Ухвала

від 23.07.2015 по справі 593/954/15-ц

БЕРЕЖАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 4-с/593/5/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2015 р. м.Бережани

В складі:

Головуючого судді Німко Н.П

При секретарі Олексів О.Б.

З участю:

Прокурора Смереки І.В.

Представника ДВС ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бережани Тернопільської області скаргу прокурора Бережанського району Тернопільської області подану в інтересах малолітнього ОСОБА_2 на дії відділу державної виконавчої служби Бережанського районного управління юстиції в Тернопільській області, за участі учасників виконавчого провадження стягувача (позивача) ОСОБА_3, боржника (відповідача) ОСОБА_4, служби в справах дітей Бережанської районної державної адміністрації ( третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору), кримінальної міліції у справах дітей Бережанського РВ УМВС України в Тернопільській області про поновлення пропущеного строку для подання скарги, визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Бережанського району, діючи в інтересах малолітнього ОСОБА_2 14 липня 2015 року подав до Бережанського районного суду Тернопільської області скаргу на дії відділу державної виконавчої служби Бережанського районного управління юстиції в Тернопільській області в якій просить суд поновити йому пропущений строк для подання скарги у зв»язку із поважністю причин його пропуску, визнати неправомірним дії державного виконавця (начальника відділу) відділу державної виконавчої служби Бережанського районного управління юстиції ОСОБА_5 щодо винесення постанови від 30 травня 2015 року про закінчення виконавчого провадження №-43211207 з примусового виконання виконавчого листа №-2\593\247\2014, виданого 06 травня 2014 року Бережанським районним судом Тернопільської області про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 від відповідача (батька) ОСОБА_4, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_2 та передання позивачці (матері) ОСОБА_3, яка проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, а також просить суд скасувати зазначену постанову про закінчення виконавчого провадження, як незаконну. В обґрунтування скарги послався на те, що при примусовому виконанні судового рішення державний виконавець не вжив усіх заходів, передбачених законодавством України, спрямованих на виконання рішення суду про відібрання дитини від боржника та передання її матері, що призвело до настання негативних наслідків. Так, державний виконавець в процесі примусового виконання судового рішення не звернувся до суду з поданням про вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого чи лікувального закладу. Також, оскільки боржник за своїм місцем проживання був відсутній, будучи попередньо поінформованим про виконання за таким місцем проживання рішення суду і його місцезнаходження та дитини було невідоме, державний виконавець не звернувся до суду із подання про розшук дитини чи боржника. Рішення суду про негайне відібрання дитини по даний час є невиконаним, а тому постанова про закінчення виконавчого провадження з цього приводу є незаконна та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні прокурор Смерека І.В. скаргу підтримала, уточнила, що предметом розгляду скарги є постанова державного виконавця від 30 травня 2014 року про закінчення виконавчого провадження; просить її задовольнити, в обґрунтування своїх доводів дала пояснення аналогічні змісту скарги. Щодо поважності причин пропуску процесуального строку встановленого для звернення до суду із такою скаргою також пояснила, що прокурору про факт прийняття такої постанови стало відомо лише 14 липня 2015 року, коли до прокуратури району надійшла заява позивачки (стягувача у даному виконавчому провадженні) ОСОБА_3, яка й просила звернутися до суду із скаргою на дії державного виконавця та скасування оскаржуваної постанови. А тому, хоча з часу закриття провадження державним виконавцем вже пройшло більш як 10-ть днів, однак про таке рішення прокурору стало відомо лише 14 липня 2015 року після вивчення матеріалів заяви ОСОБА_3

У судовому засіданні представник ВДВС Бережанського РУЮ в Тернопільській області ОСОБА_1 із доводами в скарзі не погодився, вважає, що вона до задоволення не підлягає і державним виконавцем при прийнятті оскаржуваного рішення вчинено всі передбачені законом процесуальні дії спрямовані на виконання судового рішення. Так, необхідності проникнення у житло боржника ОСОБА_4 у якому могла знаходитися дитина, щодо якої був виконавчий лист про її відібрання, не було, оскільки на час проведення виконавчих дій, зі слів сусідів було встановлено, що вдома у боржника (вул. Бічна, 68 в с.Лапшин Бережанського району) нікого не було, що підтверджується актом державного виконавця. Окрім цього, внесення такого виду подання не є обов’язком державного виконавця, а лише його правом. Також боржник з дитиною приходив у відділ ДВС, однак саме в цей час вони забрати дитини не могли, оскільки у відділі не було стягувача, якій дитина мала бути передана. Також вважає, що потреби оголошувати розшук боржника чи дитини також не було, оскільки ОСОБА_4 дитини не ховав. Як і не вбачалося потреби звернення до суду для вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого чи лікувального закладу. Звернув увагу суду, що стягувачу ОСОБА_3 було відомо ще в травні 2014 року про прийняття державним виконавцем оскаржуваного рішення, оскільки 30 травня 2014 року було внесено подання в Бережанський РВ УМВС України про притягнення боржника ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення. Поряд з цим визнав, що рішення суду про негайне відібрання дитини і передача її матері з 06 травня 2014 року і по даний час не виконане.

