Рішення

від 05.10.2009 по справі 15/215

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/215

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.10.09 р.                                                                                     Справа № 15/215                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Комфорт-Сервіс” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32777166)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “SDS” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 30600440)

про стягнення основного боргу в сумі 66550,00 грн., штрафних санкцій в сумі 13310,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Герасименко А.І. за довіреністю б/н від 16.07.2009 р.

від відповідача: Чернишова Т.В. за довіреністю б/н від 10.03.2009 р. (в останнє судове засідання не з'явився)

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 24.09.2009 р. до 05.10.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Комфорт-Сервіс” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “SDS” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 66550,00 грн., штрафних санкцій в сумі 13310,00 грн.

Ухвалою суду від 07.08.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/215, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2006 р. сторони уклали договір № 06/1 оперативного лізингу нежитлового приміщення, згідно якого лізингодавець (позивач) зобов'язався передати, а лізингоотримувач (відповідач) зобов'язався прийняти в тимчасове платне користування об'єкт лізингу – нежитлове приміщення (ангар), розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Кірова, 90, загальною площею 400 м2 для використання лізингоотримувачем вказаного приміщення під склад.

Відповідно до п. 3.1 договору лізингоотримувач зобов'язаний щомісячно сплачувати лізингодавцю лізингові платежі за користування об'єктом лізингу та відшкодовувати витрати на його утримання протягом всього строку дії даного договору.

Згідно п. 3.2 договору з урахуванням умов додаткової угоди № 3 від 15.04.2008 р. щомісячний лізинговий платіж включає в себе суму відшкодування вартості об'єкта лізингу (амортизаційні відрахування), а також винагороду лізингодавця та на момент укладення договору складає 9650,00 грн. в місяць.

Згідно п. 3.5 договору строк оплати щомісячного лізингового платежу та витрат – не пізніш останнього робочого дня поточного місяця.  

Відповідно до п. 7.1 договору він вступив в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.

До договору сторони уклали додаткові угоди № 1 від 01.04.2007 р., № 2 від 01.10.2007 р., № 3 від 15.04.2008 р., № 4 від 31.12.2008 р., якими змінювали розмір щомісячних лізингових платежів, а також продовжували строк дії договору. Завірені копії договору та додаткових угод додані до позову.

Додатковою угодою № 3 від 15.04.2008 р. сторони збільшили розмір лізингового платежу до 9650,00 грн. Додатковою угодою № 4 від 31.12.2008 р. сторони продовжили строк користування лізингоотримувачем об'єктом лізингу до 01.03.2009 р. Інші умови договору змінені не були. Додаткові угоди вступили в силу з моменту підписання їх сторонами.

На виконання умов договору оперативного лізингу нежитлового приміщення № 06/1 від 01.11.2006 р. позивач передав в тимчасове платне користування нежитлове приміщення (ангар), розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Кірова, 90, загальною площею 400 м2. Право власності лізингодавця на спірний об'єкт оперативного лізингу підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 749865 від 18.11.2005 р. та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВУ № 924520, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Акт прийому–передачі об'єкту лізингу при укладенні спірного договору сторонами не підписувався. Але сам факт прийняття об'єкту лізингу у користування підтверджується актами прийому–передачі послуг (помісячно) за період дії договору.

В судовому засіданні позивачем були надані для огляду та судом оглянуті оригінали наступних документів: договір № 06/1 від 01.11.2006 р., додаткова угода № 1 від 01.04.2007 р., додаткова угода № 2 від 01.10.2007 р., додаткова угода № 3 від 15.04.2008 р., додаткова угода № 4 від 31.12.2008 р.

