Рішення

від 11.08.2015 по справі 924/876/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" серпня 2015 р.Справа № 924/876/15

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіко" м. Рівне

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАМАС і Ко" м. Нетішин, Хмельницької області

про стягнення 61302,00 грн. за договором поставки обладнання №8-11/13 від 08.11.2013р., 17955,78 грн. - пені, 34451,72 грн. інфляційних витрат, 2685,60 грн. - 3% річних

Представники сторін:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю №1/07 від 13.07.2015р.

відповідача не з’явився

В судовому засіданні відповідно до ч.2 чт.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАМАС і Ко" 61302,00 грн. боргу за договором поставки обладнання №8-11/13 від 08.11.13р., 17 955,78грн. пені, 34 451,72грн. інфляційних втрат та 2685,60грн. 3% річних обґрунтовуючи позовні вимоги наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 03.08.15р. представником позивача було подано письмове пояснення з приводу нарахувань 3% річних та інфляційних втрат відповідно до якого 3% річних становить 2215грн, а інфляційних - 32 173,19грн. Дане пояснення судом розцінюється як заява про зменшення розміру позовних вимог, яка не суперечить ст.22 ГПК України та судом приймається.

Представник позивача в судове засідання з'явився та позовні вимоги підтримав.

В судовому засіданні 30.06.15р. представником відповідача було подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили постанови Рівненського апеляційного господарського суду у справі №924/792/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дамас і Ко" м. Нетішин, Хмельницької області до виконавчого комітету Нетішинської міської Ради м. Нетішин, Хмельницької області про стягнення 1797522,00 грн. Розглядаючи дане клопотання судом береться до уваги, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

З огляду на те, що відповідачем не доведено факту пов'язаності справи №924/792/14 із справою №924/876/15 клопотання є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, письмової позиції з приводу даного позову не надав. При цьому судом враховується, що представник відповідача був присутній у попередніх судових засіданнях та користувався своїми правами сторони у процесі. Крім цього, ТОВ "ДАМАС і Ко" належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи про що свідчить реєстр відправки поштової кореспонденції суду області.

З огляду на вказане, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

08.11.2013р. між ТОВ "ДАМАС і Ко" (замовник) та ТОВ "ТІКО" (виконавець) укладено договір поставки обладнання №8-11/13 відповідно до п.1.1 - 1.3 якого виконавець поставляє замовнику системи кондиціонування повітря на базі CARRIER згідно Додатку №1 до даного Договору, далі "обладнання", проводить монтажні та пусконалагоджувальні роботи системи кондиціонування та забезпечує їх гарантійним обслуговуванням; проводить поставку, монтаж та передає "обладнання" замовнику в стані готовому до експлуатації у відповідності з технічними характеристиками; проводить навчання персоналу замовника роботі з системами кондиціонування та їх технічному обслуговуванню в процесі експлуатації.

Відповідно до п.1.4, 1.5 договору замовник оплачує дане обладнання в порядку передбаченому даним Договором та замовник своїми силами та засобами забезпечує подання електроживлення до обладнання поставленого виконавцем.

Загальна договірна ціна на обладнання та роботи, які є предметом договору і визначена у специфікації (додаток 1) становить 61302грн. Детальна вартість обладнання, матеріалів та робіт по реалізації систем кондиціонування буде вказана в накладних та актах виконаних робіт. Договірна ціна враховує вартість обладнання, доставки, монтажні та налагоджувальні роботи та гарантійне обслуговування. (п.п.2.1, 2.2).

Згідно п. 3.1.оплата обладнання проводиться замовником в два етапи: перший платіж в розмірі 30 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 5 000 грн. на розрахунковий рахунок виконавця після підписання договору строком до 1 грудня 2013 року. Другий остаточний розрахунок в розмірі 31 302,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 5217,00 грн. на розрахунковий рахунок виконавця після підписання видаткових накладних та актів виконаних робіт строком до 1 квітня 2014 року.

Пунктом 4 договору сторони передбачили, що виконавець бере на себе витрати щодо доставки та інших робіт по реалізації систем кондиціонування повітря в місце, вказане замовником. Виконавець проводить поставку обладнання не пізніше 10 робочих днів з моменту підписання сторонами даного Договору.

Сторони домовились, що в разі несвоєчасного виконання умов, передбачених п.3.1 договору замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від заборгованої суми за кожний день прострочення. (п.п.6.2).

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту повного виконання.

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Додатком №1 до договору сторонами підписано специфікацію на загальну суму 61 302грн.

Позивачем по видатковій накладній № О-РН-222 від 27.11.13р. було поставлено, а відповідачем на підставі довіреності №38 від 26.11.2013р. отримано кондиціонери на суму 58302грн.

Згідно акту здачі - приймання робіт (надання послуг) від 27.11.13р. № О-ОУ-00113 позивачем проведено монтажні та пусконалагоджувальні роботи систем кондиціонування на суму 3000грн. в т.ч. ПДВ. Акт підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

ТОВ "ДАМАС і Ко" вартість отриманого товару та наданих послуг не сплатило у зв'язку із чим, позивачем було направлено товариству претензію, яка залишена без відповіді, а борг без сплати.

