували б безтоварність цих відносин, не зазначає конкретних товарно-матеріальних цінностей, їх кількості, не конкретизує податкові накладні, на які посилається в обвинувальному акті, без зазначення їх змісту та розміру податку. Також, обвинувальний акт не містить даних про те, яким чином була встановлена безтоварність названих правовідносин, в ньому не вказується, чи визнані угоди між ТОВ «Оріон-Південь» та ТОВ «Прогресс Групп» недійсними та/або нікчемними.

3. Суб`єктом діяння, передбаченого частиною 1 статті 212 КК України може бути, зокрема, службова особа підприємства. Однак, зазначаючи, що ОСОБА_5 протягом 2014 року фактично виконував керівництво підприємством ТОВ «Прогресс Групп» на підставі довіреності, обвинувальний акт не містить посилань на нормативно-правовий акт, який би надавав ОСОБА_5 право здійснювати фактичне керування підприємством за довіреністю та підтверджував його повноваження як службової особи цього підприємства. Суд зауважує, що в обвинувальному акті вказано, що ОСОБА_5 був призначений на посаду головного бухгалтера згідно з наказом від 28 квітня 2014 р., тобто службовою особою підприємства являвся саме з цієї дати. Проте, ОСОБА_5 інкримінуються діяння як такі, що вчинені службовою особою, починаючи з березня 2014 р.

4. Крім того, обвинувальний акт взагалі не містить відомостей про недосягнення податкового компромісу відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з огляду на що взагалі неможливо стверджувати в обвинувальному акті про наявність умислу у обвинуваченого (ч. 5 ст. 212 Кримінального кодексу України).

5. Також,до обвинувального акту додана розписка, що підтверджує отримання цивільним відповідачем (яким зазначено ТОВ «Прогресс Групп») копії цивільного позову. З цієї розписки вбачається, що копію цивільного позову отримав представник цивільного відповідача ОСОБА_6 без зазначення його посади або інших обставин, які б підтверджували повноваження зазначеної особи як представника ТОВ «Прогресс Групп».

Суд також звертає увагу, що даний позов взагалі не може вважатися цивільним, оскільки, по-перше, його сторонами є юридичні особи, та, по-друге, в ньому йдеться про стягнення шкоди, завданій державі, за позовом суб`єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, яка, своєю чергою, уповноважена подавати такі позови в силу вимог закону (що регламентовано статтями 2, ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Наведені вище обставини, на переконання суду, перешкоджають призначенню судового розгляду даного кримінального провадження, у зв`язку із чим суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору через його невідповідність вимогам КПК України.

Суд зауважує, що обвинувальний акт з викладеними вище недоліками унеможливлює призначення судового розгляду, оскільки лише бездоганний підсумковий документ досудового розслідування може бути запорукою досягнення мети справедливого правосуддя у розумні строки.

Повернення перевіреного судом обвинувального акта разом з додатками прокурору буде відповідати вимогамстатті 2 КПК України, за якою завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 291, 293, 369 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Повернути прокурору обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 212 Кримінального кодексу України для усунення виявлених недоліків протягом розумного строку.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом семи діб з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вступна та резолютивна частини ухвали ухвалені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 серпня 2015 року.

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 19 серпня 2015 року.

Суддя ОСОБА_1