Рішення

від 17.09.2009 по справі 7/183-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/183-09

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"17" вересня 2009 р.                                                                          Справа № 7/183-09          

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Унавське», м. Фастів Київської обл.

до(1) Фастівської міської ради Київської області, м. Фастів Київської обл. (далі –відповідач-1),

(2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Нафта-ЛТД», м. Фастів Київської обл. (далі –відповідач-2)

провизнання договору оренди недійсним

за участю представників:

від позивача:не з'явився;

від відповідача-1:не з'явився;

від відповідача-2:Гриньов І.В., представник за дов. №1 від 07.07.2009р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2009 р. на розгляд Господарського суду Київської області передано позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Унавське»про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 1,2799 га, розташованої у м. Фастові Київської області по вул. Фомічова, (кадастровий номер 3211200000:07:002:0217), укладеного 26.12.2008 р. між Фастівською міською радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Нафта-ЛТД».

В обґрунтування позовних вимог ВАТ «Унавське»посилається на наступне:

- рішення Фастівської міської ради Київської області від 03.06.2006 р. №10/6-ІV-V про вилучення спірної земельної ділянки із землекористування ВАТ «Унавське»з метою надання її ТОВ «Нафта-ЛТД»було проведено всупереч ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України без згоди позивача, оскільки засідання правління ВАТ «Унавське», на якому вирішувалося питання про надання згоди на вилучення земельної ділянки, не проводилося;

- лист голови правління ВАТ «Унавське»Семенця В.П. від 21.04.2006р. №46 про вилучення земельної ділянки площею 1,28 га з сільськогосподарських угідь ВАТ «Унавське»для облаштування ТОВ «Фірма «Нафта-ЛТД»дитячого оздоровчого майданчика, центру для малого сервісного обслуговування населення, облаштування пляжу ТОВ «Фірма «Нафта-ЛТД»не може вважатися наданням ВАТ «Унавське»згоди на припинення права постійного землекористування та права власності на ділянки площею відповідно 0,78 га та 0,5 га;

- оспорюваний договір оренди на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки суперечить ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України, ст.ст. 316, 321 Цивільного кодексу України.

Відповідач-1 проти позову заперечує, у відзиві на позов від 08.09.2009р. посилається на законність оспорюваного договору оренди земельної ділянки та рішення Фастівської міської ради Київської області від 09.10.2008 р. №2/41-XLII-V від 09.10.2008 р. «Про передачу в оренду земельної ділянки по вул. Фомічова для будівництва дитячого оздоровчого майданчика, центру для малого сервісного обслуговування населення, облаштування пляжу, ігрових та спортивних майданчиків ТОВ «Фірма «Нафта-ЛТД». Позивач звернувся до суду з порушенням встановленого ст.257 ЦК України строку позовної давності, що за наполяганням відповідача-1 має бути підставою для відмови у позові ВАТ «Унавське». Крім того, відповідач-1 зазначає, що пунктом 8.4.5 статуту ВАТ «Унавське»голова правління вправі без доручення здійснювати від імені даного товариства дії, зокрема, керувати поточними справами товариства, представляти товариство у його відносинах з іншими юридичними особами, вести переговори та укладати угоди від імені товариства, організовувати ведення протоколів засідань правління. При цьому, у статуті ВАТ «Унавське»не визначено повноважень правління як колегіального органу. Питання повноважень голови правління ВАТ «Унавське»Семенця В.П. мало бути визначене у контракті з підприємством.

Відповідач-2 у письмових запереченнях на позовну заяву ВАТ «Унавське»від 02.09.2009 р. №45/А просить у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, аналогічних викладеним представником Фастівської міської ради Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.08.2009 р. порушено провадження у справі №7/183-09, розгляд справи призначався на 11 год. 40 хв. 08.09.2009 р.

У судовому засіданні 08.09.2009 р. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 15 год. 10 хв. 17.09.2009 р.

В судове засідання  17.09.2009р. представник позивача не з'явився, телеграмою повідомив господарський суд про неможливість бути присутнім у судовому засіданні у зв'язку  з терміновим відрядженням, доказів направлення у відрядження суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Частиною другою та третьою ст. 28 ГПК України встановлено, що керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України не обмежує право позивача на представництво його інтересів кількома представниками або у виборі нового представника, або бути представленим керівником.

У судове засідання  представник   відповідача 1 не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи вищевикладене, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача 1, за наявними в ній матеріалами, так їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача2, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Державного акту серії КВ від 08.12.1999 р. на підставі рішення Фастівської міської ради від 26.08.1999 р. №6-8 ВАТ «Унавське»було передано у колективну власність 583,2 га землі для ведення сільськогосподарського виробництва.

Крім того, рішенням Фастівської міської ради від 26.08.1999 р. №6-8 передано ВАТ «Унавське»у постійне користування для сільськогосподарського виробництва земельну ділянку площею 125,0 га. Право постійного користування ВАТ «Унавське»на вказану земельну ділянку було оформлено виданим 08.12.1999 р. Державним актом на право постійного користування серії І-КВ №000340 та зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування.