Оскільки відповідач борг у добровільному порядку не сплатив, позивач звернувся із позовом до суду. Крім того, просить стягнути 32 173,19грн. інфляційних нарахувань за період січень 2014 року - квітень 2015 року, 2 215грн. 3% річних за період січень 2014 року - квітень 2015 року та пеню за період з 27.11.2013р. по 14.04.14р. із суми 30 000грн. в розмірі 1421грн., за період з 01.04.14р. по 01.05.15р. із суми 61302грн. в розмірі 16 534,68грн., всього на суму 17 955,78грн.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки № 8-11/13 від 08.11.2013р. який містить елементи договору про надання послуг.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторони п. 3.1. договору погодили, що оплата обладнання проводиться замовником в два етапи: перший платіж в розмірі 30 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 5 000 грн. на розрахунковий рахунок виконавця після підписання договору строком до 1 грудня 2013 року. Другий остаточний розрахунок в розмірі 31 302,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 5217,00 грн. на розрахунковий рахунок виконавця після підписання видаткових накладних та актів виконаних робіт строком до 1 квітня 2014 року.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач оплату товару та наданих послуг у визначені договором строки не здійснив, незважаючи на те, що позивач виконав умови договору, передавши відповідачу обумовлений у договорі товар та провівши монтажні та пусконалагоджувальні роботи що підтверджується видатковою накладною № О-РН-222 від 27.11.13р., довіреністю №38 від 26.11.2013р. та актом здачі - приймання робіт (надання послуг) від 27.11.13р. № О-ОУ-00113. В результаті у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 61 302 грн. Доказів протилежного суду не подано.

Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи зазначені положення законодавства та обставини справи, суд доходить висновку що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 61302 грн. основного боргу заявлена обґрунтовано, а тому підлягає задоволенню. Доказів, які б спростовували зазначені позовні вимоги, суду не подано.

Позивач також просить стягнути з відповідача 32 173,19грн. інфляційних нарахувань за період січень 2014 року - квітень 2015 року, 2 215грн. 3% річних за період січень 2014 року - квітень 2015 року згідно з поданими розрахунками.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку, що вони здійсненні в межах можливих нарахувань, є правомірними, тому підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 27.11.2013р. по 14.04.14р. із суми 30 000грн. в розмірі 1421грн., за період з 01.04.14р. по 01.05.15р. із суми 61302грн. в розмірі 16 534,68грн., всього на суму 17 955,78грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Сторони домовились, що в разі несвоєчасного виконання умов, передбачених п.3.1 договору замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від заборгованої суми за кожний день прострочення. (п.п.6.2).

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку ним нарахована пеня за періоди з 27.11.2013р. по 14.04.14р. із суми 30 000грн. в розмірі 1421грн., за період з 01.04.14р. по 01.05.15р. із суми 61302грн. в розмірі 16 534,68грн.

Судом береться до уваги положення п.п.2.5 постанови ПВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.13р. яка передбачає, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Судом встановлено, що позивачем пеня нарахована в межах подвійної облікової ставки НБУ, однак за межами шестимісячного строку передбаченого законодавством для нарахування пені.

З огляду на зазначене, судом проведено перерахунок пені та встановлено, що обґрунтованою є пеня у розмірі 7 905,66грн. за періоди з 27.11.13р. по 14.04.14р. та за період з 02.04.14р. по 02.10.14р. В частині стягнення 10 050,12грн. належить відмовити.

Враховуючи вищезазначене, приписи ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 61302 грн. основного боргу, 32 173,19грн. інфляційних нарахувань, 2 215грн. 3% річних та 7 905,66грн. пені.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 13, 33, 43, 49, 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіко" м. Рівне до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАМАС і Ко" м. Нетішин, Хмельницької області про стягнення 61302,00 грн. за договором поставки обладнання №8-11/13 від 08.11.2013р., 17955,78грн. - пені, 32 173,19грн. інфляційних витрат, 2215грн. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАМАС і Ко" (м. Нетішин, Хмельницької області, пр-т Незалежності, 2-А код ЄДРПОУ 37596635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіко" ( м. Рівне вул. Відінська, 42-А код ЄДРПОУ 21087471) - 61 302грн. (шістдесят одна тисяча триста дві гривні) боргу, 32 173,19грн. (тридцять дві тисячі сто сімдесят три гривні 19коп.) інфляційних нарахувань, 2 215грн. (дві тисячі двісті п'ятнадцять гривень) 3% річних, 7 905,66грн. (сім тисяч дв'ятсот п'ять гривень 66коп.) пені та 2 071,92грн. (дві тисячі сімдесят одну гривню 92коп.) судового збору.

Видати наказ.

У позові про стягнення 10 050,12грн. пені відмовити.

Повний текст рішення складено 17.08.2015р.

Суддя М.Є. Муха

віддруковано 2 примірники: 1 - до справи, 2 - відповідачу (м. Нетішин, пр-т Незалежності, 2-А)