У судовому засіданні стягувач (позивачка) ОСОБА_3 скаргу прокурора підтримала, просить її задовольнити. Пояснила, що після того як було відкрите виконавче провадження з негайного відібрання її дитини від боржника, 22 травня 2014 року вона разом з державним виконавцем Пересадою С.С. приїхали до місця проживання боржника. В господарстві був дід, який сказав, що ОСОБА_1 з батьком немає, бо вони поїхали в Київ на телепередачу. Десь через 10-ть днів знову поїхали до боржника, однак вдома знову нікого не було, сусіди казали, що боржник поїхав з дитиною на поле. На що державний виконавець сказала, що нема чого їх шукати, сіла в автомобіль і поїхала. Зразу ж після цього їй і прийшло повідомлення про закриття згаданого виконавчого провадження. По сьогоднішній день рішення суду не виконане, боржник весь навчальний 2014-2015 рік не пускає дитину до школи, щоб бува вона як мати не забрала його, а державна виконавча служба нічого не зробила для примусового виконання рішення суду, а просто безпідставно та незаконно закрила провадження.

У судовому засіданні боржник ( відповідач) ОСОБА_4 скарги не визнав, проти її задоволення заперечив. В подальшому він покинув залу судового засідання і пояснень по суті своїх заперечень проти скарги суду не подав.

Представник служби в справах дітей Бережанської районної державної адміністрації (третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору) у судове засідання по розгляду скарги прокурора не з»явився, подав суду заяву, в якій просить здійснювати розгляд скарги без його участі, у прийнятті рішення покладається на думку Бережанського районного суду.

Представник кримінальної міліції у справах дітей Бережанського РВ УМВС України в Тернопільській області в судове засідання по розгляду скарги не з»явився, був належним чином повідомленим, заяв чи клопотань, пов’язаних із розглядом скарги прокурора до суду не подав, його неявка не перешкоджає судовому розгляду справи даної категорії.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно дослідивши та перевіривши в судовому засіданні документи, які додані до скарги та оригінали документів, які містяться у виконавчому провадженні №-292\11 номер за ЄДРВП:43211207 за виконавчим листом №-2\593\247\2014 від 06 травня 2014 року виданим Бережанським районним судом Тернопільської області( копії якого долучені до матеріалів справи), перевіривши надані суду докази в їх сукупності та оцінивши їх належність та допустимість, вважає вимоги викладені у скарзі обґрунтованими й такими що підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень в цивільних справах» прокурор має право звернутися до суду зі скаргою у зазначених справах не лише як учасник виконавчого провадження, статусу якого він набуває при відкритті виконавчого провадження за його заявою у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді (частина перша статті 7, пункт 2 частини першої статті 19 Закону про виконавче провадження), а й при здійсненні представництва в суді особи, яка є стороною виконавчого провадження, відповідно до Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру", статей 45 - 46 ЦПК .

Відповідно до ч.2 ст.383 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Згідно вимог ст.385 ЦПК України скаргу на дії державного виконавця може бути подано у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Як встановлено судом, з часу прийняття державним виконавцем оскаржуваного рішення пройшло більше 10-ти днів, однак про такий факт прокурору стало відомо лише після звернення до нього 14 липня 2015 року стягувача ( позивачки) ОСОБА_3 та вивчення матеріалів її заяви.

У зв’язку з наведеним, суд вважаю, що процесуальний строк для подання скарги пропущений прокурором з поважних причин,а тому підлягає поновленню.