Позивач стверджує те, що він надав відповідачу передбачені умовами договору рахунки та акти прийому–передачі виконаних робіт (послуг) відповідно на кожний місяць за спірний період з серпня 2008 р. по лютий 2009 р. В матеріалах справи містяться завірені копії наступних актів: акти прийому–передачі виконаних робіт (послуг) за 2007 рік за виключенням акту за січень та квітень 2007 р.; за січень, лютий, жовтень, листопад 2008 р.; за січень, лютий 2009 р. Акти підписані сторонами та скріплені печатками, тому приймаються судом до уваги як письмові докази у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України. Крім того, в матеріалах справи є завірені копії рахунків на оплату за період з серпня 2008 р. по лютий 2009 р., а також рахунок на оплату процентів за користування активами за квітень та травень 2008 р.; без доказів їх направлення відповідачу. Із письмових пояснень позивача від 02.10.2009 р. вбачається, що у зв'язку з тим, що спірним договором не передбачений порядок надання рахунків на оплату, вони передавалися відповідачу особисто директором в приймальню або бухгалтерію без візування. Одночасно з кожним рахунком на оплату в обов'язковому порядку були надані відповідачу акти прийому–передачі отриманих послуг. Відповідачем не були підписані та повернуті позивачу акти прийому–передачі отриманих послуг за серпень, вересень та грудень 2008 р., хоча об'єктом лізингу відповідач користувався постійно з моменту підписання договору.

Як стверджує позивач в позовній заяві, за спірний період з 01.08.2008 р. по 28.02.2009 р. відповідач грошове зобов'язання виконав частково на суму 1000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 05.12.2008 р., завірена копія якої додана до позову. Вказану часткову оплату позивач зарахував в рахунок погашення заборгованості за актом прийому–передачі за серпень 2008 р., в результаті чого, на думку позивача, сума заборгованості по сплаті лізингового платежу за серпень 2008 р. складає 8650,00 грн. Виходячи з цього, загальна сума боргу за спірний період складає, за розрахунками позивача, 66550,00 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідач виконав свої зобов'язання за договором не в повному обсязі та не у встановлений строк, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 06/1 від 01.11.2006 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором лізингу.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Статтею 292 ГК України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 285 ГК України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Статтею 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі передбачили конкретний розмір лізингових платежів та порядок їх розрахунку, крім того конкретний строк оплати. Лізингові платежі сплачуються щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. Виходячи з того, що за останнім актом прийому–здачі виконаних робіт (послуг) лізингодавець надав лізингоодержувачу послуги згідно договору за лютий 2009 р., строк виконання грошового зобов'язання для лізингоодержувача наступив у період до 28.02.2009 р. Цей день є вихідним. Згідно ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Тобто, останнім днем закінчення строку виконання зобов'язання відповідачем є 02.03.2009 р. По іншим актам прийому–передачі виконаних робіт (послуг) строк оплати для відповідача наступив раніше. Таким чином, строк сплати лізингових платежів по всім спірним актам для лізингоодержувача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач надав до суду відзив від 24.09.2009 р. на позовну заяву, яким позовні вимоги заперечує наступним. Посилаючись на пункти 3.3, 3.4 договору позивач вважає, що строк виконання ним зобов'язання наступає тільки після отримання рахунку на оплату. Стверджуючи, що позивач рахунки не надав, відповідач вважає, що строк виконання грошового зобов'язання для нього не наступив.

Заперечення відповідача суд не приймає до уваги на підставі наступного:

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивач надав до суду листи про порушення строків оплати № 5 від 11.06.2008 р., № 6 від 25.06.2008 р., № 7 від 09.09.2008 р., претензію № 08 від 10.12.2008 р., в яких позивач вимагає від відповідача сплати основного боргу та процентів за порушення строків оплати лізингових платежів. Відповідач надіслав позивачу відповідь на лист № 5 від 11.06.2008 р., в якій гарантував оплату заборгованості та підтверджував свою згоду на нарахування процентів на заборгованість із розрахунку 20% річних. Завірені копії листів та претензії містяться в матеріалах справи. Тобто відповідач фактично визнавав наявність у нього заборгованості по сплаті лізингових платежів перед позивачем ще до початку періоду, який розглядається як спірний по даній справі.

Крім того, пунктами 3.3, 3.4 договору передбачено, що лізингоотримувач зобов'язаний відшкодувати лізингодавцю витрати на утримання об'єкту лізингу одночасно зі сплатою щомісячного лізингового платежу згідно єдиного рахунку, що виставляється лізингодавцем, та який є єдиною підставою для відповідної оплати. Вказаний рахунок щомісячно надається лізингоотримувачу до сплати не пізніш 25 числа поточного місяця.