21.04.2006 р. листом за №46 голова правління ВАТ «Унавське»Семенець В.П. звернувся до Фастівського міського голови Тимофієва В.О. з проханням вилучити 1,28 га з сільськогосподарських угідь ВАТ «Унавське», які неможливо використати за призначенням, для облаштування дитячого оздоровчого майданчика, центру для малого сервісного обслуговування населення, облаштування пляжу ТОВ «Фірма «Нафта-ЛТД».

Рішенням Фастівської міської ради Київської області від 03.06.2006 р. №10/6-IV-V на підставі звернення Відкритого акціонерного товариства «Унавське»про вилучення з користування земельної ділянки по вул. Фомічова загальною площею 1,28 га за згодою правління ВАТ «Унавське»з метою надання в оренду даної земельної ділянки ТОВ «Фірма «Нафта-ЛТД»було вилучено із землекористування ВАТ «Унавське»земельну ділянку площею 1,28 га по вул. Фомічова за згодою правління ВАТ «Унавське»та зараховано її  до земель запасу міської ради.

Судом також встановлено, що рішенням Фастівської міської ради від 09.10.2008 р. №2/41-XLII-V на підставі розробленого ТОВ «Ленд Компані»проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Фірма «Нафта-ЛТД»по вул. Фомічова площею 1,2799 га для будівництва дитячого оздоровчого майданчика, центру для малого сервісного обслуговування населення, облаштування пляжу, ігрових та спортивних майданчиків, на підставі дозволу Фастівської міської ради від 19.10.2006 р. «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду в м. Фастів по вул. Фомічова для будівництва дитячого оздоровчого майданчика, центру для малого сервісного обслуговування населення, облаштування пляжу, ігрових та спортивних майданчиків», а також враховуючи постанову Фастівського міськрайонного суду від 29.08.2008 р., висновок державної землевпорядної експертизи №10-а-37е від 06.07.2007 р., рішення міської ради №4/3-ХХХІІ-У від 25.01.2008 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Фірма «Нафта-ЛТД»по вул. Фомічова площею 1,2799 га для будівництва дитячого оздоровчого майданчика, центру для малого сервісного обслуговування населення, облаштування пляжу, ігрових та спортивних майданчиків; затверджено розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь в розмірі 32910,00 грн.; переведено земельну ділянку площею 0,66 га з категорії земель сільськогосподарського призначення на категорію земель –землі рекреаційного призначення. Передано земельну ділянку в оренду площею 1,2799 га терміном на сорок дев'ять років ТОВ «Фірма «Нафта-ЛТД»по вул. Фомічова для будівництва дитячого оздоровчого майданчика, центру для малого сервісного обслуговування населення, облаштування пляжу, ігрових та спортивних майданчиків за рахунок земель запасу міської ради, категорія земель: землі рекреаційного призначення –площею 0,66 га та землі водного фонду –площею 0,6199 га (із застосуванням коефіцієнту підвищення для встановлення орендної плати –«12»). Доручено міському голові укласти договір оренди земельної ділянки згідно з чинним законодавством та зобов'язано ТОВ «Фірма «Нафта-ЛТД»зареєструвати договір оренди земельної ділянки в місячний термін, використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням.

26.12.2008 р. між Фастівською міською радою та ТОВ «Фірма «Нафта-ЛТД»укладено оспорюваний договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,2799 га , що знаходиться за адресою: м. Фастів, вул. Фомічова, кадастровий номер 3211200000:07:002:0217, цільове призначення земельної ділянки –комерційна діяльність. Даний договір оренди земельної ділянки було зареєстровано Фастівським райвідділом №32 Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України»13.01.2009 р. за №04:09:032:00001.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Унавське»такими, що не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що на підставі оспорюваного договору оренди від 26.12.2008 р. земельна ділянка загальною площею 1,2799 га, яка знаходиться за адресою: м. Фастів, вул. Фомічова, кадастровий номер 3211200000:07:002:0217, була передана у володіння та орендне користування відповідачу2. Даний факт підтверджується, зокрема, актом приймання-передачі земельної ділянки від 26.12.2008 р., а також актом встановлення меж земельної ділянки на місцевості, погодження зовнішніх меж земельної ділянки, передачу на зберігання межових знаків користувачу земельної ділянки ТОВ «Фірма «Нафта-ЛТД»(належним чином завірені копі її в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Позов ВАТ «Унавське»про визнання договору оренди земельної ділянки від 26.12.2008 р. спрямований на захист права власності та постійного користування позивача спірною земельною ділянкою, яка на день вирішення спору знаходиться у володінні та орендному користуванні ТОВ «Фірма «Нафта-ЛТД»на підставі оспорюваного договору.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило, згідно з яким підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В обґрунтування підстав позову ВАТ «Унавське»посилається на ч. 1 ст. 203 ЦК України, зазначаючи, що зміст договору оренди землі від 26.12.2008 р., суперечить ч. 2 ст. 149 ЗК України.