Судом встановлено наступне:

Рішенням Бережанського районного суду від 05 травня 2014 року вирішено позов ОСОБА_3 задовольнити та відібрати дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, від відповідача (батька) ОСОБА_4, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_2 та передати позивачці (матері) ОСОБА_3, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Рішення про відібрання дитини від відповідача ОСОБА_4 і передачу її позивачці ОСОБА_3 допущене судом до негайно виконання і 06 травня 2014 року позивачці видано виконавчий лист №2/593/247/2014 про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 від відповідача (батька) ОСОБА_4, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_2 та передання позивачці (матері) ОСОБА_3, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.

06 травня 2014 року державним виконавцем в особі начальника відділу ДВС Бережанського РУЮ ОСОБА_5 (далі-державний виконавець) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження. Даною постановою ОСОБА_4 надано термін на самостійне виконання рішення Бережанського районного суду в термін до 13 травня 2014 року. Суд вважає за доцільне зазначити, що у даному випадку дії державного виконавця щодо надання боржнику терміну на самостійне виконання рішення суду не відповідали вимогам закону та протирічили йому, оскільки рішення суду підлягало до негайного виконання. Також суд вважає за доцільне зазначити, що роз’яснений державним виконавцем порядок оскарження такого процесуального документу до Тернопільського окружного адміністративного суду є неправильним, оскільки у зазначеній категорії справ, таке рішення має оскаржуватися до Бережанського районного суду Тернопільської області.

У подальшому, з метою примусового виконання згаданого рішення суду, державним виконавцем спільно з представником служби в справах дітей Бережанської РДА та КМСД Бережанського РВ УМВС України в області, стягувачем ОСОБА_3 14 травня 2014 року здійснено виїзд за місцем проживання боржника ОСОБА_4, про який останній повідомлявся вимогою відділу ДВС Бережанського районного управління юстиції від 13 травня 2014 року. Однак на місці, по вул. Бічна, 68 в с.Лапшин Бережанського району Тернопільської області державним виконавцем встановлено, що боржник ОСОБА_4 рішення Бережанського районного суду не виконав, за місцем проживання як він так і малолітній ОСОБА_2 відсутні, прийнято рішення про перенесення виконавчих дій на 22 травня 2014 року, а також про накладення на боржника штрафу, про що складено відповідний акт державного виконавця від 14 травня 2014 року.

У подальшому 14 травня 2014 року державним виконавцем направлено повторну вимогу боржнику про виконання рішення Бережанського районного суду №2/593/247/2014 та повідомлено, що примусове виконання рішення суду буде проводитися 22 травня 2014 року.

22 травня 2014 року державним виконавцем спільно з представником служби в справах дітей Бережанської РДА та стягувачем здійснено повторний виїзд за місцем проживання боржника з метою примусового виконання згаданого рішення суду. На місці , згідно акту державного виконавця було встановлено:» … ОСОБА_4 за зазначеною адресою немає. Зі слів сусідів встановлено, що ОСОБА_4 був вдома, неповнолітній ОСОБА_2 поїхав з бабусею до м. Тернополя. Також встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 вже тривалий час не відвідує навчальний заклад. Враховуючи вищевикладене виконати рішення виявилось неможливо у зв»язку з відсутністю боржника та дитини».

У подальшому, 23 травня 2014 року державним виконавцем на адресу проживання ОСОБА_4: вул. Бічна, 68 с. Лапшин, Бережанського району, надіслано офіційне попередження, яким державний виконавець зобов’язав боржника до 29 травня 2015 року з’явитися у відділ ДВС для надання пояснень щодо невиконання згаданого судового рішення Також роз»яснено, що у разі неявки до державного виконавця буде ставитися питання про притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України за злісне ухилення від сплати аліментів.

Відомостей про отримання такого попередження боржником суду не представлено і в матеріалах виконавчого провадження вони відсутні.

У подальшому, 29 травня 2014 року державним виконавцем складено акт про те, що боржнику надіслано вищевказане офіційне попередження та виклик, однак 29 травня 2014 року боржник ОСОБА_4 на виклик не з»явився.

Після цього відомості про проведення будь-яких виконавчих дій у зазначеному виконавчому провадженні відсутні.