Тобто факт виставлення або не виставлення рахунку та дата такого виставлення має значення тільки у випадку нарахування витрат на утримання об'єкту лізингу, та при цьому не впливає на зобов'язання відповідача (лізингоотримувача за договором) щодо сплати лізингових платежів, оскільки такий обов'язок щомісячного виконання грошового зобов'язання встановлений п.п. 3.1 та 3.2 договору. При цьому сторони між собою погодили конкретну суму лізингових платежів та конкретний строк оплати, який не залежить від дати виставлення рахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач додав до позову завірені копії банківських виписок, серед яких міститься банківська виписка від 26.09.2008 р. Виходячи із зазначеного відповідачем призначення платежу, з вказаної виписки вбачається, що лізингоодержувач перерахував на рахунок лізингодавця грошові кошти за оренду приміщення за серпень 2008 р. в сумі 9650,00 грн. На банківській виписці є помітка банку про проведення платежу 26.09.2008 р. Згідно рахунку № 09п від 27.08.2008 р., наданого позивачем, оплата за серпень 2008 р. складає 9650,00 грн. Позивач безпідставно зарахував цей лізинговий платіж в погашення заборгованості за якийсь попередній місяць, а в позовній заяві помилково визначив спірний період з 01.08.2008 р. по 28.02.2009 р. З матеріалів справи вбачається, що фактично спірний період починається з вересня 2008 р. та закінчується в лютому 2009 р.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити в установлений договором (з урахуванням додаткової угоди № 3) строк лізингові платежі за період з вересня 2008 р. по лютий 2009 р. в розмірі 56900,00 грн. (9650,00 грн. х 6 місяців = 57900,00 грн. – 1000,00 грн. (оплачену згідно банківської виписки від 05.12.2008 р. відповідачем в рахунок сплати лізингових платежів в спірний період) = 56900,00 грн.), тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню на суму 56900,00 грн., в частині стягнення основного боргу на суму 9650,00 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачем позивач, керуючись п. 5.1 договору, нарахував відповідачу санкції в сумі 13310,00 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що у випадку відстрочення сплати лізингового  платежу більш ніж на 5 днів та до одного місяця, лізингодавець нараховує проценти за користування його активами в розмірі 10% суми платежу, у випадку відстрочення платежу більш ніж на один місяць – проценти подвоюються.

Тобто в п. 5.1 договору сторони передбачили спеціальну форму відповідальності у вигляді процентів за порушення строків сплати лізингових платежів, визначивши при цьому їх конкретний розмір та умови застосування.

Перевіркою розрахунків сум процентів судом встановлено, що позивач помилково нарахував відповідачу проценти в подвійному розмірі за серпень 2008 р., оскільки згідно банківської виписки від 26.09.2008 р. відповідач порушив строк сплати лізингового платежу за серпень не більш ніж на один місяць, тому розрахунок процентів позивача за серпень 2008 р. судом не приймається до уваги. За власним розрахунком суду сума процентів за серпень 2008 р. складає: 9650,00 грн. х 10% = 965,00 грн.

Розрахунки процентів за період з вересня 2008 р. по лютий 2009 р. позивача відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймаються судом як належні докази у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів в сумі 13310,00 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 12545,00 грн., в частині стягнення процентів на суму 13310,00 грн. – 12545,00 грн. = 765,00 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог на відповідача, в частині відмови в задоволенні позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “SDS” (юридична адреса: 83037, м. Донецьк, вул. Кірова, 90; код ЄДРПОУ 30600440; рахунок 26005301752738 в БО „Сонячне” ГУ ПІБ в Донецькій області, МФО 334635) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Комфорт-Сервіс” (юридична адреса: 83037, м. Донецьк, вул. Кірова, 90; код ЄДРПОУ 32777166; рахунок 26003165315201 в ДОД АКБ „Укрсоцбанк” м. Донецьк, МФО 334011) суму 69445,00 грн. (а саме: основний борг в сумі 56900,00 грн., проценти в розмірі 12545,00 грн.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 694,45 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 102,61 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу на суму 9650,00 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів в розмірі 765,00 грн.

В судовому засіданні 05.10.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                              

Нєразік М.М.

Надруковано у 3 примірниках:

1 – позивачу

2 – відповідачу

3 – господарському суду Донецької області