Норм закону, які б встановлювали недійсність (нікчемність) даного договору позивач не навів.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 3 ст. 216 ЦК України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Статті 387, 400 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст. 216 ЦК України та передбачать право власника або законного (титульного) володільця звернутися з позовом про витребування належного їм на відповідному праві майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Водночас, захищаючи стабільність цивільно-правового обороту, вказані норми покладають на суд обов'язок досліджувати обставини вибуття спірного майна з володіння позивача, добросовісність набувача тощо.

Отже, права особи, яка вважає себе власником земельної ділянки або її титульним володільцем на інших підставах, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму двосторонньої реституції, встановленого ч. 1 ст. 216 ЦК України, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону.

Результатом задоволення заявленого ВАТ «Унавське»позову стало б застосування судом наслідків недійсності угоди, які стосуються сторін договору і не поширюються на права позивача, що вважає себе власником та титульним землекористувачем спірної земельної ділянки, не будучи водночас стороною оспорюваного договору оренди землі від 26.12.2008 р. (Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 27.09.2005 р. по справі №13/529пд, від 30.01.2007 р. по справі №1/138-14/318-9/273).

Відповідно до ч. 5 ст. 65 ГК України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно з п. 8.4.5 статуту ВАТ «Унавське»голова правління керує роботою правління, вправі без доручення здійснювати дії від імені товариства, уповноважений керувати поточними справами товариства та виконувати рішення вищого органу товариства і спостережної ради, представляти товариство у його відносинах з іншими юридичними особами, укладати угоди від імені товариства.

Статтею 142 ЗК України передбачено, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача також здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. На підставі заяви землекористувача власник земельної ділянки приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Враховуючи зазначене, Фастівська міська рада Київської області на підставі заяви голови правління ВАТ «Унавське»Семенця В.П. від 21.04.2006 р. №46 правомірно припинила право власності та право постійного користування на земельну ділянку загальною площею 1,28 га, вилучивши її у ВАТ «Унавське»та зарахувавши її до земель запасу міської ради.

Посилання позивача на перевищення головою правління ВАТ «Унавське»Семенця В.П. наданих йому повноважень при зверненні із заявою про добровільну відмову від права власності та права користування на земельні ділянки загальною площею 1,28 га спростовується вищенаведеним змістом пункту 8.4.5 статуту ВАТ «Унавське»та не має правового значення при вирішенні даного спору, оскільки згідно з ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Фастівська міська рада не зобов'язана була перевіряти підтвердженість рішенням правління ВАТ «Унавське»поданої головою правління ВАТ «Унавське»Семенцем В.П. заяви від 21.04.2006 р. №46, оскільки ст. 142 ЗК України не вимагала цього, надаючи право прийняття рішення про припинення права власності або постійного користування, виходячи із заяви власника та землекористувача.

Судом також встановлено, що постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29.08.2008 р. у справі №2а-1068/08 зобов'язано Фастівського міського голову затвердити проект землеустрою, розрахунок розміру втрат сількьогосподарського виробництва у розмірі 32091,00 грн., орендну плату за земельну ділянку площею 1,28 га у розмірі 5% із суми нормативно грошової оцінки земельної ділянки в сумі 934,38 грн. на рік. Також зобов'язано Фастівського міського голову укласти та нотаріально посвідчити договір оренди земельної ділянки площею 1,28 га, що розташована в м. Фастові по вул. Фомічова, (без номера), та надати її в оренду ТОВ «Фірма «Нафта-ЛТД».

Постанова Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29.08.2008 р. у справі №2а-1068/08 набрала законної сили 10.09.2008 р.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 124, пункту 9 ч. 3, ч. 5 ст. 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; за неповагу до суду винні особи притягаються до юридичної відповідальності. Виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішенні суду, яке набрало законної сили, є ознакою правової держави (п. 4 рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 р. у справі №1-17/2009).

Статтею 11 Закону України «Про судоустрій України»передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається процесуальним законом. Невиконання судових рішень тягне передбачену законом відповідальність.

Згідно з пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади»від 13.06.2007 р. №8 частиною 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п. 2 Листа Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»№01-8/1427 від 18.11.2003 р. у зв'язку з ратифікацією Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»господарські суди у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, застосовують судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Пунктом 72 рішення Європейського суду у справі «Совтрансавто-Холдинг»проти України» передбачено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований §1 ст. 6 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод має тлумачитися в світлі преамбули даної Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у спорах, що виникають при виконанні договорів покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Унавське»до Фастівської міської ради Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Нафта-ЛТД»відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого у відповідності до статті 84 ГПК України.

Суддя           В.М. Антонова

Дата підписання 21.09.2009р.