30 травня 2014 року державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, де у мотивувальній частині зазначено: «… боржником ОСОБА_4 ( жит. ІНФОРМАЦІЯ_6) рішення Бережанського районного суду щодо відібрання дитини не виконано. 30 травня 2015 року в органи Бережанського РВ УМВСУ направлено подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення за ст. 382 КК України. Згідно ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження» якщо рішення суду не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника , державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень наданих йому законом. До виконання рішення державним виконавцем залучалися правоохоронні органи та органи опіки та піклування. Про дату та час виконання рішення боржника повідомлялось рекомендованою кореспонденцією, проте під час виїзду за місцем виконання рішення боржник був відсутній, що унеможливило виконання рішення суду». І на підставі п.11 ч.1 ст. 49 та ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» резолютивною частиною постанови визначено виконавче провадження закінчити, копію постанови направити сторонам та органу чи посадовій особі, що видав виконавчий документ. Також суд вважає за доцільне зазначити, що роз’яснений державним виконавцем порядок оскарження такого процесуального документу до Тернопільського окружного адміністративного суду є неправильним, оскільки у зазначеній категорії справ, таке рішення має оскаржуватися до Бережанського районного суду Тернопільської області.

Крім того, оглянувши матеріали виконавчого провадження судом встановлено факт відсутності документів в підтвердження належного повідомлення стягувача ОСОБА_3 про прийняття державним виконавцем оскаржуваного рішення - постанови про закінчення виконавчого провадження від 30 травня 2014 року, як і про отримання ним вищезгаданих повідомлень державного виконавця про проведення виконавчих дій за його місцем проживання 14 та 22 травня 2014 року.

Судом встановлено, що на час розгляду даної скарги в суді, рішення суду про негайне відібрання дитини не виконане.

Як вважає. Суд, таке рішення державного виконавця про закінчення виконавчого провадження не відповідає вимогам закону, є передчасним і підлягає скасуванню з наступних підстав.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно положень ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених даним Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Положеннями п.11 ч.1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» визначено загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення

Так, згідно частини 2 зазначеної статті, - у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Нормами частини 3 зазначеної статті визначено, - у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Положеннями ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час виконання рішення про відібрання дитини державний виконавець провадить виконавчі дії за обов'язковою участю особи, якій дитина передається на виховання, із залученням представників органів опіки і піклування. ( частина 1).

Частиною 2 зазначеної статті визначено, що за необхідності державний виконавець може звернутися до суду з поданням щодо вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу.

Судом встановлено, що державним виконавцем всупереч вимогам ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» не вжито усіх заходів, передбачених законодавством України, спрямованих на виконання згаданого рішення суду щодо негайного відібрання дитини від боржника та передання матері.

Так, відповідно до ст.376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання , при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Однак, державний виконавець не звертався з таким поданням до суду, а лише обмежився констатацією факту( зі слів сторонніх осіб, без перевірки його достовірності) у своїх актах від 14 та 22 травня 2014 року, що за вказаним у виконавчому документі місці проживання дитини не було. А відомості про місцезнаходження боржника в акті від 22 травня 2014 року взагалі протилежні за змістом, - одночасно зазначається, що його вдома немає, а зі слів сусідів, що він є вдома. Однак будь-які фактичні дані, які б достовірно підтверджували такі факти державним виконавцем не наведені.

Окрім того, пунктом 8.4. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі-Інструкція) передбачено, що за неможливості з’ясування місцезнаходження боржника чи дитини державний виконавець звертається з поданням до суду про розшук дитини або боржника.

Однак, державний виконавець, фактично не знаючи місця знаходження боржника та дитини, оскільки жодного разу не виявив їх за вказаним у виконавчому документі місці проживання, не звернувся до суду із поданням про розшук дитини чи боржника.

Суперечливими і не логічними за своїм змістом є зазначені в обґрунтування прийняття оскаржуваної постанови підстави, а саме те, що рішення не виконане і виконання може бути проведено без участі боржника і після цього державний виконавець приходить до висновку, що оскільки боржник за місцем проживання був відсутній, це унеможливило виконання рішення суду.

Також, нелогічним і необґрунтованим є зазначення, що оскаржувана постанова прийнята на підставі п.11 ч.1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження, положення якої кореспондуються до ч.3 ст. 75 цього Закону, в якій зокрема зазначено, що рішення на підставі зазначених норм закону можуть прийматися лише у випадку неможливості виконання судового рішення без участі боржника. Натомість, як вже зазначено, в мотивувальній частині постанови вказано, що рішення суду можливо виконати без боржника. Також відсутні відомості про повернення виконавчого листа суду, як це визначено положеннями зазначених норм Закону України «Про виконавче провадження».

Суд наголошує, що положеннями ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження» обов’язковою у такій категорії виконавчих дій є лише присутність особи, якій дитина передається на виховання, із залученням представників органів опіки і піклування, а не участь ( присутність) боржника.

Виконання судових рішень це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже, завданням державного виконавця є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2013 року у справі «Хворостяний та інші проти України» (CASE OF KHVOROSTYANOY AND OTHERS v. UKRAINE) щодо тривалого невиконання рішень вітчизняних судів, відповідно до яких заявники мали право на різні суми відшкодування або на вчинення певних дій на їхню користь і за якими заявники не домоглися своєчасного виконання, зазначено, що вказані рішення підлягали виконанню, але не виконувалися державними органами протягом тривалого періоду часу, за що вони залишалися відповідальними. Так, заявник скаржився на те, що неефективність органів влади України, а отже, тривале невиконання ними рішення від 4 лютого 2010 року, спрямованого на його возз'єднання з донькою, порушило його право на повагу до сімейного життя, передбачене статтею 8 Конвенції. Суд прийшов до висновку, що ця справа свідчить про те, що передбачені національним законодавством дії не були достатніми для державної виконавчої служби України за проблемних обставин виконання судового рішення, а у цій справі відсутність ефективності виконання призвела до серйозного розриву сімейних зв'язків між заявником та його донькою. Відповідно було констатоване порушення статті 8 Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Таким чином, закінчення виконавчого провадження є передчасним, оскільки належне виконання судового рішення не відбулося, закінчення виконавчого провадження у даному випадку є фактичною відмовою у виконанні судового рішення й такі дії державного виконавця вчинені всупереч вимогам ст. 124 Конституції України, згідно якої судові рішення є обов»язковими для виконання на всій території України.

Згідно ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи .

Таким чином, при розгляді скарги суд встановив, що державний виконавець, дії якого оскаржуються, при прийнятті оскаржуваного рішення про закінченні виконавчого провадження 30 травня 2014 року з підстав неможливості його виконати оскільки за місцем виконання рішення боржник був відсутній, не виконав приписів положень ст.11 Закону України "Про виконавче провадження щодо вжиття ним всіх передбачених законом заходів, у тому числі й вчинення дій по ініціюванню розшуку боржника, дитини, порушення перед судом питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, у зв'язку чим, такі його дії слід визнати неправомірними.

Таким чином, аналізуючи приведені докази та даючи їм оцінку суд вважає, що скаргу прокурора слід задовольнити, а постанова державного виконавця від 30 травня 2014 року про закінчення виконавчого провадження підлягає скасуванню.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 10 , 60 , 293 , 386 , 387 ЦПК України ,ст. 11, 77 Закону України «Про виконавче провадження» , суд,-

У Х В А Л И В:

Поновити прокурору Бережанського району Тернопільської області строк на оскарження постанови державного виконавця (начальника відділу) державної виконавчої служби Бережанського районного управління юстиції в Тернопільській області ОСОБА_5 від 30 травня 2014 року про закінчення виконавчого провадження №-43211207.

Визнати неправомірними дії державного виконавця (начальника відділу) державної виконавчої служби Бережанського районного управління юстиції Тернопільської області ОСОБА_5 від 30 травня 2014 року про закінчення виконавчого провадження №-43211207 з примусового виконання виконавчого листа №-2\593\247\2014 виданого 06 травня 2014 року Бережанським районним судом Тернопільської області про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 від відповідача (батька) ОСОБА_4, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_2 та передання позивачці( матері) ОСОБА_3, яка проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3.

Скасувати постанову державного виконавця( начальника відділу) державної виконавчої служби Бережанського районного управління юстиції Тернопільської області ОСОБА_5 від 30 травня 2014 року про закінчення виконавчого провадження №-43211207 з примусового виконання виконавчого листа №-2\593\247\2014 виданого 06 травня 2014 року Бережанським районним судом Тернопільської області про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 від відповідача ( батька) ОСОБА_4, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_2 та передання позивачці( матері) ОСОБА_3, яка проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3.

На підставі ч.3 ст.209 ЦПК України повний текст ухвали складено 27 липня 2015 року.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Тернопільської області через Бережанський районний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її проголошення ( отримання).

Суддя Бережанського районного суду

Тернопільської області ОСОБА_7